Ухвала № 141368331 у справі № 357/4488/26 від 10.11.2026

Справа № 357/4488/26

Провадження № 2-п/357/98/26

У Х В А Л А

10 листопада 2026 року місто Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання - Шлейко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 3 заяву про перегляд заочного рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

05.10.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з даною заявою, шляхом направлення засобами поштового зв`язку, що зареєстрований судом 15.10.2026, у якій просив скасувати заочне рішення, Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.09.2026 у справі №357/4488/26 та призначити справу до розгляду у загальному порядку.

Заяву обґрунтовує тим, що 21.09.2026 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було ухвалено заочне рішення у справі №357/4488/26 за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким стягнуто з нього заборгованість за кредитним договором №12.08.2025-100001150 від 12.08.2025 у розмірі 30929,04 грн та судовий збір у сумі 2662,40 грн. Він не мав жодної об`єктивної можливості взяти участь у судових засіданнях, отримати ухвалу про відкриття провадження, позовну заяву з додатками чи подати відзив на позовну заяву у визначений судом строк, оскільки з 19 грудня 2025 року призваний на військову службу під час мобілізації в особливий період до лав Збройних Сил України та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду оператора відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів, що підтверджується витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 368 від 19.12.2025. Крім того, він є учасником бойових дій. Вважає нараховані суми відсотків, комісії та неустойки абсолютно незаконними та такими, що підлягають скасуванню в повному обсязі на підставі пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Отже, ТОВ «Споживчий центр» не мав правових підстав нараховувати будь-які відсотки (15300,00 грн), комісію (729,04 грн) та неустойку (4 900,00 грн) за Кредитним договором № 12.08.2025-100001150 за весь період його військової служби, починаючи з 19.12.2025. Єдиною сумою, яка могла бути предметом розгляду, є безпосередньо тіло кредиту - 10 000,00 грн. Зазначені обставини та додані докази його статусу військовослужбовця мають вирішальне значення для ухвалення законного та справедливого рішення у справі, однак, вони не були досліджені судом через поважність його відсутності.

20.10.2026 судом постановлено ухвалу, якою залишено заяву без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків заяви.

21.10.2026 ОСОБА_1 подав до суду заяву про усунення недоліків заяви про перегляд заочного рішення, шляхом направлення через підсистему «Електронний суд», яка передана для розгляду 22.10.2026.

23.10.2026 судом постановлено ухвалу, якою прийнято до провадження заяву, про перегляд заочного рішення та призначено її розгляд на 10.11.2026 - 09:45.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за умов неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

При вирішенні заяви про перегляд заочного рішення суд виходить з наступного.

З матеріалів справи №357/4488/26 вбачається, що 21.04.2026 судом постановлено ухвалу, якою відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

21.09.2026 заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором №12.08.2025-100001150 від 12.08.2025 у розмірі 30929,04 грн та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

П. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 визначено, що суд скасовує заочне рішення, якщо визнає, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Поважними причинами, на думку суду, можуть бути лише ті обставини, які об`єктивно перешкоджали явці відповідача до суду, і які безумовно, повинні бути документально підтверджені відповідними доказами, і в силу вимог ст. 285 ЦПК України, повинні бути подані відповідачем до його заяви про перегляд заочного рішення. Разом із цим, сама по собі поважність причин неявки у судове засідання не може бути підставою для скасування судом заочного рішення. Для цього відповідач зобов`язаний подати докази, які мають значення для справи та можуть призвести до ухвалення рішення, яке за своїм змістом повністю чи частково протилежне винесеному судом заочному рішенню, або може призвести до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то суд ухвалив би інше рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається, зокрема, фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно інформації з відділу обліку та моніторингу ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , і відповідач повідомлялася про судове засідання, призначене на 06.07.2026 та 16.09.2026, шляхом направлення судових документів за вказаною адресою реєстрації його місця проживання, які повернулися на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», також, він повідомлявся про судове засідання 16.09.2026, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

У правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України №127/2871/16-ц від 20.06.2018, зазначено, що повернута судова повістка з причини - «закінчення терміну зберігання», що не свідчить про відмову позивача від одержання повістки чи про його незнаходження за адресою, не є належними способами повідомлення позивача про розгляд справи, який в такому випадку відкладається.

Також, у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 №522/106/15-ц зроблено правовий висновок, що судові повістки про розгляд справи, призначений судом, ні позивач, ні її представник не отримували, що підтверджується поверненими до суду апеляційної інстанції повідомленнями про вручення поштового відправлення з відміткою служби поштового зв`язку «за закінченням встановленого строку зберігання», а розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод».

Крім того, у постанові у постанові від 18.01.2023 у справі №947/15524/20 Верховний Суд зазначив, що повернення повістки про виклик до суду з відміткою про причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування учасника справи про час і місце розгляду справи.

Водночас, згідно положення ч. 11 ст. 128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Так, скасування заочного рішення суду можливе за наявності сукупності умов, однією з яких є поважність причини неявки в судове засідання, про які відповідач не зміг завчасно повідомити.

Поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об`єктивно перешкоджають явці до судового засідання, які, безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами. Крім того, відповідач має подати документи, що свідчать про неможливість повідомити суд про причини неявки у судове засідання.

З витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №368 від 19.12.2025 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ЗСУ у військовій частині НОМЕР_1 з 19.12.2025 і по теперішній час, що об`єктивно перешкоджало явці відповідача у судове засідання.

Так, Указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 24 лютого 2022 року було введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який Указами Президента України було неодноразово продовжено та який діє по даний час.

Згідно Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», щодо військового обов`язку громадяни України поділяються, зокрема, на військовослужбовців, тобто осіб, які проходять військову службу.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що військове формування це створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Ст. 3 цього Закону визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Збройні сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби визначено ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Таким чином, враховуючи вищевикладене, зазначені обставини є поважними причинами неявки відповідача у судове засідання, а тому відповідач не мав можливості подати до суду відзив на позовну заяву разом із запереченнями проти наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими він не погоджується.

Також, суд приймає до уваги міркування відповідача, викладені у заяві щодо доводів позивача та доданих до позову доказів, оскільки вони мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже, враховуючи зазначене, виходячи з принципів цивільного судочинства, суд дійшов висновку, що заява про перегляд заочного рішення підлягає до задоволення.

При визначенні дати проведення судового засідання враховується кількість справ, що перебувають у провадженні судді, що зумовлено фактичною кількістю працюючих суддів у Білоцерківському міськрайонному суді Київської області.

Керуючись ст. ст. 287-288, 353 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Заяву задовольнити.

Скасувати заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.09.2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.

Призначити справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи на 17 грудня 2026 року о 11:00 год.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, яка розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: https://court.gov.ua/sud1003/.

Ухвала оскарженню окремо від рішення не підлягає, заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала складена 10.11.2026.

Суддя: О. В. Бондаренко