Рішення № 141368524 у справі № 560/12498/26 від 09.11.2026

Справа № 560/12498/26

РІШЕННЯ

іменем України

09 листопада 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося в суд з позовом до відповідача про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем рахується податковий борг у сумі 7929,85 грн з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначений податковим повідомленням-рішенням від 24.06.2025 №0190235-2410-2222 за 2024 рік. Позивач надіслав відповідачу податкову вимогу форми «Ф» від 08 квітня 2024 року №0[телефон приховано]-2201, однак податковий борг відповідач не погасив, тому позивач звернувся до суду на підставі пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України.

Ухвалою від 07 липня 2026 року Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області зобов`язано надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

Ухвалою від 17 липня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження. Копію ухвали відповідач отримав 01.08.2026.

02 вересня 2026 року представник відповідача, адвокат Рарицький Тарас Вадимович, подав відзив на позовну заяву, в якому просить поновити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та долучити даний відзив до матеріалів справи № 560/12498/26; відмовити ГУ ДПС у Хмельницькій області в задоволені позову до ОСОБА_1 , НОМЕР_1 про стягнення суми податкового боргу 7929,85 грн. Представник відповідача зазначає, що 06.10.2010 відповідач подарував свою частку 8/50 нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 за нотаріально посвідченим договором дарування, тож іншого нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, у нього немає. Він також посилається на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.05.2026 у справі №560/13051/25, яким позивачу відмовлено в задоволенні аналогічного позову.

Ухвалою від 09 жовтня 2026 року витребувано докази: у приватного нотаріуса Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Хмельницької області Саварчука В.М. копію договору дарування від 06.10.2010 і відомості про його державну реєстрацію, у КП «Кам`янець-Подільське міжміське бюро технічної інвентаризації» відомості про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 8/50 частки адміністративної будівлі, а в Головного управління ДПС у Хмельницькій області відомості, на підставі яких нараховано податок.

21.10.2026 до суду надійшов лист приватного нотаріуса Саварчука В.М. від 16.10.2026 №486/01-16 з копією договору дарування від 06.10.2010 та документів, на підставі яких його посвідчено.

30.10.2026 до суду надійшов лист КП «Кам`янець-Подільське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 19.10.2026 №179.

Головне управління ДПС у Хмельницькій області витребуваних відомостей не надало.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) перебуває на обліку як платник податків у Кам`янець-Подільській ДПІ ГУ ДПС у Хмельницькій області.

22.06.2010 виконавчий комітет Устянської сільської ради видав ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на нерухоме майно, згідно з яким йому на праві приватної спільної часткової власності належить 8/50 нежитлової будівлі (адмінбудівлі) загальною площею 1396,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Того ж дня Кам`янець-Подільське міжміське бюро технічної інвентаризації зареєструвало це право власності (реєстраційний номер 18048477, номер запису 255 в книзі 2).

04.10.2010 Кам`янець-Подільське міжміське бюро технічної інвентаризації за заявою ОСОБА_1 видало витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно №27525631 для відчуження 8/50 частини адміністративної будівлі.

06.10.2010 ОСОБА_1 (дарувальник) і ОСОБА_2 (обдаровуваний) уклали договір дарування, за яким дарувальник передає, а обдаровуваний приймає безоплатно у власність 8/50 частини адміністративної будівлі за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчив приватний нотаріус Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Саварчук В.М. і зареєстрував його в реєстрі за №2364. Відповідно до пункту 9 договору право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття, а прийняттям дарунку вважається одержання оригінального примірника договору після його нотаріального посвідчення. Нотаріус перевірив належність ОСОБА_1 8/50 частини адмінбудівлі та відсутність заборон відчуження й податкової застави. Дружина дарувальника, ОСОБА_3 , надала нотаріально посвідчену згоду на відчуження. У посвідчувальному написі нотаріус зазначив, що відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності на 8/50 частини адмінбудівлі підлягає державній реєстрації у Кам`янець-Подільському міжміському бюро технічної інвентаризації.

У листі від 16.10.2026 №486/01-16 нотаріус повідомив, що договори дарування не підлягали реєстрації в Державному реєстрі правочинів, а реєстрація права власності на нерухоме майно здійснювалася після подання власником (уповноваженим представником) заяви встановленої форми до відповідного бюро технічної інвентаризації.

Згідно з листом КП «Кам`янець-Подільське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 19.10.2026 №179 станом на 31.12.2012 у реєстровій книзі БТІ за записом №2-255 8/50 частки адміністративної будівлі по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 22.06.2010, а права власності ОСОБА_2 на цю чи будь-яку іншу частку будівлі не зареєстровано. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.08.2025 №440734709 запис про право власності відповідача на цю частку не погашений.

24.06.2025 ГУ ДПС у Хмельницькій області прийняло податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0190235-2410-2222, яким визначило відповідачу податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2024 рік у сумі 7929,85 грн. Податок нараховано за 8/50 частки нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач отримав податкове повідомлення-рішення 22.10.2025. Інших об`єктів нежитлової нерухомості у власності відповідача матеріали справи не містять.

08 квітня 2024 року позивач сформував податкову вимогу форми «Ф» №0[телефон приховано]-2201 на суму податкового боргу 18796,44 грн, яку вручено відповідачу 17.04.2024.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі №560/13051/25 відмовлено в задоволенні позову Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу 26279,54 грн з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Цей борг нараховано за 2020-2023 роки за ту саму частку будівлі.

Предметом позову є стягнення податкового боргу в сумі 7929,85 грн, що підтверджується розрахунком суми позовних вимог.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПК України) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом «а» підпункту 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Абзацом шостим підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України встановлено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно з пунктом 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Отже, обов`язок сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ПК України покладає лише на власника об`єкта нерухомості або його частки, і податковий борг з цього податку може бути стягнутий лише з особи, яка є платником податку.

Вирішуючи, чи був відповідач власником частки будівлі у 2024 році, суд враховує, що питання переходу права власності за договором дарування від 06.10.2010 регулюються законодавством, чинним на день його укладення.

Відповідно до частини першої статті 182 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV (далі - ЦК України) у редакції, чинній на 06.10.2010, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з частиною другою статті 719 ЦК України в цій редакції договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 722 ЦК України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Частиною четвертою статті 722 ЦК України передбачено, що прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.

Згідно з частиною третьою статті 334 ЦК України в редакції, чинній на 06.10.2010, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України в цій редакції якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до пункту 1.2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 (далі - Тимчасове положення), у редакції, чинній на 06.10.2010, державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об`єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 2.1 Тимчасового положення для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.

Отже, на 06.10.2010 закон вимагав для договору дарування нерухомої речі лише нотаріального посвідчення і не вимагав його державної реєстрації, що підтвердив і нотаріус у листі від 16.10.2026. Тому до цього договору застосовується частина третя статті 334 ЦК України, а не частина четверта цієї статті: право власності у набувача виникло з моменту нотаріального посвідчення договору. Державна реєстрація права власності обдаровуваного в бюро технічної інвентаризації за змістом пункту 1.2 Тимчасового положення була офіційним визнанням і підтвердженням факту переходу права, а не обставиною, з якою закон пов`язував його виникнення. Подати заяву про таку реєстрацію згідно з пунктом 2.1 Тимчасового положення мав правонабувач.

Суд враховує і частину третю статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV), згідно з якою в редакції, чинній на 06.10.2010, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Водночас ця норма стосується реєстрації в Державному реєстрі прав, передбаченому Законом №1952-IV, тоді як реєстрацію прав на нерухоме майно на той час здійснювали бюро технічної інвентаризації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за Тимчасовим положенням. Момент виникнення права власності за договором визначає спеціальна норма частини третьої статті 334 ЦК України. Крім того, у разі неоднозначності правового регулювання застосуванню підлягає тлумачення, найбільш сприятливе для особи.

Договір дарування посвідчено нотаріально 06.10.2010. Обдаровуваний прийняв дарунок, оскільки за умовами пункту 9 договору прийняттям дарунку вважається одержання ним оригінального примірника договору після нотаріального посвідчення, а згідно з пунктом 18 договору цей примірник видається обдаровуваному. Договір не визнано недійсним і не розірвано.

Отже, з 06.10.2010 власником 8/50 частки нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 . У 2024 році відповідач не був власником цього об`єкта нежитлової нерухомості і, відповідно, не був платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розумінні підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України.

Наявність у Реєстрі прав власності на нерухоме майно непогашеного запису від 22.06.2010 про право власності відповідача цього висновку не спростовує. Відсутність державної реєстрації права обдаровуваного означає лише, що перехід права власності не був офіційно підтверджений у реєстрі, але не скасовує права, яке виникло в силу закону з моменту нотаріального посвідчення договору. Ненаправлення обдаровуваним заяви про таку реєстрацію не може бути підставою для покладення на дарувальника обов`язку сплачувати податок з майна, яке йому не належить.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що у цій справі суд не перевіряє правильність обчислення податку, ставку, площу об`єкта чи інші складові грошового зобов`язання (правомірність податкового повідомлення-рішення). Суд встановлює, чи є відповідач платником податку. Підстава стягнення, передбачена пунктом 87.11 статті 87 ПК України, стосується податкового боргу платника податку. Стягнення з особи, яка за встановленими обставинами не є власником об`єкта оподаткування, податку з цього об`єкта суперечило б статті 67 Конституції України. Сам факт неоскарження відповідачем податкового повідомлення-рішення не робить його платником податку.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Позивач не довів, що у 2024 році відповідач був платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з частки нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , тому підстав для стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 7929,85 грн немає. Відтак в задоволенні позову потрібно відмовити.

Відповідно до пункту 27 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Позивач звільнений від сплати судового збору, а відповідач заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та доказів їх понесення не подав, тому судові витрати відповідно до статті 139 КАС України не розподіляються.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29001 , код ЄДРПОУ - 44070171)

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Головуючий суддя В.К. Блонський