Рішення № 141367318 у справі № 344/13995/26 від 09.11.2026

Справа № 344/13995/26

Провадження № 2/344/6938/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді: Татарінової О.А.,

з участю секретаря: Гарасимів А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Вимоги заяви обґрунтовує тим, що 31 серпня 2019 року між сторонами зареєструвано шлюб. У шлюбі у сторін народилась дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спільне життя не склалося, у зв`язку з чим рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 січня 2025 року у справі № 344/14551/24 шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу малолітня дитина - ОСОБА_3 залишилася проживати разом із матір`ю.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2024 року у справі № 344/14553/24 з позивача стягнуто аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень щомісячно, починаючи з 06 червня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття. Після ухвалення зазначеного рішення суду сімейний та матеріальний стан позивача істотно змінився.

Так, 17 грудня 2025 року позивач уклав шлюб із ОСОБА_4 . У дружини позивача є малолітній син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після укладення шлюбу дитина фактично перебуває на утриманні позивача, який бере участь у її матеріальному забезпеченні та забезпечує її повсякденні потреби. Також позивач утримує свою дитину від попереднього шлюбу - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім того, скрутне матеріальне становище позивача підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу від 21 травня 2026 року, відповідно до яких за період з червня 2025 року по грудень 2025 року відомості про отримані ним доходи відсутні.

Також позивач не має у власності жодного нерухомого майна та транспортних засобів, що підтверджується відповідними інформаційними довідками.

Таким чином, після ухвалення рішення Івано-Франківського міського суду ІваноФранківської області від 09 жовтня 2024 року у справі № 344/14553/24 сімейний та матеріальний стан позивача істотно змінився. Позивач створив нову сім`ю, несе витрати на її утримання, а також утримує малолітнього сина своєї дружини. Крім того, позивач не має стабільного доходу та будь-якого нерухомого майна, що свідчить про істотне збільшення його фінансового навантаження порівняно з тим, яке існувало на момент ухвалення рішення про стягнення аліментів. Наведені обставини є такими, що мають істотне значення, та є підставою для зменшення розміру аліментів, визначених рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2024 року у справі № 344/14553/24, з 6000 (шести тисяч) гривень до 3000 (трьох тисяч) гривень щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позивач щоденно забезпечує дитину продуктами харчування, одягом, побутовими потребами, лікуванням та іншими необхідними витратами, що об`єктивно впливає на його матеріальний стан.

Таким чином, позивач несе додаткове сімейне та матеріальне навантаження, пов`язане з утриманням новоствореної сім`ї та малолітнього сина своєї дружини, що відповідно до статті 182 Сімейного кодексу України підлягає врахуванню при визначенні розміру аліментів.

Водночас позивач не заперечує свого обов`язку брати участь в утриманні рідної доньки та визнає, що батьки мають рівні права й обов`язки щодо дитини та зобов`язані забезпечувати її належне матеріальне утримання до досягнення повноліття. Разом із тим, зміна його сімейного та матеріального стану, що настала після ухвалення рішення про стягнення аліментів, є істотною обставиною, яка відповідно до статті 192 Сімейного кодексу України є підставою для зменшення їх розміру.

Враховуючи наведене просить суд зменшити розмір аліментів, встановлений рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2024 року у справі № 344/14553/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 6000 (шести тисяч) гривень до 3000 (трьох тисяч) гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Судові витрати покласти на відповідачку.

05.08.2026 року відповідач подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів прийняти. Вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2024 року у справі № 344/14553/24 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вирішено стягувати аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 у розмірі 6 000 гривень щомісячно, починаючи з 06 серпня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

В січні 2026 року позивачка з малолітньою донькою переїхали на постійне проживання до Польщі. Позивачка несе усі витрати на дитину: навчання, лікування, харчування, житло, одяг і розваги. 07.03.2026 р. відповідач надав позивачці свою згоду на постійне проживання позивачки та їхньої з відповідачем спільної доньки за кордоном у країнах Європи.

З травня 2026 року дитина ходить до дошкільного навчального закладу, де є всі необхідні умови для її фізичного і розумового розвитку. Двічі на тиждень відвідує басейн і теніс, 4 рази на тиждень заняття з англійської мови. Як вбачається із доданих до позовної заяви документів, позивачка оплачує послуги дошкільного навчального закладу у розмірі 1600 польських злотих на місяць, що на момент звернення до суду за курсом НБУ еквівалентно 19040 грн.

Таким чином, з моменту ухвалення рішення про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів, істотно змінилися вікові особливості дитини, умови її виховання та проживання, зросли витрати на її утримання, навчання та проживання у Республіці Польща, що вплинуло на матеріальний стан позивачки. Відповідач є особою працездатного віку та у матеріалах справи відсутні дані про наявність у нього аліментних зобов`язань та інших утриманців, тобто він здатний забезпечувати належний рівень утримання, як себе, так і малолітньої доньки.

За наведених обставин, беручи до уваги рівність обов`язку батьків щодо утримання своїх дітей та з урахуванням всіх обставин справи, вважає, що необхідно збільшити розмір аліментів, встановлений рішенням від 09.10.2024 р., та стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , у розмірі 9000 грн. щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення нею повноліття.

Враховуючи наведене просить суд збільшити розмір аліментів, встановлений рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2024 року у справі № 344/14553/24. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 9000 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2026 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів прийнято до сумісного розгляду з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, об`єднавши їх в одне провадження.

05.08.2026 представником відповідача за первісним позовом подано до суду відзив на первісну позовну заяву, який обґрунтовує тим, що позовні вимоги вважають безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

За твердженням позивача, після ухвалення рішення ІваноФранківського міського суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2024 року у справі № 344/14553/24 сімейний та матеріальний стан позивача істотно змінився. Позивач створив нову сім`ю, несе витрати на її утримання, а також утримує малолітнього сина своєї дружини. Крім того, позивач не має стабільного доходу та будь-якого нерухомого майна, що свідчить про істотне збільшення його фінансового навантаження порівняно з тим, яке існувало на момент ухвалення рішення про стягнення аліментів.

Вважають, що зазначені у позовній обставини не свідчать про зміну матеріального або сімейного стану позивача, що є підставою для зменшення розміру аліментів.

Позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , або які свідчать про неможливість надавати їй матеріальну допомогу. Укладення позивачем іншого шлюбу, як і наявність у теперішньої дружини неповнолітньої дитини не свідчить про перебування цієї дружини та її неповнолітньої дитини на утриманні саме позивача, а тому не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Як відомо відповідачці, теперішня дружина позивача є працездатною, працевлаштована та отримує регулярний та достатній для проживання дохід, а у її дитини є батько, який нарівні з матір`ю зобов`язані її утримувати. За таких обставин твердження позивача про те, що він фактично утримує дитину своєї теперішньої дружини, є безпідставними та не ґрунтуються на будь-яких належних та допустимих доказах. З огляду на викладене, укладення позивачем іншого шлюбу та наявність у його теперішньої дружини на утриманні неповнолітньої дитини не є підставою для задоволення позову.

Не заслуговують на увагу посилання позивача на утримання своєї дитини від попереднього шлюбу - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вважають, що зміна раніше встановленого розміру аліментів можлива за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану когось із двох (платника аліментів або одержувача), погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України. У свою чергу, особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому ці підстави мають настати після ухвалення рішення про стягнення аліментів, оскільки таке рішення вже набрало законної сили і встановлені цим рішенням суду обставини, а також обставини, які існували на час його ухвалення, не можуть бути переоцінені у іншій справі, яка розглядається пізніше. Крім того, позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів того, що він утримує свою дитину від першого шлюбу. Не може бути підставою для зменшення розміру аліментів також відсутність у позивача стабільного доходу та будь-якого нерухомого майна. Як вбачається з рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09.10.2024 р. під час призначення аліментів суд врахував, що позивач є особою працездатного віку, доказів про наявність медичних протипоказань, встановлених щодо його працевлаштування та заняття певними видами діяльності суду надано не було, тому в сукупності оцінених судом доказів, є підстави вважати, що він спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання дитини до досягнення дитиною повноліття. Таким чином, призначаючи аліменти, суд врахував, що позивач непрацевлаштований, а також той факт, що відповідач позов визнав, погодившись на сплату аліментів у розмірі 6000 грн. щомісячно. Враховуючи наведене просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

10.08.2026 року представником позивача за первісним позовом подано до суду відповідь на відзив на первісну позовну заяву, який обґрунтовує тим, що твердження відповідача про те, що сам по собі факт укладення позивачем іншого шлюбу, як і наявність у його теперішньої дружини неповнолітньої дитини, не свідчить про перебування дружини та її дитини на утриманні позивача, є безпідставним, оскільки не враховує фактичних обставин даної справи та поданих позивачем доказів.

Так, 17 грудня 2025 року позивач уклав шлюб із ОСОБА_4 . У дружини позивача є малолітній син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сам по собі факт укладення нового шлюбу після ухвалення рішення про стягнення аліментів свідчить про істотну зміну сімейного стану позивача, яка відповідно до частини першої статті 192 Сімейного кодексу України є самостійною підставою для перегляду визначеного судом розміру аліментів.

Позивач не стверджує, що він є єдиною особою, яка утримує дитину своєї дружини, або що батько цієї дитини звільнений від виконання своїх обов`язків. Разом із тим, після створення нової сім`ї позивач спільно проживає із дружиною та її малолітнім сином, бере участь у забезпеченні їх повсякденних потреб, що об`єктивно збільшує його щомісячні витрати та впливає на його матеріальне становище.

У даній справі значення має не питання повного утримання дитини дружини, а встановлення факту істотної зміни сімейного та матеріального стану позивача після ухвалення рішення про стягнення аліментів, що прямо передбачено статтею 192 Сімейного кодексу України як підстава для зміни їх розміру.

Крім того, зазначена обставина підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами, зокрема, відсутністю у позивача стабільного доходу, відсутністю нерухомого майна та необхідністю утримання новоствореної сім`ї.

Не заслуговують на увагу й доводи відповідача про те, що позивач не довів факт утримання своєї доньки від попереднього шлюбу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Наявність у позивача ще однієї дитини підтверджується свідоцтвом про її народження та не заперечується сторонами. При цьому, позивач не посилається на зазначену обставину як на самостійну підставу для зменшення розміру аліментів, а вважає, що ця обставина має оцінюватися судом у сукупності з іншими обставинами справи.

Сам по собі факт проживання дитини за межами України не свідчить про припинення батьківських прав та обов`язків позивача щодо неї, а також не позбавляє його обов`язку брати участь в її утриманні. Позивач добровільно виконує свій обов`язок з утримання дитини, проте не зберігав доказів, які підтверджують факт утримання.

Наявність у позивача ще однієї неповнолітньої дитини є обставиною, яка відповідно до статті 182 Сімейного кодексу України підлягає врахуванню судом поряд з іншими обставинами, що характеризують його сімейний та матеріальний стан.

Доводи відповідача про те, що відсутність у позивача стабільного доходу та нерухомого майна вже враховувалася судом під час ухвалення рішення від 09 жовтня 2024 року, не доведені, оскільки жодної інформації про цю обставину не наведено у рішенні про стягнення аліментів.

Відповідачем долучено довідку про відвідування ОСОБА_3 закладу дошкільної освіти у місті Лодзь, а також нотаріально посвідчену згоду позивача на її виїзд за кордон. Разом з тим, зазначені документи лише підтверджують факт проживання дитини разом із матір`ю на території Республіки Польща та факт надання позивачем згоди на її виїзд за кордон. Водночас вони жодним чином не спростовують доводів позову щодо істотної зміни сімейного та матеріального стану позивача після ухвалення рішення про стягнення аліментів та не мають правового значення для вирішення питання про наявність підстав для зменшення їх розміру відповідно до статті 192 Сімейного кодексу України. Таким чином, зазначені документи не підтверджують обставин, на які посилається відповідач у відзиві, та не спростовують доводів позивача щодо наявності підстав для перегляду розміру аліментів. Враховуючи наведене просить суд задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

01.10.2026 року представником відповідача за зустрічним позовом подано до суду відзив на зустрічну позовну заяву, який обґрунтовує тим, що позивачка за зустрічним позовом зазначає, що у січні 2026 року вона разом із дитиною переїхала на постійне проживання до Республіки Польща, у зв`язку з чим, за її твердженням, збільшилися витрати на утримання дитини. Водночас наведені у зустрічній позовній заяві обставини самі по собі не підтверджують необхідності збільшення визначеного судом розміру аліментів саме до 9 000 грн щомісячно.

Так, на підтвердження витрат на дитину позивачкою за зустрічним позовом фактично надано документ щодо оплати послуг дошкільного навчального закладу у розмірі 1 600 польських злотих на місяць. При цьому зазначений документ підтверджує лише розмір плати за дошкільний навчальний заклад та не підтверджує розмір інших заявлених у позовній заяві витрат на харчування, лікування, одяг, житло, дозвілля, заняття з англійської мови, плавання, теніс. Також відсутні належні та допустимі докази фактичного понесення таких витрат, їх щомісячного розміру, регулярності та необхідності саме у заявленому позивачкою обсязі. Саме по собі зазначення у позовній заяві про те, що дитина двічі на тиждень відвідує басейн і теніс, чотири рази на тиждень займається англійською мовою, а також має витрати на лікування, харчування, одяг та дозвілля, без документального підтвердження відповідних витрат не може свідчити про обґрунтованість заявленого до стягнення розміру аліментів.

Отже, саме на позивачку за зустрічним позовом покладається обов`язок довести обставини, якими вона обґрунтовує необхідність збільшення розміру аліментів, у тому числі фактичний розмір витрат на утримання дитини та їх необхідність. Водночас із матеріалів зустрічної позовної заяви не вбачається належного обґрунтування того, що фактичні витрати на утримання дитини становлять суму, яка зумовлює необхідність збільшення аліментів із 6 000 грн до 9 000 грн щомісячно.

Позивачкою за зустрічним позовом не доведено наявності достатніх та належним чином підтверджених обставин, які б свідчили про необхідність збільшення розміру аліментів, визначеного рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2024 року у справі № 344/14553/24, із 6 000 грн до 9 000 грн щомісячно.

У зустрічному позові позивачка зазначає, що при визначенні розміру аліментів необхідно враховувати, зокрема, майновий стан відповідача, його працездатний вік та відсутність у матеріалах справи відомостей про наявність у нього інших утриманців. Водночас такі доводи не враховують усіх обставин сімейного та матеріального стану відповідача за зустрічним позовом.

17 грудня 2025 року позивач уклав шлюб із ОСОБА_4 . У дружини позивача є малолітній син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Укладення позивачем нового шлюбу після ухвалення рішення про стягнення аліментів є обставиною, яка свідчить про зміну його сімейного стану та відповідно до частини першої статті 192 Сімейного кодексу України підлягає врахуванню при вирішенні питання про зміну розміру аліментів.

При цьому позивач не стверджує, що є єдиною особою, яка утримує дитину своєї дружини, або що батько цієї дитини звільнений від виконання передбачених законом обов`язків щодо її утримання. Водночас після створення нової сім`ї позивач проживає спільно з дружиною та її малолітнім сином, що об`єктивно впливає на його сімейні та матеріальні обставини та має бути враховано судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Крім того, позивач має ще одну неповнолітню дитину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач добровільно виконує свій обов`язок щодо утримання дитини, однак на момент підготовки цього відзиву не зберіг документів, які б підтверджували відповідні витрати. Таким чином, посилання позивачки за зустрічним позовом на відсутність у матеріалах справи відомостей про інших утриманців позивача не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки у позивача є інша неповнолітня дитина, а також сформувалися нові сімейні обставини, які виникли вже після ухвалення рішення від 09 жовтня 2024 року. Окрім зміни сімейного стану, матеріальне становище позивача також не свідчить про наявність у нього достатніх фінансових можливостей для збільшення розміру аліментів.

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу від 21 травня 2026 року за період із червня 2025 року по грудень 2025 року відомості про отримані позивачем доходи відсутні. Крім того, відповідно до наявних інформаційних довідок позивач не має у власності нерухомого майна та транспортних засобів.

Отже, твердження позивачки за зустрічним позовом про те, що матеріальний стан позивача дає підстави для збільшення розміру аліментів, не підтверджене належними доказами. Навпаки, матеріалами справи підтверджується наявність у позивача інших сімейних та майнових обставин, які відповідно до статті 182 Сімейного кодексу України мають бути враховані судом при визначенні розміру аліментів.

Таким чином, позивачкою за зустрічним позовом не доведено наявності належних та достатніх підстав для збільшення встановленого судом розміру аліментів із 6 000 грн до 9 000 грн щомісячно, оскільки не підтверджено належними доказами фактичний розмір витрат на утримання дитини, їх необхідність та співвідношення з матеріальним становищем обох батьків. Натомість матеріалами справи підтверджується зміна сімейного та матеріального стану позивача після ухвалення рішення про стягнення аліментів, відсутність стабільного доходу та інші обставини, які відповідно до статей 182, 192 Сімейного кодексу України підлягають врахуванню при визначенні розміру аліментів.

З урахуванням наведеного, відповідач за зустрічним позовом вважає обґрунтованим зменшення розміру аліментів, визначеного рішенням ІваноФранківського міського суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2024 року у справі № 344/14553/24, із 6 000 грн до 3 000 грн щомісячно, а у задоволенні зустрічного позову про збільшення розміру аліментів до 9 000 грн просить відмовити.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні просила суд про задоволення первісної позовної заяви, а у задоволенні зустрічного позову просила відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні просив суд у задоволенні первісного позову відмовити, та задовольнити в повному обсязі зустрічну позовну заяву.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, приходить до висновку, що первісний та зустрічний позов не підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_5 , батьками якого є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.16).

ІНФОРМАЦІЯ_5 народилась ОСОБА_3 , батьками якої зазначені: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого повторно, Серія НОМЕР_1 від 10.07.2026 року (а.с.19).

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 09.10.2024 року у справі № 344/14553/24 вирішено стягувати з ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень щомісячно, починаючи з 06 червня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття. Судове рішення набрало законної сили 12.11.2024 року (а.с.11-12).

23.01.2025 року рішенням Івано-Франківського міського суду шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , розірвано. Дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено на проживанні з матір`ю (а.с.6-7).

17.12.2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрований шлюб, після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_9 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_2 (а.с.17).

Із копії заяви ОСОБА_1 від 07.03.2026 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кравець О.М. та зареєстрована в реєстрі за №202, вбачається, що він не заперечує проти виїзду за кордон на постійне місце проживання в країни Європи його доньки ОСОБА_3 із її матір`ю - ОСОБА_2 (а.с.31).

Як вбачається з копії довідки перекладеної із польської мови на українську мову від 03.08.2026 року ОСОБА_10 відвідує дитячий садок ВЕРТЕ-93-423 у м.Лодз з 01.05.2026 року. Плата за дитячий садок факсована та становить у 2025/26 навчальному році 1 600 злотих на місяць (а.с.30).

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу ОСОБА_1 за період із червня 2025 року по грудень 2025 року відомості про отримані позивачем доходів відсутні (а.с.15).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до положень ст.ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України,ст. 180 Сімейного кодексу України - батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Положеннями ст. 141 Сімейного Кодексу України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обовязки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. (ч.1 ст. 184 СК України).

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Позивач за первісним позовом в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він створив нову сім`ю, несе витрати на її утримання, а також утримує малолітнього сина своєї дружини. Щоденно забезпечує дитину продуктами харчування, одягом, побутовими потребами, лікуванням та іншими необхідними витратами, що об`єктивно впливає на його матеріальний стан. Таким чином, несе додаткове сімейне та матеріальне навантаження, пов`язане з утриманням новоствореної сім`ї та малолітнього сина своєї дружини.

Також позивач зазначає, що він утримує свою дитину від попереднього шлюбу - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Крім того, позивач не має стабільного доходу та будь-якого нерухомого майна, що свідчить про істотне збільшення його фінансового навантаження порівняно з тим, яке існувало на момент ухвалення рішення про стягнення аліментів.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).

В той же час, матеріали справи не містять доказів щодо погіршення майнового стану ОСОБА_1 у період 2026 року, оскільки позивачем до матеріалів справи долучені відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу ОСОБА_1 за період із червня 2025 року по грудень 2025 року.

В той же час, відсутність у позивача доходів та офіційного працевлаштування із червня 2025 року, на що він посилається у позовній заяві, за умови, що він є особою працездатного віку та не має протипоказань до працевлаштування, не є обставиною, яка свідчить про неможливість матеріального утримання ним своєї дитини на рівні, визначеному рішенням суду.

Крім того слід зазначити, що посилання ОСОБА_1 , як на підставу для зменшення розміру аліментів, а саме на утримання дитини дружини від її першого шлюбу ОСОБА_5 є безпідставними, тому що такий обов`язок в силу статті 268 СК України виникає лише за умови відсутності в них інших працездатних родичів, доказів чого суду надано не було.

Отже, обґрунтовуючи позовні вимоги необхідністю утримання дитини дружини від першого шлюбу, ОСОБА_1 намагається фактично зменшити розмір аліментів на утримання своєї малолітньої дитини, що суперечить як інтересам дитини, так і вимогам чинного сімейного законодавства.

Також, слід зазначити, що на момент ухвалення рішення суду від 09.10.2024 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 у нього вже була дитина від попереднього шлюбу - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому зазначені позивачем обставини не можуть слугувати підставою для зменшення розміру аліментів.

За таких обставин, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження істотного погіршення свого матеріального стану чи необхідності зменшення розміру аліментів, що стягуються з нього на користь відповідачки на малолітню дочку ОСОБА_3 , сама лише зміна сімейного стану платника аліментів (укладення нового шлюбу та наявність дитини дружини від першого шлюбу) не є підставою для обов`язкового зменшення розміру аліментів, встановлених раніше рішенням суду.

Відтак, враховуючи наведене у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, слід відмовити за недоведеністю.

Що стосується вимог зустрічного позову про збільшення розміру аліментів, встановлений рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2024 року у справі № 344/14553/24, слід зазначити, що пред`являючи вимогу про зміну розміру аліментів ОСОБА_2 належним чином не обґрунтувала та не підтвердила належними доказами факт зміни обставин, які мали місце за період з часу ухвалення судом рішення про стягнення аліментів на час звернення до суду з даним позовом.

Крім того, належних та допустимих доказів наявності обставин зміни матеріального стану сторін, інших обставин, які відповідно до ст. 192 СК України є підставою для зміни розміру аліментів, а також доказів наявності у платника аліментів відповідного доходу для збільшення розміру аліментів позивачем не надано.

При цьому, суд враховує, що витрати на розваги, відвідування дошкільного навчального закладу та басейну, тенісу, занять з англійської мови не відносяться до аліментних платежів, їх стягнення повинно вирішуватись в порядку ст. 185 СК України, за якою той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Таким чином, позивач не довела обставин, які на підставі ст.192 СК України, є підставою для зміни розміру аліментів, а тому в задоволенні зустрічного позову слід відмовити за недоведеністю.

Керуючись ст. ст. 141, 180, 181, 182, 183, 184, 192 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського Апеляційного суду.

Суддя: О.А. Татарінова