Рішення № 141367729 у справі № 127/22978/26 від 10.11.2026

Справа № 127/22978/26

Провадження № 2/127/6305/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10 листопада 2026 року місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № LM945507693 від 04.02.2025 року в розмірі 20 120,24 грн, а також судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04.02.2025 року між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та відповідачем було укладено кредитний договір № LM945507693 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти та зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом і виконати інші передбачені договором зобов`язання.

Позивач зазначає, що кредитний договір було укладено шляхом реєстрації відповідача на вебсайті первісного кредитора, подання ним заявки на отримання кредиту, ознайомлення з умовами кредитування та прийняття пропозиції щодо укладення договору. Підписання договору здійснено шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором HQRZ-6643.

На виконання умов кредитного договору первісним кредитором відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 6 200,00 грн. Факт зарахування коштів позивач підтверджує документами, доданими до позовної заяви, а також інформацією та документами, отриманими від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на виконання ухвали суду від 10.07.2026 року.

Позивач також зазначив, що відповідач належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, кредитні кошти у встановленому порядку не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив, унаслідок чого виникла заборгованість.

23.04.2025 року між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № ОК-ТП/32, на виконання якого відповідно до реєстру прав вимоги від 23.04.2025 року передано право вимоги до відповідача за кредитним договором № LM945507693 від 04.02.2025 року.

Надалі, 27.02.2026 року, між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 27/0226-01, відповідно до якого ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги до відповідача за зазначеним кредитним договором. Передання права вимоги підтверджується реєстром прав вимоги № 2 від 27.02.2026 року та актом приймання-передачі реєстру прав вимоги від 27.02.2026 року.

За твердженням позивача, станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором становить 23 220,24 грн, з яких 6 200,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 13 610,24 грн - заборгованість за процентами, 3 100,00 грн - штрафні санкції. Водночас вимоги щодо стягнення штрафних санкцій позивачем у цій справі не заявляються, а загальний розмір грошових вимог, заявлених до стягнення, становить 20 120,24 грн, до складу яких, відповідно до прохальної частини позову, включено 6 200,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 13 610,24 грн заборгованості за процентами та 310,00 грн заборгованості за комісією.

Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 10.07.2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформацію щодо емітування платіжної картки на ім`я відповідача, факту зарахування кредитних коштів, належності відповідачу відповідного рахунку та відомостей щодо фінансового номера телефону.

На виконання ухвали суду АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 та інші банківські картки. За період з 04.02.2025 року по 09.02.2025 року на зазначену платіжну картку зараховано платіж у сумі 6 200,00 грн. Банк також повідомив, що номер телефону НОМЕР_2 є фінансовим номером телефону за цією карткою та зазначений в анкетних даних відповідача, а також надав номер рахунку, відкритого до відповідної платіжної картки, і рух коштів за рахунком за вказаний період.

Представник позивача в позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Судова кореспонденція, направлена відповідачу за адресою, повернулася до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній».

Відзиву на позовну заяву відповідач до суду не подав, заяв чи клопотань щодо розгляду справи до суду не надходило.

За таких обставин суд, відповідно до вимог статей 280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, надані сторонами, перевіривши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Такий правочин вважається правомірним і породжує передбачені ним правові наслідки, доки його правомірність не спростована у встановленому законом порядку.

Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або якщо воля сторін виражена за допомогою електронних чи інших технічних засобів зв`язку.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Недодержання письмової форми такого договору має наслідки, встановлені законом.

Згідно зі статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) та її прийняття (акцепту) іншою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному законом, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором є даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються та надсилаються іншій стороні договору.

Саме по собі укладення договору в електронній формі не свідчить про відсутність у сторін договірних прав та обов`язків. Визначальними є встановлення волевиявлення сторін на укладення договору, погодження його істотних умов та належне виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання коштів.

Подібний правовий підхід викладено у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19 та від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19.

Як убачається з матеріалів справи, позивач на підтвердження укладення кредитного договору надав документи щодо оформлення електронного кредиту, у тому числі відомості про використання одноразового ідентифікатора HQRZ-6643.

Судом установлено, що кредитний договір № LM945507693 датований 04.02.2025 року, а первісним кредитором за ним було ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ».

Факт зарахування відповідачу коштів у розмірі 6 200,00 грн підтверджується не лише документами, наданими позивачем, а й відповіддю АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на виконання ухвали суду від 10.07.2026 року. Банк підтвердив емітування платіжної картки на ім`я відповідача, зарахування на неї 6 200,00 грн у період з 04.02.2025 року по 09.02.2025 року, а також відповідність фінансового номера телефону анкетним даним відповідача.

Отже, суд вважає доведеним факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 6 200,00 грн.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто неналежне виконання.

Згідно зі статтями 611, 612 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Водночас відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином - відступлення права вимоги.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи. Предметом договору факторингу може бути як наявна грошова вимога, строк платежу за якою настав, так і майбутня грошова вимога.

Як убачається з матеріалів справи, 23.04.2025 року між ТОВ «ОПТИМАЛЬНІ КРЕДИТИ» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № ОК-ТП/32. На виконання зазначеного договору оформлено реєстр прав вимоги від 23.04.2025 року, до якого включено вимогу до відповідача за кредитним договором № LM945507693 від 04.02.2025 року.

Надалі, 27.02.2026 року, між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 27/0226-01. Перехід права вимоги до позивача підтверджується реєстром прав вимоги № 2 від 27.02.2026 року та актом приймання-передачі реєстру прав вимоги від тієї ж дати.

Надані документи підтверджують послідовний перехід права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», а надалі - до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».

З огляду на викладене суд доходить висновку, що ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № LM945507693 від 04.02.2025 року в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу такого права.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, у якому визначена грошова вимога, що підлягає виконанню, та названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Неповідомлення боржника про заміну кредитора саме по собі не припиняє грошового зобов`язання, однак має оцінюватися з урахуванням передбачених законом гарантій боржника.

При цьому позивач не нараховував заборгованість самостійно, а посилається на заборгованість, яка виникла за кредитним договором та була передана за договорами факторингу.

Позивач просить стягнути з відповідача 20 120,24 грн, з яких 6 200,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 13 610,24 грн - заборгованість за процентами та 310,00 грн - заборгованість за комісією.

Факт отримання відповідачем 6 200,00 грн підтверджений матеріалами справи, зокрема відповіддю АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та доданою до неї інформацією про рух коштів за рахунком. Доказів повернення відповідачем зазначеної суми кредиту матеріали справи не містять.

З огляду на встановлений факт отримання кредитних коштів, відсутність доказів їх повернення та невиконання відповідачем договірних зобов`язань суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення 6 200,00 грн заборгованості за тілом кредиту.

Щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитом суд враховує, що відповідно до статей 1048, 1054 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, а розмір і порядок одержання процентів визначаються договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивач заявляє до стягнення 13 610,24 грн процентів, нарахованих за кредитним договором, та на підтвердження зазначеної суми надав розрахунки заборгованості, складені первісним кредитором і ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за періоди перебування права вимоги у відповідних кредиторів, а також виписку за період з 27.02.2026 року по 01.05.2026 року.

Оцінюючи зазначені докази в сукупності, суд виходить із того, що нарахування процентів має відповідати погодженим сторонами умовам кредитного договору, фактичному строку користування коштами та вимогам цивільного законодавства. Саме по собі відступлення права вимоги не надає новому кредиторові права змінювати зміст зобов`язання чи збільшувати обсяг вимог порівняно з тим, який існував у первісного кредитора.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 звернула увагу на розмежування права кредитодавця нараховувати договірні проценти за користування кредитом у межах строку кредитування та правові наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання після закінчення цього строку.

Ураховуючи подані позивачем розрахунки, зміст заявлених вимог та відсутність з боку відповідача доказів погашення заборгованості або належних заперечень щодо розрахунку, суд вважає доведеною заявлену до стягнення заборгованість за процентами в розмірі 13 610,24 грн.

Щодо вимоги про стягнення комісії в розмірі 310,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, що підлягає застосуванню до відповідних правовідносин, умови договору про споживчий кредит повинні відповідати вимогам законодавства, а споживач має бути належним чином поінформований про реальну вартість кредиту та платежі, які він зобов`язаний здійснити.

Саме по собі зазначення певного платежу в розрахунку заборгованості не є достатнім доказом правомірності його стягнення. Позивач повинен довести договірну та законну підставу відповідного платежу, його зміст, розмір і те, що він не суперечить імперативним вимогам законодавства про захист прав споживачів.

У постанові від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 Велика Палата Верховного Суду висловила правовий висновок щодо оцінки умов кредитного договору про сплату комісії з урахуванням законодавчих обмежень та необхідності встановлення правової природи платежу, за який вона стягується.

У матеріалах справи не наведено достатніх доказів, які б підтверджували правомірність нарахування саме 310,00 грн комісії, зміст послуги, за яку вона нарахована, та відповідність цієї умови вимогам законодавства про споживче кредитування. Тому суд доходить висновку, що вимога про стягнення 310,00 грн комісії не підтверджена належними та достатніми доказами й задоволенню не підлягає.

Суд також ураховує, що позивач прямо зазначив у позовній заяві про незаявлення вимог щодо стягнення штрафних санкцій у розмірі 3 100,00 грн. Відтак зазначена сума не є предметом судового розгляду та не підлягає стягненню в межах цієї справи.

Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 19 810,24 грн, з яких 6 200,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 13 610,24 грн - заборгованість за процентами.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Позивач просив стягнути з відповідача 2 662,40 грн судового збору та 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач посилається на договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року, додаткову угоду до нього № 25771555121 від 20.04.2026 року, акт приймання-передачі наданих послуг, а також детальний опис робіт, до якого включено вивчення матеріалів справи, складання позовної заяви, підготовку адвокатського запиту та клопотань.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд ураховує положення статей 137, 141 ЦПК України, обсяг наданих послуг, характер спірних правовідносин, складність справи, необхідність підготовки процесуальних документів та співмірність заявлених витрат із предметом спору.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено в частині стягнення 19 810,24 грн із заявлених 20 120,24 грн, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 621,38 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 892,15 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 204, 205, 207, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 625, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077, 1078, 1082 ЦК України, статтями 2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 258-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № LM945507693 від 04.02.2025 року в розмірі 19 810 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот десять) гривень 24 копійки, з яких 6 200,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 13 610,24 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 2621 (дві тисячі шістсот двадцять одна) гривня 38 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 892 (шість тисяч вісімсот дев`яносто дві) гривні 15 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подано заяву про його перегляд або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст заочного рішення складено 10.11.2026 року.

Суддя: