Рішення № 141369030 у справі № 369/8406/24 від 12.10.2026

Справа № 369/8406/24

Провадження № 2/369/1399/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Козак І. А.,

при секретарі Кавун Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Боярська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Боярська державна нотаріальна контора, про визнання у порядку спадкування за заповітом права власності на 1/4 частку квартири.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що вона є дочкою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя спадкодавець 25 лютого 1999 року склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Бородянської державної нотаріальної контори Середюком П. Т. за реєстровим № 2-571, яким належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 заповів у рівних частках (по 1/2 частці) позивачці ОСОБА_1 та її брату ОСОБА_4 . Відповідач у заповіті вказаний не був.

05 березня 2010 року позивачка ОСОБА_1 у межах встановленого 6-місячного строку звернулась до Першої київської обласної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька, на підставі чого було відкрито спадкову справу № 59 (у Спадковому реєстрі № 48976634). Інший спадкоємець за заповітом - син спадкодавця ОСОБА_4 - спадщину не прийняв, оскільки постійно проживає за кордоном (у США), разом зі спадкодавцем не проживав, із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк не звертався.

03 грудня 2021 року позивачка звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Однак завідувачем Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Панікар В. М. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03.12.2021 № 2378/02-31, якою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку квартири, з тих підстав, що факт прийняття/неприйняття спадщини відповідачем залишився невстановленим, а частка неприйнята спадкоємцем за заповітом ОСОБА_4 начебто належить до спадкування за законом.

При цьому позивачці було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку квартири та свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку квартири, внаслідок чого вона оформила право власності лише на 3/4 частки квартири.

Позивачка вважає відмову нотаріуса незаконною та такою, що порушує її права, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 1275 ЦК України у разі неприйняття спадщини одним із спадкоємців за заповітом частка, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну. Таким чином, позивачка є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину за заповітом, і до неї повинна перейти частка ОСОБА_4 , відтак вона має право на визнання за нею права власності на спірну 1/4 частку квартири в порядку спадкування за заповітом.

На підставі викладеного позивачка просила суд визнати за нею у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 право власності на 1/4 частку квартири під номером АДРЕСА_1 , а також стягнути з відповідача ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 5 283,16 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26 320,00 грн.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчка А.Я. від 17.05.2024 року у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження і розпочато підготовче провадження.

Однак, згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутної Н. О., щодо повторного автоматизованого розподілу справи № 2014 від 06.11.2024 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2024 року, який проведений відповідно до пунктів 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, дану справу передано до провадження судді Козак І. А.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Козак І. А. від 03.01.2025 року було постановлено прийняти до розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Боярська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування.

У квітні 2025 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Пилюга Вікторія Вікторівна - подала відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник зазначала, що постановами державного нотаріуса від 05 серпня 2014 року та 04 лютого 2015 року відповідачу було відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини за законом у зв`язку з пропуском установленого законом строку та у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину квартири у зв`язку з наявністю заповіту.

Також представник відповідача просила витребувати у Боярської державної нотаріальної контори спадкову справу № 59/2010 для з`ясування обставин прийняття спадщини та визначення належного суб`єктного складу учасників справи.

Крім того, заперечувала проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 26 320 грн, посилаючись на відсутність належних доказів їх фактичної сплати та неспівмірність заявленої суми зі складністю справи й обсягом наданих адвокатом послуг.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Козак І. А. від 14.05.2025 витребувано у Боярської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи номер у Спадоковому реєстрі: 48976634, номер у нотаріуса: 59, до майна померлого ОСОБА_3 .

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Козак І. А. від 04.03.2026 року було закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Боярська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

04.09.2026 року адвокат Бабич В.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав клопотання про здійснення розгляду справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Представник третьої особи - Боярської державної нотаріальної контори - у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника нотаріальної контори.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, з`ясувавши дійсні обставини справи та дослідивши письмові докази, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 21.11.2009 року.

Родинні відносини позивачки ОСОБА_5 зі спадкодавцем підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 11.05.1950 року, та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 10.07.1976 року.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належну йому на праві приватної власності квартиру під номером АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 252361223).

За життя спадкодавець ОСОБА_3 склав Заповіт від 25 лютого 1999 року, посвідчений державним нотаріусом Бородянської державної нотаріальної контори Середюком П. Т., зареєстрований за № 2-571. Відповідно до тексту вказаного заповіту ОСОБА_3 заповів усе належне йому майно, зокрема вказану квартиру АДРЕСА_1 , у рівних частках позивачці ОСОБА_1 та сину ОСОБА_4 .

05 березня 2010 року позивачка ОСОБА_1 у визначений ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк подала до Першої київської обласної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька. На підставі вказаної заяви нотаріусом було відкрито спадкову справу № 59 (№ у Спадковому реєстрі 48976634).

Інший спадкоємець за заповітом - ОСОБА_4 - у встановлений законом 6-місячний строк заяву про прийняття спадщини не подав, разом зі спадкодавцем на день його смерті не проживав та не був зареєстрований, тобто відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України вважається таким, що не прийняв спадщину.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , однак постановою державного нотаріуса від 05 серпня 2014 року № 102-31 йому було відмовлено у прийнятті заяви у зв`язку з пропуском установленого законом строку. Надалі постановою державного нотаріуса від 04 лютого 2015 року № 1102-31 йому також було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири.

03 грудня 2021 року завідувачем Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області Панікар В.М. було видано позивачці

ОСОБА_1 . Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 03.12.2021 (р. № 1-1542) на 1/2 частку квартири, а також Свідоцтво про право на спадщину за законом від 03.12.2021 (р. № 1-1543) на 1/4 частку квартири.

У видачі свідоцтва про право на спадщину на решту 1/4 частки квартири було відмовлено згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03.12.2021

№ 2378/02-31. У постанові нотаріуса вкзано, що факт прийняття або неприйняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 його сином ОСОБА_2 залишився достеменно/остаточно невстановленим.

Судом установлено, що ОСОБА_2 є сином спадкодавця та відповідно до статті 1261 ЦК України належить до спадкоємців першої черги за законом.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що 05 серпня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , однак постановою державного нотаріуса від 05 серпня 2014 року № 102-31 йому було відмовлено у прийнятті заяви у зв`язку з пропуском установленого законом строку. Надалі, 04 лютого 2015 року, постановою державного нотаріуса № 1102-31 ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири у зв`язку з наявністю заповіту.

Крім того, у матеріалах спадкової справи міститься довідка будинкоуправління № 9 від 12 лютого 2010 року, згідно з якою ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . За цією ж адресою були зареєстровані його син ОСОБА_2 та невістка ОСОБА_6 , однак фактично за вказаною адресою вони не проживали.

Отже, подання ОСОБА_2 заяви про прийняття спадщини після закінчення встановленого законом строку та відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину самі по собі не свідчать про прийняття ним спадщини.

Водночас наведена довідка не підтверджує факту постійного проживання ОСОБА_2 разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, що відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України має значення для вирішення питання про прийняття спадщини.

Оцінюючи мотиви відмови нотаріуса та обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною першою статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Положеннями частини першої статті 1275 ЦК України чітко передбачено, що якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абзаці другому пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі неприйняття спадщини чи відмови від неї одним із спадкоємців за заповітом застосовується норма частини першої статті 1275 ЦК України, відповідно до якої частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19. За висновками Верховного Суду, враховуючи волю заповідача, таке тлумачення статті 1275 ЦК України (щодо переходу частки у спадщині до інших спадкоємців за заповітом та розподілу її між ними порівну у разі неприйняття такої частки одним зі спадкоємців за заповітом) дозволяє усунути конкуренцію між спадкуванням за заповітом та законом, оскільки ніхто не може бути одночасно спадкоємцем за законом та заповітом відносно спадкової маси, охопленої заповітом. Якщо призначені кілька спадкоємців за заповітом і той або інший з них відмовляється від прийняття своєї частини або, взагалі, вибуває з числа інших, то частини у спадщині інших у відповідній мірі збільшуються.

Оцінюючи встановлені обставини в їх сукупності, суд ураховує, що ОСОБА_3 за життя склав заповіт, яким розпорядився належним йому майном на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у рівних частках. ОСОБА_1 у встановлений законом строк прийняла спадщину за заповітом, тоді як ОСОБА_4 заяву про прийняття спадщини у визначений законом строк не подав, а доказів його постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини матеріали справи не містять.

Відповідно до частини першої статті 1275 ЦК України та з урахуванням роз`яснень, викладених у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі неприйняття спадщини одним зі спадкоємців за заповітом частка, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом. Такий підхід відповідає волі спадкодавця щодо розподілу спадкового майна, викладеній у заповіті.

Суд також бере до уваги, що ОСОБА_1 отримала свідоцтва про право на спадщину на 3/4 частки спірної квартири, однак у видачі свідоцтва на решту 1/4 частки їй було відмовлено постановою нотаріуса від 03 грудня 2021 року № 2378/02-31. Отже, оформлення спадкових прав позивачки в нотаріальному порядку щодо спірної частки не відбулося, тому права позивачки підлягають захисту в судовому порядку шляхом визнання права власності на спадкове майно.

Відповідно до пунктів 2, 5, 6 частини 1 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність. Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Проаналізувавши встановлені обставини справи, оцінивши надані докази в їх сукупності відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/4 частку квартири в порядку спадкування за заповітом є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, сплачений позивачкою судовий збір у розмірі 5 283,16 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір таких витрат визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, незалежно від того, чи сплачені вони фактично, чи підлягають сплаті.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 26 320,00 грн позивачкою надано договір про надання правничої допомоги № 04/24(36) від 15.03.2024, додаткову угоду від 15.03.2024 та додаток № 1 - попередній розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому умовами додаткової угоди передбачено, що оплата здійснюється протягом 30 календарних днів із дати виставлення адвокатом відповідного рахунку. Доказів фактичної оплати правничої допомоги та виставлення рахунку матеріали справи не містять. Водночас сама по собі відсутність доказів фактичної оплати не виключає можливості відшкодування таких витрат, якщо підтверджено їх розмір та обов`язок сторони їх сплатити.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 759/8017/18, відповідно до якого витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи вони лише мають бути сплачені.

Визначаючи розмір витрат, що підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, суд враховує критерії співмірності, реальності та розумності судових витрат, передбачені статтями 137, 141 ЦПК України, зокрема складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, характер спірних правовідносин та значення справи для сторін.

Суд також бере до уваги заперечення відповідача щодо заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу та вважає, що стягнення всієї заявленої суми в розмірі 26 320,00 грн не відповідатиме критеріям співмірності та розумності судових витрат з огляду на обставини цієї справи.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про необхідність часткового відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивачки 10 000,00 грн, що, на переконання суду, є співмірним із характером спору та обсягом правничої допомоги, необхідної для розгляду справи. У стягненні решти заявлених витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

На підставі викладеного, ст. ст. 1216, 1217, 1268, 1269, 1270, 1272, 1275 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Боярська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_4 , виданий 401-м відділенням ГУ МВС України в Київській області 01.10.1997, РНОКПП НОМЕР_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) у порядку спадкування за Заповітом, посвідченим державним нотаріусом Бородянської державної нотаріальної контори Середюком П. Т. 25.02.1999 року та зареєстрованим у реєстрі за № 2-571, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/4 (одну четверту) частку квартири під номером АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 252361223).

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 5 283 (п`ять тисяч двісті вісімдесят три) грн 16 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 (десять тисяч) грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_4 .

Інформація про третю особу: Боярська державна нотаріальна контора, адреса: 08151, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Богдана Хмельницького, буд. 113, ЄДРПОУ 02884380.

Повний текст рішення складено 12 жовтня 2026 року.

Суддя Ірина КОЗАК