Ухвала № 141367805 у справі № 520/36405/26 від 10.11.2026

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

10 листопада 2026 р. справа №520/36405/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо відмови в перерахунку, а також щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 не в повному обсязі грошового забезпечення за період з 14.11.2025 до 15.07.2026 включно та виплат, розмір яких залежить від грошового забезпечення за цей період, без урахування посадового окладу й окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на належні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 14.11.2025 до 15.07.2026 включно. При перерахунку визначити посадовий оклад та оклад за військовим званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року статтею 7 законів України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та «Про Державний бюджет України на 2026 рік», на належні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з передбаченим нею округленням. Виходячи з перерахованих окладів, перерахувати надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію, допомогу для оздоровлення за 2026 рік та інші виплати, для яких грошове забезпечення за зазначений період є передбаченою законом розрахунковою базою, і виплатити належну різницю з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості неотриманого під час проходження військової служби речового майна, право на отримання якого виникло та залишилося нереалізованим станом на 28.07.2026;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості неотриманого під час проходження військової служби речового майна, право на отримання якого виникло та залишилося нереалізованим станом на день виключення зі списків особового складу - 28.07.2026. Компенсацію визначити виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2026 відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік у розмірі місячного грошового забезпечення відповідно до розділу XXIV Порядку, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, та окремого доручення Міністра оборони України №38/уд щодо виплат у 2026 році.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі в порядку ст. 171 КАС України та дотримання строків звернення до суду, суд зазначає наступне.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 14.11.2025 по 15.07.2026 включно та виплат, розмір яких залежить від грошового забезпечення за цей період, з урахуванням посадового окладу й окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на належні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, суд не вбачає пропуску строку звернення до суду, оскільки Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Початок перебігу строку звернення до суду у цій справі з вказаними позовними вимогами, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України (у чинній редакції), слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо. Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 та ін.

Чинне законодавство не передбачає форми такого документа та способу його доведення військовослужбовцю. Водночас такими документами можуть бути розрахункові листи, відомості про нараховане і виплачене грошове забезпечення, фінансові повідомлення або інші документи, які б розкривали зміст виплати грошового забезпечення (складові, їх розміри, утримання), які роботодавець зобов`язаний надати під час виплати грошового забезпечення та з яких працівник (військовослужбовець) може об`єктивно встановити розмір виплаченої йому суми, її складові та можливу неповноту виплат. Саме з моменту ознайомлення з відповідним документом у військовослужбовця виникає реальна можливість і об`єктивна необхідність оцінити правильність здійснених нарахувань, виявити допущені порушення, що і буде усвідомленим сприйняттям особи наявності/відсутності порушеного права щодо належних виплат.

Верховний Суд у постанові від 03.05.2026 у справі №240/15039/25 за подібних правовідносин наголосив, що ключовим орієнтиром для обчислення строку звернення до суду є момент ознайомлення особи з документом, який містить повну, зрозумілу та достовірну інформацію про складові нарахованого і виплаченого грошового забезпечення.

Оскільки з грошового атестату та наказу про виключення зі списків особового складу військової частини не вбачається порядок розрахунку грошового забезпечення щодо визначення прожиткового мінімуму, який застосувався відповідачем, у даній справі таким документом є лист відповідача від 20.08.2026 №1879/4937.

Разом із тим, тримісячний строк звернення до суду з позовною вимогою щодо нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік слід обчислювати з дати ознайомлення позивача з Грошовим атестатом від 28.07.2026 №67, в якому вказано про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення при звільненні ОСОБА_1 з військової служби.

З Грошовим атестатом позивач ознайомлений при звільненні 28.07.2026 та підтвердив правильність даних, зазначених в атестаті, власним підписом у відповідній графі.

Факт невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань також підтверджений наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 28.07.2026 №215, про що позивач також зазначає в позовній заяві (аркуш позову 8).

Вказане свідчить, що позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про невиплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік при звільненні та отриманні грошового атестату 28.07.2026.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати грошової компенсації вартості неотриманого під час проходження військової служби речового майна, право на отримання якого виникло та залишилося нереалізованим станом на 28.07.2026, суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі №480/3105/19 визначено правову природу компенсації за неотримане речове майно, відповідно до якої речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця, а компенсації за неотримане речове майно слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум.

Спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання, пов`язані з реалізацією передбачених законом гарантій для військовослужбовця, навіть якщо подання відповідного позову про компенсацію відбувається після його звільнення з публічної (військової) служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України, якою передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 20.11.2025 у справі №260/1942/24.

За приписами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У частині п`ятій статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Не звернення до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

У постанові від 05.02.2020 у справі №9901/425/19 Велика Палата Верховного суду зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом, у якому зокрема просить визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації вартості неотриманого під час проходження військової служби речового майна, право на отримання якого виникло та залишилося нереалізованим станом на 28.07.2026.

За змістом статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, та є різновидом публічної служби за визначенням пункту 17 частини першої статті 4 КАС України.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2018 у справі №2-а-3097/2007.

Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

До таких гарантій належить і продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців, визначене статтею 9-1 вищевказаного Закону, в тому числі і речове забезпечення військовослужбовців або грошова компенсація вартості за неотримане речове майно.

Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, згідно з пунктом 3 якого Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця; переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань (...).

З огляду на наведене, суд зазначає, що право на компенсацію вартості за неотримане речове майно за період проходження служби військовослужбовці набувають при звільненні і це право реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Судом встановлено, що позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_2 з 28.07.2026 на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 28.07.2026 №215.

В позовній заяві позивач зазначає, що із заявою про визначення неотриманого майна, надання довідки про його вартість та виплату компенсації представник позивача звернулась 14.09.2026. Відповідь на цю заяву позивач отримав у жовтні 2026 року разом із речовим атестатом №44 від 28.07.2026.

Суд не заперечує, що позивач після звільнення зі служби зберігає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання відповідної заяви. Однак, це не свідчить про можливість подання вказаної заяви на отримання компенсації поза межами будь-яких строків.

Також, слід звернути увагу на те, що у випадку необізнаності позивача щодо видів та розміру речового майна, якими він не був забезпечений під час служби, останній повинен був звернутися із заявою про надання йому відповідної інформації без зайвих зволікань.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 14.12.2023 у справі №380/1785/21.

Також, Верховний Суд у постанові від 14.12.2023 у справі №380/1785/21 зауважив, що чинне законодавство не дозволяє виключити військовослужбовця зі списків особового складу військової частини без його згоди, у разі відсутності повного розрахунку, зокрема компенсації за неотримане речове майно. Це надає можливість останньому впевнитися, що всі фінансові питання з ним були вирішенні до звільнення.

Отже, про невиплату грошової компенсації за неотримане речове майно позивач повинен був бути обізнаний з часу його звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини.

Звернення позивача до відповідача 14.09.2026 і отримання листа від 15.10.2026 у відповідь на заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації права і ця дата не пов`язана з початком перебігу строку звернення до суду.

Верховний Суд також сформував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 20.11.2025 у справі №260/1942/24 та постанові від 03.11.2025 у справ №260/1940/24, та вказав про те, що подання відповідачу заяв про нарахування і виплату грошової компенсації за неотримане речове майно не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації права, і ця дата не пов`язана з початком перебігу строку звернення до суду.

Аналогічні висновки викладені, зокрема, у постановах Верховний Суд від 28.08.2023 у справі №260/4686/22, від 14.12.2023 у справі №380/1785/21 та від 10.02.2025 у справі №240/5940/24, від 03.11.2025 у справі №260/1940/24.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини 28.07.2026, отже строк звернення до суду в частині позовних вимог про нарахування та виплату грошової компенсації вартості неотриманого під час проходження військової служби речового майна, право на отримання якого виникло та залишилося нереалізованим станом на 28.07.2026, закінчився 28.08.2026, а позивач звернувся до суду з даною позовною заявою 06.11.2026.

Таким чином, позивач пропустив місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України, в частині позовних вимог про нарахування та виплату грошової компенсації вартості неотриманого під час проходження військової служби речового майна.

Відповідно до вимог частини першої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Зазначене також кореспондується з вимогами частини шостої статті 161 КАС України, згідно з якими у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Позивачем не додано до позову заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску в частині позовних вимог про нарахування та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік та в частині позовних вимог про нарахування та виплати грошової компенсації вартості неотриманого під час проходження військової служби речового майна.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Для усунення вказаних вище недоліків позивачу необхідно надати до суду:

- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог про нарахування та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік та про нарахування та виплати грошової компенсації вартості неотриманого під час проходження військової служби речового майна, в якій вказати поважні підстави для поновлення строку, з наданням до суду відповідних доказів.

Згідно з ч. 2 ст. 293 КАС України оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Встановити позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти календарних днів з моменту отримання даної ухвали, надавши вказані документи до Харківського окружного адміністративного суду.

Невідкладно повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу з усіма доданими до неї документами.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Біленський О.О.