Ухвала № 141369252 у справі № 438/1999/26 від 09.11.2026

Справа № 438/1999/26

Номер провадження 2-н/438/386/2026

УХВАЛА

09 листопада 2026 року м. Борислав

Суддя Бориславського міського суду Львівської області Слиш А.Т., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 до Бориславського управління Дрогобицької філії Львівського обласного центру зайнятості, Бориславського міського центру зайнятості про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за дотаційною програмою,

в с т а н о в и в :

Заявник звернулась до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з Бориславського міського центру зайнятості на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість за дотаційною програмою за період з 01.10.2005 по 30.09.2006 в розмірі 12 зарплат медичного реєстратора.

Розглянувши надані матеріали, суд прийшов до висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст.160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

При цьому суд зазначає, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (ч.3 ст.19 ЦПК України).

Як роз`яснено у п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Таким чином, наказне провадження є спрощеним у порівнянні з позовним, альтернативним йому провадженням у суді першої інстанції, і заснованим на письмових доказах. Наказне провадження є специфічною формою захисту прав кредитора за допомогою письмових доказів проти сторони боржника, яка не виконує або неналежним чином виконує свої зобов`язання. У наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог. Безспірні вимоги заявника у наказному провадженні - це такі вимоги заявника, із яких не вбачається спір про право, тобто це вимоги, що випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.

Отже, з огляду на наведені правові норми, в порядку наказного провадження судом вирішується лише конкретно визначений законом перелік вимог, судовий наказ не може бути виданий судом по вимогах, які прямо не зазначені в законі, судовий наказ видається без судового розгляду, без виклику боржника та стягувача у судове засідання, без заслуховування їх пояснень. При цьому змагання сторін у межах гласного вирішення справи, у ході якого сторони наводять доводи, покликані підтвердити їх правоту, спростувати аргументи протилежної сторони, відсутні. Наказ суду ґрунтується на поданих заявником документах, на повідомлених ним доводах, покликаних переконати суд у тому, що підстави для звернення до суду з позовом відсутні у зв`язку з безспірністю вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.

В силу вимог ч. 3 ст. 165 ЦПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

З огляду на викладене, суд вважає, що заявлені вимоги документально не підтверджені та носять не безспірний характер, що як наслідок не відповідає вимогам статті 161 ЦПК України, а тому у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 до Бориславського управління Дрогобицької філії Львівського обласного центру зайнятості, Бориславського міського центру зайнятості про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за дотаційною програмою, слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160, 162, 165,166, 186 ЦПК України, суддя,-

п о с т а н о в и в :

відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 до Бориславського управління Дрогобицької філії Львівського обласного центру зайнятості, Бориславського міського центру зайнятості про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за дотаційною програмою.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя Андрій СЛИШ