Рішення № 141368294 у справі № 357/16486/26 від 10.11.2026

Справа № 357/16486/26

Провадження № 2/357/9909/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Бебешко М. М. ,

при секретарі - Ільницька І. П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

16 вересня 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 376511275 від 03.07.2020 у розмірі 36 971,40 грн та просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.07.2020 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 (далі - Відповідач) укладено договір № 376511275 на суму 24 750,00 грн.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 9VUG83Q8.

Згідно з умовами Кредитного договору, Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав Відповідачу грошові кошти у сумі 24 750,00 шляхом перерахування через банк-провайдер.

28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01.

Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 100 від 22.09.2020, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 6 від 15.07.2021 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

15.04.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 15/04/25-Е (далі - Договір факторингу 3) відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до Реєстру Боржників № БН від 15.04.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 36 971,40 грн.

Загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить - 36 971,40 грн, яка складається з: 22 857,25 грн - заборгованість по тілу кредиту; 14 114,15 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 вересня 2026 року справу передано на розгляд судді Бебешко М.М.

Ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2026 року після одержання відомостей про зареєстроване місце проживання відповідача прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 06 листопада 2026 року о 10:20 годин. Задоволено клопотання про витребування доказів представника позивача. Витребувано в Банка-емітента АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (ЄДРПОУ: 14360570, електронна адреса: [пошта прихована]): 1. Інформацію: - чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжну картку (платіжні картки) : • маска Карти: НОМЕР_4 - про факт зарахування коштів : • зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_4 за період від 03.07.2020 до 08.07.2020 в сумі 24750,00 грн.; емітент Карти - АТ КБ "ПРИВАТБАНК"; - чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); - чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за платіжною карткою (платіжними картками): • маска Карти: НОМЕР_4 - та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). 2.У разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ): • зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_4; за період від 03.07.2020 до 08.07.2020 в сумі 24750,00 грн.; емітент Карти - АТ КБ "ПРИВАТБАНК"; - витребувати інформацію у вигляді: • первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію. У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти Позичальника) • повного номера рахунка (рахунків) що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ): • маска Картки: НОМЕР_4 3.У випадку, якщо номер телефону НОМЕР_3 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за платіжною карткою (платіжними картками): • маска Картки: НОМЕР_4 -витребувати номери телефонів що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) (Клієнта банку) за платіжною карткою (платіжними картками): • маска Картки: НОМЕР_4 4.У випадку, якщо картковий рахунок за: • маска Картки: НОМЕР_4 - не належить Позичальнику - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), витребувати інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок: • маска Картки: НОМЕР_4.

14 жовтня 2026 року засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_1 в якому просив відмовити в задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтовано тим, що позивач повинен підтвердити перехід спірної вимоги на кожному етапі її відступлення. Саме по собі укладення останнього договору факторингу не усуває необхідності перевірити, чи набули відповідну вимогу попередні кредитори. Перше відступлення позивач обґрунтовує договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та Реєстром прав вимоги № 100 від 22.09.2020. На підтвердження виконання цієї операції також надано протокол узгодження предмета факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги й акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2020.

Розділом 3 договору факторингу № 28/1118-01 передбачено сплату фінансування на банківський рахунок клієнта. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на відповідний рахунок.

В акті звірки станом на 31.12.2020 зазначено про сплату фінансування за Реєстром прав вимоги № 100 від 22.09.2020 у сумі 5 607 188,51 грн. Однак серед наданих відповідачу матеріалів не виявлено платіжних доручень, банківських виписок або інших первинних документів, які підтверджують перерахування цієї суми ТОВ «Таліон Плюс» та її зарахування на рахунок ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». У переліку додатків до позову під №11 зазначені акт звірки і протокол узгодження, але окремого первинного документа про оплату саме цієї передачі в переліку не названо. Акт звірки відображає узгоджені сторонами відомості бухгалтерського обліку. Він не є первинним документом, яким оформлюється перерахування коштів, та сам по собі не дає можливості перевірити здійснення банківської операції.

Достатність для підтвердження фактичного перерахування фінансування без документів, на підставі яких його складено. Протокол узгодження предмета факторингової операції підтверджує погодження сторонами складу та обсягу переданих вимог. Водночас він не є документом про рух коштів і не підтверджує зарахування фінансування на рахунок первісного кредитора. Погодження передачі вимоги та виконання фінансування є різними обставинами, які потребують окремої оцінки.

Відповідач враховує, що пункт 4.1 договору факторингу пов`язує перехід права вимоги з підписанням відповідного реєстру. Тому відсутність первинних документів про оплату не ототожнюється з автоматичною недійсністю договору або безумовною, відсутністю переходу вимоги. Проте ця умова не підтверджує фактичного виконання фінансування, на яке посилається позивач, і не надає акту звірки наперед встановленої доказової сили.

Документи про оплату наступних відступлень стосуються розрахунків між іншими учасниками факторингового ланцюга. Вони не підтверджують перерахування коштів від ТОВ

«Таліон Плюс» первісному кредитору за Реєстром прав вимоги № 100 від 22.09.2020 та не замінюють доказів виконання першої операції. Обов`язок підтвердити обставини набуття спірної вимоги покладається на позивача. Відповідач не зобов`язаний доводити відсутність платежів між іншими юридичними сови до банківських документів яких він не має доступу.3 огляду на викладене зазначений в акті звірки факт сплати фінансування не підтверджений наданими відповідачу первинними документами. Просить суд оцінити цей недолік доказування разом з умовами договору, реєстром та іншими матеріалами справи під час перевірки безперервного переходу спірної вимоги до позивача. Наявність кредитного договору та розрахунку боргу не звільняє ТОВ «ФК «ЕЙС» від доказування власного права на одержання заявленої суми.

Останню передачу позивач обґрунтовує договором факторингу № 15/04/25-Е від 15.04.2025, укладеним між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС». За пунктом 1.2 договору відступлення права вимоги відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників за формою додатка № 2. Отже, сторони прямо визначили юридичний факт, із настанням якого пов`язали зміну кредитора. Позивач повинен підтвердити підписання акта щодо реєстру, який містить саме вимогу до відповідача. Відповідно до статей 514 та 629 ЦК України зміст і момент переходу вимоги мають установлюватися з урахуванням погоджених сторонами умов договору. Неможливо визнати вимогу переданою лише з посиланням на існування договору, не перевіривши виконання передбаченої ним умови передачі. У реєстрі від 15.04.2025 під № 1797 зазначено відповідача, його РНОКПП, кредитний договір та суму 36 971,40 грн. Водночас серед наданих відповідачу документів виявлено додаток № до договору з назвою «ФОРМА АКТА прийому-передачі Реєстру Боржників». У ньому не заповнені дата конкретної передачі, реквізити відповідного реєстру, кількість боржників та загальна сума переданої заборгованості. Підписи і печатки сторін на погодженій формі підтверджують її затвердження як додатка до договору, але самі по собі не підтверджують здійснення конкретної передачі за цією формою.

У переліку додатків до позову під № 17 зазначено копію акта приймання-передачі реєстру боржників. Відповідач не стверджує, що такого документа немає в судовому примірнику матеріалів, але заперечує можливість підтвердження передачі лише незаповненою формою. Прошу суд дослідити фактично поданий документ: його дату, підписи сторін, зазначення реєстру та зв`язок із вимогою до відповідача за кредитним договором № 376511275 від 03.07.2020.

Крім того відповідач заперечив щодо розміру витрат на правову допомогу, вважаючи, що витрати в розмірі 7000,00 грн є неспівмірними зі складністю справи.

16 жовтня 2026 року через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив від представника позивача Сахарової О.І, яка обґрунтована тим, що Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни; б) дарування; в)факторингу, - постанова Верховного суду від 07.10.2018 по справі №243/11704/15-ц. Статтею 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України). Щодо оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 З вищевикладеного випливає, що оплата не є предметом доказування, однак для повного та всебічного розгляду справи Позивачем додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» згідно Договору факторингу 1 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги №100 від 22.09.2020 до Договору факторингу 1 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додається Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги (Додаток 11 до позовної заяви).

Акт звірки взаєморозрахунків є документом, який підтверджує погодженість сторонами даних бухгалтерського обліку та відображає фактичний стан виконання зобов`язань у межах господарських відносин. Його підписання уповноваженими представниками сторін свідчить про перевірку і прийняття сторонами інформації про наявність або відсутність заборгованості. З огляду на зазначене, акт звірки набуває значення належного доказу у підтвердження існування чи відсутності заборгованості між сторонами. Якщо акт звірки підписано сторонами без застережень і ним зафіксовано відсутність непогашених зобов`язань (нульове сальдо), такий документ слід розцінювати як підтвердження факту належного виконання сторонами взаємних обов`язків та відсутності фінансових претензій одна до одної. Саме у цьому полягає його основна мета - юридичне засвідчення відсутності заборгованості. Разом з тим, слід зазначити, що надання Позивачем актів звірки взаєморозрахунків у матеріали справи не є його процесуальним обов`язком, оскільки вимоги про підтвердження переходу права вимоги та обсягу заборгованості належним чином підтверджуються договорами факторингу, протоколами погодження та витягами з відповідних реєстрів прав вимоги. Подання актів звірки має виключно допоміжне доказове значення та було здійснене Позивачем з метою підтвердження відсутності непогашених фінансових зобов`язань між сторонами. Таким чином, зазначені документи лише додатково узгоджують і відображають стан взаєморозрахунків, однак самі по собі не впливають на факт доведеності переходу права вимоги

У випадку відсутності фінансування договори факторингу було б розірвано в односторонньому порядку кожним із Клієнтів, що унеможливлює укладання додаткових угод до вказаних договорів, що чинні до сьогодні. Оскільки в договорах факторингу чітко визначено, що моментом набуття права вимоги є підписання Реєстру прав вимог або Реєстру боржників та Акту прийому-передачі реєстру позивач належним чином довів факт переходу права вимоги. Таким чином, якщо в договорі прямо зазначено, що право вимоги переходить у момент підписання реєстру прав вимоги, а не після здійснення оплати, то цей пункт договору має пріоритет. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами, тому факт підписання реєстру означає, що сторони погодили перехід права вимоги незалежно від подальших платежів. Тобто, факт наявності або відсутності фінансування за відповідним договором є внутрішнім взаємовідносинами фінансових компаній. В цьому контексті важливим є те, що перехід прав вимоги відбувся після підписання сторонами відповідних Реєстрів. Навіть за умови відсутності фінансування за вищезгаданим договором перехід прав вимоги вважається таким що відбувся в момент підписання сторонами відповідних Реєстрів. В такому випадку обидва товариства вирішують даний спор у судовому порядку. Чинне законодавство не встановлює прямої вимоги про те, що право вимоги переходить лише після оплати. Стаття 1077 ЦК України, яка регулює факторинг, лише встановлює обов`язок сплати за договором факторингу, але не визначає момент переходу прав. Це дозволяє сторонам договору самостійно визначати, коли відбувається перехід права вимоги, що відповідає загальному принципу свободи договору (волі сторін), закріпленому в цивільному праві. Таким чином, Сторони можуть самостійно встановлювати строки для проведення оплати й даний факт не взаємопов`язаний з предметом договору та переходом права вимоги.

Таким чином твердження Відповідача на недоведеність переходу права вимоги в зв`язку з тим, що Позивачем не долучено докази, що підтверджують оплату договорів факторингу є нікчемними. Враховуючи наведене, Позивач дійсно підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки він виконав умови договору факторингу, надавши відповідні документи. Звертаємо увагу Суду на те, що Позивач набув право вимоги до Відповідача на підставі Договору факторингу №15/04/25-Е від 15.04.2025. Хоча перерахування коштів клієнту не є предметом доказування у даному спорі, оскільки факт переходу прав вимоги підтверджується підписанням відповідного реєстру боржників, як це прямо передбачено умовами зазначеного договору. Таким чином Позивач не має обов`язку надавати докази здійснення оплати за відступлені права вимоги, оскільки така обставина не впливає на законність переходу права вимоги відповідно до положень чинного законодавства та договору факторингу. Разом із тим, з метою забезпечення всебічного та об`єктивного розгляду справи, Позивач додав до матеріалів позову копії платіжних інструкцій, що підтверджують проведення оплати за набуття права грошової вимоги за Договорами факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 та № 15/04/25-Е від 15.04.2025 ( Додаток 14, 18 до позовної заяви).

Надані Позивачем витяги з Реєстру прав вимоги до Договорів факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, № 05/0820-01 від 05.08.2020 та № 15/04/25-Е від 15.04.2025 підписані та мають печатки уповноважених осіб, а також зазначена вся важлива інформація, а саме: номер реєстру, номер договору, дата договору, суми заборгованостей, реквізити сторін. Дані документи долучені разом з позовною заявою. Ці документи містять всі необхідні реквізити, підписи сторін та оформлені належним чином, відповідно до встановлених форм договорів факторингу.

Право вимоги за Кредитним договором № 376511275 від 03.07.2020 передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та в подальшому Позивачу на підставі Реєстрів прав вимоги, який оформлений належним чином.

26 жовтня 2026 року через засоби поштового зв`язку на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від відповідача ОСОБА_1 , в яких зазначив, що позивач не пояснив, яким саме заповненим актом підтверджується передача реєстру з вимогою за кредитним договором №376511275 від 03.07.2020. Саме по собі зазначення копії акта під № 17 у переліку додатків до позову не підтверджує змісту фактично поданого документа. Наявність у реєстрі від 15.04.2025 запису №1797 щодо відповідача дозволяє визначити, якої вимоги стосується цей запис. Однак реєстр не замінює акта, з підписанням якого пункт 1.2 договору пов`язує перехід права вимоги. Так само платіжні інструкції про оплату за договором не є доказами підписання цього акта. Доводи про те, що договори факторингу не розірвані та не визнані недійсними, також не спростовують зазначеного. Відповідач заперечує доведеність набуття позивачем права вимоги саме до мене. Чинність договору та виконання передбачених ним умов переходу права вимоги є різними обставинами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 розмежувала питання дійсності договору відступлення та переходу права вимоги від особи, якій це право належить. З огляду на цей висновок наявність чинних договорів не усуває обов`язку підтвердити набуття спірного права кожним наступним кредитором.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, покладено на позивача. Згідно зі статтею 89 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед установленої сили.

Прошу суд дослідити документ, зазначений під № 17 у додатках до позову, та перевірити, чи є він заповненим і підписаним актом передачі відповідного реєстру. Якщо до суду подано окремий акт, відмінний від наданої мені погодженої форми, прошу надати можливість ознайомитися з ним та подати свої пояснення. За відсутності доказів виконання умови пункту 1.2 договору набуття ТОВ «ФК «ЕЙС» спірного права вимоги не є доведеним.

На підтвердження фінансування першого відступлення за договором № 28/1118-01 від 28.11.2018 та Реєстром прав вимоги № 100 від 22.09.2020 позивач посилається на акт звірки взаємних розрахунків. У цьому акті зазначено сплату 5 607 188,51 грн. Водночас серед наданих мені матеріалів не виявлено платіжних доручень, банківських виписок або інших первинних документів, які підтверджують відповідне перерахування коштів. Акт звірки відображає погоджені сторонами відомості бухгалтерського обліку. Сам по собі він не є первинним документом, яким оформлюється перерахування коштів. У пункті 21.18 постанови об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2023 у справі № 910/9796/19 наведено підхід щодо оцінки акта звірки з урахуванням підтвердження його відомостей первинними документами та підписання уповноваженими особами. Тому просить оцінювати цей акт разом із документами, на підставі яких його складено.

27 жовтня 2026 року надійшла відповідь від АТ КБ «ПриватБанк» на ухвалу про витребування доказів.

29 жовтня 2026 року через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення від представника позивача, в яких наведена позиція представника позивача, яка раніше була викладена у відповіді на відзив.

В судове засідання 10 листопада 2026 року учасники справи не з`явились.

В силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

03 липня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір № 376511275 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Відповідно до п.1.1 Договору За цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит на суму 24750 грн 00 коп. (двадцять чотири тисячі сімсот п`ятдесят грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплачувати проценти Кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах.

Згідно п. 1.2 - 1.5 Договору 1.2.Кредит надається строком на 126 (сто двадцять шість) днів. 1.3.Строк дії Договору обчислюється з моменту його укладення Сторонами та до закінчення строку на який надано Кредит, але в будь-якому разі Договір діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань. 1.4. Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у наступному розмірі - 237,90 (двісті тридцять сім цілих дев`ять десятих) відсотків річних від суми Кредиту за весь час користування ним (далі - «Процентна ставка»), починаючи з першого дня надання суми Кредиту Позичальнику та до закінчення строку на який видавався Кредит 1.5. Рекомендований розрахунок сукупної вартості Кредиту, суми та дати платежів, які здійснюються в ануїтетній формі, зазначаються в Графіку платежів, що є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1 до Договору).

Згідно п. 1.6 - 1.8 Договору Графік платежів складається таким чином, що на дату кожного чергового платежу Позичальником підлягає поверненню частина наданого в користування тіла Кредиту та всі нараховані проценти за користування Кредитом. 1.7. Проценти за користування Кредитом, в розмірі передбаченому в п. 1.4. Договору, нараховуються за кожен день користування грошовими коштами, відповідно до суми Кредиту, яка фактично знаходиться в користуванні у Позичальника. 1.8. У випадку не повернення будь-якого з платежів, у строки передбачені Графіком платежів, Кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов`язань Позичальника, при чому проценти за користування Кредитом нараховуються від фактичного залишку суми Кредиту. Всі нараховані проценти за користування Кредитом мають бути сплачені на дату кожного із наступних чергових платежів, при цьому Сторони погодили що Кредитодавець, по аналогії з порядком, визначеним в абз. 2 п.1 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» надає Позичальнику оновлений Графік платежів, шляхом відображення такого графіку в Особистому кабінеті Позичальника.

Згідно п. 4.1 Договору Невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua.

Згідно Додатку № 1 - Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною Договору Загальна вартість Кредиту складає 150,73% від суми Кредиту (у процентному вираженні) або 37305 грн 76 коп. (тридцять сім тисяч триста п`ять грн. сімдесят шість коп.) (у грошовому вираженні) та включає в себе: 1) проценти за користування Кредитом які складають 50,73% від суми Кредиту (у процентному вираженні) або 12555 грн 76 коп. (у грошовому виразі); 2) суму (тіло) Кредиту в розмірі 24750 грн (у грошовому вираженні). 3. Орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 237,90 %. 4. У випадку надання Кредиту не в день укладення Договору, Термін платежу автоматично зміщується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання Кредиту, та становить 126 (сто двадцять шість) днів користування Кредитом починаючи з дати отримання Кредиту Позичальником. 5. Сторони погодили що у разі якщо повернення Кредиту здійснюється Позичальником не у відповідності до Графіку платежів вказаного в п. 1 цього Додатку № 1, а саме у разі дострокового повернення Кредиту чи прострочення будь-якого чергового платежу, Кредитодавець, по аналогії з порядком, визначеним в абз. 2 п.1 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» надає Позичальнику оновлений графік платежів, шляхом відображення такого графіку в Особистому кабінеті Позичальника.

Кредитний договір був підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором 9VUG83Q8.

Надання кредиту в сумі 24750,00 грн підтверджується Довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а також інформацією від АТ КБ «ПриватБанк» про те, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_4 , також підтвердили випискою по рахунку зарахування коштів 03.07.2020 на суму 24750,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи в електронному вигляді.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 12 Закону визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі №761/35556/14 зроблено висновок, що «невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним».

У справі, що розглядається, встановлено, що між відповідачем та первісним кредитором було укладено кредитний договір, за яким відповідачу було надано грошові кошти з визначенням усіх істотних умов, зокрема, розміру кредиту, строку користування та процентної ставки.

Підписавши кредитний договір електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора 9VUG83Q8, відповідач добровільно погодився з умовами кредитування та взяв на себе обов`язок повернути отримані кошти у строк і порядку, передбаченому договором. Відповідачем не надано доказів оспорення факту укладення договору, відсутності волевиявлення або фальсифікації зазначених документів, що в силу положень ст. 204 ЦК України свідчить про презумпцію правомірності правочину.

З наведених обставин справи вбачається, що кредитний договір на підставі якого позивачем заявлено про стягнення заборгованості був укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора та наданням персональних даних відповідача.

Отже, виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, суд приймає до уваги те, що вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (РНОКПП, реквізити банківської картки на яку первісним кредитором здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, номер телефону, адреса місця проживання та електронної пошти, були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, ним до суду не надано. Також слід звернути увагу на те, що відповідач до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій не звертався, як і не оскаржував правомірність укладеного договору.

В постанові Верховного суду від 24 жовтня 2019 року в справі № 357/2127/18 зроблено висновок, про те що Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (далі - Положення № 254), визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції, та їх обов`язкові реквізити. Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій. До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України. Пунктом 5.1 глави 5 Положення № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується у регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа. Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) з особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунка, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунка. Отже, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що виписки з особового рахунка клієнта банку можуть слугувати як документи, що підтверджують фінансові операції;

Надання кредиту в сумі 24750,00 грн підтверджується Довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а також інформацією від АТ КБ «ПриватБанк» про те, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_4 , також підтвердили випискою по рахунку зарахування коштів 03.07.2020 на суму 24750,00 грн.

Все вищенаведене підтверджує, що відповідачем дійсно було укладено кредитний договір № 376511275 від 03.07.2020, отримано кредитні кошти в розмірі 24750,00 грн на картковий рахунок, відкритий на його ім`я.

Згідно розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 22.09.2020 сума заборгованості становить 32 662,87 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 24 750,00грн; заборгованість за процентами - 12 206,51 грн. Проценти нараховані за період з 04.07.2020 по 22.09.2020. Відповідачем були здійснені оплати на суму 4 145,07грн.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог вказав, що позивачем не було надано належних та достатніх доказів підтвердження переходу права вимоги за кредитним договором № 376511275 від первісного кредитора до позивача.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до боржників.

Згідно п. 2.1 Договору згідно умов цього договору Клієнт зобов`язується відступити фактору право вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог по формі встановленій у відповідному Додатку. Підписанням реєстру прав вимог сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним Реєстром прав вимог.

28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.

31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року (Додаток №13). При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31.12.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 31, згідно з якою строк дії Договору факторингу №28/1118-01 продовжено до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31.12.2023 сторони уклали додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, яка продовжує строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

Згідно витягу з Реєстру прав вимоги № 100 від 22.09.2020 ТОВ «Таліон плюс» набуло право вимоги за кредитним договором № 376511275 від 03.07.2020 в розмірі 32 662,87 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 24 750,00грн; заборгованість за процентами - 12 206,51 грн.

31.12.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2020 року зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 100 від 22.09.2020 за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018. Сторони підтверджують, що станом на 31.12.2020 року Фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за Реєстром прав вимоги № 100 від 22.09.2020 року за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року.

Отже, враховуючи, що сторонами договору факторингу №28/1118-01, погоджено оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за Реєстром прав вимоги № 100 від 22.09.2020 року за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, в суду відсутні підстави втручатись в договірні відносини між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс».

Отже, суд вважає, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження переходу права вимоги за договором № 376511275 від 03.07.2020 в розмірі 32 662,87 грн, від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс».

Посилання відповідача на п. 21.18 Постанови Об`єднаної палати Верховного суду від 02.06.2023 в справі №910/9796/19 суд суддів відхиляє, оскільки правові відносини, які виникли в справі за позовом до відповідача не є тотожними правовим відносинам, які наведені у Постанові. а висновок, на який посилається відповідач стосується інших обставин, аніж підтвердження оплати за договором факторингу.

ТОВ «Таліон Плюс», отримавши право вимоги до відповідача за договором № 376511275 від 03.07.2020 здійснив нарахування процентів за договором за період з 23.09.2020 по 20.10.2020, а тому загальна сума боргу становить 36 971,40 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 22 857,25 грн; заборгованість за процентами 14 114,15 грн.

05.08.2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" укладено Договір факторингу № 05/0820-01.

Відповідно до п. 2.1 Договору згідно умов цього Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п. Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку.

Згідно витягу з Реєстру прав вимоги № 6 від 15.07.2021 ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» набуло право вимоги за кредитним договором № 376511275 від 03.07.2020 в розмірі 36 971,40 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 22 857,25 грн; заборгованість за процентами 14 114,15 грн.

На підтвердження оплати Сума фінансування згідно реєстру прав вимог №6 від 15.07.2021 року до договору факторингу №05/0820-1 від 05.08.2020 надано платіжну інструкцію від 16 липня 2021 року № 335.

15.04.2025 року між ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 15/04/25-E.

За цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи чи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно п. 1.2 Договору Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 15/04/25-E від 15 квітня 2025 року Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників в кількості 2 973 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят три) після чого, з урахуванням пункту 1.2. Договору факторингу № 15/04/25-Е від «15» квітня 2025 року, від Клієнта до Фактора переходять Права Вимоги Заборгованості від Боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей. Загальна сума заборгованості складає 127 250 576.29 грн. (сто двадцять сім мільйонів двісті п`ятдесят тисяч п`ятсот сімдесят шість 29 копійок). Реєстр Боржників передано в повному об`ємі відповідно до умов Договору Факторингу № 15/04/25-Е від «15» квітня 2025 року, будь-яких зауважень до зазначеного Реєстру немає.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 15/04/25-E від 15 квітня 2025 року до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 376511275 від 03.07.2020 в розмірі 36 971,40 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 22 857,25 грн; заборгованість за процентами 14 114,15 грн.

На підтвердження оплати фінансування за відступлення Права Вимоги згідно Договору факторингу № 15/04/25-E від 15.04.2025 року позивачем надано платіжну інструкцію від 27 листопада 2025 року № 458.

Вказані обставини підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи в електронному вигляді.

Отже, перевіривши докази, долучені позивачем до позовної заяви, суд встановив , що позивачем підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами отримання ТОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 376511275 від 03.07.2020 на суму 36971,40 грн

Суд, перевіривши розрахунок заборгованості первісного кредитора та ТОВ «Таліон Плюс» встановив, що відсотки за договором нараховані в строк кредитування за відсотковою ставкою, яка наведена в п. 1.5 Договору.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, надавши оцінку доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

При вирішенні питання щодо стягнення судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

При зверненні до суду позивачем було сплачено 2662,40 грн судового збору за подання позову.

Згідно з положеннями статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн до матеріалів справи надано копію договору про надання правничої (правової) допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026, укладений між АБ «Тимошенко та партнери» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги 20/01/26-01 від 20.01.2026 , згідно з яким погоджено вартість послуги з усної консультації в сумі 500,00 грн.; підготовки адвокатського запиту в сумі 500,00 грн, складення позовної заяви в сумі 2500,00 грн., участі в судовому засіданні в сумі 1200,00 грн, Додаткову угоду № 25771064105 до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026, укладену 19.06.2026, Акт прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026, складений 25.06.2026.

Згідно додаткової постанови Верховного суду від 23 грудня 2021 року в справі № 923/560/ Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

ВС зауважив, що у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Враховуючи те, що дана справа про стягнення заборгованості є справою незначної складності, провадження відкрито в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку, що визначена позивачем сума понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 є необґрунтованою та є завищеною у контексті обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу 7000,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, відповідає критерію справедливості, розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи та вчинених адвокатами дій.

Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимоги з відповідача на користь позивача стягуються судові витрати в розмірі сплаченого судового збору 2662,40 грн та витрати на професійну правову допомогу 3000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № № 376511275 від 03.07.2020 у розмірі 36 971,40 грн (тридцять шість тисяч дев`ятсот сімдесят одна грн 40 коп).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати у справі за сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС». Місцезнаходження: Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, місто Київ, 02090. Код ЄДРПОУ: 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя М. М. Бебешко