Ухвала № 141366906 у справі № 200/3755/26 від 09.11.2026

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про передачу адміністративної справи

09 листопада 2026 року справа №200/3755/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Дмитро Волошин, розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 11.05.2026 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 які полягають у безпідставному взяттю на військовий облік військовозобов`язаних ОСОБА_1 , та внесенні таких відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг";

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення достовірних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" щодо ОСОБА_1 про те, що 08.10.2012 він був виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на зараз який має назву ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі п.3 ч.6 ст.37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а саме у зв`язку з визнанням його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується обліково-послужною карткою до військового квитку НОМЕР_1 від 27.08.13;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести достовірні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" щодо ОСОБА_1 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на зараз який має назву ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі п.3 ч.6 ст.37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а саме у зв`язку з визнанням його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується обліково-послужною карткою до військового квитку НОМЕР_1 від 27.08.13.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.05.2026 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Згідно з Рішенням Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 №960/0/15-26 з 01.06.2026 змінено територіальну підсудність судових справ Донецького окружного адміністративного суду шляхом її передачі до Харківського окружного адміністративного суду.

Супровідним листом від 01.07.2026 адміністративну справу №200/3755/26 передано за підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду. Вказана справа надійшла до Харківського окружного адміністративного суду 04.11.2026, що вбачається з відтиску штампу канцелярії суду на супровідному листі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2026 справу №200/3755/26 передано у провадження судді.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, положення ч. 3 ст. 29 КАС України, суд приймає до розгляду адміністративну справу №200/3755/26 та, дослідивши матеріали позовної заяви, зазначає наступне.

Пунктом 4 частини 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до частини 1 статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 26 КАС України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Таким чином, КАС України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).

Тобто, якщо предметом адміністративного позову є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність.

Отже, такий спір може бути розглянуто адміністративним судом за вибором позивача: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача.

Звертаючись у травні 2026 року до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом, позивач зазначив місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактично обираючи спосіб звернення, визначений за місцем проживання позивача.

Натомість, як вбачається з відповіді №3573878 від 06.11.2026 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, з 05.04.2024 позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Звертаючись до Донецького окружного адміністративного суду, він заявляє позовні вимоги щодо виправлення відомостей у Єдиному державному реєстрів призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які має здійснити ІНФОРМАЦІЯ_3 , який, як вбачається з матеріалів справи, релокований та знаходиться за адресою у місті Павлоград, Дніпропетровської області.

Як вже було зазначено судом, положеннями частини 1 статті 25 КАС України визначено альтернативну підсудність у справах, предметом адміністративного позову в яких є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, а саме за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.

У даному випадку адміністративний позов щодо оскарження дій ІНФОРМАЦІЯ_1 було подано позивачем до Донецького окружного адміністративного суду за місцем реєстрації позивача. Водночас із квітня 2024 року позивач зареєстрований як внутрішньо переміщена особа у Вінницькій області.

Отже ані позивач, ані відповідач не зареєстровані на території Харківської та Донецької областей.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню.

У постанові від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі статтею 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Особи, які залишили або покинули своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації та стали на облік як внутрішньо переміщені особи можуть звертатися з позовами до судів за місцем фактичного проживання/перебування. Таким чином, якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як ВПО (внутрішньо переміщена особа), то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування.

З огляду на викладене довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання позивача.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.08.2024 у справі №607/5532/22.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, реєстрацію позивача як внутрішньо переміщеної особи у Вінницькій області з 05.04.2024, фактично оскаржувані дії відповідача, який перебуває у Дніпропетровській області, суд дійшов висновку, що дана справа не підсудна Харківському окружному адміністративному суду, а її розгляд має здійснюватися окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місце реєстрації позивача - Вінницьким окружним адміністративним судом.

Статтею 29 КАС України встановлено, що суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Питання про передачу адміністративної справи розглядається судом, зокрема, у порядку письмового провадження. Питання про передачу адміністративної справи суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.

За правилами ч.8 ст. 29 КАС України, передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

Також, суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS № 005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що "судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, Закону України "Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини", інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається "належний суд", тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Крім того, недотримання правил юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч.1 ст. 318 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне передати адміністративну справу №200/3755/26 до Вінницького окружного адміністративного суду.

Керуючись ст. ст. 25, 29, 248, 293-295, КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративну справу №200/3755/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії передати на розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду (вулиця Брацлавська, будинок 14, м.Вінниця, Вінницька обл., 21001).

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН