Рішення № 141369140 у справі № 308/13045/25 від 06.11.2026

Справа № 308/13045/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючий суддя Крегул М.М.,

секретар судового засідання Бєлікова К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом адвоката Росул Олега Мирославовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», про визнання умов кредитного договору недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи позовну заяву зазначає, що 11.07.2023 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» і відповідачем в електронній формі, шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, укладено договір кредитної лінії № 574759093 з кредитним лімітом 7 600,00 грн.. Первісний кредитор виконав свій обов`язок і 11.07.2023 перерахував відповідачу кошти в сумі 7 600,00 грн. на вказану ним платіжну картку.

Право вимоги за кредитним договором було послідовно відступлено: за договором факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01 та реєстром прав вимоги № 247 від 05.09.2023 -ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС»; за договором факторингу від 27.05.2024 № 27/0524-01 та реєстром прав вимоги № 1 від 27.05.2024 -ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС»); за договором факторингу від 04.06.2025 № 04/06/25-Ю та реєстром боржників від 04.06.2025 - позивачу.

Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, кредит у встановлений договором строк не повернув, проценти не сплатив, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальній сумі 37 902,72 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту - 7 600,00 грн. та заборгованості за процентами - 30 302,72 грн.. Штрафні санкції не нараховувалися. Позивач просить стягнути вказану заборгованість, а також судовий збір у сумі 2 422,40 грн. і витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн..

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

19.12.2025 від представника відповідача - адвоката Росула О. М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнає, доводи заперечень зводяться до того, що після спливу погодженого «21-денного строку кредитування» (01.08.2023) право кредитодавця нараховувати проценти припинилося, тому стягненню підлягають лише 7 600,00 грн. тіла кредиту та 3 351,60 грн. процентів, нарахованих до 01.08.2023, при цьому договір слід тлумачити за правилом contra proferentem. Нарахування процентів за ставкою 2,98 % на день після закінчення дисконтного періоду є прихованою мірою відповідальності і суперечить статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Позивачем не надано первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту. Позивачем не доведено переходу права вимоги, оскільки договір факторингу від 28.11.2018 укладено до виникнення кредитних правовідносин, а тому на момент його укладення не існувало визначеної вимоги. Також, заявлені витрати на правничу допомогу є завищеними, неспівмірними зі складністю справи та не підтверджені доказами оплати. З урахуванням наведеного просить у позові відмовити.

22.12.2025 позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що за умовами договорів факторингу право вимоги переходить у момент підписання реєстру прав вимоги, до якого включено відповідача, тобто вже після виникнення кредитного договору. Проценти нараховані в межах строку дії договору відповідно до його умов. Щодо судових витрат зазначив, що такі підтверджені договором про надання правничої допомоги, додатковою угодою до нього та актом приймання-передачі наданих послуг.

Відповідач звернувся із зустрічним позовом до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», третя особа ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», про визнання недійсним, з моменту укладення, положення пункту 8.4 договору кредитної лінії № 574759093 від 11.07.2023 щодо зобов`язання позичальника сплачувати 2,980 % в день від суми залишку кредиту за кожний день користування ним.

На обґрунтування зустрічного позову відповідач вказує, що ставки процентів за договором є змінними за розміром і видом, їх розмір залежить від належного чи неналежного виконання позичальником обов`язку зі сплати процентів до кінця заявленого строку, а тому підвищена ставка 2,980 % на день (1087,700 % річних) є прихованою пенею, яка призводить до встановлення непропорційно великої суми компенсації, понад п`ятдесят відсотків вартості кредиту, є несправедливою умовою у розумінні частин першої, другої та пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності. Відповідач посилається на практику Верховного Суду та просить застосувати правило тлумачення contra proferentem.

Ухвалою суду від 10.09.2026 зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, постановлено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження та встановлено відповідачу за зустрічним позовом строк для подання відзиву.

21.09.2026 від позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом, надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, у якому він зустрічний позов не визнає, вказує, що алгоритм нарахування процентів погоджений сторонами в договорі, який відповідач підписав добровільно та з повним розумінням його умов. Передбачені договором проценти є платою за користування кредитом, а не мірою відповідальності. Позивачем за зустрічним позовом та відповідачем за первісним позовом не доведено, які саме умови договору є несправедливими та в чому полягає така несправедливість.

Ухвалою суду від 15.10.2026 року закрито підготовче провадження, а справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомляв.

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позов та його представник у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, при цьому від останнього, адвоката Росул О.М. до суду була подана заява про розгляд справи без їх участі.

Представник третьої особи ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, письмових пояснень щодо позову, зустрічного позову не подано.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 11.07.2023 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено електронний договір кредитної лінії № 574759093. Заявку на отримання кредиту подано відповідачем 11.07.2023 о 23:07 через інформаційно-телекомунікаційну систему первісного кредитора. Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV2J25B, який надіслано на номер телефону відповідача 11.07.2023 о 23:07:58 та введено ним о 23:08:24, що підтверджується договором, заявкою та довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора.

За умовами договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в межах кредитного ліміту 7 600,00 грн. на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник - повернути кредит і сплатити проценти за користування ним. Зокрема, договором (з додатком - Паспортом споживчого кредиту продукту «СМАРТ») визначено такі умови:

- позичальнику надається дисконтний період кредитування тривалістю 21 день від дати отримання першого траншу, який може бути продовжений позичальником шляхом сплати всіх фактично нарахованих процентів у порядку п. 3.2 договору (п. 3.1, 3.2); факт закінчення дисконтного періоду блокує отримання нових траншів (п. 6.5);

- рекомендованою (необов`язковою) датою дострокового повного повернення кредиту є дата закінчення дисконтного періоду - 01.08.2023 (п. 7.1); кінцевою датою повернення кредиту є 10.08.2028 (п. 7.3); договір діє протягом п`яти років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов`язань (п. 11.1); у Паспорті споживчого кредиту строк кредитування визначено «до 1857 днів (дисконтний період 21 день, з можливістю продовження)»;

- за період від дати видачі кредиту до 01.08.2023 (включно) проценти нараховуються за ставкою 766,500 % річних, що становить 2,100 % від суми кредиту за кожний день користування (п. 8.3.1); після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за ставкою 1087,700 % річних, що становить 2,980 % в день від суми залишку кредиту за кожний день користування ним (п. 8.4); проценти нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом від дня надання траншу до дня закінчення строку дії договору (п. 8.6);

- для суми першого траншу за перші 21 день дисконтного періоду орієнтовна загальна вартість кредиту складає 10 951,60 грн. (7 600,00 грн. кредиту та 3 351,60 грн. процентів), а ці значення можуть змінюватися у бік збільшення, зокрема у разі користування кредитом після закінчення дисконтного періоду (п. 8.8, 8.9);

- за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів кредитодавець має право стягнути з позичальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, але не більше 15 % від суми простроченого платежу, при цьому сукупна сума неустойки не може перевищувати половину суми кредиту (п. 12.3).

Кошти в сумі 7 600,00 грн. перераховано на банківську картку відповідача № 4149-49XX-XXXX-7260, вказану ним у заявці, 11.07.2023, що підтверджується платіжним дорученням від 11.07.2023 та довідкою ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» № 574759093/23052025/3 від 23.05.2025 про ініціювання та завершення платіжної операції (11.07.2023).

Відповідач кредит у встановлені строки не повернув, жодних платежів не здійснював, дій спрямованих на продовження дисконтного періоду, не вчиняв, що вбачається з довідки щодо дій позичальника та розрахунків заборгованості. Дисконтний період закінчився 01.08.2023.

Право вимоги за кредитним договором було відступлено: 05.09.2023 за реєстром прав вимоги № 247 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» у загальній сумі 18 878,40 грн. (7 600,00 грн. тіла та 11 278,40 грн. процентів); 27.05.2024 за реєстром прав вимоги № 1 до договору факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024 від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» у сумі 37 902,72 грн.; 04.06.2025 за реєстром боржників до договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача у сумі 37 902,72 грн. (7 600,00 грн. тіла та 30 302,72 грн. процентів), що підтверджується відповідними витягами з реєстрів, підписаними уповноваженими особами сторін та актами приймання-передачі реєстру боржників.

Згідно з розрахунками заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», підписаними кваліфікованими електронними підписами уповноважених осіб, та випискою з особового рахунку позивача станом на 25.06.2025, проценти нараховувалися за період з 11.07.2023 по 28.11.2023: за перші 21 день - по 159,60 грн. на день, разом 3 351,60 грн., а з 02.08.2023 по 28.11.2023 (119 днів) - по 226,48 грн. на день, разом 26 951,12 грн.. Загальна сума процентів складає 30 302,72 грн.. Після 28.11.2023 проценти не нараховувалися, штрафні санкції (пеня, штрафи) не нараховувалися та до стягнення не заявлені. Заборгованість станом на 25.06.2025 складає 37 902,72 грн., у тому числі 7 600,00 грн. за тілом кредиту та 30 302,72 грн. за процентами.

Щодо вимог зустрічного позову про визнання недійсним пункту 8.4 договору кредитної лінії № 574759093 від 11.07.2023 на підставі статті 215 ЦК України та статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) цих вимог.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором (п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону). Якщо положення договору визнано несправедливим, воно може бути змінене або визнане недійсним, і вважається таким з моменту укладення договору.

За змістом ст. 1054, ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір і порядок одержання процентів за кредитним договором встановлюються договором; розмір, тип процентної ставки та порядок її сплати визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, попиту і пропозицій на кредитному ринку, строку користування кредитом та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов з урахуванням вимог цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оспорюваний пункт 8.4 договору, у системному зв`язку з пунктами 3.1, 8.3.1, 8.3.2, 8.8, 8.9 договору та Паспортом споживчого кредиту, визначає розмір плати за користування кредитом (процентів) після закінчення дисконтного періоду. Тлумачення змісту цих умов дає підстави для висновку, що сторонами погоджено два види процентної ставки - дисконтну (2,1 % на день) та ставку, що застосовується після закінчення дисконтного періоду (2,98 % на день), в залежності від періоду користування кредитними коштами, а не відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідальність за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів передбачена окремо - пунктом 12.3 договору (пеня з обмеженням її розміру), і така неустойка позивачем за первісним позовом не нараховувалася та не заявлена до стягнення (виписка з особового рахунку - 0,00 грн.). Те, що підвищена ставка почала застосовуватися після спливу дисконтного періоду, не змінює її правової природи. Сторони прямо погодили, що загальна вартість кредиту залежить від обраної позичальником моделі користування кредитом (п. 8.2, 8.7, 8.9 договору), а право повернути кредит у межах дисконтного періоду за нижчою ставкою позичальник мав.

За таких обставин положення п. 5 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», які стосуються непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання споживачем зобов`язань за договором, не можуть бути застосовані до розміру процентів за користування кредитом. Твердження відповідача про «приховану» пеню є його припущенням, не підтвердженим доказами, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Проте суд не вбачає підстав для врахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 754/6091/18, на яку посилається відповідач, оскільки у ній оцінювалася несправедливість умови про пеню у розмірі до 2 % від суми несвоєчасно виконаних зобов`язань за кожен день прострочення, тобто міри відповідальності, тоді як за пунктом 8.4 договору, що оспорюється у цій справі, погоджено розмір процентів за користування кредитом. Отже, обставини зазначеної справи істотно відрізняються від обставин, встановлених судом у цій справі. Аналогічно не можуть бути застосовані і висновки Верховного Суду щодо надмірної неустойки, наведені відповідачем у постановах від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 та від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Суд враховує також висновки об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладені в постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25), відповідно до яких суд без окремої вимоги споживача може тлумачити нечіткі або двозначні положення договору на користь споживача (ч. 8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»), але за відсутності встановленої законом нікчемності умови не може самостійно, без відповідної вимоги споживача, визнати умову договору недійсною чи змінити її та на цій підставі зменшити розмір процентів. У цій справі відповідачем заявлено окрему вимогу про визнання пункту 8.4 договору недійсним, яку суд розглянув по суті. Підстав вважати зазначену умову нечіткою чи двозначною, як і підстав для її визнання несправедливою, суд не встановив.

Зокрема, умови договору щодо строків і вартості кредиту не є суперечливими. «21 день», на який відповідач посилається як на «строк кредитування» (заявка, довідка щодо дій позичальника), за прямим текстом договору є дисконтним періодом (пункти 1.1.3, 3.1 договору), тоді як строк дії договору становить п`ять років, кінцева дата повернення кредиту - 10.08.2028 (пункти 7.3, 11.1), а Паспорт споживчого кредиту містить вказівку на строк кредитування до 1857 днів (дисконтний період 21 день, з можливістю продовження) та на ставку 1087,700 % річних після закінчення дисконтного періоду. Пункти 8.8, 8.9 договору прямо попереджають, що орієнтовна вартість кредиту 10 951,60 грн. розрахована лише для 21 дня і збільшується у разі користування кредитом після закінчення дисконтного періоду. Отже, у цій справі, на відміну від справи № 552/672/23, де положення договору та заяви-анкети передбачали різні підходи до визначення розміру процентів, умови договору в частині розміру і порядку нарахування процентів є чіткими, а тому підстав для застосування правила contra proferentem немає.

Суд не може не відзначити, що погоджена ставка 1087,700 % річних є високою. Однак у період нарахування процентів,11.07.2023 - 28.11.2023, законодавство не встановлювало граничного розміру денної процентної ставки за договорами споживчого кредиту. Обмеження, запроваджені Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», набрали чинності 24.12.2023, тобто після припинення нарахування процентів за цим договором. Інформація про вартість кредиту, у тому числі про ставку після закінчення дисконтного періоду, була надана позичальнику до укладення договору у Паспорті споживчого кредиту. Договір підписано відповідачем за його ініціативою та з використанням одноразового ідентифікатора. Відповідач не довів, що під час укладення договору його волевиявлення було невільним, що він був позбавлений можливості повернути кредит у межах дисконтного періоду за нижчою ставкою, або що ця умова призвела до істотного дисбалансу прав і обов`язків сторін внаслідок недобросовісності кредитодавця. Сама лише висока ставка при її чіткому погодженні, за відсутності встановленого законом обмеження, не є підставою для визнання умови недійсною.

За таких обставин суд дійшов висновку, що пункт 8.4 кредитного договору не є несправедливою умовою у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та не суперечить статті 203 ЦК України, а тому підстав для задоволення зустрічного позову немає.

Щодо вимог первісного позову про стягнення заборгованості за кредитним договором суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).

Згідно зі ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 1048, ч. 1, 3 ст. 1049, ст. 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику та сплатити проценти у строк і в порядку, встановлених договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Згідно зі статтями 526, 530, 610, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо не виконав зобов`язання у встановлений строк.

Факт укладення кредитного договору в електронній формі підтверджується договором, заявкою, довідкою щодо дій позичальника, одноразовий ідентифікатор MNV2J25B та не заперечується відповідачем, який у відзиві та зустрічному позові посилається на цей договір як на укладений між сторонами і сам вказує, що у разі задоволення позову з нього підлягають стягненню 7 600,00 грн. тіла кредиту та 3 351,60 грн. процентів. Факт отримання відповідачем кредиту в сумі 7 600,00 грн. підтверджується платіжним дорученням та довідкою первісного кредитора про проведення платіжної операції, а також не заперечується відповідачем по суті. Доводи відзиву про відсутність первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту є безпідставними. За таких обставин потреби у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів не було.

Щодо доводів відзиву про недоведеність переходу права вимоги суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, і до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути як наявна, так і майбутня вимога, причому майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника, якщо інше не передбачено договором (ст. 1078 ЦК України, у редакції чинній на момент укладення договору).

Відповідач стверджує, що договір факторингу від 28.11.2018 було укладено до виникнення кредитних правовідносин, тому на момент його укладення не існувало визначеної вимоги, а сам по собі договір факторингу не підтверджує переходу права вимоги за кредитним договором від 11.07.2023. Ці доводи суд відхиляє. За умовами договорів факторингу а саме пункти 1.3, 2.1, 4.1, предметом договору є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги, включно з тими, що виникнуть у майбутньому, а право вимоги переходить від клієнта до фактора в момент підписання реєстру. Індивідуалізація кожної вимоги здійснюється саме в реєстрі. Відступлення за такою конструкцією не суперечить ст. 1078 ЦК України (у редакції чинній на момент укладення договору). Право вимоги за кредитним договором виникло у ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» 11.07.2023 і було відступлено 05.09.2023 за реєстром прав вимоги № 247, у якому вимога індивідуалізована. На цю дату вимога вже існувала, а договір факторингу, строк дії якого, за доводами позивача, продовжувався додатковими угодами до 31.12.2024, був чинним. Договір факторингу № 27/0524-01 та реєстр прав вимоги № 1 від 27.05.2024, а також договір факторингу № 04/06/25-Ю та реєстр боржників від 04.06.2025 також укладено та підписано в межах строку дії відповідних договорів. Посилання відповідача на висновки Верховного Суду про недійсність відступлення невизначених або неіснуючих вимог, не спростовують цього висновку, оскільки у цій справі вимога до відповідача на момент відступлення існувала, належала відступаючому кредитору та була індивідуалізована в реєстрах. Договори факторингу та відступлення за ними в установленому порядку недійсними не визнані (стаття 204 ЦК України), а відповідач стороною цих договорів не є і не заявляв вимог про визнання їх недійсними. Отже, позивач є належним кредитором відповідача за кредитним договором.

Відповідач у відзиві доводить, що право кредитодавця нараховувати проценти припинилося зі спливом «21-денного строку кредитування» 01.08.2023, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18), за якими право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Суд погоджується з цим висновком, однак він не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки строк кредитування за цим договором не сплинув, 21 день є дисконтним періодом, після закінчення якого договір не припиняється, а продовжує діяти з іншою процентною ставкою (пункти 3.1, 8.4, 8.6 договору). Строк дії договору становить п`ять років, а кінцева дата повернення кредиту - 10.08.2028 (пункти 7.3, 11.1). Доказів пред`явлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення кредиту відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України матеріали справи не містять, а позивач таких вимог не заявляв. Проценти за період з 02.08.2023 по 28.11.2023 нараховані первісним кредитором та наступним кредитором - ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», в межах строку дії договору як плата за користування кредитом, за ставкою, прямо погодженою в пункті 8.4 договору, а не як міра відповідальності за порушення зобов`язання. Тому застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України, на яку посилається позивач у відповіді на відзив, для вирішення цього спору не потрібне. Те, що відповідач не вчиняв дій щодо продовження дисконтного періоду (пролонгації), на чому наголошує у відзиві, свідчить лише про те, що з 02.08.2023 застосовується ставка за пунктом 8.4, а не пункт 8.3.2 договору, і не впливає на право кредитодавця на проценти.

Суд перевірив розрахунок заборгованості та вважає, що такий ґрунтується на умовах договору, узгоджується з даними реєстрів прав вимоги і випискою з особового рахунку. Відповідач власного розрахунку не надав, доказів повернення кредиту або сплати процентів, а також доказів помилковості розрахунку не подав. Заборгованість за штрафними санкціями до стягнення не заявлена. Доводи відзиву про те, що позивач не надав первинних бухгалтерських документів, суд відхиляє, оскільки розмір заборгованості підтверджено сукупністю доказів - договором, довідкою щодо дій позичальника, розрахунками первісного кредитора та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», реєстрами прав вимоги та випискою з особового рахунку, які відповідають вимогам ст. 77-80, 89 ЦПК України щодо належності, допустимості, достовірності та достатності.

Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт порушення відповідачем зобов`язань за кредитним договором внаслідок неповернення кредиту та несплати процентів, а також розмір заборгованості в сумі 37 902,72 грн., що складається із заборгованості за кредитом у сумі 7 600,00 грн. та заборгованості за нарахованими процентами в сумі 30 302,72 грн., а тому первісний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до статей 133, 137, 141 ЦПК України.

Оскільки первісний позов задоволено повністю, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір, сплачений при поданні позову, у розмірі 2 422,40 грн..

Також позивач за первісним позовом просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.: вивчення матеріалів справи (2 год) - 1 000,00 грн.; складання позовної заяви (2 год) - 5 000,00 грн.; підготовка адвокатського запиту (1 год) - 500,00 грн.; підготовка та подання клопотань (1 год) - 500,00 грн.. На підтвердження цих витрат подано договір про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025, додаткову угоду № 25770732135 від 05.06.2025, акт приймання-передачі наданих послуг, свідоцтво адвоката та довіреність. Відповідач заперечує проти розміру витрат, вважає їх завищеними та неспівмірними зі складністю справи.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті; тому відсутність доказів фактичної оплати, на що посилається відповідач, сама по собі не перешкоджає розподілу цих витрат. Разом з тим, за частинами четвертою та п`ятою статті 137, частиною четвертою статті 141 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, а у разі недотримання цих вимог суд за клопотанням іншої сторони може зменшити розмір витрат, що підлягають розподілу, керуючись критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру. Така заява міститься у відзиві відповідача.

Оцінивши подані докази, суд вважає, що справа є типовою, не належить до складних, вона ґрунтується на стандартних умовах електронного кредитного договору та документах, що стосуються ланцюга відступлення права вимоги; ціна позову - 37 902,72 грн.; позовна заява подана в електронній формі. Розмір вартості вивчення матеріалів справи (1 000,00 грн. за 2 години), підготовки адвокатського запиту та клопотань (по 500,00 грн. за годину) є реальним і розумним. Натомість вартість складання позовної заяви - 5 000,00 грн. за 2 години, тобто у п`ять разів вища за вартість години інших робіт, виконаних тим самим адвокатом у цій справі, та з урахуванням типового характеру позову, суд вважає неспівмірною обсягу і складності роботи; розумною і співмірною є вартість цієї роботи в сумі 1 500,00 грн.. За таких обставин суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 500,00 грн. (1 000,00 + 1 500,00 + 500,00 + 500,00 грн.), а в решті вимог про відшкодування таких витрат (3 500,00 грн.) відмовити.

Керуючись ст. 203, 204, 215, 512, 514, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 627, 1048-1050, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Первісну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором № 574759093 від 11.07.2023 в сумі 37 902,72 грн. (тридцять сім тисяч дев`ятсот дві грн. сімдесят дві коп.), з яких: 7 600 грн. (сім тисяч шістсот) - заборгованість за кредитом; 30 302,72 грн. (тридцять тисяч триста дві) - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43541163) 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві сорок коп.) судового збору та 3 500,00 грн. (три тисячі п`ятсот) витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

У задоволенні зустрічного позову адвоката Росул Олега Мирославовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», про визнання умов кредитного договору недійсними відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

3. Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», ЄДРПОУ 38569246, місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15, літера Б.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду М.М. Крегул