Рішення № 141367732 у справі № 127/22915/26 від 10.11.2026

Справа № 127/22915/26

Провадження № 2/127/6278/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10 листопада 2026 року місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 980755930 від 05.07.2025 року в розмірі 16 208,58 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 299,82 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 10 590,76 грн, а також судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, а саме судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір № 980755930, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 300,00 грн.

Позивач зазначає, що кредитний договір було укладено в електронній формі шляхом заповнення відповідачем заявки на вебсайті первісного кредитора, погодження умов кредитування та підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором JEBP-4665.

На підтвердження надання кредиту позивач посилається на документи первісного кредитора щодо перерахування коштів відповідачу, а також на документи, які підтверджують рух права вимоги за кредитним договором.

07.10.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № МВ-ТП/56, відповідно до умов якого первісний кредитор передав фактору право грошової вимоги до боржників, визначених у відповідному реєстрі прав вимог.

Згідно з реєстром прав вимог від 07.10.2025 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за кредитним договором № 980755930.

Надалі, 27.02.2026 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 27/0226-01, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» передало позивачу права грошової вимоги до боржників згідно з реєстром прав вимог № 1 від 27.02.2026 року.

На підтвердження переходу права вимоги позивачем надано витяг із реєстру прав вимог, акт приймання-передачі реєстру прав вимог та інші документи щодо здійснення факторингової операції.

За твердженням позивача, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка станом на дату подання позову становить 18 858,49 грн, з яких 5 299,82 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10 590,76 грн - заборгованість за процентами, 318,00 грн - заборгованість за комісією та 2 649,91 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

При цьому позивач зазначив, що вимоги про стягнення комісії та штрафних санкцій у межах цього позову не заявляє, а просить стягнути лише заборгованість за тілом кредиту та процентами в загальному розмірі 16 208,58 грн.

Позивач також посилається на те, що відповідач не здійснював платежів на погашення заборгованості, у зв`язку з чим просить стягнути з нього зазначену суму боргу та понесені судові витрати.

Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 15.07.2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано в Акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» інформацію щодо належності відповідачу платіжної картки з маскою номера НОМЕР_1 , відомості про рахунок, до якого її емітовано, а також інформацію щодо зарахування грошових коштів і фінансового номера телефону.

На виконання ухвали суду АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» надало відповідь, у якій повідомило про належність ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_2 , рахунку IBAN НОМЕР_3 та зазначило, що фінансовим номером телефону є номер НОМЕР_4 . До відповіді банку додано виписку про рух коштів за відповідним рахунком за період з 05.07.2025 року по 10.07.2025 року.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Судова кореспонденція, направлена відповідачу за відомою суду адресою, повернулася до суду з відміткою поштового оператора «адресат відсутній».

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 15.07.2026 року передбачено виклик відповідача в судове засідання через оголошення на офіційному вебсайті «Судова влада України».

Відзиву на позовну заяву відповідач до суду не подав, заяв чи клопотань щодо розгляду справи до суду не надходило.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності та зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення в разі неявки відповідача за наявності передбачених законом підстав.

За таких обставин суд, відповідно до вимог статей 280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, письмові докази та розрахунок заборгованості, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до статей 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статей 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом статей 205, 207, 639 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі у випадках та порядку, встановлених законом, а договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, вважається вчиненим у письмовій формі за умови дотримання передбачених законом вимог.

Закон України «Про електронну комерцію» передбачає можливість укладення електронного договору шляхом оферти та її акцепту, зокрема з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 980755930 від 05.07.2025 у загальному розмірі 15 890,58 грн, з яких 5299,82 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 10590,76 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

На підтвердження заявлених вимог позивач надав електронний кредитний договір № 980755930 від 05.07.2025, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 300,00 грн, розрахунок заборгованості, а також документи на підтвердження переходу права вимоги до позивача.

Як убачається з матеріалів справи, право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» на підставі договору факторингу № МВ-ТП/56 від 07.10.2025, укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», та договору факторингу № 27/0226-01 від 27.02.2026, укладеного між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» і ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ». Передання права вимоги підтверджується відповідними реєстрами прав вимоги та актом приймання-передачі.

Крім того, на виконання ухвали суду АТ «Райффайзен Банк» надало інформацію щодо належності відповідачу банківського рахунку та платіжної картки, зазначених у матеріалах справи, а також виписку за відповідний період.

Таким чином, суд вважає доведеним факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 5 300 грн.

Вирішуючи питання щодо належності позивачу права вимоги за кредитним договором, суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином - відступлення права вимоги.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні не потребує згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, що передбачено статтею 516 ЦК України.

Щодо переходу права вимоги судом установлено, що 07.10.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № МВ-ТП/56, на підтвердження виконання якого надано відповідний реєстр прав вимоги від 07.10.2025.

Надалі, 27.02.2026 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 27/0226-01, на підтвердження передання права вимоги надано реєстр прав вимоги № 1 від 27.02.2026 та акт приймання-передачі.

З огляду на наведене суд вважає, що позивач надав докази переходу до нього права вимоги за кредитним договором № 783110093 від 08 липня 2025 року.

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови письмового повідомлення його клієнтом або фактором про відступлення права грошової вимоги та визначення в такому повідомленні грошової вимоги, яка підлягає виконанню, і фактора, якому має бути здійснений платіж.

Водночас сама по собі відсутність доказів попереднього повідомлення боржника про відступлення права вимоги не є підставою для припинення зобов`язання або звільнення боржника від його виконання. Правові наслідки виконання зобов`язання первісному кредитору до отримання повідомлення про заміну кредитора визначаються положеннями цивільного законодавства.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за основною сумою кредиту суд зазначає таке.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 980755930 відповідачу 05 липня 2025 року надано кредит у розмірі 5 300 грн.

Надані позивачем документи підтверджують видачу кредиту та наявність заборгованості за основною сумою кредиту. Доказів повного повернення отриманих коштів матеріали справи не містять.

Враховуючи, що відповідач отримав кредитні кошти та не надав доказів належного виконання зобов`язання щодо їх повернення, суд вважає вимогу про стягнення 5 300 грн заборгованості за основною сумою кредиту обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитом суд виходить із такого.

Відповідно до статті 1048 ЦК України право кредитодавця на отримання процентів за користування кредитом та їх розмір визначаються договором, якщо інше не встановлено законом.

Умовами кредитного договору № 783110093 передбачено базову процентну ставку в розмірі 0,18 відсотка від суми залишку кредиту за кожний день користування ним. Договором також установлено порядок застосування дисконтної та індивідуальної процентних ставок, а також умови надання знижок.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості містить відомості про нарахування процентів за користування кредитом та відображає їх розмір за відповідні періоди. Згідно з розрахунком заборгованість за процентами становить 10 590,76 грн.

Перевіривши розрахунок у межах заявлених вимог та наданих доказів, суд бере до уваги погоджені сторонами умови кредитного договору, розмір отриманого кредиту, передбачену договором процентну ставку та відображені у розрахунку нарахування.

Доказів повного погашення заборгованості за процентами або наявності платежів, які не були враховані в розрахунку, відповідач суду не надав. Матеріали справи не містять доказів, які спростовували б заявлений розрахунок у частині процентів у розмірі 10 590,76 грн.

За таких обставин суд вважає вимогу про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 10 590,76 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи вимогу про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 318 грн, суд виходить із такого.

Пунктом 8.5 кредитного договору передбачено нарахування комісії за надання першого траншу в розмірі 318 грн. Водночас сама наявність відповідної умови в договорі не звільняє суд від обов`язку перевірити правову природу такого платежу, його відповідність законодавству про споживче кредитування та наявність правових підстав для його стягнення.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування» відносини між кредитодавцем і споживачем мають ґрунтуватися на належному інформуванні споживача про умови кредитування, реальну річну процентну ставку, загальні витрати за кредитом та інші платежі, передбачені договором.

Умови договору споживчого кредитування мають відповідати вимогам закону та не можуть звільняти кредитодавця від обов`язку довести правомірність заявленої до стягнення плати.

За змістом договору комісія в розмірі 318 грн нараховується одноразово в дату видачі першого траншу. При цьому договір визначає її як іншу складову плати за послуги кредитодавця, однак матеріали справи не містять належних доказів надання відповідачу окремої послуги, яка була б відмінною від виконання кредитодавцем власного обов`язку з надання кредитних коштів та могла б бути самостійною підставою для стягнення додаткової плати.

Надання кредитних коштів є основним обов`язком кредитодавця за кредитним договором. Саме по собі виконання такого обов`язку не підтверджує надання позичальнику окремої додаткової послуги, за яку може стягуватися комісія, без установлення її змісту, правової природи та відповідності вимогам законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявності правових підстав для стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в розмірі 318 грн.

Отже, у задоволенні позовної вимоги про стягнення комісії в розмірі 336 грн належить відмовити.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 16 208,58 грн, з яких 5 299,82 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 10 590,76 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову в сумі 15 890,58 грн із загальної суми вимог 16 208,58 грн, частка задоволених вимог становить 98,04 %.

Таким чином, пропорційно до задоволених позовних вимог із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 610,23 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн суд зазначає, що відповідно до статей 137, 141 ЦПК України розмір таких витрат визначається на підставі поданих сторонами доказів та з урахуванням фактичного обсягу наданих послуг, їх вартості, складності справи, часу, витраченого адвокатом, а також критерію співмірності й розумності судових витрат.

Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг і виконаних робіт, а також ціною позову та значенням справи для сторони.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач посилається на договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року, додаткову угоду № 25771544801 від 20 квітня 2026 року, акти наданих послуг та документи щодо визначення вартості правничої допомоги.

За розрахунком позивача, заявлені витрати в розмірі 7 000 грн складаються з витрат на ознайомлення з матеріалами справи та її аналіз, підготовку позовної заяви, адвокатський запит, а також підготовку процесуальних заяв і клопотань.

Вирішуючи питання про розподіл цих витрат, суд ураховує характер спору, ціну позову, обсяг матеріалів, необхідність дослідження умов електронного кредитного договору, перевірки розрахунку заборгованості та документів щодо переходу права вимоги, а також фактичний обсяг процесуальної роботи, виконаної представником позивача.

Суд також бере до уваги, що справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, а заявлені позовні вимоги задоволено не в повному обсязі. Витрати на професійну правничу допомогу мають бути розподілені не лише з урахуванням підтвердження їх розміру, а й пропорційно до результату розгляду справи.

За умови підтвердження поданими документами обов`язку позивача оплатити правничу допомогу в заявленому розмірі суд визначає суму витрат, яка підлягає відшкодуванню відповідачем, пропорційно до задоволеної частини позову.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 862,66 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 202, 205, 207, 509, 512, 514, 526, 610, 626, 629, 1048, 1049, 1054, 1077, 1078 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», статтями 2, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 980755930 від 05.07.2025 у розмірі 15 890,58 грн, з яких 5 299,82 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 10 590,76 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 2 610,23 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 862,66 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подано заяву про його перегляд або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повний текст рішення суду виготовлений 10.11.2026.

Суддя: