Ухвала № 141368013 у справі № 520/20654/26 від 10.11.2026

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

10.11.2026 № 520/20654/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ширант А.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3,м. Слов`янськ,Краматорський р-н, Донецька обл.,84122, код ЄДРПОУ13486010) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо застосування до моєї пенсійної справи приписів постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету з Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» та припинення нення щомісячних виплат пенсії з 04 березня 2026 року у повному розмірі;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити виплату моєї пенсії у повному нарахованому розмірі з 04.03.2026 року та здійснювати її виплату відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», без урахування постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень" від 14.07.2025 № 821.

Ухвалою від 20.07.2026 відкрито спрощене провадження у справі в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач, 02.11.2026 подав до суду заяву про закриття провадження у справі.

Свою правову позицію обґрунтував тим, що звертаючись до суду з даним адміністративним позовом, позивач фактично не погоджується із виконанням пенсійним органом рішення суду у справі №200/8708/24, оскільки при виконанні рішення суду до нарахованої позивачу суми заборгованості застосовано порядок №821, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, та врахувавши висновки судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі №580/490/26, прийшов до висновку про закриття провадження у справі на підставі наступного.

Як встановлено матеріалами справи, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року у справі №200/8708/24, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі № 200/8708/24, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.11.2024 року про призначення пенсії на пільгових умовах на підставі ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 та з урахуванням висновків суду.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області своїм рішенням № 056650008827 від 02.04.2026 здійнило перерахунок пенсії та у такому рішенні зазначило про застосування особливості "Рішення суду згідно ПКМУ №821 - з 04.03.2026 по довічно".

Отже, позивач не погоджується з діями відповідача щодо застосування до пенсійної справи приписів постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Суд зазначає, що згідно частин 1-3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Окрім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Суд звертає увагу, що позивач, подаючи позовну заяву в даній справі, фактично не погоджується з умовами виконання рішення суду, оскільки вважає, що здійснюючи перерахунок пенсії на виконання рішення суду у справі №200/8708/24, відповідач зобов`язаний провести необхідні нарахування без застосування окремих статей видатків та, зокрема, положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821.

Предметом розгляду судової палати Верховного Суду з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в межах адміністративної справи №580/490/26 було питання визначення єдиного правозастосовчого алгоритму вирішення подібних публічно-правових спорів: чи утворюють вони самостійний предмет адміністративного спору чи підлягають розгляду із застосуванням спеціального механізму судового контролю за виконанням судових рішень, передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України.

Так, згідно правових висновків судової палати, викладених у постанові від 15.09.2026, якщо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 відбулося виключно під час виконання судового рішення, належним процесуальним способом судового захисту є звернення із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Подання окремого адміністративного позову за таких обставин не відповідає спеціальному процесуальному механізму, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, та фактично підміняє інститут судового контролю за виконанням судових рішень загальним позовним провадженням, що суперечить правовій природі цих процесуальних інститутів.

Висновуючи про порядок регулювання спірних правовідносин, які пов`язані із застосуванням при виконанні судового рішення положень постанови Кабінету Міністрів №821, колегія суддів зазначила про правильність висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 620/13341/25, згідно з яким у разі, якщо спір виник у зв`язку з виконанням судового рішення, а заявлені вимоги фактично спрямовані на перевірку правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на стадії виконання такого рішення, цей спір не утворює нового предмета адміністративного судочинства. Відповідні питання підлягають вирішенню в межах спеціальних процедур судового контролю за виконанням судових рішень, установлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2026 року у справі № 990/282/24 підтвердила самостійне процесуальне значення інституту судового контролю за виконанням судових рішень як невід`ємної складової судового захисту та наголосила на його безпосередньому призначенні забезпечити реальне, повне й належне виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Зазначений інститут спрямований не на повторний розгляд спору по суті та не на повторне встановлення прав і обов`язків його учасників, а на забезпечення практичної реалізації вже здійсненого судом захисту порушеного права та перевірку того, чи виконано суб`єктом владних повноважень покладений на нього судовим рішенням обов`язок у визначений цим рішенням спосіб і обсязі.

Відтак наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення належного та повного виконання судового рішення, виключає необхідність звернення з новим позовом з метою спонукання відповідача до його виконання. Судове рішення підлягає безпосередньому виконанню без ухвалення додаткового судового рішення, а питання щодо його невиконання чи неналежного виконання підлягають вирішенню в порядку судового контролю, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, та/або із застосуванням заходів, визначених законодавством про виконавче провадження.

Статтею 382 КАС України визначені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Відповідно до вимог частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов`язання суб`єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (стаття 382-1 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).

Суд наголошує, що судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Так, заявлені в цій справі позовні вимоги позивач обґрунтовує протиправними діями відповідача, що полягають в утриманні з нарахованого розміру пенсії позивача щомісячно встановленої суми коштів. Натомість, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується самим відповідачем, ним при виконанні рішення суду у справі № 200/8708/24 застосовано при здійсненні нарахування перерахованої на виконання рішення суду пенсії положення постанови Кабінету Міністрів України №821. Тобто фактичне неотримання позивачем у встановленому розмірі пенсії обґрунтовано застосуванням пенсійним органом обмежувальних механізмів в частині перерахованої на виконання рішення суду пенсії.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що заявлені вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення в окремому судовому провадженні не підлягають розгляду.

Відповідно, якщо позивач вважає протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання рішення суду у справі № 200/8708/24, то він може звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України з заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, після набрання рішенням законної сили, а не пред`являти новий адміністративний позов.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №522/10140/17, від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а та від 17.05.2023 у справі №580/5096/22, від 30.04.2026 у справі №620/13341/25, від 15.09.2026 у справі №580/490/26.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відтак суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у цій справі.

Згідно частиною 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України в разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

На підставі викладеного та керуючись статтями 238, 243, 248, 256 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 520/20654/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3,м. Слов`янськ,Краматорський р-н, Донецька обл.,84122, код ЄДРПОУ13486010) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.А. Ширант