Рішення № 141367737 у справі № 127/22866/26 від 10.11.2026

Справа № 127/22866/26

Провадження № 2/127/6265/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10 листопада 2026 року місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 980957270 від 21 серпня 2024 року в розмірі 81 926,30 грн, а також судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21 серпня 2024 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 980957270, відповідно до умов якого відповідачці надано кредитні кошти з обов`язком повернути їх та сплатити проценти за користування кредитом у порядку й на умовах, визначених договором.

Кредитний договір укладено в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора VEAV-9623.

Позивач вказує, що первісним кредитором на виконання умов кредитного договору відповідачці надавалися кредитні кошти, загальний розмір яких становив 39 571,00 грн, зокрема 26 200,00 грн 21 серпня 2024 року, 800,00 грн 23 серпня 2024 року, 1 538,00 грн 14 жовтня 2024 року та 11 033,00 грн 15 жовтня 2024 року.

Оскільки відповідачка належним чином не виконувала зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, утворилася заборгованість.

Право вимоги за вказаним кредитним договором, як зазначає позивач, перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на підставі договору факторингу № МВ-ТП/48 від 12 серпня 2025 року, укладеного з первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», та реєстру прав вимоги від 12 серпня 2025 року.

У подальшому ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило право вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» на підставі договору факторингу № 27/0226-01 від 27 лютого 2026 року, реєстру прав вимоги № 1 від 27 лютого 2026 року та акта приймання-передачі.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, станом на дату розрахунку за відповідачкою обліковується заборгованість у загальному розмірі 81 926,30 грн, з яких 26 747,23 грн - заборгованість за тілом кредиту та 55 179,07 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Позивач просить стягнути з відповідачки зазначену заборгованість, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 10 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «ПриватБанк» надано інформацію щодо належності відповідачці платіжної картки № НОМЕР_1 та зарахування на відповідний картковий рахунок грошових коштів у загальному розмірі 39 571,00 грн. Банк також підтвердив, що номер телефону НОМЕР_2 був фінансовим номером та містився в анкетних даних ОСОБА_1 .

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності позивача та його представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала.

Відповідачка у встановлений судом строк відзив не подала. Враховуючи неявку відповідача, який вважається належно повідомленим про місце, дату та час судового засідання та не повідомив про причини неявки, відсутність відзиву, суд з урахуванням приписів статті 280 ЦПК України дійшов висновку про розгляд справи у відсутність відповідача в порядку заочного провадження, оскільки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін і представник позивача не заперечував проти такого порядку розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

На підставі наявних у справі доказів, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Фіксування судового процесу технічними засобами звукозапису не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення, а датою ухвалення такого рішення є дата складення повного тексту судового рішення.

Аналогічний підхід щодо застосування зазначених норм процесуального права викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11, в якій зроблено висновок, що у випадку ухвалення рішення за відсутності учасників справи моментом його ухвалення є саме дата складення повного тексту судового рішення, а не дата судового засідання.

Разом з тим, відповідно до частини шостої статті 259 ЦПК України, у випадку якщо у судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складається протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи. Однак у даному випадку, з огляду на неявку всіх учасників справи, суд дійшов висновку про необхідність складення повного тексту рішення без його проголошення у порядку, передбаченому статтею 268 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, позицію сторін у справі, суд дійшов наступного.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 526, 527, 530, 536, 610, 611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

ів.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Відповідно до статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми для встановлення обставин, що входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вирішуючи питання щодо укладення кредитного договору, суд виходить із такого.

Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися в усній або письмовій формі, у тому числі в електронній формі у випадках, установлених законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, або якщо воля сторін виражена за допомогою електронних чи інших технічних засобів зв`язку.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, оформленою в електронній формі.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та прийняття такої пропозиції другою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному законом, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Згідно зі статтею 12 зазначеного Закону, якщо відповідно до законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до законодавства, зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором у передбачених законом випадках.

Отже, електронна форма договору сама по собі не є перешкодою для виникнення між сторонами договірних правовідносин. При цьому факт укладення договору та погодження його умов підлягає встановленню на підставі поданих доказів у їх сукупності.

Із досліджених матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 980957270 від 21 серпня 2024 року укладено в електронній формі між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 . У позовній заяві зазначено, що договір підписано відповідачкою із застосуванням одноразового ідентифікатора VEAV-9623.

На підтвердження фактичного надання кредитних коштів позивачем заявлено клопотання про витребування банківських документів, яке було задоволено ухвалою суду від 10 липня 2026 року.

У відповідь АТ КБ «ПриватБанк» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , а номер телефону НОМЕР_2 був фінансовим номером та містився в анкетних даних клієнтки.

Банк також підтвердив такі зарахування на відповідний картковий рахунок: 21 серпня 2024 року - 26 200,00 грн; 23 серпня 2024 року - 800,00 грн; 14 жовтня 2024 року - 1 538,00 грн; 15 жовтня 2024 року - 11 033,00 грн. Загальна сума зарахованих коштів становить 39 571,00 грн.

Наведені відомості підтверджують факт зарахування коштів на рахунок, відкритий на ім`я відповідачки, та узгоджуються з доводами позивача про надання кредитних коштів у межах спірних правовідносин.

З урахуванням установлених обставин суд вважає доведеним факт надання відповідачці кредитних коштів. Доказів повернення кредиту в повному обсязі або належного виконання зобов`язань за кредитним договором відповідачка суду не надала.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором чи законом.

Отже, встановивши факт отримання відповідачкою кредитних коштів та відсутність належних доказів виконання нею договірних зобов`язань у повному обсязі, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором.

Щодо переходу права вимоги до позивача суд зазначає таке.

За змістом статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтями 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи. Предметом договору факторингу може бути як наявна грошова вимога, строк платежу за якою настав, так і майбутня грошова вимога.

Як убачається з матеріалів справи, 12 серпня 2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № МВ-ТП/48, на підставі якого, за доводами позивача, право вимоги за кредитним договором відповідачки включено до відповідного реєстру прав вимоги.

У подальшому, 27 лютого 2026 року, між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 27/0226-01, до якого, згідно з наданими позивачем документами, оформлено реєстр прав вимоги № 1 від 27 лютого 2026 року та акт приймання-передачі.

Зазначені правочини є підставою переходу права вимоги за спірним зобов`язанням до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ». Відповідачка доказів недійсності зазначених договорів, відсутності переходу права вимоги або належного виконання зобов`язань перед кредитором не надала.

Таким чином, суд доходить висновку, що ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 980957270 від 21 серпня 2024 року.

Вирішуючи питання щодо розміру заборгованості, суд виходить із такого.

Позивач просить стягнути з відповідачки 81 926,30 грн, з яких 26 747,23 грн становить заборгованість за тілом кредиту, а 55 179,07 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Зазначені суми разом становлять 81 926,30 грн.

Відповідно до статей 1048, 1054 ЦК України обов`язок позичальника сплатити проценти за користування кредитом виникає з умов кредитного договору та вимог закону. Розмір процентів і порядок їх сплати визначаються договором, якщо інше не встановлено законом.

Надані позивачем розрахунок заборгованості та документи на підтвердження виникнення зобов`язання суд оцінює у сукупності з кредитним договором, доказами зарахування коштів і документами про перехід права вимоги.

Відповідачка розрахунок заборгованості не спростувала, контррозрахунку суду не надала, доказів погашення основного боргу чи процентів не подала.

З урахуванням установлених обставин та відсутності доказів належного виконання зобов`язання суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у заявленому розмірі.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Водночас позивач заявив до стягнення заборгованість за тілом кредиту та процентами, не заявляючи окремої вимоги про стягнення штрафних санкцій, тому суд вирішує спір у межах заявлених позовних вимог.

З огляду на викладене суд вважає позовні вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено в повному обсязі, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд ураховує положення статей 137, 141 ЦПК України, відповідно до яких такі витрати пов`язані з розглядом справи та за умови підтвердження їх розміру й фактичного понесення можуть бути покладені на іншу сторону.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач посилається на договір № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року, додаткову угоду № 25771542155 від 20 квітня 2026 року та акти приймання-передачі наданих послуг. Позивач заявив до стягнення 7 000,00 грн витрат на правничу допомогу, до складу яких включено витрати на ознайомлення з матеріалами справи, підготовку позовної заяви, адвокатський запит та підготовку процесуальних клопотань.

Враховуючи заявлений розмір витрат, їх зв`язок із розглядом справи та надані позивачем документи, суд вважає за можливе стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Таким чином, загальний розмір судових витрат, що підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача, становить 9 662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 223, 258-265, 274-280, 281-282 ЦПК України, статтями 204, 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 627, 638, 1048, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 980957270 від 21 серпня 2024 року в розмірі 81926 (вісімдесят одна тисяча дев`ятсот двадцять шість) гривень 30 копійок, з яких заборгованість за тілом кредиту 26 747,23 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом 55 179,07 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідачки. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подано заяву про його перегляд або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 10.11.2026.

Суддя: