Ухвала № 141367468 у справі № 200/3668/26 від 10.11.2026

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

10 листопада 2026 року № 200/3668/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мороко А.С., розглянувши заяву представника відповідача про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якому просить

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати щомісячної нарахованої пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зокрема її невиплати до 25 числа кожного місяця у відповідності до статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, та застосування Постанови КМУ № 821 від 14.07.2025;

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснювати фактичну повну виплату щомісячної призначеної та нарахованої пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 25 числа кожного місяця у відповідності до статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, без застосування Постанови КМУ № 821 від 14.07.2025, а також інших підзаконних нормативно правових актів, які звужують зміст та обсяг прав, встановлених статтею 47 Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплачений судовий збір.

Ухвалою суду від 11.05.2026 по справі №200/3668/23 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 № 960/0/15-26 змінено територіальну підсудність судових справ Донецького окружного адміністративного суду шляхом передачі їх на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2026, справу №200/3668/26 передано на розгляд до судді Мороко А.С.

Ухвалою суду від 10.11.2026 адміністративну справу прийнято до розгляду.

Від представника відповідача до суду надійшла заява про закриття провадження, в обґрунтування якої зазначено, що підставою для звернення позивача до суду є неналежне, на його думку, виконання відповідачем судового рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08.12.2025 року по справі № 200/7722/25. Отже, предметом незгоди позивача є спосіб та повнота реалізації цього судового рішення, що на переконання відповідача не є підставою для розгляду як нового позову.

У зв`язку із чим просить закрити провадження у справі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Суд зазначає, що згідно частин 1-3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Окрім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Суд звертає увагу, що позивач, подаючи позовну заяву в даній справі, фактично не погоджується з умовами виконання рішення суду, оскільки вважає, що здійснюючи перерахунок пенсії на виконання рішення суду у справі №200/8558/25, відповідач зобов`язаний провести необхідні нарахування без застосування окремих статей видатків та, зокрема, положень постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 №1046.

При цьому суд зазначає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 та постановою Верховного Суду від 10.09.2026, визнано протиправною та нечинною Постанову №821, зобов`язано Кабінет Міністрів України після набрання рішенням законної сили невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правового акту протиправним та нечинним у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено.

Кабінетом Міністрів України 19.08.2026 постановою №1046 затверджено новий Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України (далі Порядок №1046).

Згідно пункту 2 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, розподіл видатків на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, та розподіл видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування на виконання ретроспективних судових рішень (за час, що передує даті набрання рішенням суду законної сили), передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на 2026 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 лютого 2026 р. № 127 (Офіційний вісник України, 2026 р., № 17, ст. 1189), здійснюється пропорційно всім одержувачам пенсій за рішеннями суду, які включено до електронних пенсійних справ та сформованого на їх підставі переліку пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), нарахованих на виконання рішень суду станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому проводиться їх виплата, виходячи із виділених на зазначені цілі бюджетних асигнувань у межах помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, але не більше від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Під час такого пропорційного розподілу видатків на виплату пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначених на виконання рішень суду про зобов`язання територіального органу Пенсійного фонду України призначити пенсію, враховується, що щомісячний розмір таких виплат повинен бути не меншим за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений законом.

Приписами пункту 3 вказаної постанови визнано такою, що втратила чинність, зокрема, постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821.

Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 Порядок №1046 визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за бюджетною програмою Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду.

Пунктом 4 зазначеного Порядку визначено, які статті видатків покриваються за рахунок бюджетних коштів. Зокрема, виплата перерахованих пенсій за рішенням суду, джерелом фінансування яких є державний бюджет; виплата за ретроспективними судовими рішеннями (рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, про зобов`язання органу Фонду здійснити нарахування/ перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду), джерелом фінансування яких є державний бюджет (підпункти 12-13 пункту 4 Порядку №1046).

За приписами пункту 51 Порядку №1046, для здійснення розподілу бюджетних коштів за напрямами, зазначеними у підпунктах 12 і 13 пункту 4 цього Порядку, Фонд та його органи здійснюють облік нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час та перерахованих пенсій за рішенням суду в базах даних одержувачів відповідних виплат (електронних пенсійних справах/електронних справах одержувачів) на підставі рішень про призначення (перерахунок) відповідних виплат на виконання рішень суду та формують на їх підставі перелік пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), нарахованих на виконання рішень суду (далі перелік).

Розподіл бюджетних коштів за напрямами, зазначеними у підпунктах 12 і 13 пункту 4 цього Порядку, здійснюється пропорційно всім одержувачам пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) за рішенням суду, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому проводиться їх виплата, виходячи із виділених на зазначені цілі бюджетних асигнувань у межах помісячного розпису державного бюджету, але не більше від належної до виплати суми, що обліковується в переліку. Під час розподілу бюджетних коштів за напрямом, зазначеним у підпункті 12 пункту 4 цього Порядку, на виплату пенсій, призначених на виконання рішень суду про зобов`язання органу Фонду призначити пенсію, враховується, що щомісячний розмір таких виплат повинен бути не меншим за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений законом.

Таким чином, з урахуванням наявності дефіциту бюджетних коштів, у тому числі, необхідних для здійснення погашення заборгованості, нарахованої на виконання рішень судів, Уряд постановою №1046 затвердив новий Порядок, що передбачає умови здійснення погашення наявної заборгованості, серед іншого, яка утворилася після здійснення перерахунку пенсій, на виконання рішень судів.

Відповідно, до нарахованої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08.12.2025 року по справі № 200/7722/25 суми заборгованості пенсійним органом застосовано вищезазначений порядок погашення заборгованості, що утворилася після здійснення покладених судом зобов`язань щодо нарахувань сум пенсії.

Аналогічне нормативне застосування передбачала визнана рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 нечинною постанова Кабінету Міністрів України №821.

Заявляючи позовні вимоги щодо виплати наявної заборгованості, позивач фактично не погоджується із застосованим відповідачем порядком виконання рішення суду по справі №200/8558/25.

При цьому суд зазначає, що предметом розгляду судової палати Верховного Суду з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в межах адміністративної справи №580/490/26 вже було питання визначення єдиного правозастосовчого алгоритму вирішення подібних публічно-правових спорів, які стосуються порядку виплати сум пенсійного забезпечення, перерахованих на виконання рішень судів: чи утворюють вони самостійний предмет адміністративного спору чи підлягають розгляду із застосуванням спеціального механізму судового контролю за виконанням судових рішень, передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України.

Так, згідно правових висновків судової палати, викладених у постанові від 15.09.2026, якщо застосування обмежень до виплати нарахованих сум пенсії відбулося виключно під час виконання судового рішення, належним процесуальним способом судового захисту є звернення із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Подання окремого адміністративного позову за таких обставин не відповідає спеціальному процесуальному механізму, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, та фактично підміняє інститут судового контролю за виконанням судових рішень загальним позовним провадженням, що суперечить правовій природі цих процесуальних інститутів.

Висновуючи про порядок регулювання спірних правовідносин, які пов`язані із застосуванням при виконанні судового рішення положень постанови Кабінету Міністрів, зокрема, №821 (яка за своїм змістом є аналогічною приписам постанови КМУ №1046), колегія суддів зазначила про правильність висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 620/13341/25, згідно з яким у разі, якщо спір виник у зв`язку з виконанням судового рішення, а заявлені вимоги фактично спрямовані на перевірку правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на стадії виконання такого рішення, цей спір не утворює нового предмета адміністративного судочинства. Відповідні питання підлягають вирішенню в межах спеціальних процедур судового контролю за виконанням судових рішень, установлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2026 року у справі № 990/282/24 підтвердила самостійне процесуальне значення інституту судового контролю за виконанням судових рішень як невід`ємної складової судового захисту та наголосила на його безпосередньому призначенні забезпечити реальне, повне й належне виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Зазначений інститут спрямований не на повторний розгляд спору по суті та не на повторне встановлення прав і обов`язків його учасників, а на забезпечення практичної реалізації вже здійсненого судом захисту порушеного права та перевірку того, чи виконано суб`єктом владних повноважень покладений на нього судовим рішенням обов`язок у визначений цим рішенням спосіб і обсязі.

Відтак наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення належного та повного виконання судового рішення, виключає необхідність звернення з новим позовом з метою спонукання відповідача до його виконання. Судове рішення підлягає безпосередньому виконанню без ухвалення додаткового судового рішення, а питання щодо його невиконання чи неналежного виконання підлягають вирішенню в порядку судового контролю, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, та/або із застосуванням заходів, визначених законодавством про виконавче провадження.

Статтею 382 КАС України визначені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Відповідно до вимог частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов`язання суб`єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (стаття 382-1 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).

Суд наголошує, що судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Так, заявлені в цій справі позовні вимоги позивач обґрунтовує протиправними діями відповідача, що вчинені при виконанні рішення суду у справі № 200/7722/25, а саме застосуванням при здійсненні нарахування перерахованої на виконання рішення суду пенсії положень постанови Кабінету Міністрів України №821.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що заявлені вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення в окремому судовому провадженні не підлягають розгляду.

Відповідно, якщо позивач вважає протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання рішення суду у справі №200/7722/25, то він може звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України з заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, після набрання рішенням законної сили, а не пред`являти новий адміністративний позов.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №522/10140/17, від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а та від 17.05.2023 у справі №580/5096/22, від 30.04.2026 у справі №620/13341/25, від 15.09.2026 у справі №580/490/26.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відтак суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі №200/3668/26.

Згідно частиною 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України в разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

На підставі викладеного та керуючись статтями 238, 243, 248, 256 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі №200/3668/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Мороко А.С.