Рішення № 141367858 у справі № 127/25066/26 від 10.11.2026

Справа № 127/25066/26

Провадження 2/127/6860/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10 листопада 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борисюк І.Е.,

за участю: секретаря судового засідання Обертун Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.07.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1574-3229, відповідно до умов якого відповідачці було видано кредит в сумі 16 900, 00 гривень строком на 365 днів. 08.08.2025 і 31.08.2025 між сторонами по справі було укладено додаткові угоди № 1 і № 2 до вказаного договору, згідно яких відповідачці було надано додаткові кошти у кредит на загальну суму 20 200, 00 гривень. Відповідачка свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 02.06.2026 становить 78 267, 30 гривень, з яких: 16 900, 00 гривень - заборгованість за кредитом; 42 300, 70 гривень - заборгованість за нарахованими процентами; 2 535, 00 гривень - заборгованість по комісії; 16 531, 60 гривень - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду позивача із вимогою про стягнення на його користь з відповідачки заборгованості за кредитним договором № 1574-3229 від 11.07.2025 в розмірі 78 267, 30 гривень. Також, представник позивача просив суд стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати.

Ухвалою суду від 24.07.2026 вищевказану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Також, даною ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом; у АТ «А-Банк» та АТ «Універсал Банк» витребувано докази по справі.

На виконання вимог ч. 7 ст. 43 і абз. 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивачем надано разом із позовом, поданим до суду в електронній формі, докази надсилання відповідачці за останньою відомою адресою її місця проживання (перебування), зареєстрованою у встановленому законом порядку, листом з описом копії позовної заяви із доданими до неї документами (квитанція № 2152245). (а.с. 80-80зв.)

З матеріалів справи вбачається, що поштове відправлення із ухвалою суду від 24.07.2026 та судовою повісткою на 25.08.2026, направлене відповідачці за останньою відомою адресою її місця проживання (перебування), зареєстрованою у встановленому законом порядку, повернулося до суду із відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання». (а.с. 135-136)

Також судом було опубліковано оголошення про розгляд справи на офіційному вебсайті судової влади України. (а.с. 98, 141, 150)

З матеріалів справи вбачається, що після реєстрації відповідачки в підсистемі «Електронний суд» до її електронного кабінету були доставлені судові повістки на 01.10.2026 і на 10.11.2026, що підтверджується відповідними довідками. (а.с. 142, 151)

Враховуючи положення ст. 128 ЦПК України, вважається, що відповідачка була належним чином повідомленою про розгляд справи. Також, враховуючи положення п. 2 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала суду від 24.07.2026 вважається врученою відповідачці.

У строк, встановлений судом ухвалою від 24.07.2026, від відповідачки відзив на позов не надійшов.

На виконання вимог ухвали суду від 24.07.2026 від АТ «Універсал Банк» 27.07.2026 на електронну адресу суду та 03.08.2026 засобами поштового зв`язку, як і 03.08.2026 від АТ «А-Банк», надійшли витребувані судом докази.

Будь-які докази по справі чи клопотання, крім поданих позивачем разом із позовною заявою та АТ «Універсал Банк» і АТ «А-Банк» на виконання вимог судового рішення, від учасників справи на адресу суду не надходили.

У судове засіданні представник позивача і відповідачка повторно не з`явились, хоча відповідно до ст. 128 ЦПК України, були повідомленими належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Про причини неявки суду не повідомлено. Від відповідачки на адресу суду заяви про відкладення розгляду справи та/або розгляд справи у її відсутність не надходили. Таким чином, учасники справи не з`явились в судове засідання без поважних причин. Водночас, в матеріалах справи містяться клопотання представника позивача про розгляд справи у його відсутність і відсутність заперечень щодо проведення заочного розгляду справи. (а.с. 10) Судом не встановлено, що нез`явлення представника позивача перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, клопотання представника позивача та положення ст.ст. 223 і 280 ЦПК України, суд постановив провести розгляд справи у відсутність учасників справи та провести заочний розгляд справи (ухвала суду постановлена без оформлення окремого документа та занесена до протоколу судового засідання).

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 279 ЦПК, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

11.07.2025 ОСОБА_1 до укладення договору про відкриття кредитної лінії ознайомилась із паспортом споживчого кредиту ТОВ «Укр Кредит Фінанс». (а.с. 24-49зв.)

Того ж дня, 11.07.2025, між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії продукту «MiniKasa» № 1574-3229. (а.с. 13-18зв.)

За умовами вищевказаного договору позивач зобов`язався відкрити відповідачці кредитну лінію для задоволення її особистих потреб. Загальний розмір кредиту (кредитного ліміту) - 16 900, 00 гривень; строк кредитування - 365 календарних днів (до 10.07.2026); тип процентної ставки за користування кредитом - фіксована; стандартна процентна ставка - 1, 00 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору, і 0, 74 % - з 181 дня; денна процентна ставка - 0, 876 %; реальна річна процентна ставка на дату укладення договору - 2 419, 36 %.

У додатку № 2 до вищевказаного кредитного договору сторони правочину узгодили таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (Графік платежів за договором). (а.с. 23-23зв.)

У відповідності до п. 12.21 договору про відкриття кредитної лінії № 1574-3229 від 11.07.2025 його невід`ємною частиною є додатки: Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (Графік платежів за договором) відповідно до Методики Національного банку України.

У відповідності до п. 12.1 вищевказаного кредитного договору цей договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови договору та надання кредиту. Укладаючи цей договір, позичальник підтвердив, що він попередньо уважно ознайомився із Правилами на вебсайті кредитодавця або у мобільному додатку, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись договору, а тому добровільно та свідомо укладає договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.

Також відповідачка підтвердила, що до укладення договору вона уважно ознайомилась з текстом цього договору та Правилами, а також отримала від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема ч. 2 і ч. 5 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та ст.ст. 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на вебсайті кредитодавця або у мобільному додатку, що забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання (п. 12.9.1 договору).

08.08.2025 і 31.08.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено додаткові угоди до договору про відкриття кредитної лінії продукту «MiniKasa» № 1574-3229 від 11.07.2025, за умовами яких кредитодавець зобов`язався надати/видати позичальниці у кредит додаткові грошові кошти. (а.с. 52зв.-55зв., 56зв.-59зв.)

Так, сторонами вищевказаних додаткових угод було визначено, що після укладення цих додаткових угод та надання додаткових грошових коштів у кредит будуть змінені умови кредитування за договором, зокрема: загальна сума кредиту і строк кредитування. Сторони також домовились, що Додаток № 2 до договору (Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України) визнати таким, що не застосовуються до правовідносин сторін за договором у зв`язку із змінами умов кредитування згідно кожної із цих додаткових угод. Натомість позичальнику надається Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України, що є додатками до кожної із цих додаткових угод та яка містять детальний перелік складових загальної вартості кредиту за період з моменту укладення додаткової угоди до моменту закінчення строку кредитування.

Вищевказані додаткові угоди є невід`ємною частиною договору про відкриття кредитної лінії № 1574-3229 від 11.07.2025 (п. 8 додаткових угод).

Позивач вважає, що відповідачкою порушено умови вищевказаного кредитного договору, заборгованість за яким підлягає стягненню в примусовому порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Як свідчить тлумачення ст. 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 1 і ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Законом України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлено порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначено права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Так, згідно із статтею 3 вищевказаного Закону, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 6 і п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Порядок укладення договору № 1574-3229 від 11.07.2025 в електронній формі узгоджено сторонами правочину в розділі 3.

При укладенні кредитного договору відповідачка сама надала відомості, які її ідентифікують: свої прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, ідентифікаційний номер, адресу проживання, номер телефону, картку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка вчинила ряд дій, спрямованих на укладення кредитного договору та додаткових угод до нього, та підписала 11.07.2025 договір № 1574-3229 і 08.08.2025 та 31.08.2025 додаткові угоди до нього електронними підписами одноразовими ідентифікаторами А5500, НОМЕР_1 і А9303, відповідно. В свою чергу позикодавцем було проведено ідентифікацію та верифікацію клієнта - відповідачки.

Судом прийнято до уваги, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт фінансової установи за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір та додаткові угоди до нього між кредитодавцем та відповідачкою не були б укладеними. Відповідно, укладення кредитного договору та додаткових угод до нього у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки, ці правочини відповідно до закону вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі.

Отже, судом встановлено, що договір про відкриття кредитної лінії № 1574-3229 від 11.07.2025 та додаткові угоди до нього від 08.08.2025 і 31.08.2025 укладено між фінансовою установою та відповідачкою в електронній формі, при укладенні яких їх сторонами було погоджено усі істотні умови цього договору та додаткових угод до нього.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч. 1 та ч. 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Позивач, пред`являючи вимоги про повернення кредиту, просив стягнути крім заборгованості за основною сумою боргу (суму, яку фактично отримав в борг позичальник), заборгованість за відсотками і комісією, а також проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі ст. 625 ЦК України.

Звертаючись до суду із позовом про стягнення грошових коштів, саме позивач зобов`язаний навести обґрунтований розрахунок сум, що стягуються (п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України) і в подальшому довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Саме на суд покладено обов`язок під час ухваленні рішення вирішити, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному ЦПК України (ч. 3 ст. 263 ЦПК України).

Отже, вищевказані принципи вказують, зокрема, на те, що суд зобов`язаний перевірити розрахунок заборгованості незалежно від наявності та/або відсутності заперечень щодо нього з боку сторони відповідача.

Із розрахунку заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1574-3229 від 11.07.2025 вбачається, що заборгованість станом на 02.06.2026 становить 78 267, 30 гривень, з яких: 16 900, 00 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 42 300, 70 гривень -заборгованість по процентах за користування кредитними коштами; 2 535, 00 гривень - заборгованість по комісії; 16 531, 60 гривень - нараховані на підставі ст. 625 ЦК України відсотки. (а.с. 61-65)

З`ясовуючи обставини, пов`язані із правильністю здійснення розрахунку заборгованості, та здійснюючи оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується, суд прийшов до наступного висновку.

Судом прийнято до уваги, що розрахунок заборгованості за договором не є належним доказом видачі та отримання кредиту, оскільки не є первинним документом, а також не є безспірним доказом розміру заборгованості, а є лише обґрунтуванням позовних вимог щодо розміру заборгованості, який оцінюється судом у сукупності з іншими доказами.

Укладаючи договір про відкриття кредитної лінії продукту «MiniKasa» № 1574-3229 від 11.07.2025 та додаткові угоди до нього від 08.08.2025 і 31.08.2025, сторони чітко узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «MiniKasa» та Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (Графіки платежів за договором), які згідно п. 12.21 цього кредитного договору і п. 10 додаткових угод до нього, є його невід`ємною частиною. (а.с. 19-23зв., 54зв.-55зв., 58зв.-59зв.)

В обґрунтування розміру заборгованості відповідачки перед позивачем, останнім, зокрема, надано довідку про перерахування суми кредиту та повідомлення ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 03.06.2026. (а.с. 50-51, 60)

Як вбачається із повідомлень ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 03.06.2026, яке надає послуги з переказу коштів ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на підставі договору № 02.06.2020 від 10.06.2020, успішно здійснено транзакції 11.07.2025 на суму 16 900, 00 гривень і 08.08.2025 на суму 3 300, 00 гривень за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 та 31.08.2025 на суму 16 900, 00 гривень за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_3 . (а.с. 50-51)

Вищенаведене й узгоджується із довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту. (а.с. 60)

Вищевказані платіжні засоби - платіжні картки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 і такий спосіб перерахування коштів у рахунок кредиту визначено умовами кредитного договору № 1574-3229 від 11.07.2025 та додаткових угод до нього від 08.08.2025 і 31.08.2025. (п. 4.2, розділ 13 договору/п.11 додаткових угод).

На виконання вимог ухвали суду від 24.07.2026 АТ «Універсал Банк» та АТ «А-Банк» повідомлено, що платіжні картки № НОМЕР_2 і № НОМЕР_3 були емітовані на ім`я ОСОБА_1 та надано виписки по рахункам відповідачки за період з 11.07.2025 до 10.08.2025 і з 31.08.2025 до 02.09.2025. (а.с. 103-106 (аналогічно а.с. 129-130зв.), 107-128)

З огляду на положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», виписки по картковим рахункам, що містяться в матеріалах справи, є належними доказами щодо заборгованості відповідачки, які досліджуються судом у сукупності з іншими доказами.

Так, з виписок по рахункам відповідачки вбачається надходження грошових коштів, зокрема 11.07.2025 в сумі 16 900, 00 гривень, 08.08.2025 в сумі 3 300, 00 гривень та 31.08.2025 в сумі 16 900, 00 гривень, і їх використання відповідачкою.

Приймаючи до уваги довідку ТОВ «Укр Кредит Фінанс», повідомлення ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 03.06.2026, АТ «Універсал Банк» від 27.07.2026 та АТ «А-Банк» від 29.07.2026, інформація з яких узгоджується із виписками по рахункам відповідачки, судом встановлено, що ТОВ «ФК «Контрактовий дім» на виконання умов договору із ТОВ «Укр Кредит Фінанс» № 02.06.2020 від 10.06.2020, тобто за дорученням останнього, перерахувало відповідачці на виконання умов кредитного договору № 1574-3229 від 11.07.2025 та додаткових угод до нього від 08.08.2025 і 31.08.2025 грошові кошти 11.07.2025 в сумі 16 900, 00 гривень і 08.08.2025 в сумі 3 300, 00 гривень на її картковий рахунок № НОМЕР_2 і 31.08.2025 в сумі 16 900, 00 гривень на її картковий рахунок № НОМЕР_3 .

Верховний Суд у постанові від 07.04.2021 у справі № 478/300/19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину.

Відповідачкою не спростовано факт отримання нею кредиту за договором № 1574-3229 від 11.07.2025.

Отже, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку про підтвердження факту отримання 11.07.2025, 08.08.2025 і 31.08.2025 за вищевказаним договором відповідачкою від позивача кредиту в загальній сумі 37 100, 00 гривень.

Належних доказів того, що відповідачка здійснювала погашення кредиту за вищевказаним договором, матеріали справи не містять. Водночас, як вбачається із розрахунку заборгованості здійсненого позивачем і наданого ним в обґрунтування позовних вимог, відповідачкою в рахунок погашення заборгованості по кредиту було сплачено усього 30 976, 80 гривень, з яких позивачем зараховано в рахунок погашення заборгованості:

-по комісії - 495, 00 гривень (29.08.2025);

-по тілу кредиту - 20 200, 00 гривень (02.08.2025- 3 380, 00 гривень; 29.08.2025 - 16 820, 00 гривень);

-по відсотках за користування кредитними коштами - 8 263, 40 гривень (02.08.2025- 3 887, 00 гривень; 25.08.2025 - 2 000, 40 гривень; 29.08.2025 - 2 376, 00 гривень);

-по відсотках нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України - 2 018, 40 гривень (29.08.2025).

Крім заборгованості по тілу кредиту, позивач просив суд стягнути з відповідачки й заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позивач має право на одержання від позичальника процентів від суми позики у відповідності до умов кредитного договору.

В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Судом прийнято до уваги і строк кредитування, визначений умовами кредитного договору, і порядок нарахування відсотків за користування кредитом.

Як вбачається з умов вищевказаного кредитного договору, відповідачка зобов`язалась здійснювати повернення кредиту відповідно до графіку платежів, наведеному у Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором, шляхом сплати щомісячних платежів.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у зв`язку із неналежним виконанням умов кредитного договору № 1574-3229 від 11.07.2025 звертався до відповідачки із досудовою вимогою про погашення заборгованості. (а.с. 66-66«а») Однак, вимога позивача була залишена нею без належного реагування.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України.

Судом встановлено неналежне виконання відповідачкою умов кредитного договору № 1574-3229 від 11.07.2025, внаслідок чого позивач правомірно пред`явив вимогу про дострокове повернення кредиту.

Судом перевірено розрахунок заборгованості відповідачки перед позивачем і встановлено його відповідність умовам кредитного договору № 1574-3229 від 11.07.2025, однак не відповідність вимогам чинного законодавства України.

Судом встановлено, що нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснено позивачем в межах строку кредитування - з 11.07.2025 до 01.06.2026.

Судом прийнято до уваги, що підписуючи кредитний договір, відповідачка була обізнана із розміром відсотків, що підлягають сплаті нею протягом строку користування кредитними коштами. Умови договору щодо порядку нарахування відсотків та їх розміру є чіткими та однозначними. Розмір денної процентної ставки, розрахованої у кредитному договорі відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», не перевищує 1 %, що відповідає вимогам частини п`ятої цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Так, у відповідності до ст. 203 ЦК України судом встановлено, що зміст кредитного договору № 1574-3229 від 11.07.2025 та додаткових угод до нього від 08.08.2025 і 31.08.2025 не суперечить законодавству України, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідачка на момент укладення кредитного договору та додаткових угод до нього мала необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочинів на момент їх укладення було вільним і відповідало її внутрішній волі. Воля сторін правочинів на момент їх укладення полягала в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки за договором, що й було здійснено кредитором та відповідачкою. Ця воля була взаємною і спрямованою на досягнення певної мети. Правочини вчинено у формі встановленій законом і спрямовано на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Протилежного матеріали справи не містять.

Суд звертає увагу на те, що правомірність правочину презюмується.

Підписуючи кредитний договір, відповідачка запевнила, зокрема, що вона повністю розуміє усі умови договору та Правил, добровільно і свідомо уклала цей договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним (п. 12.1).

Також судом звернуто увагу на те, що у відповідності до умов кредитного договору (п. 6.9) відповідачка мала право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору відмовитись від договору без пояснення причин. Однак, таких дій відповідачкою вчинено не було.

Відповідачка на момент укладення договору і додаткових угод до нього була обізнана із орієнтовною вартістю кредиту за весь строк кредитування (п. 4.16 договору/п. 3 додаткових угод).

Водночас, як вбачається з матеріалів справи і не спростовано відповідачкою, остання неналежним чином виконувала умови договору, що призвело до виникнення простроченої заборгованості.

У відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, усі права, набуті сторонами кредитного договору № 1574-3229 від 11.07.2025 за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення цього договору, підлягають виконанню.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно до ст. 611 ЦК України.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, позивачем за період з 24.08.2025 до 29.08.2025 і з 21.09.2025 до 08.11.2025 здійснено нарахування відсотків на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України в сумі 18 550, 00 гривень, заборгованість за якими становить 16 531, 60 гривень.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування на суму боргу вищевказаних процентів вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, суд погоджується з доводами позивача про те, що положення п. 6, як і положення п. 61 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», яке було виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (№ 3498-ІХ від 22.11.2023), не поширюються на спірні правовідносини.

Водночас, згідно із п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і наразі триває.

Отже, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що неустойка та інші платежі, як захід відповідальності, за період включно із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, не нараховуються за кредитними договорами (договорами позики) і підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи Цивільного кодексу України (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

Таким чином, нараховані позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України проценти за період з 21.09.2025 до 08.11.2025 стягненню з відповідачки не підлягають, а зараховані 29.08.2025 в рахунок погашення заборгованості по вказаним відсоткам 2 018, 40 гривень за період з 24.08.2025 до 29.08.2025 підлягають зарахуванню в рахунок погашення тіла кредиту, приймаючи до уваги умови договору, положення ст. 534 ЦК України та ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому суд зауважує, що оскільки вищенаведене є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині, суд не перевіряє порядок нарахування позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України процентів і не встановлює правомірність їх розміру.

Так, виходячи з умов вищевказаного кредитного договору та вимог чинного законодавства, враховуючи вищевикладене, проценти за користування кредитними коштами за визначений позивачем період - з 11.07.2025 до 01.06.2026 становлять:

-за період з 11.07.2025 до 02.08.2025:

16 900, 00 гривень х 1, 00 % х 23 дні = 3 887, 00 гривень;

-за період з 03.08.2025 до 07.08.2025:

16 900, 00 гривень - 3 380, 00 гривень = 13 520, 00 гривень х 1, 00 % х 5 днів = 676, 00 гривень;

-за період з 08.08.2025 до 29.08.2025:

13 520, 00 гривень + 3 300, 00 гривень = 16 820, 00 гривень х 1, 00 % х 22 дні = 3 700, 40 гривень;

-за період з 31.08.2025 до 26.02.2026:

16 900, 00 гривень - 2 018, 40 гривень (протиправно зараховані позивачем 29.08.2025 в рахунок погашення заборгованості по відсоткам нарахованим на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України) = 14 881, 60 гривень х 1, 00 % х 180 днів = 26 786, 88 гривень;

-за період з 27.02.2026 до 01.06.2026:

14 881, 60 гривень х 0, 74 % х 95 днів = 10 461, 76 гривень,

що разом становить 45 512, 04 гривень.

Як вже суд зазначав, в рахунок оплати відповідачкою відсотків за користування кредитними коштами було зараховано позивачем 8 263, 40 гривень (02.08.2025- 3 887, 00 гривень; 25.08.2025 - 2 000, 40 гривень; 29.08.2025 - 2 376, 00 гривень).

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість: по тілу кредиту в сумі 14 881, 60 гривень (37 100, 00 гривень - (20 200, 00 гривень (зараховані позивачем 02.08.2025 і 29.08.2025 в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту) + 2 018, 40 гривень (протиправно зараховані позивачем 29.08.2025 в рахунок погашення заборгованості по відсоткам нарахованим на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України)); по відсотках за користування кредитом в сумі 37 248, 64 гривень (45 512, 04 гривень - 8 263, 40 гривень (зараховані позивачем 02.08.2025, 25.08.2025 і 29.08.2025 в рахунок погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитом)).

Крім того, позивач вимагає стягнути на його користь з відповідачки заборгованість по комісії за вищевказаним договором в сумі 2 535, 00 гривень.

Так, згідно умов вищевказаного договору відповідачка зобов`язалась сплатити позивачу комісію за видачу додаткових коштів у кредит в розмірі 15 % від суми додаткових грошових коштів (п. 2.6 додаткових угод), враховуючи відсутність комісії за видачу кредиту (п. 4.11 договору), що становить 3 030, 00 гривень. За умовами договору дана комісія включена до загальних витрат позичальника за кредитом.

Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Як вже суд зазначав, відповідачкою в рахунок оплати комісії було сплачено 495, 00 гривень 29.08.2025.

Таким чином, заборгованість відповідачки по комісії за надання додаткових коштів у кредит по договору про відкриття кредитної лінії № 1574-3229 від 11.07.2025 та додаткових угод до нього від 08.08.2025 і 31.08.2025 становить 2 535, 00 гривень (3 030, 00 гривень - 495, 00 гривень (зараховані позивачем 29.08.2025 в рахунок комісії)), яка й підлягає стягненню з відповідачки.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Будь-які інші докази, ніж ті, що були надані позивачем разом із позовом та банками на виконання вимог судового рішення, до суду сторонами по справі подані не були. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Також, судом в ухвалі від 24.07.2026 було роз`яснено сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями.

Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, дослідивши письмові пояснення викладені учасниками справи в заявах по суті справи та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно з якою суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом стягнення на його користь з відповідачки заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії продукту «MiniKasa» № 1574-3229 від 11.07.2025 та додатковими угодами до нього від 08.08.2025 і 31.08.2025 в розмірі 54 665, 24 гривень, з яких: 14 881, 60 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 37 248, 64 гривень - заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами; 2 535, 00 гривень - заборгованість по комісії за надання додаткових коштів у кредит.

У задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідачки на користь позивача за вищевказаним кредитним договором заборгованості по тілу кредиту в сумі 2 018, 40 гривень, по відсотках за користування кредитними коштами в сумі 5 052, 06 гривень і нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України відсотках в сумі 16 531, 60 гривень, слід відмовити, оскільки такі вимоги, враховуючи вищевикладене, є необґрунтованими.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено сплату позивачем судового збору за подачу позову в сумі 2 662, 40 гривень (із застосуванням коефіцієнту 0,8 відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), що підтверджується платіжною інструкцією від 13.07.2026. (а.с. 79)

Враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 859, 42 гривень, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (69, 84 %). Решту судового збору в сумі 802, 98 гривень слід залишити за позивачем.

До ухвалення рішення у справі ні позивач, ні відповідачка не повідомили суд про неможливість надання доказів, що підтверджують розмір понесених інших витрат; про причини неможливості надання таких доказів. Відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі, не має підстав та обов`язку вирішувати питання щодо встановлення учасникам справи терміну для надання суду доказів щодо розміру понесених витрат, як і призначати засідання для вирішення питання про судові витрати, вказуючи про це у резолютивній частині рішення (п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України).

Отже, доказів понесення учасниками справи інших судових витрат суду не надано.

Враховуючи вищенаведене та керуючись Конституцією України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про електронні довірчі послуги», Законом України «Про споживче кредитування», ч. 1 ст. 1, п. 3 і п. 6 ч. 1 ст. 3, ст.ст. 12, 15, 16, 204, 207, 509, 525-527, 530, 610, 611, 625-628, 633, 638, 639, ч. 1 ст. 1048, ст. 1049, ч. 1 і ч. 2 ст. 1054, ч. 1 ст. 1055, ст. 10561, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 279-282, 284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії продукту «MiniKasa» № 1574-3229 від 11.07.2025 в розмірі 54 665, 24 гривень та судовий збір в сумі 1 859, 42 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Судовий збір в сумі 802, 98 гривень залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс».

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду позивачем може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Вінницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; останнє відоме місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»: код ЄДРПОУ 38548598; місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 407.

Рішення суду складено 10.11.2026.

Суддя