Ухвала № 141367176 у справі № 520/35918/26 від 09.11.2026

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

09 листопада 2026 року Справа № 520/35918/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Садова М.І., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Адміністрація Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, у якому просить:

- визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо повернення без розгляду по суті документів підполковника запасу ОСОБА_1 для призначення та виплати одноразової грошової допомоги (згідно з листом від 15.06.2026 № 03.3/50022- 26-Вих);

- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України прийняти рішення про призначення підполковнику запасу ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням часткової втрати професійної працездатності без встановлення інвалідності (25% втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, та 5% втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби) на підставі Витягу з рішення експертної команди від 02.04.2025 № 28/25/494/В та Довідки ВЛК від 12.10.2024 № 13/966/24-Вн;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату нарахованої одноразової грошової допомоги підполковнику запасу ОСОБА_1 після прийняття відповідного рішення Адміністрацією Державної прикордонної служби України

Вважаю, що у відкритті провадження у справі необхідно відмовити, виходячи з наступних мотивів.

Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Таким чином, предметом судового розгляду в адміністративному судочинстві є публічно-правовий спір, який вирішується в порядку позовного провадження.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частинами другою та четвертою статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.

Відповідно до статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За нормами частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону України "Про виконавче провадження" дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

Рішення суду, яке набуло законної сили, має бути виконане. Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами. Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили, суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративній справі, врегульовані розділом ІV Кодексу адміністративного судочинства України, яким не передбачено можливості вирішення в порядку позовного провадження вимог особи позивача, що випливають з обставин невиконання або неналежного виконання судового рішення відповідачем.

З метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, визначеному статтями 382 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судовий контроль це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню судового рішення та відновленню порушених прав особи-позивача.

Згідно із приписами частини 1 та 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із виконанням або невиконанням судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2026 року у справі № 990/282/24 підтвердила самостійне процесуальне значення інституту судового контролю за виконанням судових рішень як невід`ємної складової судового захисту та наголосила на його безпосередньому призначенні забезпечити реальне, повне й належне виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Зазначений інститут спрямований не на повторний розгляд спору по суті та не на повторне встановлення прав і обов`язків його учасників, а на забезпечення практичної реалізації вже здійсненого судом захисту порушеного права та перевірку того, чи виконано суб`єктом владних повноважень покладений на нього судовим рішенням обов`язок у визначений цим рішенням спосіб і обсязі.

Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення належного та повного виконання судового рішення, виключає необхідність звернення з новим позовом з метою спонукання відповідача до його виконання. Судове рішення підлягає безпосередньому виконанню без ухвалення додаткового судового рішення, а питання щодо його невиконання чи неналежного виконання підлягають вирішенню в порядку судового контролю, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, та/або із застосуванням заходів, визначених законодавством про виконавче провадження.

За положеннями статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 05 серпня 2025 року у справі № 620/15158/24, від 25 березня 2026 року у справі № 320/36568/25 та від 30 квітня 2026 року у справі № 620/13341/25.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 по справі №520/32734/25, яке набрало законної сили 01.04.2026, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним рішення НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , про відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втрати працездатності без встановлення інвалідності на користь ОСОБА_1 , оформлене висновком про можливість виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», підполковнику запасу ОСОБА_1 №03.3/42291/25-Вн від 15.08.2025; зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) та Адміністрацію Державної прикордонної служби України повторно розглянути заяву від 28.07.2025 та долучені до неї документи про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності, з урахуванням правової оцінки наведеної у цьому рішенні. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Дані обставини установлено із матеріалів справи та комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)" Харківського окружного адміністративного суду.

Представник позивача звернувся 29.04.2026 із заявою до НОМЕР_2 прикордонного загону, в якій просив проінформувати про розгляд заяви від 28.07.2025 про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності, з урахуванням правової оцінки наведеної у рішенні суду по справі №520/32734/25.

Однак листом №03.3/10252-26-Вих від 27.06.2026 НОМЕР_2 прикордонний загін надав відповідь на заяву від 29.04.2026, в якій зазначив, що відповідно до пункту 23 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» пакет документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги направлено до Адміністрації Державної прикордонної служби України 05.05.2026 для подальшого розгляду, а 25.06.2026 до НОМЕР_2 прикордонного загону надійшов лист «Про повернення документів» з Адміністрації Державної прикордонної служби України де зазначено, що документи повернуто на доопрацювання у зв`язку відсутністю належно завіреної копії або оригіналу витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 02.04.2025 № 28/25/494/В.

В матерілах справи міститься лист №03.3/50022-26-Вих від 15.06.2026 «Про повернення документів», в якому вказано про розгляд Адміністрацією Держприкордонслужби документів стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги на користь позивача, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», її повернуто до НОМЕР_2 прикордонного загону на доопрацювання з метою надання належної копії або оригіналу витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 02.04.2025 № 28/25/494/В.

Вважаючи дії Адміністрацію Державної прикордонної служби України щодо повернення без розгляду по суті документів позивача для призначення та виплати одноразової грошової допомоги протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

З огляду на позовні вимоги, вони виникли не внаслідок первинного вирішення питання про право позивача на виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втрати працездатності без встановлення інвалідності, оскільки таке право та відповідний обов`язок відповідача вже були визначені рішенням суду у справі №520/32734/25, яке набрало законної сили. Предметом незгоди позивача є спосіб та повнота реалізації цього судового рішення.

Отже, предметом поданої ОСОБА_1 позовної заяви є правовідносини між сторонами щодо не належного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 у справі №520/32734/25, а не новий публічно-правовий спір, який виник між сторонами, як стверджує позивач.

Таким чином, позивач звертаючись із цим позовом до суду, фактично, ініціював нове позовне провадження, предметом якого є спонукання Адміністрації Державної прикордонної служби України до виконання судового рішення у справі №520/32734/25, що не передбачено нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

Однак, наявність в КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому статтею 382 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №295/13613/16-а.

При цьому встановлений Кодексом адміністративного судочинства України механізм судового контролю має стадійний характер та передбачає послідовну перевірку виконання судового рішення і застосування відповідних процесуальних заходів у разі його невиконання або неналежного виконання. Така законодавча конструкція свідчить про те, що питання, які виникають безпосередньо у зв`язку з виконанням судового рішення, мають вирішуватися у межах спеціальної процедури судового контролю, а не шляхом повторного розгляду вже вирішеного спору в позовному провадженні.

Отже, якщо особа пов`язує порушення своїх прав саме з тим, що суб`єкт владних повноважень неналежно виконав покладений на нього судовим рішенням обов`язок, належним способом судового захисту є використання передбачених статтями 382, 382-1- 382-3, 383 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення виконання цього рішення.

Інше тлумачення призвело б до ситуації, за якої кожна незгода особи зі способом виконання судового рішення могла б бути підставою для порушення нового адміністративного провадження, що фактично нівелювало б спеціальний інститут судового контролю та створювало можливість повторного судового розгляду правовідносин, щодо яких уже ухвалено остаточне судове рішення.

При цьому сама по собі обставина, що неналежне виконання судового рішення проявилося у прийнятті відповідачем нового індивідуального акта, здійсненні нового розрахунку або застосуванні нормативного акта, не є достатньою для висновку про виникнення нового адміністративного спору. Вирішальним є встановлення того, чи виникли внаслідок таких дій нові самостійні правовідносини щодо іншого предмета, який не був охоплений первісним судовим рішенням, чи відповідні дії є лише способом реалізації обов`язку, вже встановленого цим рішенням. У другому випадку спір стосується виконання судового рішення та підлягає вирішенню в порядку судового контролю.

Визначальним у розмежуванні нового адміністративного спору та спору щодо належного виконання судового рішення є не сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень нового рішення чи вчинення ним нових дій, а їх зміст, мета та безпосередній зв`язок із виконанням судового рішення. Якщо такі рішення чи дії є способом реалізації вже встановленого судом обов`язку, питання про їх правомірність підлягає вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.

У рішенні суду від 02.03.2026 у справі №520/32734/25 суд дійшов наступного висновку, що оскільки Адміністрацією Держприкордонслужби повернуто на доопрацювання в НОМЕР_2 прикордонний загін заяву позивача у зв`язку відсутністю належно завіреної копії відповідно до Закону України «Про нотаріат» витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 17.07.2025 № 28/25/494/В або електронної печатки на цьому витязі МОЗу із зазначенням сертифікату та дати накладення підпису відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України та Адміністрацію Державної прикордонної служби України повторно розглянути заяву від 28.07.2025 та долучені до неї документи про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності, з урахуванням правової оцінки наведеної у цьому рішенні.

Однак на виконання вказаного рішення відповідач листом №03.3/10252-26-Вих від 27.06.2026 НОМЕР_2 прикордонний загін надав відповідь на заяву представника позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги, в якій зазначив, що відповідно до пункту 23 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» пакет документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги направлено до Адміністрації Державної прикордонної служби України 05.05.2026 для подальшого розгляду, а 25.06.2026 до НОМЕР_2 прикордонного загону надійшов лист «Про повернення документів» з Адміністрації Державної прикордонної служби України де зазначено, що документи повернуто на доопрацювання у зв`язку відсутністю належно завіреної копії або оригіналу витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 02.04.2025 № 28/25/494/В.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення в іншій справі, а тому позивач має встановлене процесуальним законом право в порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України подати до суду першої інстанції заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та/або заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене вище приходжу до переконання про те, що вимоги позивача не підлягають розгляду в межах окремої справи за правилами адміністративного судочинства, так і не підлягають розгляду в судовому порядку в цілому, а відтак у відкритті провадження у цій справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 170, 248, 256, 287, 293, 295 КАС України,

п о с т а н о в и в:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Адміністрація Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала складена та підписана суддею 09.11.2026.

Суддя М. І. Садова