Рішення № 141369020 у справі № 761/26763/24 від 16.10.2026

Справа № 761/26763/24

Провадження № 2/369/3564/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Козак І.А.,

при секретарі Кавун Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 761/26763/24 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року представник позивача Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» - адвокат Білинова А.В. звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05 вересня 2021 року в с. Білогородка Бучанського району Київської області трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Ford Sierra», днз НОМЕР_1 під керуванням відповідача та автомобіля «Volkswagen Transporter», днз НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.01.2022 року ОСОБА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження у справі щодо нього на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Окрім цього, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн в дохід держави з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ТДВ СК "Альфа-Гарант", згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за полісом №203777012.

Оскільки, на дату вчинення ДТП, відповідальність заподіювача шкоди, згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) №203777012 було забезпечено у ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ», то власником пошкодженого ТЗ «Volkswagen Transporter», днз НОМЕР_2 - ОСОБА_2 було письмово повідомлено про ДТП.

Таким чином, на виконанням п.34.2. ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 13.09.2021 р. з метою встановлення вартості матеріальних збитків, завданих власнику транспортного засобу «Volkswagen Transporter», днз НОМЕР_2 представником ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ» було проведено огляд вказаного транспортного засобу.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №71-D/10/54 від 18.04.2022 року вартість матеріального збитку завданого власнику майна «Volkswagen Transporter», днз НОМЕР_2 внаслідок ДТП складає 70 840,72 грн без ПДВ на вартість матеріалів та складових.

07 червня 2022 р. ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ» було сплачено страхове відшкодування у розмірі 68 240,72 грн на рахунок власника пошкодженого TЗ «Volkswagen Transporter», днз НОМЕР_2 - ОСОБА_3 , що підтверджується платіжною інструкцією №28838.

У зв`язку із чим, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» грошові кошти у розмірі 68 240,72 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26 лютого 2025 року цивільну справу передано за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 квітня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Представник позивача судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи сповіщена належним чином. Разом з тим, подала до суду заяву у якій просила суд здійснювати розгляд справи без її участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, причини неявки не повідомив, судом вживалися заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Відповідач повідомлений про дату та час судового розгляду шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України». Відповідач на адресу суду відзиву на позовну заяву не подав, причини неможливості подати відзив суду не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань станом на час ухвалення рішення до суду не надходило.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п.п. 3,4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ТДВ СК "Альфа-Гарант", згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за полісом №203777012.

05 вересня 2021 року о 19:55 год., водій ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння керував автомобілем «Ford Sierra», днз НОМЕР_1 , на перехресті нерівнозначних доріг вул. 40 річчя Перемоги та вул. Володимирська, 21 в с. Білогородка Бучанського району Київської області, при виїзді на перехрестя не надав переваги в русі автомобілю «Volkswagen Transporter», днз НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався праворуч головною дорогою, та скоїв з ним зіткнення, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Огляд на стан сп`яніння водія ОСОБА_1 , проводився у встановленому законом порядку, зі згоди водія в присутності двох свідків - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820», за результатами якого станом на 20:43 год. 05 вересня 2021 року в повітрі, видихнутому водієм ОСОБА_1 , зафіксовано 2.21 проміле етилового спирту.

Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги пп. «а» п. 2.9, п. 16.11 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів та керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння відповідно.

Вказане підтверджується постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.01.2022 року по справі 369/14091/21, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постанова набрала законної сили 28 січня 2022 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчинені ДТП є встановленою та не підлягає доведенню.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №71-D/10/54 від 18.04.2022 року вартість матеріального збитку завданого власнику майна «Volkswagen Transporter», днз НОМЕР_2 внаслідок ДТП складає 70 840,72 грн без ПДВ на вартість матеріалів та складових.

07 червня 2022 р. ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ» було сплачено страхове відшкодування у розмірі 68 240,72 грн на рахунок власника пошкодженого TЗ «Volkswagen Transporter», днз НОМЕР_2 - ОСОБА_3 , що підтверджується платіжною інструкцією №28838.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 108 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої, виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акту.

Згідно зі ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) встановлено, що цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно зі ст. 3 Закону обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 28 Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 29 Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п. 38.1.1. ст. 38 Закону, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем підтверджено факт настання страхового випадку, вину відповідача у вчиненні ДТП, а також здійснення страхового відшкодування потерпілому в розмірі 20 000,00 грн.

Враховуючи, що позивачем фактично виплачено страхове відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, суд вважає доведеними обставини, які є підставою для виникнення у позивача права вимоги до відповідача в порядку регресу, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 3028,00 грн та витрати пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги у розмірі 8 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 76-82, 89, 141, 178, 247, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 68 240 (шістдесят вісім тисяч двісті сорок) грн 72 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп та витрати пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги у розмірі 8 000,00 (вісім тисяч) грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене удень його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про позивача: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», код ЄДРПОУ: 32382598, адреса: 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26.

Інформація про відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 16 жовтня 2026 року.

Суддя Ірина КОЗАК