Рішення № 141366703 у справі № 283/1531/26 від 02.11.2026

Справа № 283/1531/26

Провадження №2/283/1368/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

02 листопада 2026 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області у складі: головуючої судді Саланди О.М., за участю секретаря судового засідання Кравець Л.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Малині цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 284737 від 20.06.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.06.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 284737 про надання коштів на умовах фінансового кредиту. Кредитний договір укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов кредитного договору відповідачу було надано кредит у розмірі 5000,00 грн строком на 90 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,72 % на добу.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором первісний кредитор виконав належним чином, перерахувавши відповідачу кредитні кошти на платіжну картку. 19.12.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 19122025/1, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу за плату належні йому права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 19.12.2025 року до договору факторингу № 19122025/1 позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 . Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором станом на 20.02.2026 року загальний розмір заборгованості відповідача становить 7065,32 грн, яка складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 4566,44 грн та простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 2498,88 грн.

У зв`язку з наведеним позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 284737 від 20.06.2025 року в розмірі 7065,32 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15500,00 грн.

Ухвалою суду від 29.06.2026 відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

03.07.2026 відповідач подала відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнала в повному обсязі та просила відмовити у їх задоволенні.

В обґрунтування заперечень зазначила, що позивачем не надано повної деталізованої виписки за кредитним договором, розрахунку процентів по днях, інформації про всі здійснені платежі, дати, суми та призначення кожного платежу, порядок їх зарахування, залишок тіла кредиту після кожної операції, а також первинних бухгалтерських документів щодо нарахування процентів.

Зазначила, що позивач стверджує про надання кредиту в розмірі 5000,00 грн, однак до стягнення заявляє 4566,44 грн основного боргу, не надавши доказів щодо руху коштів за договором та формування зазначеного залишку заборгованості. Також відповідач заперечувала проти стягнення процентів, посилаючись на те, що строк кредитування становив 90 днів, до 17.09.2025 року, а позивачем не надано належного розрахунку процентів саме в межах первісного строку кредитування. Крім того, відповідач зазначила про відсутність належних доказів укладення електронного кредитного договору саме нею, а також вказала, що інформаційна довідка про перерахування коштів на платіжну картку не підтверджує правильності визначення розміру заборгованості.

У запереченнях на додаткові пояснення позивача відповідач повторно наголосила на відсутності повної хронології операцій за договором, розрахунку процентів за кожний день користування кредитом та доказів дотримання встановленої законом черговості погашення заборгованості.

Також відповідач зазначила, що платіжна інструкція не дозволяє встановити, яка саме частина цієї суми стосується права вимоги за кредитним договором № 284737.

Окремо відповідач заперечувала проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, просила відмовити у їх стягненні або зменшити їх розмір до 1000,00 грн.

У додаткових поясненнях позивач заперечив проти доводів відповідача, зазначивши, що обставини, на які вона посилається як на підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, є необґрунтованими, недоведеними, суперечать умовам укладених правочинів та нормам чинного законодавства.

Під час подання позовної заяви позивачем було заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у розмірі 18162,40 грн, з яких 2662,40 грн - судовий збір та 15500,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

21.09.2026 позивачем подано заяву про розподіл та відшкодування судових витрат, у якій просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15500,00 грн. На підтвердження понесених витрат позивач надав акт про отримання правової допомоги від 01.09.2026 року та квитанцію про оплату правової допомоги від 01.09.2026 року.

Відповідач у відзиві та поданих запереченнях просила відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, а в разі встановлення підстав для їх часткового стягнення зменшити розмір таких витрат до 1000,00 грн.

Судом встановлено, що 20.06.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 284737 про надання коштів на умовах фінансового кредиту.

Кредитний договір укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов кредитного договору сума кредиту становила 5000,00 грн, строк кредитування - 90 днів, процентна ставка - 0,72 % на добу.

На підтвердження надання кредитних коштів позивачем надано інформаційну довідку, ТОВ «ПрофітГід» відповідно до якої 20.06.2025 року на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 5000,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Інформацією АТ «Райффайзен Банк» підтверджено факт перерахування кошів відповідачці.

Таким чином, первісний кредитор виконав свої зобов`язання за кредитним договором щодо надання відповідачу кредитних коштів.

19.12.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 19122025/1, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу за плату належні йому права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 19.12.2025 року до договору факторингу № 19122025/1 позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 284737 від 20.06.2025 року.

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором станом на 20.02.2026 року заборгованість відповідача становить 7065,32 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 4566,44 грн; прострочена заборгованість за відсотками - 2498,88 грн; послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту відповідно до пункту 1.4 договору - 0,00 грн.

Отже, позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором у зазначеному розмірі.

Відповідно до статей 11, 509, 526, 530, 610, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статей 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи спір, суд виходить із того, що правовідносини, які виникли між сторонами, ґрунтуються на кредитному договорі, відповідно до умов якого первісний кредитор надав відповідачу грошові кошти, а остання зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Як встановлено судом, 20.06.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 284737, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 5000,00 грн строком на 90 днів із процентною ставкою 0,72 % на добу.

Факт надання кредитних коштів підтверджується інформаційною довідкою про перерахування 20.06.2025 року на платіжну картку відповідача грошових коштів у розмірі 5000,00 грн та інформацією Ат «Райффайзен Банк».

Доводи відповідача про відсутність належних доказів укладення електронного кредитного договору саме нею суд оцінює критично, оскільки кредитний договір укладено в електронній формі та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а факт перерахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача підтверджується наданими позивачем доказами.

Сам по собі факт укладення договору в електронній формі не свідчить про відсутність між сторонами договірних правовідносин та не звільняє позичальника від обов`язку виконувати взяті на себе зобов`язання.

Щодо переходу права вимоги суд зазначає наступне.

19.12.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 19122025/1.

Відповідно до реєстру боржників від 19.12.2025 року до зазначеного договору факторингу позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 284737 від 20.06.2025 року.

Таким чином, позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах та має право вимагати від відповідача виконання грошового зобов`язання в межах набутого права вимоги.

Посилання відповідача на те, що платіжна інструкція на загальну суму 650000,00 грн не підтверджує окремої оплати права вимоги за кредитним договором № 284737, не спростовує факту укладення договору факторингу та включення відповідача до реєстру боржників за цим договором.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту суд зазначає наступне.

Відповідач заперечувала проти визначеного позивачем розміру основного боргу, посилаючись на те, що позивачем зазначено, що первісно їй було надано 5000,00 грн, тоді як позивач заявляє до стягнення 4566,44 грн, а повної історії платежів та детального розрахунку залишку заборгованості не надав.

Разом із тим судом встановлено факт надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 5000,00 грн, а згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором станом на 20.02.2026 року розмір простроченої заборгованості за основною сумою кредиту становить 4566,44 грн.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували зазначений у виписці розмір заборгованості або підтверджували інший розмір залишку основного боргу.

Саме по собі посилання відповідача на можливе здійснення платежів або списань за кредитним договором без надання доказів їх фактичного здійснення та розміру не є достатньою підставою для відмови у стягненні заборгованості.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4566,44 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за процентами суд зазначає наступне.

Відповідно до умов кредитного договору відповідачу було надано кредит у розмірі 5000,00 грн строком на 90 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,72 % на добу.

Відповідно до положень статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом установлено, що позивачем заявлено до стягнення заборгованість за процентами в розмірі 2498,88 грн.

При цьому суд враховує, що позивач обмежив розмір заявленої до стягнення заборгованості за процентами сумою 2498,88 грн, а суд відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.

Відповідачем не надано суду доказів сплати процентів у заявленому розмірі або інших належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості за процентами в розмірі 2498,88 грн.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що вимога про стягнення заборгованості за процентами в розмірі 2498,88 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, загальна сума заборгованості за кредитним договором № 284737 від 20.06.2025 року, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 7065,32 грн, з яких 4566,44 грн - заборгованість за тілом кредиту та 2498,88 грн - заборгованість за процентами.

Щодо вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 141 ЦПК України суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, а також поведінки сторін під час розгляду справи.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15500,00 грн.

На підтвердження понесених витрат позивач надав акт про отримання правової допомоги від 01.09.2026 року та квитанцію про оплату зазначеної правової допомоги від 01.09.2026 року.

Водночас суд враховує характер спірних правовідносин, категорію та складність справи, ціну позову, обсяг фактично виконаної представником позивача роботи, кількість поданих процесуальних документів та значення справи для сторін.

Суд також бере до уваги, що спір стосується стягнення заборгованості за типовим кредитним договором, а заявлений розмір витрат на правничу допомогу є значним у порівнянні з ціною позову.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15500,00 грн є неспівмірним зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та ціною позову.

За таких обставин суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, до 5000,00 грн, що відповідатиме критеріям розумності, співмірності та справедливості.

Отже, вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню в розмірі 5000,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені судом у повному обсязі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному розмірі відповідно до статті 141 ЦПК України.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 263-265 ЦПК України, статтями 11, 509, 512, 514, 526, 530, 610, 629, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43561872, юридична адреса: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703) заборгованість за кредитним договором № 284737 від 20.06.2025 року в розмірі 7065 (сім тисяч шістдесят п`ять) гривень 32 копійки, яка складається з: заборгованості за основною сумою кредиту - 4566,44 грн; заборгованості за процентами - 2498,88 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» - код ЄДРПОУ 43561872, адреса: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703, електронна пошта: [пошта прихована].

Відповідач: ОСОБА_1 - дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: О. М. Саланда