Рішення № 141368116 у справі № 520/25317/26 від 10.11.2026

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

10 листопада 2026 року № 520/25317/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі № 520/25317/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2026 у справі №520/25317/26 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей про порушення позивачем правил військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; зобов`язано виключити ці відомості та направити органам Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання й доставлення позивача.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 800 (вісімсот) гривень 00 копійок.

Встановлено ОСОБА_1 строк для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до 09 листопада 2026 року.

05.11.2026 представник позивача, адвокат Білоус В.О., звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення та просить стягнути 40000 грн витрат на професійну правничу допомогу і 1830,40 грн судового збору (половину сум 998,40 грн за заяву про забезпечення позову та 2662,40 грн за апеляційну скаргу на ухвалу про відмову в забезпеченні позову). На підтвердження витрат подано договір від 22.07.2026, акт від 05.11.2026 та рахунок-фактуру від 05.11.2026.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України суд може ухвалити додаткове рішення, якщо ним не вирішено питання про судові витрати. Стаття 132 КАС України відносить до судових витрат судовий збір і витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Частини перша та третя статті 139 КАС України регулюють покладення судових витрат на суб`єкта владних повноважень та їх пропорційний розподіл у разі часткового задоволення позову.

Частини перша - п`ята статті 134 КАС України передбачають спеціальний механізм розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийняте рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині п`ятій статті 134 КАС України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частиною дев`ятою статті 139 КАС України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Вказаний висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 813/509/18.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, а також чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору і значення справи для сторін.

Наведене покладає на суд обов`язок оцінити заявлені до відшкодування витрати з урахуванням установлених процесуальним законом критеріїв, незалежно від того, чи висловила інша сторона заперечення щодо їх розміру.

При цьому суд розмежовує зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу за правилами частин п`ятої - сьомої статті 134 КАС України та вирішення питання про їх розподіл відповідно до статті 139 цього Кодексу.

Зменшення розміру витрат за критерієм співмірності, передбаченим частиною п`ятою статті 134 КАС України, здійснюється за клопотанням іншої сторони.

Натомість під час розподілу судових витрат суд відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України має оцінити обґрунтованість та пропорційність витрат і визначити, яка їх частина підлягає покладенню на іншу сторону.

У висновку ЄСПЛ, викладеному у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), у пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява №72277/01), у пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (Заява №66561/01), суд зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, а у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (Заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну ціну.

Дослідивши надані представником позивача документи, суд установив, що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 40 000 грн.

Згідно з актом наданих послуг від 05.11.2026 до зазначеної суми включено: оформлення договору, консультації та ордера - 4000 грн; адвокатські запити - 4000 грн; аналіз практики та підготовку позову - 12000 грн; усунення недоліків - 2500 грн; заяву про забезпечення позову - 2500 грн; апеляційну скаргу на відмову в забезпеченні позову - 2500 грн; відповідь на відзив - 7500 грн; клопотання про прискорення розгляду - 1000 грн; заяву про додаткове рішення - 4000 грн.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених витрат, суд насамперед ураховує характер та складність адміністративної справи.

Предметом судового розгляду була правомірність дій територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо внесення відомостей про порушення позивачем правил військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також наявність підстав для зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії.

Спір мав немайновий характер, а його вирішення вимагало встановлення фактичних обставин внесення спірних відомостей, дослідження відповідних документів та застосування законодавства, яке регулює ведення військового обліку.

Суд не применшує значення справи для позивача, оскільки внесення відомостей про порушення правил військового обліку може мати для особи істотні правові наслідки.

Водночас значення справи для сторони не є єдиним критерієм визначення суми витрат, яка підлягає відшкодуванню, та має оцінюватися у взаємозв`язку з фактичним обсягом наданої правничої допомоги.

Оцінюючи зміст акта наданих послуг, суд звертає увагу, що до нього включено дії, пов`язані з оформленням договору про надання правничої допомоги, погодженням його умов та виготовленням ордера адвоката.

Зазначені дії спрямовані передусім на оформлення договірних відносин між адвокатом і клієнтом та підтвердження повноважень представника.

Хоча такі дії є необхідними для організації надання правничої допомоги, їх здійснення не свідчить про виконання самостійної правничої роботи, безпосередньо спрямованої на вирішення спірних правовідносин.

Тому суд не вбачає достатніх підстав для покладення вартості зазначених організаційних дій на відповідача як окремих витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, суд ураховує, що надання консультацій, аналіз законодавства та судової практики, опрацювання документів і підготовка позовної заяви є взаємопов`язаними складовими правничої допомоги, спрямованої на формування та обґрунтування правової позиції позивача.

Саме по собі зазначення цих дій окремими позиціями в акті не підтверджує необхідності покладення на відповідача всієї визначеної сторонами вартості кожної з них.

Суд виходить із того, що аналіз нормативно-правового регулювання, дослідження судової практики та опрацювання документів є звичайними складовими підготовки процесуальних документів, а тому їх вартість має оцінюватися з урахуванням фактичного обсягу виконаної роботи та недопущення необґрунтованого дублювання витрат.

Ураховуючи характер спірних правовідносин, обсяг правничої допомоги, необхідної для розгляду справи, зміст виконаних адвокатом робіт та значення спору для позивача, суд дійшов висновку, що обґрунтованою сумою витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає розподілу між сторонами, є 5000 грн.

Водночас рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2026 позовні вимоги задоволено частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Застосовуючи зазначене правило до визначеної судом обґрунтованої суми витрат на професійну правничу допомогу та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Щодо вимог про відшкодування судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову та апеляційної скарги на ухвалу про відмову в її задоволенні, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Водночас при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує характер понесених витрат, обставини їх виникнення та результати розгляду відповідних процесуальних звернень.

Судом установлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 998,40 грн за подання заяви про забезпечення позову та 2 662,40 грн за подання апеляційної скарги на ухвалу про відмову в її задоволенні.

Ухвалою суду першої інстанції у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Постановою суду апеляційної інстанції від 28.10.2026 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а зазначену ухвалу - без змін. При цьому питання розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції не вирішувалося.

Отже, процесуальні звернення, у зв`язку з якими позивачем сплачено судовий збір, не були задоволені, а їх результат не змінився за наслідками апеляційного перегляду.

Суд зазначає, що забезпечення позову є самостійним процесуальним інститутом, застосування якого залежить від наявності підстав, визначених статтею 150 КАС України. Обґрунтованість заяви про забезпечення позову оцінюється незалежно від обґрунтованості позовних вимог, а тому часткове задоволення позову саме по собі не свідчить про обґрунтованість відповідного процесуального звернення.

Ураховуючи, що за результатами розгляду заяви про забезпечення позову та її апеляційного перегляду підстав для застосування заходів забезпечення позову не встановлено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача витрат зі сплати судового збору, понесених позивачем у зв`язку з ініціюванням зазначених процесуальних процедур.

Аналогічний підхід до вирішення питання про відшкодування судового збору за подання заяв про забезпечення позову викладено в ухвалі Другого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2026 року у справі № 440/2434/26 з урахуванням висновку Верховного Суду, наведеного в додатковій постанові від 15 червня 2021 року у справі № 826/6548/18.

Таким чином, з огляду на наведені обставини та їх сукупну оцінку, заява представника позивача підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 241- 246, 252, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 520/25317/26 - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

У задоволенні іншої частини заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лазарєв В.В.