Рішення № 141367547 у справі № 520/27694/26 від 10.11.2026

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

10 листопада 2026 р. справа № 520/27694/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області (вул. Захисників України, буд. 18, м. Балаклія, Ізюмський р-н, Харківська обл., 64207, код ЄДРПОУ 44663704) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області, в якому просить суд:

- визнати протиправниою бездіяльність Балаклійської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області;

- зобов`язати Балаклійську військову адміністрацію Ізюмського району Харківської області видати ОСОБА_1 Акт за формою додатку 8 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області із заявою про встановлення факту здійснення ним постійного догляду за матір`ю - ОСОБА_2 , яка відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії потребує постійного стороннього догляду. За результатами розгляду заяви комісією відповідача 01.09.2026 складено акт про непідтвердження факту здійснення постійного догляду. Позивач вважає зазначений акт протиправним, оскільки комісією не з`ясовано належним чином фактичні обставини здійснення ним догляду за матір`ю та не надано належної оцінки поданим документам і поясненням. На його думку, наведені відповідачем обставини не свідчать про відсутність здійснення ним постійного догляду. У зв`язку з цим позивач просить визнати протиправним та скасувати акт від 01.09.2026, а також зобов`язати відповідача видати акт за формою згідно з додатком 8 до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 із зазначенням факту здійснення ним постійного догляду за матір`ю.

Ухвалою суду від 07.09.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні. Відповідач зазначив, що заява позивача про встановлення факту здійснення постійного догляду за матір`ю надійшла 24.08.2026 та була розглянута комісією у встановлений строк. За результатами обстеження 01.09.2026 складено акт про непідтвердження факту здійснення постійного догляду. На обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на те, що під час обстеження позивач відмовлявся надавати пояснення щодо стану здоров`я матері та здійснення за нею догляду, а опитана сусідка не підтвердила обізнаності про здійснення позивачем такого догляду. Крім того, за інформацією медичного закладу та органу соціального захисту, матір позивача супроводжував її чоловік, а сам позивач лише декілька разів. Відповідач вважає, що комісією належним чином досліджено обставини справи, а акт від 01.09.2026 є обґрунтованим і правомірним. З огляду на викладене просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач подав до суду відповідь на відзив та в подальшому подав письмові пояснення, згідно яких підтримав свої позовні вимоги. Просив позов задовольнити.

Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом установлено, що позивач звернувся до Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області із заявою про встановлення факту здійснення ним постійного догляду за матір`ю - ОСОБА_2 , яка відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії потребує постійного стороннього догляду.

Заява позивача отримана відповідачем 24.08.2026 та розглянута комісією, за результатами чого 01.09.2026 складено акт про непідтвердження факту здійснення постійного догляду за матір`ю. Зазначений акт направлено позивачу 03.09.2026.

Не погоджуючись із висновками комісії, позивач вважає акт від 01.09.2026 протиправним та таким, що порушує його права й законні інтереси, оскільки, на його думку, комісією не було належним чином досліджено обставини здійснення ним постійного догляду за матір`ю, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у випадках, передбачених законом.

Правовідносини, пов`язані із встановленням факту здійснення особою постійного догляду за іншою особою, яка потребує такого догляду, у контексті реалізації прав військовозобов`язаних під час мобілізації врегульовані Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560).

Пунктом 61 Порядку №560 передбачено, що районні, міські державні адміністрації (військові адміністрації), виконавчі органи відповідних рад для розгляду документів щодо встановлення факту здійснення військовозобов`язаним постійного догляду утворюють постійно діючу комісію.

За результатами розгляду відповідної заяви комісія здійснює перевірку обставин, які мають значення для встановлення факту здійснення постійного догляду, зокрема відвідує місце проживання особи, яка потребує догляду, та перевіряє відомості щодо наявності або відсутності інших осіб, які здійснюють такий догляд.

За результатами роботи комісія складає та надає військовозобов`язаному акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду за формою згідно з додатком 8 до Порядку №560.

Отже, на відповідну комісію покладено повноваження щодо встановлення фактичних обставин здійснення постійного догляду, що передбачає необхідність повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин, наведених у заяві, поданих документів, а також відомостей, отриманих під час обстеження.

При цьому реалізація зазначених повноважень не може зводитися до формального проведення обстеження та фіксації окремих обставин, які, на думку членів комісії, свідчать про відсутність догляду. Висновок комісії має ґрунтуватися на сукупності встановлених обставин, бути логічно послідовним, об`єктивним та належним чином мотивованим.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Водночас частиною другою цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Як установлено судом із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області із заявою про встановлення факту здійснення ним постійного догляду за своєю матір`ю - ОСОБА_2 .

Заява позивача надійшла до відповідача 24.08.2026 та була зареєстрована за №04-17/С-3211-060-26.

За результатами її розгляду комісією відповідача 01.09.2026 складено акт про непідтвердження факту здійснення позивачем постійного догляду за матір`ю, який 03.09.2026 направлено позивачу засобами поштового зв`язку.

Передусім суд звертає увагу, що потреба ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії №235 від 27.02.2026. Родинні відносини між позивачем та особою, яка потребує догляду, підтверджуються відповідним свідоцтвом про народження.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено як наявність у матері позивача потреби в постійному сторонньому догляді, так і родинний зв`язок між ними.

Водночас сам по собі висновок лікарсько-консультативної комісії про потребу особи у сторонньому догляді не підтверджує автоматично факт здійснення такого догляду конкретною особою. Відтак у цьому випадку визначальним є з`ясування того, чи здійснює саме позивач фактичний догляд за матір`ю та чи підтверджуються відповідні обставини належними доказами.

Із відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач обґрунтовує правомірність оскаржуваного акта тим, що під час відвідування місця проживання матері позивача 01.09.2026 останній нібито поводився агресивно, відмовлявся відповідати на запитання членів комісії щодо стану здоров`я матері, приймання нею лікарських засобів, відвідування медичних установ та обставин здійснення догляду, після чого залишив місце проведення обстеження та відмовився підписати акт.

Крім того, відповідач посилається на пояснення сусідки ОСОБА_3 , яка повідомила, що знає літніх батьків позивача, однак ніколи не бачила та не знає їхнього сина.

Також відповідач зазначає, що, за інформацією закладу охорони здоров`я, матір позивача переважно супроводжував її чоловік, тоді як позивач лише декілька разів був присутній під час відвідування медичного закладу. Крім того, за відомостями органу соціального захисту, матір позивача самостійно зверталася з питань отримання засобів реабілітації, а також разом із чоловіком отримувала гуманітарну допомогу.

Оцінюючи наведені обставини, суд зазначає, що вони можуть враховуватися під час перевірки факту здійснення постійного догляду, однак самі по собі не є безумовним та достатнім підтвердженням його відсутності.

Так, відмова особи відповідати на окремі запитання членів комісії під час проведення обстеження може бути врахована під час оцінки обставин справи, однак така поведінка не звільняє комісію від обов`язку повно та об`єктивно дослідити інші наявні відомості, які мають значення для встановлення факту здійснення догляду.

При цьому суд ураховує, що предметом перевірки комісії було не з`ясування поведінки позивача під час проведення обстеження, а встановлення фактичного здійснення ним постійного догляду за матір`ю, яка за станом здоров`я потребує сторонньої допомоги.

Отже, обставини поведінки позивача під час обстеження не можуть підміняти собою дослідження фактичних обставин здійснення догляду та бути єдиною або визначальною підставою для висновку про його відсутність.

Так само пояснення сусідки про те, що вона не бачила позивача та не знає його, не свідчать безпосередньо про те, що позивач не здійснює догляду за матір`ю. Відсутність у третьої особи відомостей про відповідні обставини не є тотожною встановленню факту їх відсутності.

Крім того, суд зауважує, що постійний догляд за особою, яка його потребує, не обов`язково передбачає її постійне супроводження до медичних установ або органів соціального захисту. Такий догляд може полягати у наданні допомоги в побуті, забезпеченні повсякденних потреб, придбанні продуктів харчування та лікарських засобів, допомозі в самообслуговуванні, контролі за станом здоров`я та вчиненні інших необхідних дій залежно від стану особи.

Тому відомості про те, що матір позивача окремі рази самостійно відвідувала установи або супроводжувалася чоловіком, не дають підстав для автоматичного висновку про те, що позивач не бере участі в забезпеченні її повсякденних потреб та не здійснює за нею догляду.

Наявність у матері позивача чоловіка, який також може надавати їй допомогу, сама по собі не виключає можливості здійснення догляду іншими членами сім`ї. Відповідач мав з`ясувати не лише факт допомоги матері з боку її чоловіка, а й характер та обсяг допомоги, яку надає або може надавати позивач, а також фактичний розподіл обов`язків щодо догляду за нею.

Водночас суд звертає увагу, що факт отримання матір`ю гуманітарної допомоги разом із чоловіком або її самостійного звернення до органу соціального захисту характеризує лише окремі епізоди її повсякденного життя та не дає можливості зробити обґрунтований висновок щодо відсутності постійного догляду з боку позивача.

Отже, наведені відповідачем обставини мали бути досліджені в їх сукупності та зіставлені з іншими матеріалами, поданими позивачем, а не покладені в основу категоричного висновку про непідтвердження факту здійснення ним постійного догляду без належного з`ясування всіх обставин.

Суд також ураховує, що відповідно до Порядку №560 комісія уповноважена здійснювати перевірку обставин, необхідних для встановлення факту постійного догляду, а тому під час реалізації таких повноважень повинна діяти послідовно, об`єктивно та неупереджено, забезпечуючи повне дослідження обставин, які мають значення для прийняття відповідного рішення.

Натомість із доводів відзиву не вбачається, що комісією було належним чином з`ясовано характер допомоги, яку позивач надає матері, її фактичні потреби у повсякденному житті, обставини забезпечення таких потреб та участь позивача у відповідному процесі.

Саме по собі проведення обстеження за місцем проживання особи, яка потребує догляду, не свідчить про належне виконання комісією покладених на неї повноважень, якщо за результатами такого обстеження не було повно та об`єктивно встановлено всі обставини, необхідні для прийняття обґрунтованого висновку.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем не доведено, що під час складення акта від 01.09.2026 комісією було забезпечено всебічне та повне дослідження обставин здійснення позивачем постійного догляду за матір`ю, а висновок про непідтвердження такого факту ґрунтується на достатніх, належних та об`єктивних даних.

Суд зазначає, що обґрунтованість акта суб`єкта владних повноважень передбачає не лише наведення певних фактичних обставин, а й наявність логічного та переконливого зв`язку між установленими обставинами і зробленим на їх підставі висновком. При цьому суб`єкт владних повноважень повинен урахувати всі істотні обставини, а не лише ті, які підтверджують обрану ним позицію.

У спірному випадку відповідач фактично обмежився посиланням на поведінку позивача під час обстеження, пояснення сусідки та відомості про супроводження матері її чоловіком, однак не довів, що зазначені обставини в сукупності з іншими матеріалами справи об`єктивно виключають здійснення позивачем постійного догляду.

Отже, оскаржуваний акт не відповідає критеріям обґрунтованості, безсторонності та розсудливості, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом із тим суд вважає за необхідне зазначити, що в межах цієї справи суд перевіряє правомірність дій комісії та обґрунтованість складеного нею акта, однак не наділений повноваженнями підміняти відповідну комісію під час первинного встановлення факту здійснення постійного догляду.

Вирішення питання про встановлення такого факту належить до компетенції комісії, яка повинна безпосередньо дослідити відповідні обставини, перевірити подані документи та інші відомості, після чого прийняти рішення в межах наданих їй повноважень.

З огляду на це суд не вбачає підстав для безпосереднього зобов`язання відповідача скласти акт із позитивним висновком про встановлення факту здійснення позивачем постійного догляду за матір`ю, оскільки таке зобов`язання фактично означало б вирішення судом питання, яке законодавством віднесено до компетенції відповідної комісії, без проведення нею належної перевірки всіх обставин.

Водночас скасування протиправного акта без покладення на відповідача обов`язку повторно розглянути заяву позивача не забезпечило б належного та ефективного поновлення порушеного права.

Відповідно до статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може, зокрема, визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт, а також зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

З огляду на встановлені обставини суд вважає належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача зобов`язання Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про встановлення факту здійснення ним постійного догляду за матір`ю - ОСОБА_2 .

Під час повторного розгляду заяви відповідачеві належить забезпечити повне, всебічне та об`єктивне з`ясування всіх обставин, що мають значення для встановлення відповідного факту, надати належну оцінку поданим позивачем документам, висновку лікарсько-консультативної комісії, фактичним обставинам проживання та забезпечення потреб матері, а також іншим відомостям, отриманим у ході перевірки.

При цьому відповідач повинен урахувати правову оцінку суду, викладену в цьому рішенні, зокрема щодо необхідності оцінювання кожної обставини не ізольовано, а в сукупності з іншими доказами, та недопустимості ототожнення окремих фактів самостійного відвідування матір`ю установ або її супроводження іншими членами сім`ї з відсутністю догляду з боку позивача.

За результатами повторного розгляду заяви відповідач повинен прийняти обґрунтоване рішення відповідно до вимог чинного законодавства та оформити його у встановленому Порядком №560 порядку.

Суд наголошує, що повторний розгляд заяви не означає обов`язкового прийняття відповідачем рішення на користь позивача, однак передбачає обов`язок комісії усунути недоліки, встановлені судом, належним чином дослідити всі істотні обставини та прийняти рішення, яке відповідатиме критеріям законності, обґрунтованості й неупередженості.

Таким чином, з метою ефективного захисту прав позивача суд доходить висновку про необхідність зобов`язання відповідача повторно розглянути його заяву з урахуванням правової оцінки суду, викладеної в цьому рішенні.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: акт комісії Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області від 01.09.2026 про непідтвердження факту здійснення ОСОБА_1 постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 слід визнати протиправним та скасувати, а відповідача зобов`язати повторно розглянути заяву позивача про встановлення факту здійснення постійного догляду за матір`ю з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області (вул. Захисників України, буд. 18, м. Балаклія, Ізюмський р-н, Харківська обл., 64207, код ЄДРПОУ 44663704) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправним та скасувати акт комісії Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області від 01.09.2026 про непідтвердження факту здійснення ОСОБА_1 постійного догляду за матір`ю - ОСОБА_2 .

Зобов`язати Балаклійську міську військову адміністрацію Ізюмського району Харківської області (вул. Захисників України, буд. 18, м. Балаклія, Ізюмський р-н, Харківська обл., 64207, код ЄДРПОУ 44663704) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) про встановлення факту здійснення ним постійного догляду за матір`ю - ОСОБА_2 - з урахуванням правової оцінки суду, викладеної в цьому рішенні, та за результатами її розгляду прийняти обґрунтоване рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Відмовити в задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області (вул. Захисників України, буд. 18, м. Балаклія, Ізюмський р-н, Харківська обл., 64207, код ЄДРПОУ 44663704) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1 064,96 (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 10 листопада 2026 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ