Ухвала № 141367099 у справі № 520/35990/26 від 09.11.2026

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

09 листопада 2026 року Справа № 520/35990/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Пасечнік О.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо тривалого невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі № 520/2442/25.

2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану тривалим невиконанням судового рішення, у розмірі 1 500 000,00 гривень (один мільйон п`ятсот тисяч гривень 00 копійок).

Підставами для звернення до суду з цим позовом позивач визначив те, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі № 520/2442/25 позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено. Суд першої інстанції зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити на користь Позивача перерахунок та виплату грошового забезпечення за два окремих відокремлених періоди служби, а саме: з 31 травня 2022 року по 31 грудня 2022 року; з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року включно. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року апеляційну скаргу Відповідача було залишено без задоволення, а рішення Суду першої інстанції - без змін. Вказане судове рішення набрало законної сили 17 грудня 2025 року. Після набрання рішенням Суду першої інстанції законної сили Позивач, проявивши високий рівень правової культури та поваги до державних інституцій, надав Відповідачу достатньо часу для добровільного виконання покладених на нього судом зобов`язань. Проте Відповідач у добровільному порядку рішення Суду першої інстанції не виконав.

Тобто, із наведених вище обставин слідує, що спірні правовідносини фактично виникли у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду 16 червня 2025 року у справі № 520/2442/25.

Разом із тим положеннями ч. 2 ст. 14, ч. 1 ст. 370 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Ч. 5 ст. 372 КАС України визначено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Аналіз наведених вище приписів свідчить про те, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а та від 16.02.2019 у справі № 816/2016/17.

Ст. 382 КАС України визначені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Відповідно до вимог ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Варто звернути увагу на те, що наведені положення КАС України мають на меті забезпечити належне виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги, прямо стосуються порядку виконання вже ухваленого судового рішення 16 червня 2025 року у справі № 520/2442/25.

Суд наголошує, що між сторонами не виникло нового предмета спору та не сформувалися нові правовідносини.

Спірні дії відповідача щодо застосування механізму виплат, в межах процедури виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі 16 червня 2025 року у справі № 520/2442/25.

Таким чином, правовідносини щодо належного виконання рішення суду у справі 16 червня 2025 року у справі № 520/2442/25 залишаються триваючими та не трансформуються в новий самостійний спір, який міг би бути предметом окремого судового провадження.

Вимога про визнання протиправними дій, вчинених на виконання судового рішення, не може бути задоволена шляхом ухвалення нового (ще одного) судового рішення, оскільки це нівелює принцип обов`язковості судового рішення (ст. 129-1 Конституції України, ст. 370 КАС України) та призводить до нескінченного дублювання судових процесів без фактичного досягнення мети - виконання первинного акта правосуддя.

Суд звертає увагу, що у разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем судового рішення у справі 16 червня 2025 року у справі № 520/2442/25 позивач може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції з відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до ст. 383 КАС України, а не подавати новий позов.

Відтак, якщо позивач вважає, що прийнятим на виконання вищевказаного судового рішення рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушено його права, свободи чи інтереси, то він повинен звертатися до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправним таких дій, рішень чи бездіяльності (тобто в порядку судового контролю за виконанням судового рішення), а не подавати новий позов.

Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28.02.2023 у справі № 260/1898/22, від 24.09.2020 у справі № 640/15623/19 та ряду інших.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За вказаних обставин ініційований позивачем спір стосується вимог про зобов`язання відповідача виконати у бажаний для позивача спосіб судове рішення по справі 16 червня 2025 року у справі № 520/2442/25.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суддя вважає необхідним відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.

Щодо вимоги позивача стягнути з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану тривалим невиконанням судового рішення, у розмірі 1 500 000,00 гривень (один мільйон п`ятсот тисяч гривень 00 копійок), то суд зазначає наступне.

Так, ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України встановлено, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Позивачем заявлено позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, в загальній сумі 1 500 000,00 гривень (один мільйон п`ятсот тисяч гривень 00 копійок)

Оскільки між сторонами відсутній публічно-правовий спір, позовні вимоги про стягнення шкоди не підлягають розгляду окремо в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.07.2026 у справі №990SCGC/5/26.

Також судом враховується й те, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішення Європейського суду з прав людини в справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому ч. 6 вказаної статті зобов`язує суд роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті.

Суд роз`яснює заявнику, що у вказаній частині позовних вимог позов має розглядатися місцевим загальним судом у порядку цивільного судочинства, з дотриманням правил територіальної підсудності.

На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями ст. ст. 170, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що поданий ним позов у частині стягнення моральної шкоди має розглядатися місцевим загальним судом у порядку цивільного судочинства, з дотриманням правил територіальної підсудності.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного оскарження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Пасечнік О.В.