Рішення № 141368210 у справі № 560/14288/26 від 09.11.2026

Справа № 560/14288/26

РІШЕННЯ

іменем України

09 листопада 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить:

1. Визнати протиправними дії Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби за пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у взаємозв`язку з абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 цього Закону за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи та потребує постійного стороннього догляду.

2. Зобов`язати Національну академію Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у взаємозв`язку з абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 цього Закону як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом під час дії воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи та потребує постійного стороннього догляду, за відсутності інших членів її сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за його матір`ю - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду.

Проте відповідач повідомив, що підстав для звільнення ОСОБА_1 немає.

Ухвалою суду від 27.07.2026 відкрито провадження у справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що 09.06.2026 позивач подав рапорт про звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи. Однак поданих до рапорту документів було недостатньо для підтвердження відповідної підстави для звільнення. Зокрема, у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 30.04.2026 не встановлено потреби матері позивача у постійному сторонньому догляді, а висновок ЛКК від 14.05.2026 за формою №080-4/о, на думку відповідача, не є належним документом для підтвердження такої потреби.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1 .

Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 130/26/2931/В від 30.04.2026 ОСОБА_2 встановлено II групу інвалідності.

ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби на підставі п.п. "г" п.3 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи.

Додатками до рапорту було подано копії: паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 ; свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №0[телефон приховано] від 19.05.2026; паспорта та РНОКПП ОСОБА_2 ; витягу з реєстру територіальної громади щодо ОСОБА_2 ; витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №130/26/2931/В від 30.04.2026, номер рішення 130/26/2931/Р; висновку ЛКК №20 про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, від 14.05.2026; рішення Хмельницького міського суду від 26.04.2002 у справі №2-1917 про розірвання шлюбу; свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 від 21.09.2002; свідоцтва про народження ОСОБА_4 ; витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №0[телефон приховано] від 28.05.2026; свідоцтва про смерть ОСОБА_5 ; паспорта, РНОКПП та пенсійного посвідчення ОСОБА_6 ; свідоцтва про народження ОСОБА_7 ; паспорта ОСОБА_8 ; нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_8 від 02.06.2026, зареєстрованої в реєстрі за №1630; витягу з реєстру територіальної громади щодо ОСОБА_8 .

У звільненні за цією підставою позивачу було відмовлено з огляду на те, що поданих ним документів недостатньо для підтвердження підстави для звільнення, оскільки у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №130/26/2931/В від 30.04.2026 не зазначено потреби матері позивача у постійному сторонньому догляді.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.

Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно з частинами 1, 3, 5 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону № 2232-XII).

Частиною 2 статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232-XII.

Суд встановив, що позивач проходить військову службу за контрактом та звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII.

Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII, якими визначено підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом.

Згідно з підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Частиною 12 статті 26 Закону № 2232-XII визначено перелік сімейних обставин та інших поважних причин, за наявності яких військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII.

Однією із таких сімейних обставин є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (абзац 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII).

Саме з вказаної підстави позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби.

Частиною 7 статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Положення № 1115/2009).

Відповідно до пункту 1 Положення № 1115/2009 цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період.

Згідно із пунктом 12 Положення № 1115/2009 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців з державою, зокрема включення їх до списків особового складу органів Держприкордонслужби або виключення з таких списків, присвоєння військових звань, пониження у військових званнях, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо, оформлюється письмовими наказами на підставі документів, види та форма яких установлюються наказом Міністерства внутрішніх справ України.

Пунктом 13 Положення № 1115/2009 встановлено, що право видавати накази по особовому складу мають Голова Державної прикордонної служби України та згідно з визначеними ним повноваженнями посадові особи з числа його заступників, керівник розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, начальники (командири) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, керівники закладів фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби, начальники навчальних центрів, науково-дослідних установ та органів забезпечення, які утримуються на окремих штатах і за посадами яких штатом передбачено військове звання підполковника (капітана 2 рангу) і вище (далі - начальники).

Відповідно до пункту 279 Положення № 1115/2009 військовослужбовець може бути звільнений за сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Звільнення військовослужбовців з цих підстав здійснюється згідно з письмовими документами, які підтверджують наявність у них відповідних сімейних обставин або інших поважних причин.

Згідно з пунктом 288 Положення № 1115/2009 у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.

У разі звільнення військовослужбовця з військової служби за рішенням командування за розпорядженням начальника органу Держприкордонслужби, в якому проходить службу військовослужбовець, кадровий підрозділ органу забезпечує підготовку подання про його звільнення.

Форма та порядок подання про звільнення військовослужбовців з військової служби та перелік документів, які додаються до нього у випадках, передбачених абзацами першим і другим цього пункту, визначаються наказом Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 307 Положення №1115/2009 з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації військовослужбовці Держприкордонслужби звільненню не підлягають, крім випадків, визначених статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а строк військової служби (дія контракту) продовжуються на строки, визначені статтею 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідний перелік документів, які мають додаватись військовослужбовцями Державної прикордонної служби України до рапорту для підтвердження підстави для звільнення, відсутній.

Разом з тим, такий перелік документів, який подається з поданням до звільнення, затверджений для іншого виду збройного формування - Збройних Сил України.

Так, механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція № 170).

Згідно з пунктом 12.11 розділу XII Інструкції № 170 перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Зокрема, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

Судом встановлено, що позивачем подано відповідачу рапорт про звільнення з військової служби у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю - ОСОБА_2 .

Так, зі змісту витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 130/26/2931/В від 30.04.2026 вбачається, що ОСОБА_2 встановлено II групу інвалідності.

За результатами розгляду рапорту позивача відповідач листом від 16.07.2026 №08.01/8640-26-Вих повідомив про відсутність підстав для звільнення з військової служби, звернувши увагу, зокрема, що згідно з долученим до рапорту витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 130/26/2931/В від 30.04.2026 зазначено: п. 17.1.3 «Рішення щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді: не застосовується».

Надаючи оцінку такому висновку відповідача суд зазначає наступне.

Форму направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи та витягу рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я України від 10.12.2024 №2067.

Так, у п. 27 направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи вказується мета направлення особи на оцінювання, зокрема - зазначаються числа, що відповідають таким цілям направлення особи на оцінювання: встановлення інвалідності - 1; зміна причини інвалідності - 2; закінчення строку, на який встановлено інвалідність, - 3; повторне оцінювання у разі настання змін у стані здоров`я - 4; оновлення рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, - 5; встановлення ступеню втрати професійної працездатності - 6; продовження тимчасової непрацездатності - 7; визначення медичних показань для забезпечення автомобілем та/або електроскутером і протипоказань до керування ними - 8; встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням, трудовим каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я - 9; визначення потреби в постійному догляді та інших соціальних послугах - 10; призначення допоміжних засобів реабілітації (технічних та інших засобів реабілітації) та/або медичних виробів - 11; встановлення причинного зв`язку інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві 12.

Форма витягу з рішення експертної команди передбачає проставлення навпроти питань, які вирішувалися експертною командою, одного із двох варіантів рішення - «так» або «ні».

Аналіз змісту затверджених форм документів, що застосовуються під час проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, свідчить про те, що встановлення інвалідності та визначення потреби у постійному сторонньому догляді є різними за своєю правовою природою цілями проведення такого оцінювання. Вони передбачені як самостійні підстави направлення на оцінювання та не є взаємозалежними процедурами. Отже, вирішення одного з цих питань не означає автоматичного розгляду іншого.

В свою чергу, зазначення у наданому позивачем витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 130/26/2931/В від 30.04.2026 у графі 17.1.3 «не застосовується» свідчить про те, що питання щодо визначення потреби у постійному сторонньому догляді експертною командою не розглядалося та відповідне рішення з цього приводу не приймалося.

Отже, експертна команда під час проведення оцінювання не досліджувала питання потреби у постійному сторонньому догляді та не приймала відповідного рішення з цього приводу. Позначку «не застосовується» у пункті 17.1.3 витягу з рішення експертної команди слід розуміти як таку, що відповідне питання не входило до предмета проведеного оцінювання, а тому рішення щодо нього не приймалося, а не як негативний висновок щодо потреби особи у постійному сторонньому догляді.

Натомість відповідачем не враховано та залишено поза увагою, що факт необхідності здійснення постійного догляду за матір`ю позивача з інвалідністю II групи підтверджується наданим до рапорту висновком №20 про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, виданий Медичним Центром "Оксфорд Медікал" м. Хмельницький від 14.05.2026, ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.

За змістом положень Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 №189, при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункт 1 розділу III Порядку).

За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:

1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;

2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;

3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;

4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).

Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:

форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві";

висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), до досягнення дитиною 16-річного віку.

З 01.01.2025 набув чинності Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 (далі - Порядок №1338), який визначає процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (далі - особа) з метою встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, соціальній та психологічній реабілітації, а також складення та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю на основі комплексного реабілітаційного обстеження особи та індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) (пункт 1).

Відповідно до пунктів 7, 8 і 9 Порядку №1338 проведення оцінювання організовується у закладі охорони здоров`я, в якому затверджено перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання. Оцінювання проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди), які встановлюють потребу в постійному сторонньому догляді.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407 (в редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 27.11.2025 №1811) затверджено, зокрема, форму первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду» та інструкцію щодо її заповнення.

Відповідно до пункту 2 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду» визначено, що висновок призначений для реєстрації порушень функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, в тому числі для реєстрації когнітивних порушень, які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин (F10-F19), шизофренії (F20), первазивних розладів психологічного розвитку (F84), нейродегенеративних захворювань (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинних захворювань головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекції, наслідків черепно-мозкової травми, новоутворень, метаболічних порушень та інтоксикацій, аутоімунних захворювань, генетичних захворювань тощо.

Пунктом 5 Інструкції визначено, що Висновок надається особі, яка потребує постійного стороннього догляду, або її законному представнику.

Пункт 4 Висновку, в якому зазначається про визначення ЛКК потреби особи в постійному сторонньому догляді, не заповнюється (пункт 8 Інструкції).

Суд також звертає увагу, що у листі №28/38734/2-25 від 12.12.2025, адресованому Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерство охорони здоров`я України щодо застосування наказу Міністерства охорони здоров`я України від 27.11.2025 №1811 роз`яснило, що особа вважається такою, що потребує постійного стороннього догляду, у тому числі у випадку, коли у виданому їй витязі з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи в графі «Потреба в постійному сторонньому догляді» стоїть прочерк або зазначено «Не встановлюється», але при цьому особа має один із інших чинних документів (наведених вище висновків ЛКК чи інше рішення ЕКОПФО), в якому визначена така потреба. Висновок за формою № 080-4/о видається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги.

Отож, на час звернення позивача з рапортом про звільнення з військової служби ЛКК має повноваження визначати потребу особи у постійному сторонньому догляді.

З матеріалів справи встановлено, що до рапорту про звільнення з військової служби позивач додав, зокрема, витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 30.04.2026 №130/26/2931/В, яким ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності.

Крім того, до рапорту додано висновок лікарсько-консультативної комісії від 14.05.2026 №20 про наявність порушень функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, яким підтверджено потребу ОСОБА_2 в постійному сторонньому догляді.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що висновок №20 про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, виданий Медичним Центром "Оксфорд Медікал" м. Хмельницький від 14.05.2026, є належним медичним документом, який безпосередньо підтверджує потребу матері позивача з інвалідністю у постійному сторонньому догляді.

Суд звертає увагу, що зі змісту листа відповідача від 16.07.2026 №08.01/8640-26-Вих та листа бесіди вбачається, що підставою для відмови у звільненні позивача з військової служби стала виключно відсутність у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 30.04.2026 №130/26/2931/В відомостей про потребу матері позивача в постійному сторонньому догляді.

При цьому відповідач не зазначив про наявність інших обставин, які перешкоджають звільненню позивача з військової служби, зокрема не висловив зауважень щодо поданих документів на підтвердження відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення матері позивача.

Отже, наведена відповідачем підстава для відмови у звільненні позивача з військової служби не може вважатися обґрунтованою, оскільки потреба матері позивача в постійному сторонньому догляді підтверджується належним медичним документом - висновком лікарсько-консультативної комісії від 14.05.2026 №20 за формою №080-4/о, який було долучено до рапорту.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи підтверджено наявність у позивача права на звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи та потребує постійного стороннього догляду.

Відтак, дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду, є протиправними.

Щодо способу відновлення порушеного права позивача у спірних правовідносинах, суд наголошує, що саме відповідач є суб`єктом, до повноважень якого належить вирішення питання щодо звільнення позивача з військової служби за наслідком розгляду рапорту про звільнення з військової служби або надання мотивованої відмови в такому.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.

У постанові від 11.02.2020 у справі №0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22.09.2022 у справі №380/12913/21.

Отже, для захисту порушеного права позивача належить зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) прийняти рішення (наказ) про звільнення з військової служби ОСОБА_1 відповідно до підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" через сімейні обставини, а саме у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Суд враховує, що відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1064,96 грн. У той же час, позивач був звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи зазначене, суд роз`яснює позивачу його право подати до суду клопотання про повернення сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) прийняти рішення (наказ) про звільнення з військової служби ОСОБА_1 відповідно до підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" через сімейні обставини, а саме у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 09 листопада 2026 року

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )

Головуючий суддя Д.А. Божук