Рішення № 141367635 у справі № 148/1963/26 від 05.11.2026

Справа № 148/1963/26

Провадження №2/148/1552/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 листопада 2026 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Ковганича С.В.,

при секретарі Ліванчук А.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватного нотаріуса Тульчинського районного нотаріального округу Сухомлин Оксани Анатоліївни, до Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 . Він є спадкоємцем першої черги після смерті батька, однак оформити спадкові права та отримати свідоцтво про право на спадщину він не може, оскільки нотаріусом було виявлено наявність обтяження (арешту) на все майно його батька, зареєстрованого 11.09.2009 за реєстраційним номером №879956 на підставі повідомлення ВДВС Тульчинського РУЮ вхідний №801/2-25.

Звернувшись до Тульчинського відділу ДВС йому стало відомо, що у них всі виконавчі провадження за 2009 рік стосовно ОСОБА_2 знищені у зв`язку із закінченням строків їх зберігання.

Зазначене обтяження обмежує його законні права. Він не може прийняти спадщину, оскільки на майно накладено арешт.

В зв`язку з вказаними обставинами він змушений звернутися до суду з даним позовом. Просить зняти арешт з нерухомого майна, який накладений на підставі повідомлення ВДВС Тульчинського РУЮ вхідний №801/2-25 від 11.09.2009, номер запису про обтяження 879956.

Позивач у судове засідання не з`явився надав заяву про проведення розгляду справи без його участі, позов підтримує у повному обсязі та просить позов задовольнити, судові витрати залишити за ним.

Відповідач - представник Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявна заява від нього, згідно якої він просить розглянути справу без участі представника відділу.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватний нотаріус Тульчинського районного нотаріального округу Сухомлин Оксана Анатоліївна в судове засідання не з`явилася, в матеріалах справи наявна заява від неї, згідно якої вона просить розгляд справи проводити без її участі, щодо зняття арешту з нерухомого майна не заперечує.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутність не з`явившихся учасників справи, на підставі наявних в матеріалах справи доказах.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що згідно копії свідоцтва про смерть від 29.04.2026, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 (а.с.22), який в свою чергу являвся батьком позивача, про що свідчить копія свідоцтва про народження від 10.10.1991 серія НОМЕР_1 (а.с.23).

Позивач звернувся до приватного нотаріуса Тульчинського районного нотаріального округу Сухомлин О.А. із заявою про прийняття спадщини, на підставі чого було відкрито спадкову справу №75667703, що в свою чергу підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с.24). Однак приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Сухомлин О.А., ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ОСОБА_2 , оскільки на ім`я ОСОБА_2 було накладено арешт на все нерухоме майно на підставі повідомлення ВДВС від 11.09.2009 за вхідним номером №801/02-25.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майно щодо суб`єктів від 20.05.2026 за № 478032269 (а.с.26-30), обтяження зареєстровано 11.09.2009 року 16:16:53 номер запису обтяження 879956 реєстратором: Кобець Роман Олександрович, реєстраційна служба Тульчинського районного управління юстиції Вінницької області, Вінницька обл. Документи, подані для державної реєстрації: повідомлення ВДВС, серія та номер:-, виданий 11.09.2009, видавник: ВДВС Тульчинського РУЮ, вхід №801/2-25. Вид обтяження: арешт нерухомого майна. Відомості про суб`єктів обтяження: Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_2 , причина відсутності РНОКПП: інша причина відсутності коду. Відомості про реєстрацію до поновлення/перенесення: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 9048017, 11.09.2009 16:16:53. Предмет обтяження: арешт на все майно с. Михайлівка, Тульчинський р-н, Вінницька обл..

Згідно повідомлення Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 19.06.2026 №22263/19.17-26 (а.с.25) арешт був накладений 11.09.2009 року згідно повідомлення ВДВС Тульчинського РУЮ вхід. № 801/2-25 на все майно ОСОБА_2 . Усі виконавчі провадження за 2009 рік знищені через закінчення строків їх зберігання. Відкритих виконавчих проваджень стосовно боржника ОСОБА_2 у відділі немає.

Таким чином, наявність вищевказаного арешту перешкоджає позивачу, як спадкоємцю, в процедурі оформлення спадкових прав, що і стало підставою його звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Судом у судовому засіданні встановлено, що під час вчинення нотаріальних дій було виявлено, що позивач не може оформити спадщину після смерті батька за законом, оскільки встановлено наявність обтяження (арешту нерухомого майна).

Позивач в інший спосіб, окрім зняття арешту із спадкового майна в судовому порядку захистити своє порушене право не може.

Так, за змістом ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Підпунктами 4.15. та 4.18. п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України за №296/5 від 22.02.2012 року, передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Враховуючи, що державним нотаріусом зупинено видачу свідоцтва про право на спадщину за законом з підстав наявності заборони відчуження на спадкове майно, позивач набув право звернення до суду з позовом, як спадкоємець померлого власника арештованого майна.

З аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту вбачається, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини встановлені ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до висновку Верховного Суду України від 15 березня 2013 року у справі №6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Згідно з ст. 59 зазначеного Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Отже, позов про зняття арешту з майна боржника може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Судом встановлено, що позивач є спадкоємцем щодо нерухомого майна, на яке у 2009 році було накладено арешт.

Матеріали справи не містять відомостей щодо відчуження цього майна на користь третіх осіб.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним.

Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до п.1 ст.8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Вказане положення покладає на Україну в особі її державних органів зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).

Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1,ч. 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 391 ЦК України, передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом зняття такого арешту, оскільки позовні вимоги відповідають закону та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

При цьому суд зазначає, що вимога позивача про скасування арешту всього майна, що належало ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, оскільки відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майно щодо суб`єктів від 20.05.2026 за № 478032269, предметом обтяження є: арешт на все майно с. Михайлівка, Тульчинський р-н, Вінницька обл., який був накладений 11.09.2009 року згідно повідомлення ВДВС Тульчинського РУЮ вхід. №801/2-25.

Як встановлено в судовому засіданні, на час розгляду справи усі виконавчі провадження стосовно боржника ОСОБА_2 за 2009 рік знищено у зв`язку з закінченням терміну його зберігання, що вказує на незаконність перебування спадкового майна під арештом, однак унеможливлює звільнення майна з-під арешту у позасудовому порядку.

Наявність накладеного обтяження порушує права позивача на вступ у спадщину, що дає підстави для задоволення позову, оскільки іншим шляхом відновити порушені права позивача неможливо.

Виходячи з викладеного вище, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяження) накладеного на спадкове майно, порушується право позивача на отримання спадщини, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися спадковим майном, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ними спосіб шляхом зняття арешту з спадкового майна.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем, згідно його заяви, залишити за ним.

На підставі викладеного, керуючись ст.10 Загальної декларації прав людини, ст.1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 15, 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. 4, 13, 19, 76-81, 141, ст. 263- 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватного нотаріуса Тульчинського районного нотаріального округу Сухомлин Оксани Анатоліївни, до Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна задовольнити частково.

Скасувати арешт, на нерухоме майно, яке належало ОСОБА_2 , номер запису про обтяження 879956, обтяження зареєстровано 11.09.2009 року 16:16:53 реєстратором: Кобець Роман Олександрович, реєстраційна служба Тульчинського районного управління юстиції Вінницької області, Вінницька обл. Документи, подані для державної реєстрації: повідомлення ВДВС, серія та номер:-, виданий 11.09.2009, видавник: ВДВС Тульчинського РУЮ, вхід №801/2-25. Вид обтяження: арешт нерухомого майна. Відомості про суб`єктів обтяження: Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_2 , причина відсутності РНОКПП: інша причина відсутності коду. Відомості про реєстрацію до поновлення/перенесення: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 9048017, 11.09.2009 16:16:53. Предмет обтяження: арешт на все майно с. Михайлівка, Тульчинський р-н, Вінницька обл..

В іншій частині вимог відмовити

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: