Рішення № 141367447 у справі № 133/2769/26 від 04.11.2026

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа №133/2769/26

04.11.2026 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді: Дем`янової Ж.М.,

за участі секретаря судового засідання: Бірюкової Т.П.

заявника - ОСОБА_1

представника заявника, адвоката Пронівої Н.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Проніва Наталія Романівна, заінтересована особа: Глуховецька селищна рада, про встановлення факту постійного проживання,

встановив:

Стислий виклад позицій учасників справи.

Заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина, зокрема на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, розташований у с. Велике Хмільницького району Вінницької області, а також земельну ділянку площею 3,141 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зазначала, що є спадкоємцем першої черги за законом як дочка померлої. Приблизно з 2014 року, у зв`язку з тяжким захворюванням матері, вона переїхала до неї в с. Велике, де постійно проживала разом із нею та здійснювала догляд до дня її смерті.

При цьому, незважаючи на фактичне спільне проживання, заявниця залишалася зареєстрованою за іншою адресою - у м. Козятині.

Після смерті матері заявниця звернулася до нотаріуса з метою оформлення спадкових прав, однак їй було роз`яснено, що оформлення спадщини ускладнене відсутністю заяви про її прийняття у встановлений законом строк та відсутністю реєстрації місця проживання зі спадкодавцем на день відкриття спадщини.

Також зазначала, що рішенням Козятинського міськрайонного суду від 03 грудня 2025 року їй відмовлено у задоволенні позову до Глуховецької селищної ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Водночас заявниця вважала, що відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України вона прийняла спадщину автоматично, оскільки на час її відкриття постійно проживала разом зі спадкодавцем, а відмови від прийняття спадщини не подавала.

З огляду на це просила встановити факт їхнього спільного постійного проживання на день смерті матері, що необхідно для належного оформлення спадкових прав.

Заінтересована особа, Глуховецька селищна рада, пояснення на адресу суду щодо предмета спору не направляла.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 28 липня 2026 року заяву прийнято до розгляду в порядку окремого провадження та призначено судове засідання з визначенням дати, часу і місця його проведення.

У судовому засіданні 07 жовтня 2026 року допитано свідка, досліджено та долучено до матеріалів справи письмові докази.

Інших заяв і клопотань від учасників справи, зокрема про витребування доказів, не надходило. Інші процесуальні дії судом не здійснювалися.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на день смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначена обставина підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 05 липня 2024 року.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої, зокрема, увійшли житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка площею 3,141 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до довідки виконкому Глуховецької селищної ради Хмільницького району Вінницької області №3-236 від 13 серпня 2024 року, згідно із записом у погосподарській книзі №5 за 2024 рік, об`єкт погосподарського обліку №0399-1, за ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , обліковувався житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, а також земельна ділянка площею 0,7019 га, на якій розміщені зазначені споруди, за адресою: АДРЕСА_1 .

Як убачається з розпорядження Вінницької обласної військової адміністрації від 20 липня 2024 року, вулицю Чкалова в с. Велике перейменовано на вулицю Зарічну.

Отже, адреси: АДРЕСА_2 , та АДРЕСА_1 , стосуються одного й того самого об`єкта нерухомого майна, а розбіжність у найменуванні вулиці зумовлена її перейменуванням.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 08 січня 1974 року батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Як убачається з витягу №0[телефон приховано] з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу, ОСОБА_3 уклала шлюб із ОСОБА_5 , у зв`язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».

Надалі, відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 15 жовтня 1996 року, ОСОБА_7 уклала шлюб із ОСОБА_8 та змінила прізвище на « ОСОБА_9 ».

Таким чином, заявниця ОСОБА_1 є дочкою померлої ОСОБА_2 , а зміна її прізвища підтверджується відповідними документами про державну реєстрацію актів цивільного стану.

Звертаючись до нотаріуса з метою оформлення спадкових прав після смерті матері, заявниця отримала роз`яснення нотаріуса №1/01-16 від 06 січня 2025 року, відповідно до якого перешкодою для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом стало те, що вона у встановлений законом строк не подала заяву про прийняття спадщини, а на день смерті спадкодавця була зареєстрована за іншою адресою - у АДРЕСА_3 .

Водночас заявниця зазначала, що фактично постійно проживала разом із матір`ю за адресою її проживання в АДРЕСА_1 , без реєстрації місця проживання за цією адресою.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду від 03 грудня 2025 року відмовлено в задоволенні позову заявниці до Глуховецької селищної ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері.

Разом із тим, згідно з довідкою виконкому Глуховецької селищної ради №140 від 09 липня 2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно проживала разом із матір`ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , та здійснила її поховання.

Крім того, матеріали справи містять нотаріально посвідчену заяву №1984 від 24 вересня 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_3 , син померлої ОСОБА_2 , заявив про відмову від прийняття спадщини, що відкрилася після її смерті, зазначивши, що таке рішення прийняв самостійно та добровільно. У заяві також зазначено, що йому роз`яснено зміст статей 1261, 1273-1275 ЦК України та право відкликати заяву про відмову від спадщини протягом строку, встановленого для її прийняття.

У судовому засіданні допитана як свідок ОСОБА_10 , яка є сусідкою заявниці, підтвердила факт її постійного проживання разом із матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Пояснила, що матір заявниці хворіла на деменцію, у зв`язку з чим потребувала постійного стороннього догляду, який здійснювала заявниця, проживаючи разом із нею до дня смерті.

Отже, заявниця є дочкою спадкодавця та спадкоємцем першої черги за законом.

Посилаючись на те, що на час відкриття спадщини вона постійно проживала разом із матір`ю, а від прийняття спадщини не відмовлялася, заявниця вважає себе такою, що прийняла спадщину відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України.

З метою оформлення спадкових прав вона звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на день відкриття спадщини.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення заяви.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи та показання свідка, оцінивши надані докази в їх сукупності відповідно до вимог статей 76-81, 89 ЦПК України, суд доходить висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, у порядку якого суд розглядає справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав.

Водночас частиною другою цієї статті передбачено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, факт постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини може бути встановлений судом у порядку окремого провадження, оскільки від нього залежить виникнення юридичних наслідків у вигляді визнання спадщини прийнятою.

Відповідно до статті 318 ЦПК України у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, який саме факт заявник просить встановити, з якою метою, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, а також докази, які підтверджують відповідний факт.

У цій справі заявниця визначила юридичну мету встановлення факту постійного проживання разом із матір`ю - оформлення спадкових прав після її смерті.

Необхідність судового встановлення такого факту зумовлена тим, що нотаріус не має документального підтвердження спільного проживання заявниці зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а її зареєстроване місце проживання було іншим.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною третьою статті 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу її відкриття.

Таким чином, для вирішення питання про прийняття спадщини заявницею визначальним є встановлення обставини її постійного проживання разом зі спадкодавцем саме на час відкриття спадщини, тобто станом на 27 червня 2024 року, а також відсутності її відмови від прийняття спадщини.

Відповідно до статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

При цьому реєстрація місця проживання особи та фактичне місце її проживання не є тотожними поняттями. Сам по собі факт реєстрації особи за іншою адресою не спростовує можливості її постійного проживання за місцем проживання спадкодавця.

Такий правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі №484/747/17 та від 01 липня 2020 року у справі №222/1109/17, у яких зазначено, що відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за адресою спадкодавця сама по собі не є безумовним підтвердженням того, що вони не проживали разом, якщо відповідна обставина підтверджується іншими належними та допустимими доказами.

Аналогічний підхід відображено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до якого у разі, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Оцінюючи обставини справи та надані докази, суд враховує, що відповідно до свідоцтва про народження заявниця є дочкою ОСОБА_2 , а отже, належить до спадкоємців першої черги за законом відповідно до статті 1261 ЦК України.

Зміна заявницею прізвища з ОСОБА_11 на ОСОБА_6 , а згодом на ОСОБА_9 підтверджується документами про державну реєстрацію актів цивільного стану, що дає можливість встановити її родинний зв`язок зі спадкодавцем.

Як убачається з матеріалів справи, після смерті матері заявниця не звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки вважала, що фактично прийняла її внаслідок постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Водночас нотаріус роз`яснив неможливість оформлення спадкових прав без документального підтвердження відповідного факту.

На підтвердження факту спільного проживання заявниця надала довідку виконкому Глуховецької селищної ради №140 від 09 липня 2026 року, відповідно до якої вона дійсно проживала разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , до дня її смерті та здійснила її поховання.

Зазначені відомості узгоджуються з показаннями допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_10 , яка є сусідкою заявниці та підтвердила факт її постійного проживання разом із матір`ю.

Свідок також пояснила, що ОСОБА_2 хворіла на деменцію та потребувала постійного стороннього догляду, який здійснювала заявниця.

Суд оцінює показання свідка як послідовні та такі, що узгоджуються з письмовими доказами, наданими заявницею. При цьому обставини хвороби спадкодавця та необхідності постійного догляду за нею додатково пояснюють причини переїзду заявниці до матері та тривалого спільного проживання.

Суд також враховує, що відповідно до роз`яснення нотаріуса заявниця була зареєстрована в м. Козятині за іншою адресою.

Однак така обставина сама по собі не спростовує фактичного постійного проживання заявниці за місцем проживання матері, оскільки закон не пов`язує виникнення правових наслідків, передбачених частиною третьою статті 1268 ЦК України, виключно з наявністю реєстрації місця проживання за однією адресою.

Крім того, довідка виконкому Глуховецької селищної ради №3-236 від 13 серпня 2024 року містить відомості про облік за ОСОБА_2 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 . Водночас розпорядженням Вінницької обласної військової адміністрації від 20 липня 2024 року вулицю ОСОБА_12 перейменовано на вулицю Зарічну, що пояснює розбіжність у найменуванні адреси та підтверджує тотожність зазначеного домоволодіння з адресою, за якою, згідно з іншими доказами, проживали спадкодавець і заявниця.

Окремо суд бере до уваги нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_3 від 24 вересня 2024 року про відмову від прийняття спадщини після смерті матері.

Вказаний документ підтверджує, що інший спадкоємець заявив про відмову від спадщини у встановленому законом порядку.

Таким чином, оцінюючи докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що вони є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою та підтверджують не лише факт перебування заявниці за місцем проживання матері, а саме їх постійне спільне проживання на час відкриття спадщини.

При цьому суд враховує, що встановлення відповідного факту не спрямоване на вирішення питання про визнання за заявницею права власності на конкретне спадкове майно, визначення складу спадщини чи розміру спадкової частки, а має на меті підтвердження юридичної обставини, від якої залежить можливість реалізації нею права на спадкування.

За таких обставин суд вважає доведеним, що заявниця ОСОБА_1 на день смерті матері - ІНФОРМАЦІЯ_1 - постійно проживала разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановлення цього факту має для заявниці юридичне значення, оскільки відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України є підставою для визнання її такою, що прийняла спадщину, за умови відсутності відмови від її прийняття у встановлений законом строк, та необхідне для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Отже, з огляду на наведене, суд доходить висновку, що заява є обґрунтованою, підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами, а тому підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 293, 315, 319 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із матір`ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду після набрання ним законної сили є підставою для підтвердження факту державної реєстрації шлюбу та використовується заявником для реалізації своїх прав, однак не замінює документів, що видаються органами державної реєстрації актів цивільного стану.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники провадження:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 , паспорт № НОМЕР_5 , виданий 07.02.2019 року органом 0520, що проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,

Заінтересована особа: Глуховецька селищна рада, код ЄДРПОУ - 04328200, електронна адреса - [пошта прихована], що знаходиться за адресою: 22130, смт. Глухівці Козятинського районувул. Шкільна, 41,

Повний текст судового рішення виготовлено 10.11.2026.

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА