Рішення № 141367804 у справі № 127/32734/26 від 06.11.2026

Справа № 127/32734/26

Провадження № 2/127/9245/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого судді Сичука М.М.,

за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 02 квітня 2022 року між сторонами було зареєстровано шлюб відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про що складено актовий запис № 764, видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

У шлюбі сторони мають двох дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачка зазначає, що після реєстрації шлюбу сторони будували сімейні стосунки та вели спільне господарство, проте згодом сімейні відносини між ними почали погіршуватися, що призвело до їх остаточного припинення. Між сторонами відсутні взаємна любов, повага, розуміння, підтримка, допомога та спільні життєві інтереси. Подружніх стосунків вони не підтримують, спірного майна не мають. Шлюб існує формально, оскільки особисті відносини між сторонами мають негативний характер.

Позивачка вважає, що надання строку для примирення не змінить стану шлюбних відносин, оскільки кожен із подружжя живе своїм життям, а попередні спроби примирення не дали результату. Подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечитиме її інтересам.

Також позивачка зазначає, що спір щодо місця проживання дітей між сторонами відсутній.

У позовній заяві позивачка просила розірвати шлюб, стягнути з відповідача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1 064 грн 96 коп., а також проводити судові засідання за її відсутності та за відсутності її представника.

Відповідач ОСОБА_2 , подав до суду заяву про визнання позову, у якій зазначив, що не заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки шлюбні відносини між ним та позивачкою фактично припинені, спільне господарство не ведеться, а подальше спільне життя неможливе. Просив розглядати справу без його участі та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечував.

Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 07 жовтня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони в судове засідання не з`явилися, подавши заяви про розгляд справи за їх відсутності. Позивачка в особі свого представника позов підтримала, відповідач позов визнав.

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо такі клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до частини другої статті 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно з частиною третьою статті 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до частини першої статті 112 Сімейного кодексу України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.

Згідно з частиною другою статті 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як установлено судом, 02 квітня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про що складено актовий запис № 764.

У шлюбі сторони мають двох дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Із позовної заяви вбачається, що сімейні відносини між сторонами погіршилися та фактично припинилися. Подружжя не підтримує шлюбних стосунків, між ними відсутні взаємна любов, повага, розуміння та спільні життєві інтереси. Позивачка наполягає на розірванні шлюбу та вважає, що подальше збереження сімейних відносин є неможливим.

Відповідач позовні вимоги визнав, зазначивши, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, спільне господарство не ведеться, а подальше спільне життя неможливе.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. У разі визнання відповідачем позову суд ухвалює рішення в порядку, встановленому статтею 200 цього Кодексу.

Визнання відповідачем позову в цій справі не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб. Разом із тим суд враховує, що саме по собі визнання позову не звільняє суд від обов`язку перевірити наявність передбачених законом підстав для розірвання шлюбу.

Оцінивши встановлені обставини, суд вважає, що сімейні відносини між сторонами фактично припинені, позивачка наполягає на розірванні шлюбу, відповідач проти цього не заперечує та позов визнає. Відомостей про намір сторін відновити сімейні відносини матеріали справи не містять.

Суд бере до уваги, що шлюб є добровільним союзом жінки та чоловіка, а примушування до його збереження не відповідає принципу добровільності шлюбу. За встановлених обставин надання строку для примирення не матиме належного правового та фактичного підґрунтя, оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач визнав позов та підтвердив фактичне припинення сімейних відносин.

Наявність у сторін двох малолітніх дітей не є самостійною підставою для відмови в розірванні шлюбу, оскільки відповідно до статті 112 Сімейного кодексу України визначальним є встановлення того, чи суперечитиме подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу інтересам одного з них або їхніх дітей.

При цьому відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками та їх окреме проживання не впливають на обсяг батьківських прав і не звільняють від обов`язків щодо дитини.

Позивачка зазначає про відсутність між сторонами спору щодо місця проживання дітей.

Разом із тим вирішення питання про розірвання шлюбу не впливає на збереження за кожним із батьків їхніх прав та обов`язків щодо виховання й утримання дітей.

За таких обставин суд доходить висновку, що збереження шлюбу між сторонами не відповідає їхній дійсній волі, а подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечило б інтересам подружжя. Тому позовні вимоги про розірвання шлюбу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачкою за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1 064 грн 96 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією.

У позовній заяві позивачка просила стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим згідно з частиною першою статті 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне повернути позивачці з державного бюджету 50 відсотків сплаченого нею судового збору, що становить 532 грн 48 коп.

Інша частина сплаченого судового збору в розмірі 532 грн 48 коп. відповідно до вимог статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, а позивачка просила покласти судові витрати на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 142, 206, 211, 258-265, 268, 273 ЦПК України, статтями 24, 104, 105, 110, 112, 114, 115 Сімейного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 02 квітня 2022 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), актовий запис № 764.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви, у розмірі 532 грн 48 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 532 грн 48 коп.

Після набрання рішенням законної сили надіслати його до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони у справі:

Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 06 листопада 2026 року.

Суддя: