Рішення № 141368547 у справі № 361/14844/25 від 02.11.2026

Справа № 361/14844/25

Провадження № 2/361/2134/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 р. м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ведмідь Н.В.

за участю секретаря Чуняк В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛД» про стягнення заборгованості із заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛД», у якому просила стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 115 791,89 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 18 жовтня 2010 року до 17 квітня 2014 року перебувала у трудових відносинах із Державним підприємством Науково-дослідний інститут «Буран», працювала на посаді секретаря керівника та була звільнена за власним бажанням.

Позивачка вказувала, що при звільненні з нею не було проведено повного розрахунку, у зв`язку з чим вона зверталася до суду за захистом своїх трудових прав.

Так, судовим наказом Печерського районного суду міста Києва від 29 серпня 2014 року у справі № 757/24441/14-ц з ДП НДІ «Буран» на її користь стягнуто 38 170,05 грн нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2015 року у справі № 757/31361/14-ц з ДП НДІ «Буран» на її користь стягнуто 26 550,94 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 3 817 грн моральної шкоди.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 26 вересня 2016 року у справі № 757/10296/16-ц з ДП НДІ «Буран» на її користь стягнуто 46 253,90 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 1 000 грн моральної шкоди.

Загальний розмір присуджених на користь позивачки коштів становить 115 791,89 грн.

Позивачка зазначала, що у вересні 2025 року їй стало відомо про приватизацію єдиного майнового комплексу ДП НДІ «Буран», який було придбано ТОВ «ІЛД» на підставі договору купівлі-продажу від 27 січня 2025 року № 65.

Посилаючись на положення договору купівлі-продажу, зокрема пункт 6.5.2, позивачка вважала, що на відповідача перейшов обов`язок забезпечити погашення заборгованості ДП НДІ «Буран» із заробітної плати.

З метою з`ясування обставин приватизації позивачка зверталася до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, яке листом від 02 жовтня 2025 року № 10-79-24738 повідомило її про укладення договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу ДП НДІ «Буран» із ТОВ «ІЛД» та наявність у покупця відповідних зобов`язань за договором.

30 жовтня 2025 року позивачка направила на адресу відповідача вимогу щодо погашення заборгованості, однак поштове відправлення повернулося неврученим. Згідно з відповіддю АТ «Укрпошта» від 10 грудня 2025 року № 1853-С-2025120910030-В, за зазначеною адресою ТОВ «ІЛД» фактично не перебувало та поштову кореспонденцію не отримувало.

Вважаючи, що відповідач як покупець єдиного майнового комплексу ДП НДІ «Буран» зобов`язаний погасити заборгованість перед нею, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 13.04.2026 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. (а.с. 171-172 т.1)

Представник відповідача ТОВ «ІЛД» Юмаранов Д.І., який брав участь у судовому засіданні 29.10.2026 у режимі відеоконференції, проти задоволення позову заперечував. Зокрема, зазначав, що судовими рішеннями вже вирішено питання про стягнення заявлених позивачкою сум із ДП НДІ «Буран», у зв`язку з чим повторне стягнення цих сум із відповідача призведе до подвійного стягнення. Також посилався на те, що позивачка не є стороною договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу, а тому, на думку представника відповідача, не має права вимагати від відповідача виконання його умов.

Крім того, представник відповідача зазначав, що ТОВ «ІЛД» виконало передбачені договором купівлі-продажу зобов`язання, зокрема щодо погашення заборгованості із заробітної плати, що підтверджується документами органу приватизації.

30 жовтня 2026 року представник відповідача Візенталь М.Є. подала до суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме акта підсумкової перевірки виконання умов договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу ДП НДІ «Буран», листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 15 липня 2026 року № 930-03-2838.

Клопотання мотивовано тим, що зазначені документи були складені та отримані після закінчення строку на подання відзиву, а питання щодо виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу виникло під час судового засідання 29 жовтня 2026 року.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, від її представника Ситника О.М. надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність. (а.с. 181-182, 188-189 т.1, 29 т.2 )

В судове засідання представник відповідача не з`явився, від представника надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача. (а.с.107-108 т. 2)

З огляду на подані представниками позивачки та відповідача заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами та за відсутності сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статей 76, 77, 78, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; допустимими - докази, одержані у порядку, встановленому законом; достатніми - докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи клопотання представника відповідача про долучення додаткових доказів, суд враховує, що документи, долучення яких просить представник відповідача, стосуються обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема виконання ТОВ «ІЛД» зобов`язань за пунктом 6.5.2 договору купівлі-продажу від 27 січня 2025 року № 65.

Акт підсумкової перевірки складений 13 липня 2026 року, а лист органу приватизації датований 15 липня 2026 року, тобто після закінчення строку на подання відзиву. Крім того, питання виконання відповідачем відповідних договірних зобов`язань обговорювалося під час судового засідання 29 жовтня 2026 року.

З огляду на наведене, враховуючи положення частини восьмої статті 83 ЦПК України, суд вважає причини неподання зазначених доказів у встановлений строк поважними, а тому клопотання представника відповідача підлягає задоволенню. Акт підсумкової перевірки від 13 липня 2026 року та лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 15 липня 2026 року № 930-03-2838 підлягають долученню до матеріалів справи та дослідженню судом.

Як убачається з матеріалів справи, факт перебування позивачки у трудових відносинах із ДП НДІ «Буран» та наявність у підприємства грошових зобов`язань перед нею підтверджуються даними копії трудової книжки ОСОБА_2 , судовим наказом Печерського районного суду міста Києва від 29 серпня 2014 року у справі № 757/24441/14-ц, рішенням цього ж суду від 20 березня 2015 року у справі № 757/31361/14-ц та рішенням від 29 вересня 2016 року у справі № 757/10296/16-ц. (а.с. 5-6, 10, 11-12, 13, 14-16 т.1)

Так, судовим наказом Печерського районного суду міста Києва від 29 серпня 2014 року з ДП НДІ «Буран» на користь ОСОБА_3 стягнуто 38 170,05 грн нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2015 року з ДП НДІ «Буран» користь ОСОБА_3 стягнуто 26 550,94 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 3 817 грн моральної шкоди.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2016 року з ДП НДІ «Буран» користь ОСОБА_3 стягнуто 46 253,90 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 1 000 грн моральної шкоди.

Зазначеними судовими рішеннями на користь позивачки присуджено до стягнення з ДП НДІ «Буран» загалом 115 791,89 грн, з яких 38 170,05 грн заборгованість із заробітної плати, 72 804,84 грн середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та 4 817 грн моральна шкода.

Позивач ОСОБА_1 змінила прізвище з ОСОБА_4 , у зв`язку з одруженням. (а.с. 9 т.1)

З матеріалів справи також убачається, що 27 січня 2025 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву як продавцем та ТОВ «ІЛД» як покупцем укладено договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу ДП НДІ «Буран» за результатами електронного аукціону з умовами № 65. (а.с. 196-205 т.1)

Згідно з пунктом 1.1 договору предметом договору є передача у власність покупцю єдиного майнового комплексу ДП НДІ «Буран», до складу якого входять усі види майна, призначені для діяльності підприємства, у тому числі права вимоги, борги, інші права, активи та пасиви згідно з фінансовою звітністю підприємства.

Відповідно до пункту 3.1 договору покупець є правонаступником усіх майнових прав, крім права постійного користування земельною ділянкою, та обов`язків ДП НДІ «Буран» відповідно до умов договору та статті 28 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» з дня підписання акта приймання-передачі.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що з дня підписання акта приймання-передачі покупець є правонаступником майнових прав підприємства, які можуть переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва.

Згідно з пунктом 6.5 договору з моменту переходу права власності на об`єкт приватизації покупець зобов`язаний виконати умови продажу єдиного майнового комплексу.

Зокрема, пунктом 6.5.2 договору передбачено обов`язок покупця протягом шести місяців від дати переходу права власності забезпечити погашення заборгованості ДП НДІ «Буран» із заробітної плати та перед бюджетом у розмірі, що склався на день переходу права власності на єдиний майновий комплекс, у разі наявності такої заборгованості.

Актом приймання-передачі № 1446 від 27 січня 2025 року підтверджується передача продавцем та прийняття покупцем єдиного майнового комплексу ДП НДІ «Буран». (а.с. 209-210 т.1 )

Таким чином, судом установлено, що ТОВ «ІЛД» набуло право власності на єдиний майновий комплекс ДП НДІ «Буран» та відповідно до умов договору й положень законодавства стало правонаступником майнових прав і обов`язків підприємства.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» особи, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, є правонаступниками майнових прав, крім права постійного користування земельною ділянкою, та обов`язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України.

За змістом частини першої та другої статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є у комунальній власності. У результаті придбання єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства у процесі приватизації до покупця переходять усі його права та обов`язки.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 04 березня 2026 року у справі № 909/1051/18, у якій зазначено, що у разі придбання в процесі приватизації єдиного майнового комплексу державного підприємства покупець стає правонаступником його майнових прав та обов`язків, за винятком права постійного користування земельною ділянкою. Верховний Суд також звернув увагу на можливість реалізації кредитором своїх прав шляхом звернення до покупця з вимогою про виконання відповідної умови договору купівлі-продажу.

Отже, суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що позивач не є стороною договору купівлі-продажу, як самостійну підставу для відмови у позові, оскільки обов`язки покупця щодо правонаступництва та погашення відповідної заборгованості передбачені законом і договором.

На підтвердження виконання умов договору купівлі-продажу відповідачем подано акт №4 підсумкової перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу ДП НДІ «Буран» від 13 липня 2026 року. (а.с. 95-102 т.2)

Зі змісту зазначеного акта вбачається, що він складений за результатами здійснення органом приватизації підсумкової перевірки виконання умов договору від 27 січня 2025 року № 65.

У розділі акта щодо виконання пункту 6.5.2 договору зазначено обов`язок покупця протягом шести місяців від дати переходу права власності, тобто до 27 липня 2025 року, забезпечити погашення заборгованості ДП НДІ «Буран» із заробітної плати та перед бюджетом у розмірі, що склався на день переходу права власності на єдиний майновий комплекс.

За результатами перевірки органом приватизації зазначено, що відповідна умова фактично виконана. При цьому в акті наведено посилання на акт поточної перевірки виконання умов договору від 18 листопада 2025 року № 19 та лист ТОВ «ІЛД» від 22 червня 2026 року.

У висновках акта від 13 липня 2026 року зазначено, що умови договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу ДП НДІ «Буран» від 27 січня 2025 року № 65 виконано у повному обсязі, а сам акт є підставою для зняття договору з контролю органу приватизації.

Акт підписаний представниками продавця - Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву та представником покупця - ТОВ «ІЛД».

Суд також дослідив лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 15 липня 2026 року № 930-03-2838, наданий відповідачем на підтвердження виконання умов договору купівлі-продажу. (а.с 103-104 т.2)

Оцінюючи зазначені докази, суд бере до уваги, що акт від 13 липня 2026 року є підсумковим документом контролю за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу, складеним уповноваженим органом приватизації після перевірки виконання відповідних зобов`язань.

При цьому суд враховує, що предметом перевірки було не лише загальне виконання договору, а й конкретно визначене пунктом 6.5.2 зобов`язання щодо погашення заборгованості ДП НДІ «Буран» із заробітної плати та перед бюджетом.

Отже, наданий акт містить прямий висновок органу приватизації про фактичне виконання покупцем зазначеної умови договору, а також загальний висновок про виконання умов договору в повному обсязі.

Крім того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження наявності заборгованості з виплати належних їй сум заборгованасті по заробітній платі за період розгляду судом справи, зокрема доказів того, що з нею не проведено остаточного розрахунку, як на це посилається сторона відповідача. Матеріали справи також не містять відомостей про наявність відкритих виконавчих проваджень з приводу стягнення відповідних сум, їх стан та результати виконання.

За таких обставин суд вважає доведеним факт виконання відповідачем договірного зобов`язання, передбаченого пунктом 6.5.2 договору купівлі-продажу від 27 січня 2025 року № 65.

Водночас суд враховує, що заявлена позивачкою до стягнення сума 115 791,89 грн складається не лише із заборгованості із заробітної плати, а й із сум середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, які були присуджені попередніми судовими рішеннями.

Зміст пункту 6.5.2 договору визначає обов`язок покупця щодо погашення заборгованості підприємства із заробітної плати та перед бюджетом. Водночас питання виконання грошових зобов`язань, підтверджених судовими рішеннями, має оцінюватися з урахуванням змісту цих рішень, правонаступництва покупця та передбаченого законом порядку виконання судових рішень.

Суд встановив, що судовим наказом від 29 серпня 2014 року та рішеннями суду від 20 березня 2015 року і 29 вересня 2016 року на користь позивачки присуджено до стягнення відповідні суми з ДП НДІ «Буран».

Отже, право позивачки на одержання присуджених коштів підтверджене судовими рішеннями, які набрали законної сили, а їх виконання має здійснюватися в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Згідно зі статтею 442 ЦПК України у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Таким чином, у разі наявності невиконаних зобов`язань за судовими рішеннями, ухваленими щодо ДП НДІ «Буран», питання участі ТОВ «ІЛД» як правонаступника боржника може бути вирішене шляхом звернення із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у встановленому законом порядку.

Зазначений процесуальний порядок забезпечує виконання судових рішень, які набрали законної сили, із збереженням установлених ними предмета стягнення та обсягу зобов`язань.

Суд звертає увагу, що предметом позову є вимога про стягнення з ТОВ «ІЛД» грошових сум, які вже були присуджені до стягнення з ДП НДІ «Буран», із посиланням на невиконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу єдиного майнового комплексу.

За встановлених у справі обставин суд не вбачає підстав для повторного присудження на користь позивачки тих самих грошових сум у межах нового позову, оскільки право на їх одержання вже підтверджене судовими рішеннями, а питання виконання таких рішень має вирішуватися у відповідному порядку з урахуванням правонаступництва.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачкою не доведено наявності підстав для повторного стягнення з ТОВ «ІЛД» заявлених грошових сум у межах цього позову.

Враховуючи викладене, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 442 ЦПК України, статтями 191, 345 ЦК України, статтею 28 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», статтею 15 Закону України «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛД» про стягнення заборгованості із заробітної плати - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Ведмідь