Ухвала № 141368557 у справі № 560/20498/26 від 09.11.2026

Справа № 560/20498/26

УХВАЛА

09 листопада 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Ковальчук О.К. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 04.08.2026 по день фактичного розрахунку 18.08.2026 та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за весь за час затримки розрахунку при звільненні з 04.08.2026 по день фактичного розрахунку 18.08.2026 в сумі 32826,30 гривень.

Ухвалою від 21.10.2026 Хмельницький окружний адміністративний суд позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху та надав строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали суду від 21.10.2026 позивач надав докази сплати судового збору та заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначає, що Конституційний Суд постановив, що частина перша статті 233 КЗпПУ, визнана неконституційною та втрачає чинність із дня ухвалення судом цього рішення. В додатках до позовної заяви міститься копія листа про надання відповіді від 18.09.2026 з доданими копіями наказів, особистими картками, архівними відомостями грошового забезпечення за 2022-2026 роки. Стверджує, що з наданих відповідачем розрахунків, в яких і міститься саме повна інформація про проведені і за час служби нарахування та виплати, дізнався, що відповідачем не нарахована індексація грошового забезпечення, неправильно нарахована одноразова грошова допомога при звільненні за кожний повний календарний рік служби, грошове забезпечення виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022, тощо. Після отримання зазначеної вище відповіді від 18.09.2026, відповідач не провів належних виплат для усунення порушення за період з 04.08.2026 по 18.08.2026, а тому 16.10.2026 я звернувся до суду, з урахуванням положень статті 117 КЗпП України, щодо захисту своїх прав так як про наявність порушень зі сторони відповідача про невиплати належного грошового забезпечення дізнався 18.09.2026. Тобто, саме з 18.09.2026 отримав усі накази про проходження служби, звільнення та виключення із списків військової частини, про нарахування та виплату грошового забезпечення без яких я не міг звернутись до суду з обґрунтованим позовом для захисту своїх прав. Існування саме таких об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та їх поважність і які не залежали від волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку. Просить відкрити провадження у справі.

Вирішуючи подану заяву суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною 5 статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до правової позиції, сформованої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, яка узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19, за змістом приписів ст.94, 116, 117 Кодексу законів про працю України і статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 11.02.2021 №240/532/20 висловлено правову позицію, відповідно до якої строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору в частині вимог, які стосуються несвоєчасного розрахунку при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, охоплюється спеціальною нормою частини 5 статті 122 КАС України та відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах статті 233 КЗпП України.

Своєю чергою перебіг строку звернення до суду про виплату середнього заробітку (грошового забезпечення) за несвоєчасний розрахунок при звільненні розпочався з дати фактичного розрахунку з позивачем.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 23.12.2020 у справі №560/4006/19, від 22.01.2020 у справі №620/1982/19, від 11.02.2021 у справі №240/532/20, від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22.

Оскільки спірні відносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, то під час обчислення строку звернення до суду з позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України як норми спеціального процесуального закону.

У даній категорії справ законодавець визначив строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася з тим, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Аналогічна правова позиція викладене в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі №240/532/20.

У позові позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.08.2026 по 18.08.2026, виплата якого проведена 18.08.2026.

До суду позивач звернувся 16.10.2026, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду після отримання виплати 18.08.2026.

Суд вважає безпідставними та нерелевантними до спірних правовідносин посилання представника позивача на Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2025 від 11.12.2025, а також на постанови вищих судових інстанцій (у справах № 306/2708/23, № 420/27284/24 та № 140/8269/25).

Вказані представником позивача правові позиції та нормативні акти стосуються захисту прав працівників і публічних службовців у спорах, пов`язаних із виплатою заробітної плати, грошового забезпечення або інших безпосередніх належних виплат (доходу) за час проходження чи звільнення зі служби. Проте предметом цього спору в частині пропущеного строку є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Отже, положення статті 233 КЗпП України, на які посилається позивач, до цих правовідносин застосуванню не підлягають.

Крім того, лист від 18.09.2026 стосується розрахунку грошового забезпечення та не містить відомостей про дату виплати чи інформації щодо середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

У заяві про поновлення пропущеного строку позивач не вказав обставини, які перешкоджали подати позов, протягом строків, визначених КАС України.

За змістом частини 2 статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом з ініціативи суду.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви.

Керуючись статтями 121, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовними вимогами щодо нарахування та виплатити середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 04.08.2026 по день фактичного розрахунку 18.08.2026 в сумі 32826,30 грн.

Продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви на 10 днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Головуючий суддя О.К. Ковальчук