Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 р. Справа № 520/18724/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 01.01.2026 року №047050031417, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії з 26.12.2025 року;
2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 26.12.2025 року за ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи з повним робочим днем:
- на провідних професіях період строкової військової служби з 03.12.1996 по 16.04.1998, періоди роботи з 11.05.1998 по 17.09.2002, з 01.04.2004 по 27.01.2010, з 09.11.2015 по 11.10.2022, з 12.10.2022 по 10.03.2023, з 06.04.2023 по 09.04.2024, з 10.04.2024 по 28.08.2025, період військової служби в особливий період з 29.08.2025 по 26.12.2025, за Списком №1 періоди навчання з 01.09.1993 по 26.06.1996, період роботи з 05.08.1996 по 20.11.1996;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити пенсію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 26.12.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 01.01.2026 року № 047050031417, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії з 26.12.2025 року є протиправним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі без виклику сторін в судове засідання та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копію ухвали про відкриття провадження було надіслано відповідачу до його Електронного кабінету в системі "Електронний суд" та ним отримано, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа.
Проте, представником відповідача відзиву на позов у встановлений судом строк до канцелярії суду не надходило, причин поважності його неподання відповідачем не повідомлено.
Відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що 26.12.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункт 4.2 постанови правління ПФУ від 16.12.2020 №25-1 "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", при прийманні документів працівник сервісного центру реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Вищевказану заяву про призначення пенсії за віком за принципом екстериторіальності передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, за результатами розгляду якої рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 01.01.2026 року № 047050031417 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
В обґрунтування відмови в рішенні зазначено, що відповідно до пункту І частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, таза результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не мутне 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до пункту 1 частини другої етапі 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», чоловікам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах (5 років), за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 нього Закону чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. затвердженого постановок» Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язковою державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. Страховий стаж з 01.07.2000 зараховується згідно даних персоніфікованого обліку.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені дія окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організації або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу: професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ/пункт найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Обчислення пільгового стажу робот регулюється Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництву робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, то дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерств праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №283 (далі - Порядок 383).
Пунктом 3 Порядку 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за пільгових умовах до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями при умові підтвердження документами відповідних умов час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації місці, за умовами праці після 21.08.1992 року. Проведення атестації робочих регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці», пунктом 4 якого передбачено, що атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність, за своєчасне та якісне проведення атестації робочих місць покладено на керівників підприємств, установ та організацій.
Страховий стаж заявника, із врахуванням Списку №1, становить 45 років 2 місяці 4 дні
Пільговий стаж становить за Списком №1 - 18 років 3 місяці 6 днів
Відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Список №1), в зв`язку з недосягненням необхідного пенсійного віку 50 років.
Не погоджуючись з таким рішенням та з відмовою у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, позивач звернувся до суду з даним позовом.
По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Згідно п.1 та 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно ч.3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Суд звертає увагу, що 26.12.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Натомість, оскаржуваним рішенням відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Список №1), в зв`язку з недосягненням необхідного пенсійного віку 50 років.
Зважаючи, що на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мають право на пенсію незалежно від віку, при наявності необхідного страхового стажу на відповідних роботах, про що прямо зазначено в частині 3 статті 114 вказаного Закону, пенсійним органом протиправно здійснено розгляд заяви та відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком згідно п.1 ч.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в зв`язку з недосягненням необхідного пенсійного віку 50 років.
При цьому, відмовляючи у призначенні пенсії, в оскаржуваному рішенні не зазначено з яких підстав пенсійний орган розглядав заяву позивача та відмовив у призначенні пенсії згідно п.1 ч.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зважаючи, що позивач просив призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Суд звертає увагу, що зміст спірного рішення свідчить, що по суті орган Пенсійного фонду свою позицію побудував виключно на тому, що зазначив на яких підставах призначається пенсія відповідно до п.1 ч.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зазначено сукупний страховий та спеціальний стаж позивача. При цьому, не зазначено, які періоди та з яких підстав не підлягають до зарахування до страхового стажу.
Разом з тим, стверджуючи в спірному рішенні про відсутність підстав для признання пенсії, пенсійний орган не надав жодної оцінки документам, наданим разом і заявою, також не скористався наданими йому законодавством інструментами, спрямованими на надання допомоги у зборі необхідних даних, не вчинив жодних заходів щодо перевірки та підтвердження факту праці позивача у відповідні періоди та зарахуванні до страхового стажу такого періоду, також не витребував в уповноважених суб`єктів відповідних документів та інших відомостей для визначення права на пенсію, не запропонував позивачу усіх можливих способів отримання такої інформації, а лише обмежився зазначенням, на яких підставах призначається пенсія відповідно до п.1 ч.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та визначенням у позивача загального та спеціального страхового стажу.
В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 8 Закону України "Про адміністративну процедуру" адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи.
Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.
Відповідно до пунктів 1,6,7 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про адміністративну процедуру", під час підготовки справи до розгляду та вирішення, крім невідкладного розгляду та вирішення справи (стаття 60 цього Закону), адміністративний орган встановлює наявність та достатність матеріалів у справі, а також за необхідності: 1) витребовує додатково документи та відомості, що перебувають у володінні органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, що належить до сфери його управління; 6) вирішує питання про необхідність залучення до участі в адміністративному провадженні осіб, які сприяють розгляду справи, призначення експертизи, проведення огляду на місці або огляду речей, проведення слухання у справі; 7) виконує інші передбачені законом обов`язки в рамках адміністративного провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України "Про адміністративну процедуру", адміністративний орган досліджує обставини, що мають значення для вирішення справи, виходячи з принципів законності та офіційності.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України "Про адміністративну процедуру", адміністративний орган визначає відповідно до законодавства способи та обсяг встановлення обставин справи. При цьому адміністративний орган не обмежений доводами учасників адміністративного провадження, наданими ними доказами та клопотаннями.
Згідно з ч. 1 ст. 69 Закону України "Про адміністративну процедуру" за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Закону України "Про адміністративну процедуру" адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті). Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.
Спірне рішення не відповідає критеріям до рішень суб`єктів владних повноважень, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України та вимогам Закону України "Про адміністративну процедуру", зокрема щодо повного дослідження обставин, що мають значення для вирішення справи та обґрунтованості.
Також суд враховує практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі "Suominen v. Finland", заява № 37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Суд зазначає, що Конституцією України та КАС України прямо передбачений обов`язок суб`єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним "маркером" того як в Україні гарантуються статті 1, 3, 6, 8, 19, 55, 56, 124 Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС України та статті 3 і 4 Угоди про асоціацію з ЄС.
Відтак, невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
У справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип "належного урядування" не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи, що в спірному рішенні, відмовляючи у призначенні пенсії, не зазначено з яких підстав пенсійний орган розглядав заяву позивача та відмовив у призначенні пенсії згідно п.1 ч.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зважаючи, що позивач просив призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», не вказав, чи достатньо у позивача загального та спеціального страхового стажу для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», не надав жодної оцінки документам, наданим разом і заявою, також не скористався наданими йому законодавством інструментами, спрямованими на надання допомоги у зборі необхідних даних, обмежившись твердженням, що позивач не досяг пенсійного віку, передбаченого п.1 ч.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування спірного рішення.
Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача зарахувати до стажу роботи позивача періоду строкової військової служби з 03.12.1996 по 16.04.1998, періоди роботи з 11.05.1998 по 17.09.2002, з 01.04.2004 по 27.01.2010, з 09.11.2015 по 11.10.2022, з 12.10.2022 по 10.03.2023, з 06.04.2023 по 09.04.2024, з 10.04.2024 по 28.08.2025, період військової служби в особливий період з 29.08.2025 по 26.12.2025, періоди навчання з 01.09.1993 по 26.06.1996, період роботи з 05.08.1996 по 20.11.1996, оскільки згідно даних пенсійної справи Форми РС-право, позивачу зараховано до страхового стажу (в тому, числі до пільгового страхового стажу за Списком №1) вказані періоди.
Що стосується позовних вимог в частині зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком, суд зазначає наступне.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі №569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справі № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а, від 12 квітня 2018 року справі № 826/8803/15, від 21 червня 2018 року у справі №274/1717/17, від 14 серпня 2018 року у справі №820/5134/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №826/521/16, від 30 березня 2021 року у справі №400/1825/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20 та від 27 вересня 2021 року у справі №380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 04 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19 та від 13 жовтня 2022 року у справі №380/13558/21.
Також суд враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 806/965/17 та від 27 вересня 2021 року у справі №380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Таким чином, у випадку коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов`язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення, та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказані висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові 24 квітня 2024 року у справі №140/12873/23, що враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
За таких підстав, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог також в цій частині шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за результатами розгляду якої прийняти рішення з урахуванням висновків і мотивів, викладених судом у цьому рішенні.
Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень частини 8 статті 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, буд. 10, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29005, код ЄДРПОУ 21318350) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 01.01.2026 року № 047050031417 "Про відмову у призначенні пенсії".
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.12.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за результатами розгляду якої прийняти рішення з урахуванням висновків і мотивів, викладених судом у цьому рішенні.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Шевченко О.В.