Рішення № 141368067 у справі № 520/14746/25 від 10.11.2026

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 листопада 2026 року № 520/14746/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у незвільненні з військової служби ОСОБА_1 відповідно до поданого ним рапорту;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 згідно до абз. 13 п. 3 ч.12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби на підставі поданого ним рапорту.

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що за результатами розгляду його рапорту відповідач протиправно відмовив у його задоволенні із посиланням на обставини того, що умовою для застосування підстави звільнення, на яку він посилається, є відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд, тоді як у його матері є онука. При цьому, позивачем наголошено, що положеннями законодавства передбачено наявність члена сім`ї першого або другого ступеня споріднення та поняття «родич» і «член сім`ї» не є тотожними, оскільки членами сім`ї є особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом та мають взаємні права й обов`язки, а онука його матері проживає окремо від неї, має власну сім`ю, а тому в цьому випадку може розглядатися лише як особа другого ступеня споріднення, але не як член сім`ї. Відтак, оскільки онука в цьому випадку не є членом сім`ї, а також з урахуванням того, що інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення відсутні, то він має право на звільнення з військової служби, оскільки є єдиною особою, яка може здійснювати постійний догляд за матір`ю. Крім того, навіть у разі віднесення онуки його матері до членів сім`ї другого ступеня споріднення сформована судова практика свідчить про те, що під поняттям «відсутність члена сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» слід розуміти не лише фактичну відсутність таких осіб, а й випадки, коли вони формально наявні, проте з об`єктивних причин не можуть здійснювати постійний догляд, а онука його матері з об`єктивних причин не має можливості здійснювати постійний догляд. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду.

Ухвалою суду було прийнято адміністративну справу до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі.

Представником відповідача у поданому до суду відзиві на позов вказано, що до рапорту про звільнення з військової служби від 20.05.2025 вх. №5/18/5562 позивачем додано акт обстеження сімейного стану військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 , у п. 11 якого зазначено про наявність іншого члена сім`ї другого ступеня споріднення особи, яка потребує постійного догляду: онуки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, позивач не додав до рапорту жодного документа на підтвердження того, що онука ОСОБА_2 має інвалідність, сама потребує постійного догляду, а тому не може здійснювати догляд за своєю бабусею (матір`ю позивача). Таким чином, оскільки у матері позивача наявний інший член сім`ї другого ступеня споріднення (онука), яка сама не потребує постійного догляду, відповідачем було прийнято рішення про відмову в задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби.

Також позивачем до суду було подано відповідь на відзив із викладенням власної правової позиції стосовно доводів відповідача.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення; рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 по справі № 520/14746/25 - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.04.2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2026 у справі № 520/14746/25 скасовано; указану справу направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

У вказаному судовому рішенні Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладено висновки стосовно того, що у розумінні Закону про військову службу поняття «члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» необхідно тлумачити більш широко - як таке, що охоплює осіб, пов`язаних із відповідною особою родинними відносинами першого чи другого ступеня споріднення, оскільки інше тлумачення призвело б до необґрунтованого звуження сфери застосування спірної норми та суперечило б її меті. З урахуванням наведеного, колегія суддів погодилась із висновками судів попередніх інстанцій у частині встановлення факту наявності у матері позивача онуки як особи другого ступеня споріднення у розумінні Закону про військову службу. Водночас, колегією суддів вказано, що сама по собі юридична наявність такої особи не є достатньою для висновку про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби. Колегією суддів наголошено, що відповідно до сформованої практики Верховного Суду, під поняттям «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» слід розуміти не лише їх формальну (юридичну) відсутність, а й відсутність таких осіб у фактичному розумінні, тобто відсутність реальності можливості здійснення ними постійного догляду за особою, яка цього потребує. Колегією суддів зазначено, що суди попередніх інстанцій не в повному обсязі дослідили обставини справи та не надали належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Так, вказано, що у матеріалах справи міститься акт обстеження матеріально-побутових умов проживання, складений Чинадіївською селищною радою Закарпатської області від 05.02.2025 № 02-21/122, згідно з яким ОСОБА_3 проживає одна. Крім того, наявний акт обстеження сімейного стану військовослужбовця від 16.05.2025 № 7983, виданий ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому зазначено, що ОСОБА_3 не має інших дітей чи родичів, які могли б здійснювати за нею сторонній догляд, а позивач є єдиною особою, яка може та бажає здійснювати такий догляд. При цьому, колегією суддів акцентовано увагу на тому, що відповідно до підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, одним із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення чи другого ступеня споріднення є акт перевірки сімейного стану військовослужбовця, який наявний у матеріалах справи, але не досліджений належним чином судами попередніх інстанцій.

Положеннями ч.5 ст. 353 КАС України визначено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 року адміністративну справу за вказаних вище позовом прийнято до розгляду, розгляд адміністративної справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивачем до суду подано додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що у нього самого та у його матері обставини не змінились, його мати так само потребує постійного стороннього догляду саме від нього, на підтвердження чого до суду подано новий висновок ЛКК за формою, затвердженою МОЗ. Також вказав, що у матеріалах справи міститься акт обстеження матеріально-побутових умов проживання, складений Чинадіївською селищною радою Закарпатської області від 05.02.2025 №02-21/122, згідно з яким ОСОБА_3 проживає одна. Крім того, наявний акт обстеження сімейного стану військовослужбовця від 16.05.2025 №7983, виданий ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому зазначено, що ОСОБА_3 не має інших дітей чи родичів, які могли б здійснювати за нею сторонній догляд, а позивач є єдиною особою, яка може та бажає здійснювати такий догляд. Відтак, позивачем наголошено, що онука (його донька), яка не проживає з бабою, має двох неповнолітніх дітей, чоловіка, який проходить військову службу, об`єктивно не має можливості здійснювати постійний догляд за своєю бабою, що є фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд, окрім позивача. Крім того, позивачем вказано на наявність у суду права зобов`язати відповідача звільнити його з військової служби.

Також представником відповідача до суду подано додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що з огляду на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.04.2026 у справі № 520/14746/25, де прямо зазначено, що оцінці підлягає фактична можливість здійснення догляду, а не формальна наявність родича, правове значення має не сам факт наявності особи другого ступеня споріднення, а її реальна здатність виконувати обов`язки з догляду особи. У цій справі встановлено, що у матері позивача наявна онука - ОСОБА_2 , яка формально відноситься до другого ступеня споріднення. Позивачем не подано жодного належного доказу того, що зазначена особа є непрацездатною, потребує стороннього догляду або об`єктивно позбавлена можливості здійснювати догляд за особою з інвалідністю. Посилання позивача на фактичні обставини (наявність дітей, сімейні обов`язки, перебування чоловіка на військовій службі) не змінюють юридичної оцінки, оскільки зазначені обставини не передбачені законодавством як критерії виключення можливості здійснення догляду. Вони можуть мати лише допоміжне значення при оцінці фактичних обставин, однак не замінюють передбачений законом обов`язок доведення неможливості здійснення догляду. Відтак, представником відповідача наголошено, що відповідач діяв у межах наданих повноважень, відповідно до статті 19 Конституції України, оскільки відсутність належних доказів виключає можливість застосування підстави для звільнення, передбаченої абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XI.

Представником позивача до суду подано додаткові пояснення, в яких викладено правову позицію позивача стосовно доводів відповідача, викладених у вказаних вище поясненнях.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд під час нового розгляду справи встановив таке.

ОСОБА_1 19.05.2025 року звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із рапортом, в якому просив звільнити його з військової служби на підставі абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю І групи та потребує постійного стороннього догляду згідно з медичними документами.

У вказаному рапорті позивачем, зокрема, зазначено, що умова відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я підтверджується: актом обстеження ІНФОРМАЦІЯ_2 №7983 від 16.05.2025 року сімейного стану військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призваного до лав Збройних Сил України ІНФОРМАЦІЯ_4 15.03.2022 року; актом обстеження матеріально-побутових умов проживання №02-21/122 від 05.02.2025 року.

Військова частина НОМЕР_1 листом від 02.06.2025 року № 5/28/1497 повідомила позивача про відсутність підстав для прийняття рішення про його звільнення з військової служби з огляду на обставини того, що умовою звільнення за вказаною позивачем підставою є відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення або якщо такі члени сім`ї самі потребують постійного догляду. Однак, за доданими до рапорту документами встановлено наявність іншого члена сім`ї другого ступеня споріднення особи, яка потребує постійного догляду, а саме онуки матері позивача (доньки позивача) - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки вказана особа як член сім`ї другого ступеня споріднення сама не потребує постійного догляду, то вона може і зобов`язана здійснювати догляд за своєю бабою (матір`ю позивача). Зазначена обставина, на переконання Військової частини НОМЕР_1 , унеможливлює прийняття рішення про звільнення позивача з військової служби.

Позивач, вважаючи вказану відмову протиправною, як і бездіяльність відповідача, що полягає у незвільненні його з військової служби відповідно до поданого ним рапорту, звернувся до суду із позовом у цій справі.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд під час нового розгляду справи зазначає таке.

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із положеннями ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначене Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII).

Згідно із ч.1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Положеннями ч.2 ст.2 Закону №2232-XII визначено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Згідно із абз.3 ч.6 ст. 2 Закону №2232-XII одним з різновидів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Приписами ч.14 ст.2 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із абз.13 ч.1 ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

17.03.2014 після оприлюднення Указу Президента України № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» в Україні розпочав діяти особливий період.

Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ. У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався та такий триває і станом на час нового розгляду цієї справи.

Відповідно до пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті.

Згідно із абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-XII такою поважною причиною є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відповідно до ч.7 ст.26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, визначено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

Відповідно до пп.26 п.5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону про військову службу, подаються, серед іншого:

документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме:

у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10.12.2024 № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21.09.2015 № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10.12.2024 № 2067, про потребу в постійному догляді.

Під час нового розгляду справи судом встановлено, що в якості підстави для звільнення з військової служби позивач у своєму рапорті зазначив саме абз. 13 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-XII.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.04.2026 року вказав, що для правильного вирішення цього спору суди мали б з`ясувати: по-перше, чи звертався позивач з рапортом про звільнення з військової служби та чи додав до рапорту визначені документи; по-друге, чи підтверджують подані документи наявність особи, яка потребує постійного догляду, тобто один із батьків військовослужбовця або батьків його дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи; по-третє, чи підтверджують подані документи відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які можуть здійснювати такий догляд.

Під час первинного розгляду справи суди попередніх інстанцій установили, що згідно із поданим рапортом та доданими до нього документами мати позивача ОСОБА_3 є особою з інвалідністю І групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 18.12.2024 серії 12 ААГ № 891808.

Відповідно до медичного висновку про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та обслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, від 20.03.2025 ОСОБА_3 потребує стороннього догляду.

Відтак, судами під час первинного розгляду справи було встановлено наявність особи, яка потребує постійного догляду, у цій справі є встановленою та сторонами під час нового розгляду справи не оспорюється.

Водночас, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.04.2026 року вказав, що проблемним питанням у спірних правовідносинах є з`ясування наявності чи відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд. Також з приводу цього питання колегією суддів вказано, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24 та від 07.05.2025 у справі № 420/30227/24 сформував висновки стосовно того, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

При цьому, «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону про військову службу.

Під час первинного розгляду справи судами було встановлено, що у матері позивача ОСОБА_3 наявний член сім`ї другого ступеня споріднення - онука ОСОБА_2 .. При цьому, суди встановили, що відсутні документи, які б свідчили, що указана особа сама потребує постійного догляду. У зв`язку з цим суди дійшли висновку, що вказана особа може та повинна здійснювати постійний догляд за своєю бабусею, а тому відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби.

Водночас, позивач, обґрунтовуючи власну правову позицію, зазначає, що онука його матері не є членом сім`ї у розумінні відповідних норм національного законодавства, які визначають поняття «член сім`ї».

Під час надання оцінки вказаним доводам позивача Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.04.2026 року, не погодившись із такими, вказав, що законодавство України не містить універсального визначення поняття «член сім`ї», яке підлягало б однаковому застосуванню у всіх видах правовідносин.

Колегією суддів за результатами дослідження ч.2 ст. 3 Сімейного кодексу України, ч.2 ст. 64 Житлового кодексу України, ст.1-1 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917- 1991 років», ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п. 70 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та пп.14.1.263 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України вказано, що сімейне та житлове законодавство пов`язує належність до членів сім`ї з фактом спільного проживання, спільного побуту та наявністю взаємних прав і обов`язків, а інші законодавчі акти, зокрема у сфері соціального забезпечення, оподаткування тощо, визначають коло членів сім`ї значно ширше, не обмежуючи його виключно фактом спільного проживання.

Тому, одна і та сама особа в межах різних правовідносин може визнаватися членом сім`ї або не визнаватися таким залежно від функціонального призначення відповідної норми.

За результатами дослідження вказаного питання колегія суддів дійти висновку про те, що у розумінні Закону №2232-XII поняття «члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» необхідно тлумачити більш широко - як таке, що охоплює осіб, пов`язаних із відповідною особою родинними відносинами першого чи другого ступеня споріднення, оскільки інше тлумачення призвело б до необґрунтованого звуження сфери застосування спірної норми та суперечило б її меті.

З урахуванням наведеного, колегія суддів, досліджуючи питання наявності у онуки матері позивача реальної можливості здійснювати постійний догляд, вказала, що суди попередніх інстанцій під час первинного розгляду справи зазначили, що обставини щодо наявності двох неповнолітніх дітей та чоловіка, який проходить військову службу у Збройних Силах України, самі по собі не свідчать про відсутність у онуки можливості здійснювати постійний догляд за своєю бабусею, тоді як матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували фактичне проживання бабусі та онуки за різними адресами.

На виконання положень ч.5 ст. 353 КАС України та враховуючи висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 29.04.2026 року, суд під час нового розгляду справи встановив, що матеріали справи містять акт обстеження матеріально-побутових умов проживання, складений Чинадіївською селищною радою Закарпатської області від 05.02.2025 № 02-21/122, згідно з яким ОСОБА_3 проживає одна.

Крім того, наявний акт обстеження сімейного стану військовослужбовця від 16.05.2025 № 7983, виданий ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому зазначено, що ОСОБА_3 не має інших дітей чи родичів, які могли б здійснювати за нею сторонній догляд, а позивач є єдиною особою, яка може та бажає здійснювати такий догляд.

З дослідження змісту акту обстеження сімейного стану військовослужбовця від 16.05.2025 № 7983 вбачається, що комісією на день перевірки, зокрема, з`ясовано, що мама військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 до грудня 2024 року проживала в АДРЕСА_3 . Зі слів, ОСОБА_3 у зв`язку з критичним погіршенням стану здоров`я вона змушена була переїхати з тимчасово окупованих територій на Закарпаття, де проживає i по день перевірки. Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи від 11.12.2024 №2108-5003554254, фактичне проживання і перебування ОСОБА_3 : АДРЕСА_4 , та станом на момент проведення обстеження ОСОБА_3 проживає сама. Також вказано, що до складу сім`ї військовослужбовця входить мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , інвалід 1Б групи. Водночас вказано, що ОСОБА_1 одружений та з його слів дружина ОСОБА_4 проживає за кордоном. Також комісією встановлено, що у військовослужбовця є донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає в м. Харкові та має власну родину (чоловік та двоє неповнолітніх дітей). При цьому комісія встановила зі слів ОСОБА_3 , що інших родичів, які б бажали чи могли здійснювати сторонній догляд за нею немає. При цьому, згідно «Справки про смерть» №7 від 21.12.2011 року чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_7 . Також вказаний акт містить зазначення про те, що ОСОБА_3 проживає одна, пересувається лише біля житлового будинку, за межі будинку не може виходити так як, пересувається за допомогою тростини, потребує постійної сторонньої допомоги y придбанні продуктів харчування, засобів гігієни та наданні інших послуг, а ОСОБА_1 повинен здійснювати постійний щоденний догляд за своєю матір`ю, оскільки вона потребує сторонньої допомоги та постійного щоденного догляду, а інших осіб, які б могли здійснювати такий догляд більше не має. У п.11 акту зафіксовано, що комісією встановлено наявність дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка проживає за кордоном, доньки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає в м. Харкові та має власну родину (чоловік та двоє неповнолітніх дітей). Також у п.12 акту зафіксовано висновки комісії, що проводила обстеження сімейного стану сім`ї військовослужбовця: вивчивши сімейний стан тa пред`явлені сім`єю документи комісією встановлено, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_1 дійсно має матір-пенсіонера, яка проживає сама за адресою: АДРЕСА_4 групи тa відповідно до висновку ЛKK №33/230 від 19.03.2025 року потребує постійного стороннього догляду; зі слів ОСОБА_3 та наданих нею документів інших дітей чи родичів, які б бажали чи могли здійснювати сторонній догляд за немає, а ОСОБА_1 є єдиною особою, яка можe і бажає здійснювати за нею пoстійний догляд, як за особою, яка потребує постійного стороннього догляду. З огляду на зазначене комісія дійшла висновку про те, що звільнення військовослужбовця призведе до покрашення соціально-побутового, морального та матеріального становища сім`ї.

За результатами дослідження змісту вказаного акту слід дійти висновку про те, що саме комісією ІНФОРМАЦІЯ_9 станом на день перевірки з`ясовано, що ОСОБА_3 проживає сама за адресою: АДРЕСА_4 . Також у акті зафіксовано встановлення того, що донька ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в м. Харкові та має власну родину (чоловік та двоє неповнолітніх дітей). За результатами перевірки комісія дійшла висновку про те, що ОСОБА_3 інших дітей чи родичів, які б бажали чи могли здійснювати сторонній догляд за немає, а ОСОБА_1 є єдиною особою, яка можe і бажає здійснювати за нею пoстійний догляд, як за особою, яка потребує постійного стороннього догляду. Водночас, згідно із висновками комісії, що проводила обстеження сімейного стану сім`ї військовослужбовця комісія, зокрема, вважає, що звільнення військовослужбовця призведе до покращення соціально-побутового, морального та матеріального становища сім`ї.

Відтак, відповідно до підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, одним із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення чи другого ступеня споріднення є акт перевірки сімейного стану військовослужбовця, який наявний у матеріалах справи та який підтверджує обставини роздільного проживання матері позивача та доньки позивача (проживають у різних містах України), а також відсутність інших осіб, окрім позивача, які б могли і бажали б здійснювати постійний догляд за ОСОБА_3 , як за особою, яка потребує постійного стороннього догляду.

Таким чином, враховуючи викладене вище, слід дійти висновку про те, що відповідачем у листі від 02.06.2025 року №5/28/1497 фактично зазначено лише про фіксацію в акті обстеження сімейного стану військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призваного до лав ЗСУ ІНФОРМАЦІЯ_4 15.03.2022 року, іншого члена сім`ї другого ступеня споріднення особи, яка потребує постійного догляду, а також зазначено, що остання як член сім`ї другого ступеня споріднення, сама не потребує постійного догляду, то вона також може і зобов`язана здійснювати догляд за своєю бабою (матір`ю позивача).

Водночас, до суду не надано доказів здійснення відповідачем під час розгляду рапорту позивача врахування акту обстеження сімейного стану військовослужбовця від 16.05.2025 № 7983 та вказаних у останньому встановлених обставин стосовно того, що ОСОБА_1 є єдиною особою, яка може та бажає здійснювати постійний нагляд за матір`ю ОСОБА_3 , як за особою, яка потребує постійного стороннього догляду, а також стосовно того, що донька позивача ОСОБА_2 проживає окремо від ОСОБА_3 в м. Харкові та має власну родину (чоловік та двоє неповнолітніх дітей).

Як вже було вказано судом, відповідно до сформованої практики Верховного Суду, під поняттям «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» слід розуміти не лише їх формальну (юридичну) відсутність, а й відсутність таких осіб у фактичному розумінні, тобто відсутність реальної можливості здійснення ними постійного догляду за особою, яка цього потребує.

При цьому, суд зазначає, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Висновки та рішення суб`єкта владних повноважень повинні ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Враховуючи викладене вище та встановлені під час розгляду справи обставини, суд зазначає, що відповідачем у листі від 02.06.2025 року №5/28/1497 протиправно не враховано акт обстеження сімейного стану військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призваного до лав ЗСУ ІНФОРМАЦІЯ_4 15.03.2022 року на предмет відсутності у ОСОБА_2 реальної можливості здійснення нею постійного догляду за матір`ю позивача ОСОБА_3 .

З урахуванням вищенаведеного, суд доходить висновку про вчинення протиправних дій щодо відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 щодо звільнення з військової служби за абз. 13 п. 3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Водночас, доводи відповідача щодо не надання позивачем документів, що підтверджують інвалідність осіб першого чи другого ступеня споріднення, їх потребу у постійному догляді, суд вважає такими, що не впливають на спірні правовідносини, оскільки звільнення військовослужбовця з військової служби у спірному випадку відбувається за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

З огляду на викладене суд доходить висновку про наявність підстав вважати, що відповідачем було вчинено протиправні дії щодо відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 19.05.2025 року щодо звільнення з військової служби за абз. 13 п. 3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з чим наявні підстави для виходу за межі позовних вимог позивача відповідно до приписів ч.2 ст. 9 КАС України та визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у задоволенні рапорту позивача та належним способом захисту порушених прав позивача є саме зобов`язання відповідача здійснити повторний розгляд рапорту ОСОБА_1 від 19.05.2025 року щодо звільнення з військової служби за абз. 13 п. 3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з урахуванням висновків суду у цій справі.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із приписами ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 19.05.2025 року щодо звільнення з військової служби за абз. 13 п. 3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити повторний розгляд рапорту ОСОБА_1 від 19.05.2025 року щодо звільнення з військової служби за абз. 13 п. 3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з урахуванням висновків суду у цій справі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.