Рішення № 141367136 у справі № 341/1457/26 від 10.11.2026

Єдиний унікальний номер 341/1457/26

Номер провадження 2/341/1052/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув без участі сторін у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , до російської федерації в особі представницького органу Міністерства юстиції російської федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

УСТАНОВИВ

Представниця ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 , законний представник якого ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом до російської федерації в особі представницького органу Міністерства юстиції російської федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

У позові просить:

- стягнути з російської федерації в особі представницького органу Міністерства юстиції російської федерації на користь ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , моральну шкоду у розмірі 10000000,0 грн, що є еквівалентом 222580 доларам США 24 центам за офіційним курсом Національного банку України станом на 29.07.2026;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що батьком ОСОБА_1 є ОСОБА_4 . У зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України та початку повномасштабного збройного наступу на територію України батько ОСОБА_1 - ОСОБА_4 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період. ОСОБА_4 загинув у віці ІНФОРМАЦІЯ_1 . Смерть ОСОБА_4 настала у зоні проведення військових дій внаслідок ушкоджень, отриманих під час воєнних операцій, а саме: вибухової травми, розтрощення головного мозку, перелом склепіння черепу, ушкодження військових дій від інших вибухів та осколків.

Саме внаслідок загибелі батька через протиправні дії відповідача у позивача виникли глибокі психотравматичні переживання, що стали джерелом сильних негативних емоцій та душевних страждань. Втрата батька стала найбільшою трагедією у житті позивача. Батько був найближчою людиною, яка дарувала позивачу любов, турботу, підтримку та відчуття захищеності. На момент загибелі батька позивач був малолітньою дитиною. Саме у той час, коли позивач найбільше потребував батьківської любові, турботи та виховання, він назавжди втратив найдорожчу для нього людину. Усвідомлення того, що життя батька було жорстоко обірване внаслідок збройної агресії російської федерації, викликає у позивача глибокий душевний біль, який не зменшується з плином часу. Позивач дуже тяжко переживає те, що його батько більше ніколи не буде поруч з ним. Батько не побачить як він дорослішає, не зможе підтримати його у важливі моменти життя. Смерть батька завдала позивачу надзвичайно тяжкої моральної шкоди. Вона полягає у постійних та глибоких душевних стражданнях, непоправній втраті батька, позбавленні його любові, турботи, підтримки, можливості зростати поруч із ним та відчувати щасливе дитинство. Ці обставини створюють реальну та невідновну шкоду, яка підлягає ефективному та справедливому відшкодуванню у розумінні статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вважає, що визначений позивачем розмір моральної шкоди в сумі 10000000,0 грн є справедливим та об?єктивно відповідатиме немайновим втратам, в тому числі сприятиме частковому відновленню морального (психологічного) та фізичного здоров`я позивачки.

Ухвалою суду від 04.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 21.10.2026.

Ухвалою суду від 21.10.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.11.2026.

У судове засідання 10.11.2026 сторони не з`явились, хоча повідомлені про розгляд справи відповідно до норм ст. 128 ЦПК України.

06.11.2026 представниця позивачки ОСОБА_3 надіслала до суду заяву, у якій просить розгляд справи здійснювати за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений в передбаченому законом порядку шляхом розміщення оголошень на сайті судової влади. Жодних заяв на адресу суду не надходило.

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим. Проте, своїм правом подати відзив на позовну заяву відповідач не скористався, жодних заяв чи клопотань до суду від представників не надходило. Ходом розгляду справи не цікавився. У судове засідання не прибув.

З огляду на приписи ст. ст. 211, 223 ЦПК України суд прийняв рішення про розгляд справи без участі сторін, оскільки такі повідомлені належним чином про судове засідання, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не подавали, представниця позивача просила розгляд справи здійснювати без участі сторони позивача.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами загального позовного провадження без участі сторін, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З огляду на викладені обставини та строки розгляду справи, зважаючи на воєнний стан, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи та ухвалення рішення без участі сторін.

Надавши належну правову оцінку наявним у справі письмовим доказам, суд установив наступні фактичні обставини у справі.

Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджується, що ОСОБА_2 є його матір`ю, а ОСОБА_4 - батьком (а. с. 14).

Згідно з копією свідоцтва про смерть від 28.07.2022, серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Місце смерті: м. Донецьк, Донецька область (а. с. 21).

Відповідно до копії лікарського свідоцтва про смерть від 26.07.2022 № 3728, дата смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Смерть настала в зоні проведення військових дій. Хвороба (патологічні стани), що призвела до смерті: вибухової травми, розтрощення головного мозку, перелом склепіння черепу, ушкодження військових дій від інших вибухів та осколків. Місце смерті: Донецьке, Донецька область (а. с. 18-19).

Відповідно до копії довідки про причину смерті підтверджується, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Причина смерті: вибухова травма внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків (а. с. 20).

Згідно з копією довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 05.05.2022 № 849 підтверджується, що військовозобов`язаний ОСОБА_4 , 1981 року народження, призваний на військову службу за мобілізацією з 08.03.2022 (а. с. 22).

Відповідно до копії довідки Бурштинської міської ради Івано-Франківської області від 29.07.2022 № 1825/0/02-26 підтверджується, що ОСОБА_2 28.07.2022 здійснила поховання померлого чоловіка ОСОБА_4 на новому кладовищі міста Бурштина по вул. Новій (а. с. 23).

Згідно з копією витягу з протоколу засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, Протокол від 15.12.2022 № 2040, підтверджується, що травма, поранення (24.07.2022) лейтенанта ОСОБА_4 , 1981 року народження, «Вибухова травма. Розтрощення головного мозку. Перелом склепіння черепу Ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків», підтверджені витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 09.08.2022 № 149, сповіщення про смерть (загибель) від 26.07 2022 № 4 військової частини НОМЕР_2 , які на підставі лікарського свідоцтва про смерть від 26.07.2022 № 3728 Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 28.07.2022, виданого Галицьким відділом державної РАЦС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), послужили причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , - травма, поранення і причина смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини (а. с. 24).

Згідно з копією довідки від 03.02.2023 № 08 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надано статус члена сім`ї загиблого Захисника України відповідно до ст. 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а. с. 25).

До матеріалів справи додано фотосвітлини, на яких зображена сім`я ОСОБА_4 разом з дружиною (позивачкою) та дітьми у різні періоди їхнього спільного життя. На фотосвітлинах зафіксовані спільні сімейні свята, дозвілля, визначні події та повсякденні моменти (а. с. 26-29) та фотосвітлини відзнак та нагород ОСОБА_4 , а саме: відзнака Івано-Франківської обласної державної адміністрації та обласної ради - нагороджено відзнакою (посмертно) «За бойову звитягу»; орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно); пам`ятною медаллю «Вічна пам`ять героям Прикарпаття»; медаллю Івано-Франківської обласної ради «За заслуги перед Прикарпаттям» (посмертно); медаллю Івано-Франківської обласної ради «Лицар бойового чину» (посмертно); медаллю «За військову службу Україні»; звання «Почесний громадянин Бурштинської міської територіальної громади» (а. с. 30-34).

Надаючи правову оцінку установленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ЦПК України.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія російської федерації проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.

Відповідно до частини 6 статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди російською федерацією.

Внаслідок порушення цивільних прав особи згідно з частиною 1 статті 23 ЦК України вона має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, для відшкодування шкоди за правилами статті 1167 ЦК необхідно довести такі факти: а) протиправність діяння її заподіювача; б) наявність шкоди; в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Таким чином, частина перша статті 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У постанові від 18.05.2022 у справі № 760/17232/20-ц Верховний Суд дійшов висновку, що держава-окупант, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі - громадянину України.

У постанові від 22.06.2022 у справі № 311/498/20 Верховний Суд, також, зазначив, що у разі застосування «деліктного винятку» будь-який спір, що виник на її території у громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема й РФ, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом. Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 (провадження № 61-8291св21) та у справі № 760/17232/20-ц (провадження № 61-15925св21), зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету РФ у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету РФ позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; судовий імунітет РФ не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету РФ є несумісним із міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет РФ не підлягає застосуванню з огляду на порушення РФ державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням РФ своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

Отже, російська федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти української держави, численні акти геноциду українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі - громадянину України.

Таким чином, російська федерація є суб`єктом, внаслідок збройної агресії якого проти України та окупації частини території України порушено низку прав та свобод громадян України, зокрема, особистих прав позивача, та, відповідно, саме російська федерація є суб`єктом, на якого покладено обов`язок з відшкодування завданої цими діями шкоди.

Так, загальновідомим є той факт, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, і даний указ постановлено у зв`язку з початком війни, яку російська федерація розпочала та здійснює на території незалежної держави Україна відносно громадян України, а тому не підлягає доказуванню згідно з приписами частини 3 статті 82 ЦПК України.

Чинним ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Суд установив, що батько позивача загинув у населеному пункті Донецьке Донецької області. Причиною смерті є вибухова травма внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків, внаслідок чого порушено невід`ємне право ОСОБА_4 на життя, передбачене статтею 27 Конституції України, статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Внаслідок втрати батька життя позивача докорінно змінилось. Щодня він переживає глибоку скорботу та душевний біль. Батько був найближчою людиною, яка дарувала позивачу любов, турботу, підтримку та відчуття захищеності. На момент загибелі батька позивач був малолітньою дитиною. Саме у той час, коли позивач найбільше потребував батьківської любові, турботи та виховання, він назавжди втратив найдорожчу для нього людину. Усвідомлення того, що життя батька було жорстоко обірване внаслідок збройної агресії російської федерації, викликає у позивача глибокий душевний біль, який не зменшується з плином часу. Позивач дуже тяжко переживає те, що його батько більше ніколи не буде поруч з ним. Батько не побачить як він дорослішає, не зможе підтримати його у важливі моменти життя. Смерть батька, яка настала внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, завдала позивачу надзвичайно тяжкої моральної шкоди. Вона полягає у постійних та глибоких душевних стражданнях, непоправній втраті батька, позбавленні його любові, турботи, підтримки, можливості зростати поруч із ним та відчувати щасливе дитинство.

Відповідно до правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду в пункті 49 постанови від 01.09.2020 у справі №216/3521/16-ц , виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб?єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. При цьому на позивачів покладається обов?язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв?язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками.

У цьому випадку між спричиненою протиправними діями відповідача моральною шкодою внаслідок смерті рідної людини та психотравмуючими факторами внаслідок такої негативної події, вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок, адже саме через військову агресію відповідача батька позивача позбавлено життя. Втрата батька є довічною, його смерть призвела до незворотних негативних змін у житті позивача та вимагає додаткових зусиль для його організації.

Вирішуючи питання щодо розміру компенсації за спричинену позивачу моральну шкоду, необхідно брати до уваги, що в національному та міжнародному законодавстві відсутні чітко визначені критерії для обчислення розміру компенсації моральної шкоди у грошовому еквіваленті.

Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат.

Грошові кошти як загальний еквівалент усіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у не можливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту.

При цьому визначаючи розмір грошової компенсації моральної шкоди, яку зазнала позивачка, у зв`язку із втратою батька внаслідок збройної агресії російської федерації, суд враховує роз`яснення Європейського суду з прав людини, правові висновки Верховного суду.

Так, зокрема ЄСПЛ вказує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Також ЄСПЛ в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації», зазначив, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом. Також ЄСПЛ у справі «Тома проти Люксембурга» (2001 рік) використав принцип, за яким сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.

Суд також враховує, що відповідно до практичної рекомендації голови Європейського суду з прав людини від 28.03.2007 «Вимоги щодо справедливої сатисфакції», викладеної у підпункті 15 пункту 3, відповідно до якої заявники, які бажають отримати компенсацію за нематеріальну шкоду, мають право вказати суму, яка, на їхню думку, була б справедливою.

Згідно з роз?ясненнями, викладеними у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров?я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Отже, враховуючи доведений характер та обсяг завданих позивачу моральних страждань, істотних порушень його конституційних прав, умисного характеру дій відповідача, виходячи із засад розумності, за вказаних позивачкою обставин, суд вважає, що розмір заявленої до стягнення компенсації за заподіяну позивачу моральну шкоду у розмірі 10000000 (десять мільйонів) гривень 0 копійок є обгрунтованим.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову.

Водночас представник відповідача відзиву, будь-яких пояснень чи доказів, які б спростовували вимоги позову, суду не надав.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 16640,0 грн.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, суд з дотриманням положень вимог ч. 4 статті 268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 223, 258, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , до російської федерації в особі представницького органу Міністерства юстиції російської федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, задовольнити повністю.

Стягнути з російської федерації в особі представницького органу Міністерства юстиції російської федерації на користь ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 , моральну шкоду у розмірі 10000000,0 грн, що є еквівалентом 222580 доларам США 24 центам за офіційним курсом Національного банку України станом на 29.07.2026

Стягнути з російської федерації в особі представницького органу Міністерства юстиції російської федерації на користь держави судовий збір у розмірі 16640,0 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10 листопада 2026 року.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ;

відповідач - російської федерації в особі представницького органу Міністерства юстиції російської федерації, місцезнаходження за адресою: 119991, вул. Житня, 14, м. Москва, російська федерація, ідентифікаційний код 103773968834.

Суддя Микола МЕРГЕЛЬ