Рішення № 141369115 у справі № 307/3738/26 від 19.10.2026

Справа № 307/3738/26

Провадження № 2-а/307/62/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючої судді Сойми М. М., з участю секретаря с/з Ваш Е.О., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 Фекете Й. Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів Закарпатської області Україна в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання незаконною та скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1368 від 08 вересня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та закриття провадження по справі,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Тячівського районного суду Закарпатської області з адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1368 від 08 вересня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та закриття провадження по справі.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 22 вересня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання незаконною та скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1368 від 08 вересня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та закриття провадження по справі. Постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та судове засідання призначено на 14 год. 40 хв. 01 жовтня 2026 року.

В обгрунтування вимог позову позивач посилається на ті обставини, що 29 липня 2026 року комісією у складі представників Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області та ІНФОРМАЦІЯ_2 проведено перевірку стану військового обліку громадян України та бронювання у Тячівському ліцеї з угорською мовою навчання ім. Шімона Голлоші Тячівської міської ради Закарпатської області, в якому він працює вчителем фізичної культури. За результатами перевірки складено акт, в якому поряд з іншими недоліками зазначено, що на виконання розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 № 12/2/1155 від 05 лютого 2026 року щодо оповіщення військовозобов`язаного наказ про оповіщення не видавався. Ліцеєм було повідомлено ІНФОРМАЦІЯ_3 про перебування відповідної особи на лікарняному, однак рекомендоване поштове відправлення за місцем її проживання не здійснювалося. У цьому ж акті зазначено, що наказом директора ліцею № 21 від 29 серпня 2025 року його визначено відповідальним за ведення військового обліку. Водночас, безпосередньо під час перевірки встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 про його призначення не повідомлявся, доплата за ведення військового обліку йому не встановлювалася, потреба у підвищенні кваліфікації відповідальної особи не визначалася, а особа, яка виконувала б відповідні обов`язки у разі його відсутності, не була призначена. Після проведення перевірки його було викликано до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 08 вересня 2026 року для розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. 08 вересня 2026 року у визначений відповідачем час він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 саме з метою особистої участі у розгляді справи. На контрольно-пропускному пункті він повідомив про мету свого прибуття та до нього вийшов працівник ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому він передав заздалегідь підготовлені письмові пояснення щодо відсутності підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Працівник отримав пояснення та повернувся до приміщення ТЦК та СП. Факт отримання ІНФОРМАЦІЯ_3 його письмових пояснень саме 08 вересня 2026 року підтверджується примірником пояснень, який залишився у нього та містить відповідну відмітку про їх прийняття. Після цього жодних процесуальних дій за його участі не проводилося. До посадової особи, яка здійснювала розгляд справи, його не запрошували. Йому не було оголошено матеріали, на підставі яких ставилося питання про притягнення його до адміністративної відповідальності, не було роз`яснено його процесуальні права, не надано можливості ознайомитися з матеріалами справи, надати усні пояснення, заявити клопотання, подати додаткові докази чи висловити заперечення щодо доказів відповідача. Таким чином, він не ухилявся від розгляду справи та не просив розглядати її за його відсутності. Навпаки, він виконав вимогу про явку, прибув у місце та час, визначені самим відповідачем, і подав письмові заперечення проти притягнення його до відповідальності. Незважаючи на це, фактичний розгляд справи відбувся без його участі. У письмових поясненнях він прямо зазначив, що з наказом № 21 від 29 серпня 2025 року до проведення перевірки у встановленому порядку його не ознайомлювали, сам наказ не містить його підпису про ознайомлення, а наявна у матеріалах посадова інструкція хоча й містить його підпис у графі «Ознайомлений», проте не містить дати, яка дозволяла б установити, коли саме відповідні обов`язки були доведені до його відома. Також звертає увагу на те, що його основною посадою є посада вчителя фізичної культури, а матеріали перевірки не підтверджують, що він був працівником служби персоналу або особою, яка здійснювала кадровий облік працівників ліцею. Окремо він наголошував, що акт перевірки не індивідуалізує його особисту вину та не встановлює, яку саме дію чи бездіяльність вчинив особисто він, коли це відбулося, яким документом на нього було покладено конкретний обов`язок та які докази підтверджують його реальну можливість його виконати. У прохальній частині письмових пояснень він просив врахувати відсутність належних доказів покладення на нього відповідних службових обов`язків, відсутність доказів його особистої вини та просив закрити провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Незважаючи на наведені заперечення, 08 вересня 2026 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № 1368, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000, 00 гривень. Підставою для притягнення його до відповідальності визначено невиконання вимог щодо оповіщення на виконання розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 № 12/2/1155 від 05 лютого 2026 року, що відповідач кваліфікував як порушення вимог пункту 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року за № 1487. З постановою № 1368 від 08 вересня 2026 року він не погоджується, вважає її необґрунтованою та незаконною з огляду на таке. В оскаржуваній постанові відповідач послався на пункт 47 Порядку № 1487. Водночас пункт 47 Порядку № 1487 встановлює, що у разі отримання розпорядження ТЦК та СП щодо оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні обов`язки покладаються на керівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій. Саме керівник повинен видати наказ про оповіщення, організувати його доведення до відповідних осіб та забезпечити виконання інших передбачених цією нормою заходів. Чинна редакція Порядку № 1487 станом на спірний період - редакція від 27 червня 2026 року. Водночас сам факт покладення на працівника окремих функцій, пов`язаних з веденням військового обліку, не означає автоматичного переходу до нього організаційно-розпорядчих повноважень керівника установи. Зокрема, видання наказу від імені ліцею є управлінською дією керівника, а тому для покладення на нього відповідальності відповідач повинен був чітко розмежувати, які саме дії належали до його безпосередніх службових обов`язків, а які до повноважень керівника закладу. Крім того, пункт 8 Порядку № 1487 розмежовує організацію військового обліку та його безпосереднє ведення. Організація військового обліку покладається на керівника установи, тоді як обов`язки з його безпосереднього ведення покладаються на працівників служби персоналу, а за відсутності відповідної штатної одиниці - на особу, яка веде облік працівників. Матеріали справи не містять доказів того, що він був працівником служби персоналу або особою, яка здійснювала кадровий облік працівників ліцею. Наказом директора Тячівського ліцею № 21 від 29 серпня 2025 року його визначено відповідальним за ведення військового обліку. Водночас надана копія цього наказу не містить його підпису про ознайомлення, дати такого ознайомлення чи будь-якої іншої відмітки, яка підтверджувала б, що зміст наказу було фактично доведено до його відома. У матеріалах також міститься посадова інструкція відповідального за ведення військового обліку, на якій є його підпис у графі «Ознайомлений». Однак, дата біля цього підпису відсутня. За таких обставин, із зазначеного документа неможливо встановити, коли саме його було ознайомлено із посадовою інструкцією та чи відбулося це до 05 лютого 2026 року і до моменту, коли мало виконуватися розпорядження № 12/2/1155. Крім того, сам акт перевірки містить обставини, які свідчать про неналежну організацію військового обліку з боку керівництва установи: ІНФОРМАЦІЯ_3 про його призначення відповідальною особою не повідомлявся, доплата за виконання відповідної роботи йому не встановлювалася, потреба у підвищенні кваліфікації не визначалася, а заміна на час його відсутності не була призначена. Оскаржуваною постановою йому фактично поставлено у вину неналежне виконання вимог, пов`язаних із розпорядженням ІНФОРМАЦІЯ_1 № 12/2/1155 від 05 лютого 2026 року. Водночас, із матеріалів, які були йому надані, неможливо встановити, кому саме було адресовано це розпорядження, коли воно надійшло до ліцею, ким було отримане та кому керівник ліцею передав його для виконання.

30 вересня 2026 року представник відповідача - начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 подав відзив на позовну заяву, в якому, зазначив, що позивач у позовній заяві зазначає, що він працює вчителем фізичної культури Тячівського ліцею з угорською мовою навчання ім. Шімона Голлоші Тячівської міської ради Закарпатської області, а тому не є керівником установи та не може нести відповідальність за невиконання вимог розпорядження щодо оповіщення призовників і військовозобов`язаних. Проте, вказане твердження є абсолютно безпідставним, хибним та спростовується матеріалами справи з огляду на наступне. Згідно з вимогами Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року за № 1487 (далі - Порядок № 1487), державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов`язані забезпечити ведення персонального військового обліку своїх працівників. Згідно з абзацом 2 та 3 пункту 8 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487), обов`язки з ведення військового обліку в установах покладаються на працівників служби персоналу. Водночас норма чітко передбачає: «У разі відсутності штатної одиниці служби персоналу обов`язки з ведення військового обліку покладаються на особу, яка веде облік працівників у державному органі установі, організації». Крім того, працівники з питань мобілізаційної роботи (за наявності) безпосередньо організовують роботу з бронювання та контролю за станом ведення військового обліку. Виходячи з вимог п. 8 Порядку № 1487 та з метою забезпечення виконання загальнодержавного обов`язку, наказом директора ліцею № 21 від 29 серпня 2025 року ОСОБА_1 було офіційно призначено особою, відповідальною за ведення військового обліку в установі. Згідно з Посадовою інструкцією відповідального за ведення військового обліку, на ОСОБА_1 покладено повноваження посадової особи, зокрема, відповідно до пунктів 2.6, 2.8 інструкції, він зобов`язаний взаємодіяти з ТЦК та СП щодо строків та способів звіряння даних, а також здійснювати оповіщення на вимогу районних ТЦК та СП та забезпечувати їх своєчасне прибуття. А тому посилання позивача на те, що його основною посадою є «вчитель фізичної культури», жодним чином не звільняє його від статусу посадової особи ліцею в частині ведення військового обліку та виконання мобілізаційних завдань, який він набув на підставі законних наказів керівника установи. Позивач у позовній заяві наголошує, що обов`язок видавати наказ про оповіщення та здійснювати його заходи лежить виключно на керівникові закладу освіти, а сам він не мав повноважень видавати такі накази від імені ліцею. Проте, така позиція є спробою уникнути персональної юридичної відповідальності та повністю спростовується нормами права й матеріалами справи з огляду на таке. Відповідно до наказу директора ліцею № 21 від 29 серпня 2025 року позивача було офіційно призначено особою, відповідальною за ведення військового обліку в цій установі. Набувши статусу відповідальної посадової особи закладу, позивач був зобов`язаний неухильно та в повному обсязі виконувати покладені на нього функції, що регламентовані Порядком № 1487. На виконання зазначених загальнодержавних норм, ІНФОРМАЦІЯ_3 на адресу ліцею було законно направлено розпорядження № 12/2/1155 від 05 лютого 2026 року щодо оповіщення визначених у ньому військовозобов`язаних осіб. Як було встановлено спільною комісією під час перевірки стану військового обліку 29 липня 2026 року (що зафіксовано в Акті перевірки), позивач, будучи відповідальним за військовий облік на підставі наказу № 21 від 29 серпня 2025 року, проігнорував імперативні вимоги пункту 47 Порядку № 1487. Зокрема, після отримання розпорядження № 12/2/1155 позивач не забезпечив організаційно-технічну підготовку проекту наказу керівника про оповіщення, що входить до його прямих службових обов`язків як відповідального за облік згідно посадової інструкції п. 2.17, а також не здійснив належного рекомендованого поштового відправлення за місцем проживання особи. Сама лише формальна довідка чи повідомлення про те, що особа перебуває на лікарняному, без реалізації всього комплексу передбачених законом імперативних дій з оповіщення, зокрема, засобами поштового зв`язку за місцем проживання, свідчить про свідому бездіяльність та неналежне виконання позивачем своїх безпосередніх службових функцій. Аргумент позивача про те, що факт покладення функцій не означає автоматичного переходу до нього розпорядчих повноважень керівника, є безпідставним. Відповідальна особа не повинна самостійно підписувати наказ замість директора, але зобов`язана вчинити всі дії для його підготовки, реєстрації та забезпечення процедури оповіщення працівників, чого ОСОБА_1 зроблено не було. Оскільки саме на позивача було покладено весь комплекс організаційних заходів щодо ведення військового обліку та взаємодії з ТЦК та СП, то саме його бездіяльність призвела до невиконання вимог розпорядження № 12/2/1155 у встановлений строк. Таким чином, факт порушення позивачем вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період є повністю доведеним матеріалами перевірки, а склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - повністю наявним. Крім цього, позивач у позовній заяві зазначає, що його було позбавлено права на особисту участь у розгляді справи, оскільки після прийняття його письмових пояснень на контрольно-пропускному пункті ІНФОРМАЦІЯ_1 його нібито не допустили до приміщення, де безпосередньо приймалося рішення. Вказані твердження не відповідають дійсності, є маніпулятивними та повністю спростовуються матеріалами справи з огляду на таке. Як самостійно зазначає позивач у тексті позову та як підтверджується матеріалами справи, 08 вересня 2026 року ОСОБА_1 особисто прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 у визначений у розписці час. Того ж дня він реалізував своє право на захист у повному обсязі, склавши та передавши уповноваженій особі ІНФОРМАЦІЯ_1 свої письмові пояснення та заперечення, які були офіційно прийняті, зареєстровані та долучені до матеріалів адміністративної справи, про що свідчить відповідна відмітка ТЦК на примірнику позивача. Вказані письмові пояснення позивача були детально вивчені та враховані начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 під час безпосереднього розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови № 1368 від 08 вересня 2026 року. Жодних нових обставин, які б не були відображені у цих письмових запереченнях, позивач суду не надав. З огляду на вищезазначене, ІНФОРМАЦІЯ_3 було забезпечено повний комплекс прав особи, передбачених статтями 268, 279, 280 КУпАП. Права позивача на захист та надання пояснень порушені не були, а розгляд справи відбувся у чіткій відповідності до вимог чинного законодавства. У задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

02 жовтня 2026 року позивач ОСОБА_1 подав суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що з доводами відзиву не погоджується, оскільки надані відповідачем документи частково уточнюють фактичні обставини справи, однак, не усувають основних недоліків притягнення його до адміністративної відповідальності та не підтверджують правомірність оскаржуваної постанови. Надані відповідачем документи не підтверджують належним чином саме оскаржувану постанову № 1368. У переліку додатків до відзиву відповідач зазначив, що до нього додається «копія постанови по справі про адміністративне правопорушення № 1368 від 08 вересня 2026 року». Проте фактично у наданому суду пакеті матеріалів міститься постанова № 1367 від 08 вересня 2026 року, якою його притягнуто до відповідальності за зовсім інший епізод нібито неналежне ведення списків персонального військового обліку та відомості оперативного обліку із посиланням на пункт 39 Порядку № 1487. Додане розпорядження не спростовує головного питання про розмежування повноважень керівника та відповідальної особи. Із наданої відповідачем копії розпорядження № 12/2/1155 вбачається, що воно адресоване директору Тячівського ліцею, а не особисто йому. Водночас на примірнику міститься рукописний запис із його прізвищем, ім`ям та по батькові, датою 06 лютого 2026 року і підписом. Тому він не заперечує сам факт того, що станом на цю дату зміст розпорядження був йому відомий. Проте саме по собі ознайомлення із розпорядженням не означає автоматичного переходу до нього всього комплексу повноважень, які пункт 47 Порядку № 1487 покладає на керівника установи. Більше того, сам відповідач у відзиві цитує пункт 47 Порядку № 1487, відповідно до якого саме керівники підприємств, установ та організацій зобов`язані видати наказ про оповіщення та забезпечити передбачені цією нормою заходи. Посадова інструкція передбачає підготовку проекту наказу, але відповідач не довів, що саме цей обов`язок ним не виконаний. Наданою відповідачем посадовою інструкцією дійсно передбачено, що у разі надходження розпорядження ТЦК відповідальна за військовий облік особа готує проект наказу про оповіщення. Після підписання наказу на неї також покладаються окремі дії щодо його доведення, надсилання копії до ТЦК та контролю за результатами оповіщення. Разом із тим акт перевірки не містить висновку про те, що він не підготував проект наказу. У ньому зафіксований лише результат: «наказ про оповіщення не виносився». Це різні за змістом фактичні обставини. У відзиві йому додатково ставиться у вину те, що не було здійснено рекомендоване поштове відправлення за місцем проживання військовозобов`язаного, який перебував на лікарняному. Водночас пункт 2.17 посадової інструкції розмежовує окремі функції відповідальної особи. Він передбачає підготовку проекту наказу, виконання певних заходів після його підписання, а також підготовку письмового повідомлення до ТЦК щодо осіб, які тимчасово непрацездатні. При цьому саме пункт 47 Порядку № 1487, який наводить відповідач, адресує обов`язок щодо оповіщення рекомендованим поштовим відправленням керівнику установи. До відзиву відповідач уперше додав протокол про адміністративне правопорушення № 1368 від 08 вересня 2026 року. З його змісту видно, що його підпису під відміткою про роз`яснення прав та повідомлення про час і місце розгляду справи немає. Натомість у протоколі внесено запис, що я нібито «від пояснення та/або підписання протоколу відмовився», а також окремий запис про нібито відмову від отримання другого примірника протоколу, засвідчені підписами двох осіб. Він заперечує ці фактичні обставини, позаяк 08 вересня 2026 року на КПП ІНФОРМАЦІЯ_1 йому протокол № 1368 для ознайомлення, підписання чи отримання не пред`являвся. Акт перевірки встановлює лише, що наказ не видавався, ліцей повідомив про перебування військовозобов`язаного на лікарняному, а рекомендований лист не направлявся. Цих фактів недостатньо для автоматичного висновку про його персональну винуватість. Відповідач цього доказового обов`язку не виконав. Отже, додані до відзиву документи не спростовують позовних вимог. Вони дійсно підтверджують його ознайомлення з розпорядженням № 12/2/1155 та наявність у посадовій інструкції функції щодо підготовки проекту наказу. Разом з тим, відповідач не довів, що проект наказу ним не готувався, не встановив особистої вини у не направленні поштового повідомлення та не усунув питання щодо моменту ознайомлення його з посадовою інструкцією.

05 жовтня 2026 року представник відповідача - начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 подав заперечення на відповідь відзив на позовну заяву, в якому, зазначив, що доводи позивача, викладені у відповіді на відзив, не спростовують позиції відповідача та підлягають оцінці судом у сукупності з іншими матеріалами справи. По суті спору позивач підтверджує, що був ознайомлений із розпорядженням ТЦК та СП, а його посадова інструкція передбачала підготовку проєкту наказу про оповіщення та виконання відповідних заходів. Водночас, позивач зосереджує увагу на тому, що актом перевірки не зафіксовано безпосередньо факт непідготовлення ним проєкту наказу, а також посилається на відсутність у нього повноважень керівника установи. Однак, розмежування повноважень керівника установи та відповідальної за військовий облік особи не звільняє останнього від виконання власних посадових обов`язків. Обставини виконання позивачем покладених на нього функцій мають оцінюватися з урахуванням змісту посадової інструкції, його обізнаності про розпорядження ТЦК та СП і фактичних результатів виконання заходів з оповіщення. При цьому, відсутність виданого наказу сама по собі не підміняє встановлення конкретних дій або бездіяльності позивача, однак є обставиною, яка підлягає оцінці разом з іншими доказами у справі. Окремо слід звернути увагу на суперечності у поясненнях позивача щодо обставин складання протоколу про адміністративне правопорушення № 1368 від 08 вересня 2026 року. У відповіді на відзив позивач стверджує, що зазначений протокол йому не пред`являвся та що він не відмовлявся від його підписання чи отримання примірника. Водночас під час першого судового засідання позивач під технічний запис заявив, що відмовився підписувати будь-які документи. Наведені пояснення потребують оцінки судом у сукупності з відомостями, зафіксованими в протоколі, зокрема з підписами осіб, які засвідчили факт відмови позивача від підписання та отримання його примірника. Саме по собі заперечення позивачем зафіксованих обставин не спростовує їх автоматично. За необхідності суд може перевірити відповідні обставини шляхом допиту осіб, підписи яких містяться в протоколі. Крім того, твердження позивача про порушення його процесуальних прав під час розгляду справи мають оцінюватися на підставі фактичних обставин та наявних доказів, а не виключно з огляду на його заперечення. Відповідач просить суд дослідити матеріали адміністративної справи та надати оцінку всім документам і поясненням у їх сукупності. Щодо помилкового зазначення у переліку додатків до відзиву постанови № 1367 замість постанови № 1368 повідомляємо, що відповідний недолік підлягає виправленню шляхом подання належної копії оскаржуваної постанови № 1368 від 08 вересня 2026 року. Зазначена помилка в оформленні додатків не змінює предмета спору, яким є правомірність саме постанови № 1368. З огляду на викладене, просить суд надати оцінку доводам позивача з урахуванням їх змісту, наявних у справі доказів та суперечностей у його поясненнях, а також вирішити справу відповідно до встановлених обставин і вимог законодавства.

06 жовтня 2026 року позивач ОСОБА_1 подав суду додаткові пояснення у справі щодо заперечень відповідача на відповідь на відзив, в яких зазначив, що 02 жовтня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_4 подано заперечення на його відповідь на відзив. Відповідач фактично погодився з тим, що самої відсутності виданого наказу недостатньо для встановлення його вини. У запереченнях відповідач прямо зазначив: «відсутність виданого наказу сама по собі не підміняє встановлення конкретних дій або бездіяльності позивача». Саме ця обставина становить один із центральних доводів позову. Посадова інструкція передбачає, що відповідальна за ведення військового обліку особа у разі надходження розпорядження ТЦК готує проект наказу про оповіщення. Видання самого наказу належить до повноважень керівника установи. Тому для висновку про його особисту винну бездіяльність відповідач повинен був установити не просто те, що підписаний керівником наказ у підсумку відсутній, а конкретно довести, що він не підготував проект такого наказу, не передав його керівнику або не виконав іншу конкретну дію, яка входила саме до його службових обов`язків. Ні акт перевірки, ні протокол № 1368, ні постанова № 1368 такого факту не встановлюють. Акт перевірки констатує лише кінцевий результат - наказ про оповіщення не видавався. У протоколі та постанові використано узагальнене формулювання про те, що він «не забезпечив» виконання відповідних заходів. Самого факту не підготовлення ним проекту наказу у цих документах не встановлено. У запереченнях відповідач посилається на те, що під час першого судового засідання він нібито заявив під технічний запис, що «відмовився підписувати будь-які документи», і на цій підставі намагається поставити під сумнів його твердження про те, що протокол № 1368 йому для ознайомлення, підписання та отримання не пред`являвся. Під час його перебування у ІНФОРМАЦІЯ_5 у нього запитали, чи готовий він підписати заяву, зміст якої полягав у тому, що він не оспорює допущене порушення, визнає його та погоджується на притягнення його до адміністративної відповідальності. Від підписання саме такої заяви він категорично відмовився, оскільки вини не визнавав і заперечував наявність у своїх діях складу адміністративного правопорушення. Подання правильної копії постанови № 1368 усуває лише технічну помилку відповідача, але не усуває недоліків постанови.

06 жовтня 2026 року представник відповідача - начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 подав суду заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що щодо доведеності вини позивача та обов`язку підготовки проекту наказу й поштового оповіщення позивач стверджує, що відповідач мав довести факт непідготовки ним проекту наказу про оповіщення, а самого лише констатування відсутності наказу керівника ліцею в Акті перевірки нібито недостатньо для встановлення його особистої вини. Вказане твердження позивача є правовим нігілізмом. Факт бездіяльності позивача (як особи, що призначена відповідальною за ведення військового обліку на підставі наказу № 21 від 29 серпня 2025 року) підтверджується абсолютною відсутністю будь-яких слідів виконання покладеного на нього обов`язку в документообігу закладу освіти. Якби позивач дійсно вчинив залежні від нього дії та підготував проект наказу на виконання розпорядження № 12/2/1155 від 05 лютого 2026 року, такий документ обов`язково мав би чернетку, внутрішній реєстраційний номер або був би зафіксований кадровим обліком установи. Спільна комісія під час перевірки стану військового обліку 29 липня 2026 року зафіксувала повну відсутність таких документів. Тягар спростування в даному випадку лежить саме на позивачеві: він мав надати суду копію створеного ним проекту наказу, службової записки чи іншого доказу звернення до керівника ліцею, чого зроблено не було через відсутність самого факту таких дій. Особливо цинічним є намагання позивача виправдати невиконання розпорядження ТЦК тим, що військовозобов`язана особа, яку розпорядженням було зобов`язано оповістити, перебувала на лікарняному. Позивач повністю ігнорує імперативну вимогу абзацу 5 пункту 47 Порядку № 1487, де чітко зазначено, що у разі тимчасової непрацездатності особи, відповідальні особи установ та організацій зобов`язані забезпечити її оповіщення «рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки». У тексті власної позовної заяви позивач прямо та добровільно зізнається у вчиненні правопорушення, зазначаючи: «Ліцеєм було повідомлено ТЦК та СП про перебування відповідної особи на лікарняному, однак рекомендоване поштове відправлення за місцем її проживання не здійснювалося». Таким чином, позивач власноруч підтвердив суду свою повну та протиправну бездіяльність: він не підготував проект наказу керівника установи та свідомо знехтував прямим обов`язком надіслати рекомендований лист із описом вкладення військовозобов`язаному. Така бездіяльність посадової особи в особливий період повністю утворює об`єктивну сторону та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

07 жовтня 2026 року позивач ОСОБА_1 подав суду додаткові пояснення у справі щодо заперечень відповідача від 05 жовтня 2026 року, в яких зазначив, що 05 жовтня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_4 подано письмові заперечення на додаткові пояснення позивача, у яких відповідач вперше заявив про покладення на позивача «тягаря спростування» його вини та розвинув нову аргументацію щодо обов`язку позивача здійснити поштове оповіщення військовозобов`язаної особи. Оскільки наведені відповідачем доводи вперше сформульовані саме у письмових запереченнях від 05 жовтня 2026 року, позивач просить дозволити подання цих додаткових письмових пояснень та врахувати їх при вирішенні справи. У письмових запереченнях відповідач стверджує: «Тягар спростування в даному випадку лежить саме на позивачеві». Далі ІНФОРМАЦІЯ_3 виходить із того, що саме позивач повинен надати суду проект наказу, службову записку чи інший доказ звернення до керівника ліцею, а відсутність такого документа нібито підтверджує факт бездіяльності. Такий підхід прямо суперечить правилам доказування в адміністративному судочинстві. Відтак саме відповідач повинен довести не абстрактну відсутність певного документа в установі, а конкретну винну бездіяльність ОСОБА_4 , яка утворює склад правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Крім того, твердження відповідача, що проект наказу «обов`язково мав би» мати чернетку, внутрішній реєстраційний номер або бути відображеним у кадровому обліку, є припущенням. Відповідач не посилається на жодний нормативний акт, локальну інструкцію з діловодства чи інший документ, який би встановлював обов`язкову реєстрацію саме проекту наказу в одному із зазначених ним способів. Позивач не заперечує, що відповідно до посадової інструкції на нього могли бути покладені окремі організаційно-технічні функції, зокрема підготовка проекту відповідного наказу. Проте внутрішнє покладення на працівника окремої допоміжної функції не змінює нормативно визначеного пунктом 47 суб`єкта обов`язку і не означає автоматичного переходу до такого працівника всього комплексу повноважень та відповідальності керівника установи. Саме тому для притягнення позивача до особистої адміністративної відповідальності відповідач повинен був довести не лише факт того, що кінцевий наказ керівником не видано, а й те, яку саме конкретну дію, що безпосередньо входила до посадових обов`язків ОСОБА_4 , він повинен був вчинити, у який строк і яку саме дію винно не вчинив. Відсутність поштового відправлення від імені ліцею не є «зізнанням» позивача у вчиненні адміністративного правопорушення. Твердження про те, що ліцеєм як установою не було здійснено певної дії, є констатацією фактичного стану виконання заходів установою. Воно не є визнанням того, що саме ОСОБА_5 був нормативно визначеним суб`єктом відповідного обов`язку, що цей обов`язок виник безпосередньо у нього та що він винно його не виконав. Відповідач неправильно ототожнює особу, відповідальну за ведення військового обліку, із керівником установи, хоча пункт 47 Порядку № 1487 адресує відповідні обов`язки саме керівникам підприємств, установ та організацій.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позові, у відповіді на відзив, у додаткових поясненнях. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та в задоволенні позову просить відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, у запереченні на відповідь на відзив, у запереченні на додаткові пояснення та у додаткових поясненнях.

Заслухавши пояснення учасників розгляду справи та дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що відповідно до наказу № 21 від 29 серпня 2025 року «Про призначення відповідального за ведення військового обліку», виданого директором Тячівського ліцею з угорською мовою навчання ім. Шімона Голлоші Тячівської міської ради Закарпатської області Т. Павлик, призначено в даному навчальному закладі відповідального за ведення військового обліку ОСОБА_1 .

Відповідно до посадової інструкції відповідального за ведення військового обліку у Тячівському ліцеї з угорською мовою навчання ім. Шімона Голлоші Тячівської міської ради Закарпатської області, на якій міститься підпис ОСОБА_1 , зокрема, п. 1.2 «У своїй роботі відповідальний за ведення військового обліку керується законодавством України, Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим Постановою КМУ від 30 грудня 2022 року № 1487, цією інструкцією, наказами і розпорядженнями директора», п. 2.6 «Взаємодіє з відповідними районними ТЦК та СП щодо строків та способів звіряння списків персонального військового обліку, внесення відповідних змін до них, а також щодо оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів», п. 2.8 «Здійснює оповіщення на вимогу районних (міських) ТЦК та СП призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до відповідних районних (міських) ТЦК та СП і забезпечення їх своєчасного прибуття», п. 2.17 «У разі надходжень на підприємство розпоряджень ТЦК та СП щодо оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик готує проект наказу про оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, після підписання зазначеного наказу забезпечує його доведення до відома відповідальних осіб під особистий підпис у частині, що стосується їх прибуття до ТЦК та СП у визначені ним строки, надсилає до ТЦК та СП копію зазначеного наказу в триденний строк, забезпечує в межах компетенції вручення призовникам, військовозобов`язаним та резервістам повістки про явку за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_6 (за наявністю), контролює за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов`язаних та резервістів до ТЦК та СП».

У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала, що на час видачі нею наказу № 21 від 29 серпня 2025 року «Про призначення відповідального за ведення військового обліку» вона займала посаду директора Тячівського ліцею з угорською мовою навчання ім. Шімона Голлоші Тячівської міської ради Закарпатської області. Цей наказ був зареєстрований у Книзі обліку наказів. ОСОБА_1 був відповідальний за ведення військового обліку. Вона не пам`ятає чи доводила цей наказ до відома ОСОБА_1 та чи був він з ним ознайомлений. ОСОБА_1 фактично приступив до виконання обов`язків за цим наказом. Посадову інструкцію для підпису вона ОСОБА_1 надавала особисто.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні показала, що вона працює на посаді секретаря Тячівського ліцею з угорською мовою навчання ім. Шімона Голлоші Тячівської міської ради Закарпатської області та в її посадові обов`язки входить реєструвати вхідну та вихідну документацію та пошту, вести Журнал реєстрації наказів, в якому є графа «Підпис про ознайомлення з наказом». Якщо виданий наказ, значить він був доведений до відома ОСОБА_1 .. ОСОБА_1 особисто носив документи у ІНФОРМАЦІЯ_3 , позаяк він відповідальний за ведення військового обліку у ліцеї.

Судом встановлено, що постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 за № 1368 від 08 вересня 2026 року постановлено накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 34 000, 00 гривень за те, що ОСОБА_1 , будучи відповідальною особою за ведення військового обліку в Тячівському ліцеї з угорською мовою навчання ім. Шімона Голлоші Тячівської міської ради Закарпатської області, не забезпечив на підставі розпорядження № 12/2/1155 від 05 лютого 2026 року винесення наказу (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів та направлення у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначені строки, та надсилання копії відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденний строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів, чим порушив вимоги абз. 2 п. 47 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року за № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 30 грудня 2022 року, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУПАП.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно зі статтею 1 Закону України № 389-VІІІ від 12 травня 2015 року «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, і діє по теперішній час.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Виходячи із вищевикладеного вбачається, що починаючи з 24 лютого 2022 року і до теперішнього часу в Україні діє режим воєнного стану, який є особливим періодом.

Згідно З абз. 6 ч. 10 ст. 1 ЗаконуУкраїни «Провійськовий обов`язок і військову службу» громадяни України зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до вимог абзацу 2 пункту 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військово зобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 13) щодо оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов`язані: видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис, а у разі виконання такими особами дистанційної, надомної роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у визначені строки, та надіслати копію відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденним строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.

Статтею 235 КУпАП визначено, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 3 від 01 січня 2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05 січня 2024 року за № 36/41381 (далі - Інструкція).

Згідно п. 3 Розділу ІІ Інструкції у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до п. 6 Розділу ІІ Інструкції до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).

Як передбачено приписами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Отже, за приписами цієї норми, початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день виявлення адміністративного правопорушення. Ця стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, окрім як для триваючих правопорушень, до яких неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 на його виклик не належить.

Суд зазначає, що у розпорядженні ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 05 лютого 2026 року про оповіщення військовозобов`язаного ОСОБА_9 встановлено строк його виконання до 12 лютого 2026 року, а отже про факт порушення ОСОБА_1 абзацу 2 пункту 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, ІНФОРМАЦІЯ_2 стало відомо наступного дня - 13 лютого 2026 року.

Отже, адміністративне стягнення могло бути накладено на ОСОБА_1 не пізніше 13 травня 2026 року.

Посадова особа ІНФОРМАЦІЯ_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , прийняла спірну постанову по справі про адміністративне правопорушення 08 вересня 2026 року, тобто після закінчення 3-х місячного строку, встановленого частиною дев`ятою статті 38 КУпАП.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України суд за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За встановлених судом обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 треба задовольнити, а провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП закрити на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП - у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання цього позову позивач сплатив 666, 00 гривень, які треба стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 8, 9, 38, 139, 255, 268, 269, 286, 288, 293, 294, 297 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання незаконною та скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1368 від 08 вересня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закриття провадження по справі задовольнити.

Постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1368 від 08 вересня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000, 00 гривень скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закрити на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП у зв`язку із закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 666, 00 (Шістсот шістдесят шість гривеь 00 копійок) гривень.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду в 10-денний строк з дня його проголошення (складання).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце реєстрації та місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено та проголошено 23 жовтня 2026 року.

Головуюча: Сойма М.М.