Рішення № 141367735 у справі № 127/22938/26 від 10.11.2026

Справа № 127/22938/26

Провадження № 2/127/6284/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10 листопада 2026 року місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 478073520 від 24.07.2025 року в розмірі 16 216,76 грн, а також понесених судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 478073520, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 5 800,00 грн та зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених договором.

Позивач зазначає, що кредитний договір було укладено в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора. Для оформлення кредиту відповідач пройшов реєстрацію в системі, надав необхідні анкетні дані, ознайомився з умовами кредитування та акцептував пропозицію щодо укладення кредитного договору шляхом використання одноразового ідентифікатора BXZE-7528.

Позивач вказує, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання за договором та перерахував відповідачу кредитні кошти в сумі 5 800,00 грн, однак відповідач належним чином не виконав зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Як зазначає позивач, 09.09.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № МВ-ТП/52, на підставі якого право вимоги за кредитним договором № 478073520 від 24.07.2025 року перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС».

Надалі, 27.02.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 27/0226-01, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором відповідача. Передачу права вимоги позивач підтверджує реєстром прав вимоги № 1 від 27.02.2026 року та актом приймання-передачі.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 478073520 від 24.07.2025 року станом на 01.05.2026 року за відповідачем обліковується заборгованість у загальному розмірі 16 216,76 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 5 800,00 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 10 416,76 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у зазначеному розмірі, а також судовий збір у сумі 2 662,40 грн і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 15.07.2026 року відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у змішаній формі. Судове засідання призначено на 11 год 15 хв 27.08.2026 року.

Тією ж ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано в Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформацію щодо емітування на ім`я відповідача платіжної картки з маскою номера НОМЕР_1 , зарахування на неї коштів у сумі 5 800,00 грн у період із 24.07.2025 року по 29.07.2025 року, належності номера телефону НОМЕР_2 до фінансового номера телефону та анкетних даних відповідача, а також номер рахунку, до якого випущено відповідну картку.

На виконання ухвали суду Акціонерним товариством «УНІВЕРСАЛ БАНК» надано відповідь, у якій зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 . Також банк повідомив, що в період із 24.07.2025 року по 29.07.2025 року на зазначену картку надійшли грошові кошти в сумі 5 800,00 грн, номер телефону НОМЕР_2 є фінансовим номером телефону за відповідним картковим рахунком та міститься в анкетних даних клієнта. Крім того, банк зазначив номер банківського рахунку IBAN, до якого випущено відповідну картку, та долучив рух коштів за картковим рахунком за зазначений період.

Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Представник позивача просив розглядати справи у його відсутність, позов підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 викликався в судове засідання, призначене на 11 год 15 хв 27.08.2026 року, шляхом розміщення 17.07.2026 року оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, оскільки його зареєстроване місце проживання (перебування) було невідоме. Відповідно до частини одинадцятої статті 28 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідач у встановлений судом строк відзив не подав. Враховуючи неявку відповідача, який вважається належно повідомленим про місце, дату та час судового засідання та не повідомив про причини неявки, відсутність відзиву, суд з урахуванням приписів статті 280 ЦПК України дійшов висновку про розгляд справи у відсутність відповідача в порядку заочного провадження, оскільки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін і представник позивача не заперечував проти такого порядку розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

На підставі наявних у справі доказів, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Фіксування судового процесу технічними засобами звукозапису не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення, а датою ухвалення такого рішення є дата складення повного тексту судового рішення.

Аналогічний підхід щодо застосування зазначених норм процесуального права викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11, в якій зроблено висновок, що у випадку ухвалення рішення за відсутності учасників справи моментом його ухвалення є саме дата складення повного тексту судового рішення, а не дата судового засідання.

Разом з тим, відповідно до частини шостої статті 259 ЦПК України, у випадку якщо у судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складається протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи. Однак у даному випадку, з огляду на неявку всіх учасників справи, суд дійшов висновку про необхідність складення повного тексту рішення без його проголошення у порядку, передбаченому статтею 268 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, позицію сторін у справі, суд дійшов наступного.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 526, 527, 530, 536, 610, 611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Відповідно до статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми для встановлення обставин, що входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вирішуючи питання щодо укладення кредитного договору, суд виходить із такого.

Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися в усній або письмовій формі, у тому числі в електронній формі у випадках, установлених законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, або якщо воля сторін виражена за допомогою електронних чи інших технічних засобів зв`язку.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, оформленою в електронній формі.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та прийняття такої пропозиції другою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному законом, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Згідно зі статтею 12 зазначеного Закону, якщо відповідно до законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до законодавства, зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором у передбачених законом випадках.

Отже, електронна форма договору сама по собі не є перешкодою для виникнення між сторонами договірних правовідносин. При цьому факт укладення договору та погодження його умов підлягає встановленню на підставі поданих доказів у їх сукупності.

Як убачається з матеріалів справи, позивач посилається на укладення відповідачем кредитного договору № 478073520 від 24.07.2025 року з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора та одноразового ідентифікатора BXZE-7528.

Крім того, на підтвердження фактичного надання кредиту позивач посилається на документи щодо перерахування коштів, а судом на виконання ухвали від 15.07.2026 року отримано відповідь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», якою підтверджено належність платіжної картки відповідачу та зарахування на неї 5 800,00 грн у період із 24.07.2025 року по 29.07.2025 року.

Вказані відомості узгоджуються із сумою кредиту, зазначеною в позовній заяві, та періодом укладення кредитного договору. Отже, наявні докази підтверджують факт зарахування відповідачу грошових коштів у сумі 5 800,00 грн.

Відповідно до статті 1054 ЦК України одержання кредитних коштів зумовлює виникнення в позичальника обов`язку повернути кредит і сплатити проценти в порядку та на умовах, визначених договором.

Щодо переходу права вимоги до позивача суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути як наявна грошова вимога, строк платежу за якою настав, так і право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Як зазначає позивач, 09.09.2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № МВ-ТП/52, на підставі якого право вимоги за кредитним договором № 478073520 від 24.07.2025 року передано ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

Надалі, 27.02.2026 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 27/0226-01. Передачу права вимоги до відповідача позивач підтверджує реєстром прав вимоги № 1 від 27.02.2026 року та актом приймання-передачі.

За змістом наведених положень закону заміна кредитора не припиняє зобов`язання та не змінює його змісту, а новий кредитор набуває право вимагати виконання зобов`язання в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу права вимоги.

Таким чином, за умови підтвердження належними документами включення вимоги до відповідних реєстрів та передачі її за актами приймання-передачі право вимоги за кредитним договором переходить до нового кредитора, який вправі вимагати від боржника виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі статтею 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови отримання письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги та зазначення в такому повідомленні грошової вимоги, яка підлягає виконанню, а також фактора, якому має бути здійснений платіж.

Відступлення права вимоги не створює для боржника нових обов`язків і не може погіршувати його становище порівняно з первісним зобов`язанням. Новий кредитор вправі вимагати виконання лише в межах належно переданого права.

Щодо розміру заборгованості суд зазначає таке.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, за кредитним договором № 478073520 від 24.07.2025 року станом на 01.05.2026 року за відповідачем обліковується заборгованість у загальному розмірі 16 216,76 грн, з яких 5 800,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 10 416,76 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Факт перерахування відповідачу 5 800,00 грн підтверджений відповіддю АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та відомостями про рух коштів за картковим рахунком. Доказів повернення кредиту повністю або частково відповідач суду не надав.

Відповідно до статей 526, 530, 1049 та 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути отримані кредитні кошти в установлені договором строки. Невиконання цього обов`язку є порушенням зобов`язання та надає кредитору право вимагати його виконання в судовому порядку.

З огляду на наведене вимога про стягнення основної заборгованості в сумі 5 800,00 грн є обґрунтованою.

Щодо заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 10 416,76 грн суд виходить із такого.

Відповідно до статей 1048, 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання процентів за користування кредитними коштами в розмірі та порядку, установлених договором, з урахуванням обмежень, передбачених законом.

Розрахунок заборгованості за процентами має відповідати погодженим сторонами умовам кредитного договору, установленому строку кредитування, процентній ставці та періоду, протягом якого відповідно до закону допускається нарахування договірних процентів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 викладено правовий висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або пред`явлення вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Після цього права та інтереси кредитора забезпечуються відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Отже, під час вирішення питання про стягнення процентів суд має враховувати погоджені сторонами умови договору та період їх нарахування, не допускаючи стягнення процентів за період, у якому таке нарахування суперечить вимогам закону.

Позивач заявив до стягнення 10 416,76 грн процентів за користування кредитом та надав розрахунок заборгованості. Відповідач не подав відзиву, не надав власного розрахунку та не навів доказів, які спростовували б заявлений розмір заборгованості.

Оцінюючи заявлену вимогу, суд виходить із того, що обов`язок доведення її обґрунтованості покладається на позивача, а неподання відповідачем заперечень саме по собі не звільняє суд від перевірки розрахунку та правових підстав нарахування процентів.

За умови підтвердження наданими до суду кредитним договором і розрахунком процентної ставки, строку кредитування та періоду нарахування, заявлена сума процентів підлягає стягненню в межах установлених договором і законом умов.

Таким чином, заборгованість за кредитним договором № 478073520 від 24.07.2025 року становить 16 216,76 грн, з яких 5 800,00 грн - основна заборгованість та 10 416,76 грн - проценти за користування кредитом.

З огляду на встановлені обставини справи, надані докази отримання відповідачем кредитних коштів, доводи позивача щодо переходу права вимоги та розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у заявленому розмірі.

Щодо судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач посилається на договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року, додаток № 25771545662 від 20.04.2026 року та документи щодо надання послуг, до яких віднесено ознайомлення з матеріалами справи, підготовку позовної заяви, адвокатський запит та процесуальні клопотання.

Відповідно до статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами, витраченим часом, обсягом наданих послуг та ціною позову.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, судовий збір у сумі 2 662,40 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за умови підтвердження його фактичної сплати.

Витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн підлягають стягненню за умови підтвердження їх понесення та співмірності з виконаною роботою.

Таким чином, за встановлених обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» підлягають задоволенню, а з відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість за кредитним договором у сумі 16 216,76 грн та судові витрати відповідно до статті 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 268, 280-289 ЦПК України, статтями 205, 207, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 629, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078, 1082 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 478073520 від 24 липня 2025 року в розмірі 16 216 (шістнадцять тисяч двісті шістнадцять) гривень 76 копійок, з яких 5 800,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 10 416,76 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення строк на апеляційне оскарження заочного рішення обчислюється з дати постановлення ухвали про залишення такої заяви без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення суду складено 10.11.2026.

Суддя: