Ухвала № 141367671 у справі № 344/11296/26 від 02.11.2026

Справа № 344/11296/26

Провадження № 2/344/6114/26

У Х В А Л А

про закриття провадження по справі

02 листопада 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суду Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Атаманюка Б.М.,

секретаря Солонинко С.А.

розглядаючи в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «БЛАГОУСТРІЙ М-ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги,-

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариство з обмеженою відповідальністю «БЛАГОУСТРІЙ М-ГРУП» 16.06.2026 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25.06.2026 відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження, призначено справу до судового розгляду.

06.10.2026 від представника позивача ТзОВ «БЛАГОУСТРІЙ М-ГРУП» адвоката Ленчука Р.І. до суду надійшла заява про закриття провадження по справі, оскільки відповідач ОСОБА_1 погасив заборгованість за надані житлово-комунальні послуги, а тому на даний час відсутній спір між сторонами. Крім того, просив суд стягнути із відповідача понесені позивачем ТзОВ «БЛАГОУСТРІЙ М-ГРУП» витрати на сплату судового збору та правову допомогу у розмірі 7664,40 грн., з яких 2664,40 грн.-судовий збір, 5000 грн. - витрати на правову допомогу.

Відповідач ОСОБА_1 13.10.2026 подав до суду заяву, в якій щодо закриття провадження по справі не заперечував. Щодо стягнення з нього у користь позивача судових витрат заперечив, посилаючись на те, що оплата ним заборгованості по якій виник даний спір не означає його згоди із правильністю нарахування чи відмови від права вимагати перерахунку такої заборгованості. З 2017 року квартира відповідача неодноразово зазнавала залиття через конструкції верхньої частини будинку. Він звертався до управителя із вимогами усунути причини проникнення води та компенсувати збитки. У суді між сторонами наявна на розгляді справа №344/13929/25, у якій призначена будівельно-технічна експертиза. Тобто, вказані обставини не звільняють відповідача від сплати боргу, проте, пояснюють причину конфлікту та мають значення для оцінки поведінки сторін під час розподілу судових витрат. Вважає, що витрати на правову допомогу заявлені у сумі 5000 грн. є неспівмірними із характером та складністю справи. Щодо витрат на сплату судового збору, то вважає, що такі витрати можуть бути повернуті із державного бюджету. Просив суд, закрити провадження по справі, відмовити у стягненні із нього судових витрат, або зменшити такі витрати. Розгляд заяви просив здійснювати без його участі.

Сторони у судове засідання 02.11.2026 не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на заяву представника позивача про закриття провадження у справі, в зв`язку з відсутністю предмету спору, суд приходить до висновку, що провадження у справі слід закрити.

Щодо стягнення сплаченого судового збору із відповідача, суд зазначає наступне.

Судові витрати відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір є понесеними ним судовими витратами, питання про остаточний розподіл яких має бути вирішено судом при завершенні розгляду справи.

Відповідно до частини другої статті 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат та повернення судового збору з державного бюджету. Таким чином, закриття провадження не звільняє суд від обов`язку визначити, за рахунок кого мають бути остаточно понесені витрати, необхідні для судового захисту права.

Згідно з частиною третьою статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються. Разом з тим цією ж нормою встановлено спеціальне правило: якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Зміст зазначеної норми свідчить, що вирішальним для покладення судових витрат на відповідача є причинний зв`язок між необхідністю звернення позивача до суду та подальшим задоволенням заявленої вимоги відповідачем уже після пред`явлення позову. За таких обставин саме поведінка відповідача зумовила необхідність понесення позивачем витрат на судовий захист, а припинення спору настало лише після ініціювання судового провадження.

Пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачена можливість повернення сплаченої суми судового збору у разі закриття провадження у справі. Водночас зазначена норма регулює бюджетний механізм повернення збору, тоді як частина третя статті 142 ЦПК України спеціально визначає розподіл уже понесених сторонами судових витрат у ситуації, коли позивач не підтримує вимог саме внаслідок їх задоволення відповідачем після пред`явлення позову.

За своєю правовою природою ці механізми мають різні підстави. Повернення судового збору з державного бюджету усуває витрати платника за рахунок бюджету, тоді як стягнення судових витрат з відповідача покладає фінансові наслідки судового спору на особу, поведінка якої зумовила необхідність звернення до суду та яка задовольнила вимогу лише після такого звернення. Тому у разі встановлення саме другої фактичної ситуації пріоритет має спеціальне правило про компенсацію витрат позивача за рахунок відповідача.

Аналогічний за функціональним змістом підхід до співвідношення загальних правил повернення судового збору та спеціального правила про відшкодування витрат особою, яка задовольнила вимогу після пред`явлення позову, послідовно пов`язується судовою практикою з необхідністю не перекладати на державний бюджет витрати у спорі, який був фактично припинений виконанням відповідача вже після звернення позивача до суду.

Матеріалами справи підтверджено, що при зверненні до суду із даним Товариство з обмеженою відповідальністю «БЛАГОУСТРІЙ М-ГРУП» сплатило судовий збір у сумі 2 662 грн. 40 коп.

Отже, понесення позивачем судових витрат у сумі 2 662 грн. 40 коп. є документально підтвердженим і безпосередньо пов`язаним із розглядом цієї справи, а тому суд вважає, що такі витрати підлягають до стягнення із відповідача у користь позивача.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, представником позивача надано: копію договору про надання правничої допомоги №2026/05-15 укладений між АО «Кей партнерс» в особі адвоката Ленчук Р.І. та ТзОВ «БЛАГОУСТРІЙ М-ГРУП», додаток до договору про надання правничої допомоги, згідно якого сторони узгодили вартість наданих послуг у розмірі 5000 грн., платіжна інструкція про сплату ТзОВ «БЛАГОУСТРІЙ М-ГРУП» 5000 грн. на рахунок АО «Кей партнерс», копія ордеру.

З врахуванням зазначеного, враховуючи, що спір припинено після звернення позивача до суду внаслідок задоволення заявлених вимог відповідачем, суд вважає, що витрати, необхідні для такого захисту позивача, мають бути компенсовані стороною, яка задовольнила вимогу лише після пред`явлення позову.

Водночас, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд доходить висновку, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі з іншої сторони. Тому, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи, що спір у справі закінчився добровільним погашенням відповідачем заборгованості і закриттям провадження по справі, клопотання відповідача про зменшення розміру таких витрат, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 2000,00 грн., яка підлягає також стягненню з відповідача у користь позивача.

Крім того, суд роз`яснює, що згідно з ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 255, 260, 261, 353 ЦПК України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «БЛАГОУСТРІЙ М-ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги - закрити.

Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛАГОУСТРІЙ М-ГРУП» (код ЄДРПОУ 39237995) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп., та понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Ухвала виготовлена та підписана 10.11.2026.

Суддя Богдан АТАМАНЮК