Ухвала № 141369286 у справі № 462/9971/26 від 09.11.2026

справа № 462/9971/26

УХВАЛА

09 листопада 2026 року м.Львів

Суддя Залізничного районного суду м. Львова Колодяжний С.Ю., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про списання нарахованої заборгованості,

встановив:

ОСОБА_1 через свого представника та підсистему ЄСІТС - «Електронний суд» 03.11.2026 року звернулася в Залізничний районний суд м.Львова з позовом, в якому просить зобов?язати відповідача списати нараховану заборгованість за надані послуги за період з 01 грудня 2021 року по 31 травня 2025 року в сумі 4247,83 грн.

При вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі суддя враховує наступне.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи. Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

При цьому суд враховує практику ЄСПЛ, відповідно до якої право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16.12.1992, заява № 12964/87). Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява №12964/87).

Отже, ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків.

Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення від 21.10.2010 року у справі «Дія 97» проти України», заява № 19164/04).

Так, відповідно до ч.1 ст.184 ЦПК України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви до суду.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

При вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі встановлено, що заява не відповідає вимогам ст.175, 177 ЦПК України з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що дана позовна заява про списання нарахованої заборгованості без ціни позову.

Однак, слід зазначити, що наявність вартісного, грошового вираження вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Позовні вимоги, спрямовані на звільнення від матеріальних зобов?язань, визнання боргу відсутнім або скасування рішень про нарахування коштів, класифікуються саме як майнові. Вимога про скасування або списання боргу за своєю суттю є вимогою майнового характеру. Задоволення такої вимоги безпосередньо впливає на майновий стан сторін - позивач звільняється від обов?язку сплатити кошти (зберігає свої активи), а відповідач втрачає право ці кошти отримати.

Таким чином, позивачу необхідно, шляхом подання нової редакції позовної заяви, зазначити ціну позову.

Згідно з ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В позовній заяві ОСОБА_1 просить відтермінувати сплату судового збору до закінчення розгляду справи по суті, у зв`язку з важким матеріальним становищем.

Згідно з ч.1 ст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, єдиною підставою для звільнення, розстрочки, відстрочки від сплати судового збору є незадовільний майновий стан сторони фізичної особи. Звільнення сторони від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду. При цьому, клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в позовній заяві, яка подається до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

На підтвердження свого майнового стану позивачем надано копію пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 24.12.2021 року та виписку по банківській картці ОСОБА_1 за період з 01.08.2026 року по 13.10.2026 року.

Разом з тим, вказані відомості не можуть вважатись достатньою підставою для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, оскільки в жодній мірі не характеризують майновий стан позивача на момент подання позовної заяви. Такими документами, наприклад, можуть бути як довідки про доходи (зокрема і фіскальних органів) за попередній календарний рік, довідка фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків, довідка органу Пенсійного фонду України про розмір отриманої пенсії, довідка Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про розмір отриманої допомоги, тощо.

З огляду на зазначене, позивачу необхідно надати інші докази на підтвердження зазначених нею обставин щодо важкого майнового стану або документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, позивачу, на виконання вимог ч.4 ст.177 ЦПК України, необхідно пред?явити документ про сплату судового збору у розмірі 1331,20 грн. або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п?яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надає строк для усунення недоліків.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що позовна заява не відповідає вимогам ст.175, 177 ЦПК України, то таку слід залишити без руху і надати позивачу строк, який не може перевищувати п?яти днів з дня вручення ухвали, для усунення вказаних недоліків позовної заяви.

Керуючись ст.175, 177, 185, 259-261 ЦПК України,

постановив:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочку сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про списання нарахованої заборгованості - залишити без руху.

Позивач має право протягом строку, який не перевищує п?яти днів з дня вручення йому ухвали, усунути недоліки позовної заяви. Якщо позивач усуне зазначені недоліки позовної заяви у визначений ухвалою строк, вона вважається поданою в день первісного її подання до суду, в противному випадку - вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя (підпис)

Згідно з оригіналом.

Суддя: С.Ю. Колодяжний