Рішення № 141367110 у справі № 520/23141/26 від 06.11.2026

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 листопада 2026 року № 520/23141/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Зеленова А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позововом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відповідача 1 - Харківський Національний університет Повітряних Сил Імені Івана Кожедуба (адреса Вул. Сумська, 7779, м.Харків, 61023, ЄДРПОУ 24980799); Відповідача 2 - 12 Регіональна військово-лікарська комісія (адреса Вулиця Культури, 5, м. Харків, 61058, ЄДРПОУ 2498312) про визнання протиправною дію або бездіяльність військової частини та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до відповідача 1 - Харківський національний університет Повітряних Сил Імені Івана Кожедуба; відповідача 2 - 12 Регіональна військово-лікарська комісія про визнання протиправною дію або бездіяльність військової частини та зобов`язання вчинити певні дії, у якому позивач просить суд:

Визнати протиправним дії посадових осіб Харківського національного університету Повітряних Сил (Відповідач-1), які виразились у непроведенні огляду технічного стану транспортного засобу MITSUBISHI L-200, р.н. НОМЕР_2 який було передано для використання для виконання бойових розпоряджень, в тому числі 02.08.2024 року ОСОБА_2 .

Визнати протиправними дії посадових осіб Харківського національного університету Повітряних Сил (Відповідач-1) при складенні акта проведення повторного спеціального розслідування за фактом групового нещасного випадку з військовослужбовцями, які входили до складу мобільної вогневої групи зведеного підрозділу Харківського національного університету Повітряних Сил за формою НВ-2, який стався 02 серпня 2024 року з майором ОСОБА_2 , затвердженого 18.04.2026 року Начальником ХНУПС бригадним генералом Андрієм Бережним, які виразились у незазначенні у висновку комісії про пов`язання нещасного випадку з військовослужбовцем майором ОСОБА_2 з виконанням бойового розпорядження з протиповітряної оборони, командира тактичної групи «Слобода» від 18 квітня 2024 №60г, бойового розпорядження 302 зрбр від 20 квітня 2024 № 3дскБГ, бойового розпорядження 25.04.2024 року № 5 дскбг військової частини НОМЕР_3 , як такий, що стався при захисті Батьківщини.

Визнати протиправним дії посадових осіб Харківського національного університету Повітряних Сил (Відповідач-1) які виразились у ненаданні до 12 ВЛК разом із актом проведення повторного спеціального розслідування за фактом групового нещасного випадку з військовослужбовцями, які входили до складу мобільної вогневої групи зведеного підрозділу Харківського національного університету Повітряних Сил за формою НВ-2, який стався 02 серпня 2024 року з майором ОСОБА_2 , затвердженого 18.04.2026 року Начальником ХНУПС бригадним генералом Андрієм Бережним, довідки за формою, наведеною у Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженому постановою КМУ від 20 серпня 2014 року № 413.

Визнати протиправним (в частині) та скасувати індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень, а саме наказ начальника Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба № 335 (з основної діяльності), виданий 18.04.2026 року за результатами повторного спеціального розслідування, в частині, що визначає причинний зв`язок смерті внаслідок отриманих травм майора ОСОБА_2 як такої, що не пов`язана із захистом Батьківщини, а сталась при виконанні потерпілим службових обов`язків згідно з розпорядком дня військової частини, у тому числі у відрядженні.

Зобов`язати Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба (Відповідач -1) в особі його начальника внести зміни до наказу начальника Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба № 335 (з основної діяльності), виданого 18.04.2026 року за результатами повторного спеціального розслідування, в частині, що визначає причинний зв`язок смерті внаслідок травмування підполковника (посмертно) ОСОБА_2 , яке було отримано під час проходження військової служби, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби, з захистом Батьківщини, під час відсічі збройної агресії російської федерації проти України при виконанні бойового розпорядження.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рішення 12 ВЛК від26.05.2026 року № 2026-0526-0829-5342-0, оформленого протоколом в частині не встановлення причинного зв`язку загибелі ОСОБА_2 із захистом Батьківщини.

Зобов`язати 12 Регіональну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України повторно розглянути документи стосовно встановлення причинного зв`язку смерті підполковника (посмертно) ОСОБА_2 з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Харківського Національного університету Повітряних Сил Імені Івана Кожедуба на користь ОСОБА_1 судові витрати, в тому числі і компенсацію витрат на правничу допомогу в розмірі 25485.64 гривень, що відповідає 500 євро.

В обґрунтування позовних вимог Позивачка зазначає, що її син - майор (підполковник посмертно) ОСОБА_2 , проходив військову службу у ХНУПС і 02 серпня 2024 року під час виконання бойових розпоряджень у складі мобільної вогневої групи загинув унаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП). Позивачка категорично не погоджується з висновками повторного спеціального розслідування та оскаржуваного рішення 12 РВЛК від 26.05.2026 № 2026-0526-0829-5342-0, якими причинний зв`язок травми та смерті її сина визначено як «ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби». Позивачка вважає, що оскільки її син загинув під час виконання бойового розпорядження з протиповітряної оборони, причинний зв`язок травмування та смерті підлягає обов`язковому встановленню у формулюванні «ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини». Крім того, Позивачка вказує на протиправну бездіяльність ХНУПС щодо непроведення військово-технічного огляду автомобіля Mitsubishi L-200 та ненадання до 12 РВЛК довідки про безпосередню участь у заходах оборони за Постановою КМУ № 413 станом на 02.08.2024.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №520/23141/26 за позовом ОСОБА_1 до Відповідача 1 - Харківський Національний університет Повітряних Сил Імені Івана Кожедуба; Відповідача 2 - 12 Регіональна військово-лікарська комісія про визнання протиправною дію або бездіяльність військової частини та зобов`язання вчинити певні дії. Витребувано певні докази по справі.

Позиція Відповідача 1 (ХНУПС): Відповідач 1 у наданому відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі , зазначаючи таке:

Транспортний засіб Mitsubishi L-200 (р.н. НОМЕР_2 ) на балансі та військовому обліку ХНУПС не перебував, а був переданий ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» для підрозділів ТРО. Відповідно до Порядку проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів ЗСУ (постанова КМУ від 30.11.2011 № 1225), технічний контроль проводиться виключно щодо транспортних засобів, закріплених та зареєстрованих за військовою частиною, у зв`язку з чим у посадових осіб Університету були відсутні законні підстави для складання актів його технічного стану. Повторне спеціальне розслідування було проведено на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2026 у справі № 520/10847/25 з дотриманням вимог Інструкції МОУ від 27.10.2021 № 332. Норми Інструкції № 332 передбачають повноваження комісії з розслідування встановлювати лише факт пов`язаності або непов`язаності нещасного випадку з «виконанням обов`язків військової служби». Ані Інструкція № 332, ані Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ (наказ МОУ від 14.08.2008 № 402) не передбачають правових підстав чи повноважень для комісії або командира визначати нещасний випадок як такий, що стався при «захисті Батьківщини». Зазначена обставина встановлена рішенням суду апеляційної інстанції, яке набрало законної сили, і відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України не підлягає повторному доказуванню. Довідка за Постановою КМУ № 413, яка видавалася у 2024 році, стосувалася залучення ОСОБА_2 до заходів оборони у 2022 році і не охоплювала дату 02.08.2024, а тому обґрунтовано не надсилалася до 12 РВЛК.

Також, відповідачем 1 було долучено до матеріалів справи рішення позаштатної тимчасово діючої військово-лікарської комісії за №1467 від 13.08.2024 Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова" Харківської міської ради стосовно отриманих травм 02.08.2024 ОСОБА_3 про встановлення причинного зв`язку.

У відповіді на відзив відповідача 1, представник позивача вказує, що Відповідач 1 не зробив головного по даній справі - не надав на ВЛК довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 18.09.2024 року №17617628170696пс стосовно підполковника ОСОБА_2 , яка би містила інформацію про період станом на 02.08.2024 року, що також не відповідає дійсним обставинам подій, а саме виконання бойового завдання - безпосереднього протиповітряне прикриття ТЕЦ-5 та ЕПС 330 кВт «Залютине» від ударів повітряного противника у взаємодії з МВГ № 2 з району виконання завдань №1. з зазначенням дати виконання бойового розпорядження ОСОБА_2 , чим приховав загибель ОСОБА_2 під час захисту Батьківщини, що безумовно є протиправним. 2. Відповідач 1 не надав відповіді щодо двох різних причин ДТП, зазначених у двох службових розслідуваннях. 3. Відповідач 1 не надав доказів тверджень про технічну справність, або технічну несправність автівки, в якій загинув ОСОБА_2 .

Ухвалою суду витребувати у відповідача - 2 12 Регіональної військово-лікарської комісії належним чином завірену копію наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 03.09.2024 № 400 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» або витяг з нього.

Позиція Відповідача 2 (12 РВЛК): Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву просив відмовити в задоволенні позову повністю, мотивуючи це наступним: На виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2026 у справі № 520/10847/25, 12 РВЛК 26.05.2026 проведено повторний колегіальний розгляд матеріалів повторного спеціального розслідування (Акти за формами НВ-2 та НВ-3). Згідно з пп. «а» п. 21.5 розділу II Положення № 402, формулювання причинного зв`язку «пов`язане із захистом Батьківщини» застосовується виключно у разі отримання травми/загибелі під час безпосередньої участі у бойових діях або перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій. Відповідно до наказу Головнокомандувача ЗСУ від 03.09.2024 № 400 смт. Солоницівка Дергачівського району Харківської області станом на 02.08.2024 не відносилася до районів ведення воєнних (бойових) дій. Включення даної території до Переліку територій можливих бойових дій (наказ Мінінтеграції) не є тотожним району ведення бойових дій для цілей військово-лікарської експертизи. Загибель ОСОБА_2 сталася внаслідок ДТП (перекидання транспортного засобу), тобто в результаті транспортної пригоди, а не внаслідок бойового ураження чи безпосередніх дій противника. Випадки бойових уражень є бойовими втратами і взагалі не підлягають розслідуванню як нещасні випадки за Інструкцією № 332. Визначення причинного зв`язку травм та смерті належить до виключних дискреційних повноважень штатних ВЛК, а суд не вправі перебирати на себе функції спеціалізованого медико-експертного органу.

Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.

Майор (посмертно підполковник) ОСОБА_2 проходив військову службу у ХНУПС на посаді старшого інструктора з практичного навчання навчально-тренувального комплексу факультету ППО.

02 серпня 2024 року близько 15:50 під час руху у складі колони з трьох автомобілів мобільної вогневої групи по проспекту Героїв Чорнобиля поблизу б. № 55 у смт Солоницівка Дергачівського району Харківської області сталася ДТП за участю автомобіля MITSUBISHI L-200 (р.н. НОМЕР_2 ) під керуванням майора ОСОБА_2 .

У результаті виїзду автомобіля за межі проїзної частини та його подальшого перекидання водій ОСОБА_2 отримав множинні тілесні ушкодження (сукупну травму тіла), від яких помер у кареті швидкої допомоги, а пасажир - штаб-сержант ОСОБА_3 отримав травми. Згідно з судово-медичною експертизою в крові та сечі трупа ОСОБА_2 алкогольного чи наркотичного сп`яніння не виявлено.

Наказом начальника ХНУПС від 02.08.2024 № 1131 призначено спеціальне розслідування за фактом даного нещасного випадку.

06.12.2024 начальником ХНУПС видано наказ № 609 за результатами розслідування, а 12 РВЛК ухвалила рішення від 05.01.2025 (протокол № 28), де встановила причинний зв`язок смерті: «ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби».

Не погодившись із цими рішеннями, мать загиблого - ОСОБА_1 оскаржила їх у судовому порядку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 у справі № 520/10847/25 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, 12 Регіональної військово-лікарської комісії, Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України, за участі третьої особи: Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітряних Сил, б. 6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та порушення норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для встановлення причинного зв`язку між загибеллю ОСОБА_2 та участю у заходах із захисту Батьківщини, оскільки судом не враховано, що дорожньо - транспортна пригода (далі - ДТП) у якій загинув позивач, сталась під час виконання ним бойового завдання з безпосереднього протиповітряного прикриття ТЕЦ- 5 та ЕПС 330 кВт «Залютине» від повітряних ударів противника у взаємодії з МВГ № 2 з району виконання завдань № 1, тобто під час здійснення заходів з захисту територіальної цілісності України, що є підставою для визнання причини смерті саме як пов`язаної із захистом Батьківщини, а не з виконанням обов`язків військової служби, як помилково зазначено відповідачами в акті проведення спеціального розслідування, наказі начальника ХНУПС ім. І. Кожедуба № 609, виданому за результатами спеціального розслідування, рішенні НОМЕР_4 РВЛК від 05 січня 2025 року № 28 та рішенні Центральної ВЛК ЗСУ від 27 березня 2025 року № 2025-0327-0950.

Переконувала, що ХНУПС ім. І. Кожедуба всупереч усім об`єктивним обставинам події, припустився дій, які мають наслідком відсутність належного проведення службового розслідування, ненадання до ВЛК довідки про безпосередню участь ОСОБА_2 у захисті територіальної цілісності України, позбавлення родини загиблого всіх соціальних гарантій, пільг та статусів.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2026 у справі № 520/10847/25 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: скасовано наказ ХНУПС № 609 та рішення 12 РВЛК від 05.01.2025 № 28; зобов`язано ХНУПС повторно провести спеціальне розслідування з дотриманням вимог Інструкції № 332 (з обов`язковим складанням Актів за формами НВ-2 та НВ-3), а 12 РВЛК - повторно розглянути документи.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду (ДААС) від 25 березня 2026 року у справі № 520/10847/25 судом встановлено наступне.

Причина скасування первинних рішень ХНУПС та ВЛК (процесуальне порушення)

Апеляційний суд встановив, що під час первинного спеціального розслідування ХНУПС склав Акт за формою НВ-2, однак не склав та не направив до ВЛК Акт про нещасний випадок за формою НВ-3 стосовно майора ОСОБА_2 .

Згідно з пп. 21.7, 21.8 розділу II Положення № 402, прийняття ВЛК рішень про причинний зв`язок травми/смерті за відсутності Акта за формою НВ-3 прямо заборонено.

Оскільки 12 РВЛК та ЦВЛК ухвалили свої рішення за відсутності повного пакета обов`язкових документів, ці рішення визнані передчасними, необґрунтованими та скасовані саме з процесуальних підстав.

Щодо повноважень ХНУПС та комісії з розслідування суд апеляційної інстанції вказав, що за приписами Інструкції № 332 ані комісія з розслідування, ані командир/начальник військової частини не мають повноважень класифікувати нещасний випадок як такий, що стався «при захисті Батьківщини».

Повноваження комісії та командира обмежені виключно встановленням пов`язаності або непов`язаності нещасного випадку з «виконанням обов`язків військової служби».

З огляду на це ДААС відмовив у задоволенні вимог Позивачки щодо зобов`язання ХНУПС вказати в Акті чи наказі формулювання «при захисті Батьківщини».

Щодо Журналу бойових дій (ЖБД) апеляційний суд дослідив матеріали та встановив наявність Витягу з Журналу бойових дій МВГ ПЗРК № 1 «Альфа» за 02.08.2024, де належно відображено хід дій підрозділу та обставини загибелі ОСОБА_2 . На цій підставі суд відхилив звинувачення військової частини у протиправній бездіяльності

Щодо меж судового контролю та дискреції ВЛК суд підкреслив, що визначення конкретного формулювання причинного зв`язку захворювань/травм чи смерті належить до виключних дискреційних повноважень штатних ВЛК, вказав, що суд перевіряє лише дотримання процедури прийняття рішення, але не підміняє собою спеціалізований медико-експертний орган.

Отже, ДААС постановою від 25.03.2026 не зобов`язувала ВЛК чи ХНУПС прийняти конкретне рішення на користь позивача, а вимагала усунути процедурний недолік - тобто скласти Акт НВ-3 і провести повторну ВЛК на основі повного пакета документів.

На виконання постанови апеляційного суду наказом начальника ХНУПС від 03.04.2026 № 591 було призначено повторне спеціальне розслідування.

За його результатами 18 квітня 2026 року начальником ХНУПС затверджено Акт повторного спеціального розслідування за формою НВ-2, Акт про нещасний випадок за формою НВ-3 № 404/57 та видано наказ з основної діяльності № 335.

У розділі 4 Акту причинним зв`язком ДТП визначено невідповідність дій водія ОСОБА_2 вимогам п. 12.1 ПДР України (на підставі висновку судово-автотехнічної експертизи від 18.09.2024 № СЕ-19/121-24/26648-ІТ), крім того, відповідно до пункту 6 Акту проведення повторного спеціального розслідування Комісія встановила, зокрема, що груповий нещасний випадок з майором ОСОБА_2 та штаб-сержантом ОСОБА_3 на підставі абзацу першого п.10 розділу ІІ Інструкції №332 є таким, що стався при виконанні потерпілими службових обов`язків згідно з розпорядком дня військової частини, у тому числі у відрядженні (п.6.2) тобто, надано кваліфікацію як такого, що стався при виконанні обов`язків військової служби.

26.05.2026 року 12 РВЛК на засіданні повторно розглянула матеріали розслідування та прийняла постанову, оформлену протоколом № 2026-0526-0829-5342-0, за якою встановлено: «Сукупна травма тіла. Особа, що знаходилась у легковому автомобілі, травмована при транспортній події, яка призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наказом начальника ХНУПС від 30.03.2024 № 155/дск, наказом начальника ХНУПС (з основної діяльності) від 01.04.2024 № 156/дск, наказом начальника ХНУПС (з основної діяльності) від 18.04.2026 № 335, наказом начальника ХНУПС (з адміністративно- господарської діяльності) від 03.04.2026 № 591, актом повторного спеціального розслідування групового нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2, акт про нещасний випадок за формою НВ-3 № 404/57, протоколом огляду місця події та фототаблицею до нього, ескізом місця події, лікарським свідоцтвом про смерть № 10-12/2216-Дм/24, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , висновком експерта № 10-12/2216-Дм/24, висновком експерта № СЕ-19/121-24/26648-ІТ, постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області від 30.09.2024, витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 1202422[телефон приховано], довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 176/176/102/1176/123, витягом з бойового розпорядження командира зведеного підрозділу ХНУПС № 99дск, витягом з бойового розпорядження командира зведеного підрозділу ХНУПС № 109дск, витягом із журналу бойових дій мобільної вогневої групи ПЗРК № 1 «Альфа» - ТРАВМА, ЯКА ПРИЗВЕЛА ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ З ВИКОНАННЯМ ОБОВ`ЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.»

12 РВЛК у рішенні від 26.05.2026 № 2026-0526-0829-5342-0 встановлено, що відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виданої начальником ХНУПС 28.04.2026 № 176/176/102/1176/123, 02.08.2024 близько 15 год. 50 хв. ОСОБА_4 унаслідок ДТП, що сталася в результаті виїзду автомобіля за межі проїзної частини з подальшим перекиданням, отримав сукупну травму тіла, яка спричинила його смерть. При цьому довідкою підтверджено, що зазначена травма не є наслідком навмисного заподіяння собі тілесних ушкоджень та не пов`язана з перебуванням потерпілого у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Згідно з актом проведення повторного спеціального розслідування групового нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2, проведеного на підставі наказу начальника Університету від 03.04.2026 № 591, встановлено, що 02.08.2024 приблизно о 15 год. 50 хв. у районі будинку № 55 по проспекту Героїв Чорнобиля сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля MITSUBISHI L-200, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням майора ОСОБА_5 ДТП відбулася внаслідок виїзду транспортного засобу за межі проїзної частини ліворуч з подальшим його перекиданням. У результаті зазначеної події майор ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, від яких помер у кареті швидкої медичної допомоги, а пасажир автомобіля штаб-сержант ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження. Також актом встановлено, що 02.08.2024 слідчим ВРЗСТ СУ ГУНП в Харківській області було проведено огляд місця події, під час якого з`ясовано, що ДТП сталася в межах населеного пункту у світлий час доби на асфальтобетонній ділянці дороги з двостороннім рухом транспортних засобів. Дорожня розмітка та дорожні знаки на місці події були відсутні. Ширина проїзної частини становила 4 м, ширина лівого узбіччя - 3,3 м. Автомобіль MITSUBISHI L-200 знаходився на лівому узбіччі на відстані 11,3 м від лівого краю проїзної частини. На дорожньому покритті виявлено слід зчосу довжиною 3,8 м. Будь-яких слідів зіткнення автомобіля з іншими транспортними засобами не виявлено. Дослідивши пояснення штаб-сержанта ОСОБА_7 стало відомо, що близько 15 год. 37 хв. мобільна вогнева група отримала сигнал, після чого особовий склад у складі трьох автомобілів, по два військовослужбовці в кожному, вирушив до визначеного місця виконання завдання. ОСОБА_6 перебував на передньому пасажирському сидінні автомобіля MITSUBISHI L-200, який, за його словами, перебував у технічно справному стані, зокрема ходова частина, гальмівна система та рульове керування були справними, а технічне обслуговування автомобіля здійснювалося відповідно до встановлених вимог. За кермом транспортного засобу перебував майор ОСОБА_8 . Автомобіль рухався першим у колоні зі швидкістю близько 80 км/год. Інші транспортні засоби та пішоходи у попутному чи зустрічному напрямках були відсутні. Під час руху водій, намагаючись об`їхати вибоїну на проїзній частині, здійснив маневр вправо, після чого різко повернув кермо ліворуч та втратив контроль над транспортним засобом. Унаслідок цього автомобіль виїхав на ліве узбіччя та кілька разів перекинувся. З пояснень майора ОСОБА_9 та капітана ОСОБА_10 , близько 15 год. 37 хв. з пункту постійної дислокації вирушила колона у складі трьох автомобілів. Зазначені особи бачили, що за кермо автомобіля MITSUBISHI L-200 сів майор ОСОБА_2 , а на переднє пасажирське сидіння штаб-сержант ОСОБА_3 . Після відкриття воріт для виїзду колони вони продовжили рух у третьому автомобілі. За їхніми поясненнями, дистанція між транспортними засобами становила близько одного кілометра. Дорожньо-транспортна пригода сталася у світлий час доби за відсутності інших учасників дорожнього руху. Під час руху вони помітили попереду стовп пилу, а наблизившись до місця події, виявили перекинутий автомобіль MITSUBISHI L-200. Після встановлення факту ДТП особовим складом групи було негайно викликано бригаду екстреної медичної допомоги. До прибуття медичних працівників військовослужбовцями надавалася домедична допомога майору ОСОБА_11 та штаб-сержанту ОСОБА_12 . Актом НВ-2 було також встановлено, що у висновку судово-автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-24/26648-ІТ від 18.09.2024 в діях водія автомобіля MITSUBISHI L-200 майора ОСОБА_5 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху, які, з технічної точки зору, знаходились у причинному зв`язку з ДТП. Висновками комісії встановлено, що груповий нещасний випадок, унаслідок якого майор ОСОБА_8 загинув, а відповідно до абзацу першого пункту 10 розділу ІІ Інструкції № 332 даний випадок підлягає кваліфікації як такий, що стався при виконанні потерпілим службових обов`язків згідно з розпорядком дня військової частини, у тому числі у відрядженні. Також комісія, керуючись абзацом другим пункту 4 розділу ІІІ Інструкції № 332, дійшла висновку про необхідність складання щодо кожного потерпілого акта за формою НВ-3 та взяття зазначеного нещасного випадку на облік у ХНУПС у встановленому законодавством порядку. Відповідно до акту про нещасний випадок (зникнення, смерть) № 404/57 за формою НВ-3, який затверджений начальником Університету 18.04.2026 встановлено, що 02.08.2024 о 15 год. 50 хв. на ділянці автомобільної дороги поблизу будинку № 55 по проспекту Героїв Чорнобиля, за межами смт Солоницівка Дергачівського району Харківської області, майор ОСОБА_13 , керуючи автомобілем MITSUBISHI L-200, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , допустив виїзд транспортного засобу за межі проїзної частини ліворуч із подальшим його перекиданням. Згідно з актом, вид події класифіковано за кодом 01.1 - ДТП на дорогах (шляхах) загального користування. Причиною нещасного випадку визначено порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, устаткування, машин, механізмів та транспортних засобів. Транспортним засобом, експлуатація якого призвела до настання нещасного випадку, визначено автомобіль MITSUBISHI L-200, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2006 року випуску. При цьому, в акті зазначено, що осіб, які допустили порушення вимог законодавства, наслідком яких став зазначений нещасний випадок, не встановлено. Згідно з протоколом огляду місця події (додаток 9 до Інструкції № 332) встановлено, що на місці ДТП знаходився перевернутий автомобіль із характерними ознаками ДТП, а саме: численними деформаціями кузова, розбитим лобовим склом та значними механічними пошкодженнями. В салоні автомобіля видимих слідів крові чи інших ознак відкритого травмування не виявлено. Подушки безпеки транспортного засобу не спрацювали. Також встановлено, що в автомобіля було відірвано одне з коліс: частина диска разом із кріпильними болтами залишилася на транспортному засобі, а інша частина диска разом із шиною знаходилася на місці дорожньо-транспортної пригоди. Під час огляду місця події зафіксовано: сліди шин, процарапування асфальтобетонного покриття дороги та прим`яття трав`яного покриву на траєкторії руху автомобіля до місця його перекидання, відірване колесо (фрагменти диска колеса), а також уламки скла автомобіля та світлових приладів. Додатково встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася у світлий час доби на ділянці дороги з двостороннім рухом транспортних засобів. Дорожня розмітка та дорожні знаки на місці події були відсутні. Погодні умови не перешкоджали безпечному керуванню транспортним засобом: видимість була доброю, опади були відсутні, дорожнє покриття сухе. Разом із тим дорожнє покриття перебувало в нерівному стані, мало вибоїни та складалося з асфальтобетонного покриття з ділянками насипу щебеню, гравію, піску та ґрунту. Сліди процарапування на дорожньому покритті мали переривчастий характер та, за попередніми висновками, могли бути утворені частиною диска колеса, яка залишилася закріпленою на ступиці автомобіля. При цьому на гальмівному барабані транспортного засобу слідів механічного контакту не виявлено. Інших потерпілих унаслідок ДТП не встановлено. Шкоди іншим учасникам дорожнього руху, а також державному чи приватному майну не завдано. На момент проведення огляду місця події тіло майора ОСОБА_5 перебувало в автомобілі екстреної медичної допомоги. Відповідно до висновків, викладених у протоколі огляду місця події, безпосередньою причиною травмування та загибелі військовослужбовця стала дорожньо-транспортна пригода, що виникла внаслідок пошкодження заднього колеса (диска колеса) транспортного засобу та подальшого раптового перекидання автомобіля, яке спричинило небезпечну для життя і здоров`я водія та пасажирів деформацію транспортного засобу. Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 02.08.2024 № 1202422[телефон приховано], правову кваліфікацію події визначено за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України. Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_5 , виданого Балаклійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управляння Міністерства юстиції 08.08.2024, 02.08.2024 місце смерті ОСОБА_5 смт Солоницівка Дергачівський р-н, Харківська область. Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від 03.08.2024 № 10-12/2216Дм причиною смерті є - Сукупна травма тіла. Особа, що знаходилась у легковому автомобілі, травмована при транспортній події. Відповідно до відповіді на запит Харківське ОБ СМЕ від 08.08.2024 № 02-06/1795, при проведенні судово-медичної експертизи крові та сечі трупу ОСОБА_2 етиловий, метиловий, ізопропіловий, н-пропіловий, ізобутиловий, н-бутиловий, ізоаміловий спирти не виявлені. Відповідно до відповіді КНП ХОР «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» від 12.08.2024 № 01-1374/Б, бригадами ЕМД здійснювалось обслуговування виклику та зібрання анамнестичних даних. При цьому, ОСОБА_11 будо поставлено попередній діагноз - Клінічна смерть о 16 год. 05 хв. Біологічна смерть о 16 год. 40 хв. та доправлено до моргу «Харківське ОБСМЕ». Відповідно до висновку експерта № 10-12/2216-Дм/24, при дослідженні трупа ОСОБА_5 виявлено наступні тілесні ушкодження: - голови: забійна рвана рана на волосистій частині голови; синці в біля очних ділянках, синець в заушної ділянці справа, садна на лобі; крововиливи м`яких покровів голови у тім`яній та у лівій скроневій ділянці, крововилив у лівому скроневому м`язі, крововиливи під м`які оболонки головного мозку; - тулуба: група саден на передній поверхні грудної клітки та живота зліва; прямі переломи правих 1-8 ребер по біля хребетної лінії, з ушкодженням плеври у проекції 3-8 ребер; прямі переломи правих 2, 3 ребер по середньої ключичної лінії; прямій перелом тіла грудини у 2 міжреберному проміжку, прямі переломи лівих 1-5 ребер по біляхребетної лінії; забій та розрив легень з кровотечею у плевральні порожнини, крововиливи у м?язи спини; крововиливи у переднє та заднє середостіння, переломи остистих відростків 1-4 грудних хребців; розрив печінки з кровотечею у черевну порожнину; крововилив у жирову клітковину правої нирки. - кінцівок: осаднення шкіри на правому плечі з переходом на верхню третину правого передпліччя по зовнішньої поверхні, по синцю на передньої поверхні обох стегон в нижньої третині. Всі ушкодження у ОСОБА_5 виникли у швидкій послідовності незадовго до настання смерті, про що свідчить характер переломів і забійно-рваної рани, колір синців, ступень загоєння саден. Садна на кінцівках виникли від дії тупих твердих предметів за механізмом ковзання. Синці на кінцівках утворилися від дії тупих твердих предметів, що діяли за механізмом удару або сдавлення. Таким чином причиною смерті ОСОБА_5 стала сукупна травма тіла у вигляді закритої черепно-мозкової травми та травми тулуба з множинними переломами ребер, розривом внутрішніх органів та кровотечею у плевральні та черевну порожнині. При судово-медичній експертизи крові та сечі трупа ОСОБА_5 метиловий, етиловий, ізопропіловий, н-пропіловий, ізобутиловий, нбутиловий, ізоаміловий спирти не виявлені. Локалізація та характер ушкоджень у ОСОБА_5 не виключають ймовірності того, що вони були отримані при дорожньо-транспортної події, при чому постраждалий знаходився у салоні автомобіля. Відповідно до висновку експерта від 18.09.2024 № СЕ-19/121-24/25548-ІТ, в дорожньо-транспортній обстановці, яка склалася, водій автомобіля MITSUBISHI ОСОБА_8 повинен був діяти згідно з вимогами п.п. 12.1., 12.4. та 12.9. Правил дорожнього руху. В дорожньо-транспортній обстановці, яка склалася, водій автомобіля MITSUBISHI ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути ДТП шляхом виконання вимог п. 12.1. Правил дорожнього руху. В діях водія автомобіля MITSUBISHI ОСОБА_5 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.1. Правил дорожнього руху, які, з технічної точки зору, знаходились у причинному зв`язку з ДТП. Наказом начальника Університету (з основної діяльності) від 18.04.2026 №335 встановлено, що груповий нещасний випадок, унаслідок якого, зокрема майор ОСОБА_8 загинув, відповідно до абзацу першого пункту 10 розділу ІІ Інструкції № 332 підлягає кваліфікації як такий, що стався при виконанні потерпілим службових обов`язків згідно з розпорядком дня військової частини, у тому числі у відрядженні.

Разом з тим, під час прийняття рішення про причинний зв`язок смерті довідки за формою, наведеною у Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (за наявності), на розгляд до 12 РВЛК не надано. Так само, матеріали справи не містять відомостей про те, що на момент загибелі майор ОСОБА_2 перебував у районі ведення бойових дій, визначеному в установленому порядку Головнокомандувачем Збройних Сил України.

Позивачка не згодна зі вказаними діями, а тому звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Щодо позовної вимоги про непроведення технічного огляду автомобіля MITSUBISHI L-200:

Відповідно до частин 11, 12 статті 35 Закону України «Про дорожній рух» обов`язковий технічний контроль транспортних засобів, які належать військовим формуванням, покладається на ці формування. Нормативним актом, який деталізує цей процес, є Порядок проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів Збройних Сил України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1225.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що легковий автомобіль MITSUBISHI L-200 (р.н. НОМЕР_2 ) був переданий ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» для потреб оборони і перебував у приватній власності громадянина ОСОБА_14 .. Автомобіль на обліку та балансі ХНУПС не перебував. Оскільки положення Порядку № 1225 поширюються виключно на транспортні засоби, які зареєстровані та закріплені за військовими частинами та включені до річного плану експлуатації, у посадових осіб ХНУПС не виникало юридичного обов`язку щодо проведення його державного чи військово-технічного огляду із складанням відповідних актів.

Дані обставини також підтверджуються актом приймання-передачі транспортник засобів та майна від 20.06.2024, з якого вбачається наступне: «Цей Акт складено представником батальйону 179 від 356 управління ТРО «СХІД» м. Дніпро лейтенантом Ситниченко Юрієм Олексійовичем (помічник керівника з безпосереднього протиповітряного прикриття ПрАТ «ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5») та між ПрАТ «ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5», в особі заступника голови правління з економічної безпеки ОСОБА_15 , про те що згідно наказу командуючого ЗСУ про прикриття OKI необхідно створити та забезпечити мобільні вогневі групи відповідним обладнанням. Ми, що нижче підписалися, представник ПрАТ «ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5», ОСОБА_15 з однієї сторони і лейтенант ОСОБА_16 представник батальйону 179 від 356 управління ТРО «СХІД» м. Дніпро, з іншої сторони, склали ней Акт про те, що ПрАТ «ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5» передає батальйону 179 від 356 управління ТРО «СХІД» м. Дніпро для службового використання наступне майно: - транспортний засіб MITSYBISHI L200 червоного кольору, держ. ном. НОМЕР_2 , VIN № НОМЕР_6 , 2008 року випуску, який належить ОСОБА_14 .»

Таким чином, у діях посадових осіб ХНУПС щодо непроведення військово-технічного огляду зазначеного автомобіля відсутній склад протиправної бездіяльності, а позовна вимога у цій частині є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо вимог до ХНУПС стосовно складення Актів НВ-2, НВ-3 та видачі Наказу № 335:

Спеціальною процедурою, що визначає порядок розслідування та обліку нещасних випадків із військовослужбовцями ЗСУ, є Інструкція, затверджена наказом Міністра оборони України від 27.10.2021 № 332.

За приписами пункту 10 розділу II Інструкції № 332 за результатами розслідування нещасного випадку комісія зобов`язана встановити, чи є випадок пов`язаним чи не пов`язаним із виконанням обов`язків військової служби.

Інструкція № 332 містить вичерпний перелік правових формулювань та обставин, за яких складаються Акти за формами НВ-2 та НВ-3.

Жодна норма Інструкції № 332 чи Положення № 402 не наділяє комісію з розслідування нещасного випадку або командира військової частини повноваженнями визначати у таких актах чи наказах висновок про пов`язаність події «із захистом Батьківщини».

Більше того, зазначений правовий висновок прямо викладений у судовому рішенні, яке набрало законної сили - постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2026 у справі № 520/10847/25 за участю тих самих сторін:

«...за приписами Інструкції № 332 не встановлено можливості для Комісії з розслідування або командира військової частини класифікувати в акті розслідування чи наказі про результати його проведення нещасний випадок, як такий, що стався при захисті Батьківщини, визначено лише повноваження щодо встановлення пов`язаності або не пов`язаності такого випадку з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби».

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи.

Оскільки ХНУПС під час повторного розслідування діяв у межах та спосіб, визначені Інструкцією № 332 та вказівками суду апеляційної інстанції, склавши Акти НВ-2, НВ-3 та видавши наказ № 335 із зазначенням про пов`язаність випадку з виконанням обов`язків військової служби, вимоги Позивачки про зобов`язання ХНУПС змінити це формулювання на «захист Батьківщини» є безпідставними.

Щодо вимоги про ненадання довідки за Постановою КМУ № 413:

За змістом пунктів 21.7 та 21.25 Положення № 402 основними нормативно визначеними документами, на підставі яких ВЛК приймає рішення про причинний зв`язок травми або смерті внаслідок нещасного випадку, є Акти розслідування за формами НВ-2 і НВ-3 або Довідка про обставини травми.

Довідка про безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України (за формою додатку до Порядку, затвердженого постановою КМУ від 20.08.2014 № 413) подається до ВЛК лише за її наявності стосовно відповідного періоду.

Як з`ясовано судом, наявна у військово-облікових документах довідка № 413 охоплювала періоди участі ОСОБА_2 у заходах оборони у березні-травні 2022 року і не стосувалася дати 02.08.2024.

Оскільки зазначена довідка не містила відомостей щодо обставин події 02.08.2024, її ненаправлення разом із матеріалами повторного розслідування до 12 РВЛК відповідає вимогам діючого законодавства і не свідчить про протиправність дій ХНУПС.

Щодо оскарження рішення 12 РВЛК від 26.05.2026 № 2026-0526-0829-5342-0:

Причиною спору між Позивачкою та ВЛК є відмежування двох юридичних категорій причинного зв`язку смерті: «пов`язані з виконанням обов`язків військової служби» та «пов`язані із захистом Батьківщини».

Законами України та Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (наказ МОУ від 14.08.2008 № 402) чітко розмежовано підстави для застосування кожного з цих формулювань:

Відповідно до підпункту «а» пункту 21.5 розділу ІІ Положення № 402 формулювання «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України або в період перебування в місцях несвободи, у разі встановлення факту позбавлення особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв`язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України.»

Відповідно до підпункту «б» пункту 21.5 розділу ІІ Положення № 402 формулювання «Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» приймається, якщо воно одержане при фактичному виконанні службових обов`язків у частинах, які не входили до складу діючої армії, або під час службових переміщень, відряджень чи виконання завдань за розпорядженням командування.

Правове поняття «район ведення воєнних (бойових) дій» за нормою статті 1 Закону України «Про оборону України» визначається виключно рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.

Згідно наданим суду наказом Головнокомандувача ЗСУ від 03.09.2024 № 400 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій», території смт Солоницівка Дергачівського району Харківської області станом на 02.08.2024 до районів ведення воєнних (бойових) дій віднесено не було.

Посилання Позивачки на Перелік територій можливих бойових дій, затверджений Мінінтеграції (наказ № 376/309), судом відхиляється, оскільки цивільно-адміністративний статус території можливих бойових дій не є тотожним району ведення бойових дій у розумінні спеціального військового законодавства та Положення № 402.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, смерть майора ОСОБА_2 настала внаслідок ДТП (перекидання цивільного автомобіля), тобто є транспортною пригодою (нещасним випадком), а не результатом бойового ураження, вогневого впливу чи безпосередніх дій противника.

Доказів протилежного суду не надано.

Суд зазначає, що за пунктом 1 директиви Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 (яка діяла до 01 червня 2022 року) під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

- бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

- завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

- бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).

З 01.06.2022 застосовується Окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29 (далі - Окреме доручення).

Пунктом 1 Окремого доручення № 912/з/29 встановлено, що під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:

- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;

- бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;

- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

- бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

- завдання з ведення руху оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

- бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

- бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);

- виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;

- виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;

- здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;

- здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

- виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей вважається "безпосередньою участю" незалежно від місця їх виконання, натомість, виконання бойових завдань з виявлення та супроводження повітряних цілей набуває статусу "безпосередньої участі" (що за Постановою КМУ № 168 підлягає збільшеній оплаті) лише у випадку, коли здійснюється в районах ведення воєнних дій.

Таким чином, не кожен вид діяльності підрозділу автоматично прирівнюється до безпосередньої участі у бойових діях. Ключовим критерієм є характер завдання та місце його виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2025 по справі № 520/17681/23.

Також суд вказує, що у постановах від 13.05.2025 у справі № 300/6309/23 та від 11.02.2026 у справі № 300/6292/23 Верховний Суд висловив правову позицію:

«Інструкція № 332 визначає спеціальну процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями... При цьому її положення не поширюються на військовослужбовців, які загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій, оскільки такі випадки є бойовими людськими втратами і обліку як нещасні випадки не підлягають. Водночас випадки загибелі військовослужбовців, що сталися в районі ведення бойових дій, але не пов`язані з бойовими ураженнями або діями з боку противника, розслідуються згідно з вимогами Інструкції № 332».

Застосування до події загибелі ОСОБА_2 процедури спеціального розслідування за Інструкцією № 332 саме по собі підтверджує, що дана подія за своїм юридичним характером є нещасним випадком, пов`язаним із виконанням обов`язків військової служби.

Згідно зі сталою практикою Верховного Суду (постанови від 09.10.2019 у справі № 802/468/17-а, від 10.02.2022 у справі № 160/7153/20, від 26.02.2025 у справі № 600/3273/22-а) обрання підстав та формулювань причинного зв`язку травм/смерті належить до виключних дискреційних повноважень штатних ВЛК.

Надаючи правову оцінку рішенню ВЛК, суд перевіряє виключно дотримання встановленої законом процедури його прийняття та наявність необхідних первинних документів. Суд не володіє спеціальними медичними знаннями і не вправі перебирати на себе повноваження спеціалізованого медико-експертного органу, підміняючи висновки ВЛК власним баченням.

Оскільки 12 РВЛК при прийнятті оскаржуваної постанови від 26.05.2026 № 2026-0526-0829-5342-0 діяла на підставі повного пакета документів повторного розслідування (Акти НВ-2 та НВ-3), колегіально та у відповідності з вимогами Положення № 402, рішення 12 РВЛК про встановлення причинного зв`язку смерті як «пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби» є законним, мотивованим та обґрунтованим.

Суд також враховує правові висновки Верховного Суду у цій категорії справ. Так, Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 дійшов висновку про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на відповідне Положення. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК.

Таким чином, надання оцінки стану здоров`я позивача на предмет того, чи підпадає він під дію конкретних статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду. Суд не може здійснювати власну оцінку обґрунтованості прийняття певного висновку, оскільки, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка обґрунтованості висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що придатний чи не придатний (обмежено придатний) до військової служби.

При цьому, як вказано судом вище, позивач має право звернутися до ЦВЛК для перегляду висновку, оскільки відповідно до Положення №402 ЦВЛК має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2 Положення №402 ЦВЛК є штатною військово-лікарською установою яка приймає постанови, що є обов`язковими для штатних та позаштатних ВЛК. Згідно з п. 2.3.5. Положення №402 Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Суд звертає увагу, що позивач не надав доказів звернення до ЦВЛК про перегляд спірного висновку.

Підсумовуючи наведене, суд враховує, що факт перебування майора ОСОБА_2 у складі мобільної вогневої групи та його загибелі 02.08.2024 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля Mitsubishi L-200 під час виконання службового завдання не заперечуються.

Водночас предметом цього спору є не встановлення самого факту загибелі військовослужбовця чи оцінка його конституційного обов`язку, а перевірка правомірності конкретних дій, бездіяльності та рішень Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба та 12 Регіональної військово-лікарської комісії виходячи з обставин, установлених на час їх прийняття та вчинення.

Досліджені судом докази у своїй сукупності підтверджують, що травмування та смерть ОСОБА_2 сталися внаслідок транспортної події (раптового перекидання автомобіля через пошкодження диска колеса); доказів його загибелі безпосередньо від бойового ураження чи дій з боку противника матеріали справи не містять.

Розбіжності в окремих формулюваннях первинного та повторного актів спеціального розслідування не спростовують механізму настання події, а приписи Інструкції № 332 не надають комісії з розслідування чи командиру повноважень щодо визначення причинного зв`язку як «пов`язаного із захистом Батьківщини».

Крім того, перебування Солоницівської селищної територіальної громади у переліку територій можливих бойових дій саме по собі не підтверджує загибелі конкретного військовослужбовця безпосередньо внаслідок бойових дій чи дій противника у розумінні Положення № 402.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій посадових осіб ХНУПС ім. І. Кожедуба, скасування наказу начальника ХНУПС ім. І. Кожедуба від 18.04.2026 № 335 у частині визначення причинного зв`язку смерті, а також для визнання протиправною та скасування постанови 12 РВЛК від 26.05.2026 № 2026-0526-0829-5342-0 та зобов`язання відповідачів змінити формулювання причинного зв`язку смерті майора ОСОБА_2 на «пов`язане із захистом Батьківщини», у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають

Крім того, посилання Позивачки на рішення ВЛК стосовно другого потерпілого у ДТП - штаб-сержанта ОСОБА_3 - як на доказ загибелі ОСОБА_2 «під час захисту Батьківщини» є лише припущенням позивачки та спростовується матеріалами справи. Отримане, на виконання ухвали суду, рішення ВЛК № 1467 від 13.08.2024 визначає причинний зв`язок травми ОСОБА_3 як «пов`язаний з проходженням військової служби», що додатково підтверджує послідовність висновків 12 РВЛК щодо кваліфікації даної події саме як нещасного випадку під час виконання обов`язків військової служби, а не бойового ураження при захисті Батьківщини.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, у задоволенні позову належить відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відповідача 1 - Харківський Національний університет Повітряних Сил Імені Івана Кожедуба (адреса Вул. Сумська, 7779, м.Харків, 61023, ЄДРПОУ 24980799); Відповідача 2 - 12 Регіональна військово-лікарська комісія (адреса Вулиця Культури, 5, м. Харків, 61058, ЄДРПОУ 2498312) про визнання протиправною дію або бездіяльність військової частини та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Зеленов А.С.