Справа № 462/9560/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 листопада 2026 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:
головуючого - судді Колодяжного С.Ю.
з участю секретаря судового засідання Обертас Н.М.
представника позивача Вишневського М.С.
представника відповідача Зими С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
ОСОБА_1 через свого представника та підсистему ЄСІТС - «Електронний суд» 21.10.2026 року звернувся в суд із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить скасувати постанову №R8651678 від 03.08.2026 року про накладення відносно нього адміністративного стягнення за ч.3 ст.2101 КУпАП, а провадження у справі - закрити.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржувана постанова №R8651678 від 03.08.2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.2101 КУпАП є протиправною, оскільки відповідачем не встановлено належних підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Зазначає, що має III групу інвалідності, відомості про яку відображені в застосунку «Резерв+», дані оновив вчасно, а саме 30.06.2024 року через мобільний застосунок «Резерв+». Крім того він визнаний непридатним до військової служби, у зв`язку з чим вважає, що не підлягав мобілізації та не мав необхідності уточнювати ще раз облікові дані. Вказує, що оскаржуваною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за неприбуття за повісткою для уточнення облікових даних 24.06.2026 року, однак у постанові не зазначено, які саме облікові дані ним не було уточнено. Також звертає увагу, що відповідач, володіючи всіма актуальними контактами позивача (база «Оберіг»), жодного разу не скористався ними (дзвінки, СМС чи електронні листи не надходили), чим штучно позбавив його права на захист. Додає, що, будучи юридично необізнаним, у стані стресу він підписав надані працівниками документи, суть яких не міг самостійно оцінити, а копію протоколу чи постанови йому не вручили. Крім того, зазначає, що 13.10.2026 року дізнався про існування відкритого відносно нього виконавчого провадження № ВП 82123998 у Залізничному ВДВС міста Львова після заблокування банківських рахунків, ознайомившись із матеріалами виконавчого провадження, позивач вперше отримав копію постанови № R651678 від 03.08.2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про накладення штрафу за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у розмірі 17 000,00 грн. (у виконавчому провадженні стягується 34 000,00 грн. у зв`язку із подвоєнням за несплату). При цьому, вважає, що відповідач порушив вимоги статті 256, 278 КУпАП, розглянувши справу без участі позивача, не перевіривши факт його сповіщення про час і місце розгляду за 3 дні до засідання, та не роз`яснивши права за ст. 268 КУпАП. Зазначає, що в його діях відсутня подія адміністративного правопорушення, що є підставою для закриття провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Посилаючись на викладене, вважає, що його притягнуто до адміністративної відповідальності безпідставно, вказана постанова є протиправною і такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 29.10.2026 року відкрито провадження у справі та визначено дату і час розгляду, про що повідомлено сторони.
Уповноваженим представником відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 - адвокатом Зимою С.Ю. 03.11.2026 року подано суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 з 22.11.2014 року. Зазначає, що 09.06.2026 року на адресу зареєстрованого місця проживання позивача було направлено повістку № 7749423 про необхідність явки 24.06.2026 року о 09 год. 00 хв. для уточнення облікових даних, однак позивач за викликом не прибув та про причини неявки не повідомив. Поштове відправлення повернулося до Центру з відміткою «адресат відсутній», що, на думку відповідача, підтверджує належне оповіщення позивача відповідно до пункту 41 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560. У зв`язку з неявкою позивача 04.07.2026 року відповідач звернувся до органів Національної поліції з метою його доставлення для розгляду справи про адміністративне правопорушення. 23.07.2026 року позивача було доставлено до Центру, де в його присутності складено протокол про адміністративне правопорушення № 478 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. У протоколі зазначено дату, час і місце розгляду справи 03.08.2026 року о 15 год. 30 хв. Водночас позивач, на пропозицію надати пояснення чи зауваження, власноруч зазначив, що повістки не отримував. Стверджує, що позивач був повідомлений про розгляд справи, однак у визначений час не з`явився та клопотань про її відкладення не подавав. За результатами розгляду 03.08.2026 року начальником Центру винесено постанову №R651678 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 17 000 грн. Вважає, що постанова винесена уповноваженою посадовою особою, а зібрані матеріали підтверджують наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення. Щодо доводів позивача про наявність інвалідності III групи відповідач зазначає, що відповідні відомості дійсно містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, однак сам по собі цей факт не звільняє особу від обов`язку вести військовий облік та з`являтися за викликом ТЦК та СП для уточнення облікових даних. При цьому, за даними реєстру «Оберіг», відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за пунктом 2 частини 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (особа, визнана в установленому законом порядку особою з інвалідністю) була надана позивачу лише з 09.11.2024 року та строк дії такої завершився 31.03.2026 року, тобто на час надіслання на адресу місця проживання (реєстрації) позивача: АДРЕСА_1 , повістки № 7449423 про необхідність явки 24.06.2026 року та звернення 04.07.2026 року до органів Національної поліції про доставлення позивача, як такого, що порушив правила військового обліку, ОСОБА_1 своїм правом на відстрочку не скористався. Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_3 діяв в межах та у спосіб передбачений чинним законодавством, у зв`язку з чим просить у задоволенні позову відмовити.
04.11.2026 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначає, що направлена на адресу позивача повістка повернулася до ТЦК та СП із поштовою відміткою «адресат відсутній», а тому даний факт є беззаперечним доказом того, що повістка позивачу вручена не була. Додає, що у відзиві відповідач зазначає про нібито порушення правил військового обліку, проте взагалі не вказує, які саме дані позивач мав оновити. Крім того, позивач має статус особи з інвалідністю ІІІ групи (пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 ) та законну відстрочку від призову, яка відображена в системі «Оберіг», а відповідач володів цими даними, але проігнорував їх.
В судовому засіданні 09.11.2026 року представник позивача позов підтримав, покликаючись на мотиви такого, який просив задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, зазначаючи про його безпідставність та необґрунтованість.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи сторін, дослідивши докази та з?ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Із змісту ст.5 КАС України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що 03.08.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову №R651678, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.2101 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. Згідно з даною постановою позивач визнаний винним у тому, що він 24.06.2026 року о 09.00 год. не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 у встановлений законом строк не прибув, про причини неявки не повідомляв, чим порушив вимоги ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а.с.47).
Вказану постанову прийнято за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення №478 від 23.07.2026 року, в якому містяться пояснення позивача, у яких він зазначає, що повістки не отримував та йому роз`яснено зміст ст.63 Конституції України та права та обов`язки, визначені ст.268 КУпАП, а також повідомлено те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 15 год. 30 хв. 03.08.2026 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 , каб.21 (а.с.46).
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями.
Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Суд зазначає, що обов`язковою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є вчинення нею адміністративного правопорушення, а факт вчинення особою правопорушення, в свою чергу, має бути підтверджений належними та допустимими доказами.
В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Відповідно до п.1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб.
Згідно з п.1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію.
Відповідно до п.1 Указу Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався.
Відповідно до ч.1-3, 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зокрема зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно з ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІX від 11.04.2024) громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до абз.4 підп.1 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).
Відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію , в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому, згідно абз.13 ч.1 ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до абз.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Згідно з ч.7 ст.1 вказаного Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до положень ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Оцінюючи доводи сторін щодо належності повідомлення позивача про необхідність прибуття до ТЦК та СП, суд виходить із положень пункту 41 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, відповідно до якого належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного поштовим відправленням є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, якщо інша адреса місця проживання не повідомлялася територіальному центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Як встановлено судом, повістка №7749423 була направлена позивачу за адресою його зареєстрованого місця проживання та повернута до ТЦК та СП з відміткою «адресат відсутній». Відтак, з урахуванням положень пункту 41 постанови Кабінету Міністрів України №560, позивач вважається належним чином оповіщеним про необхідність прибуття до ТЦК та СП 24.06.2026 року.
Щодо оповіщення позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення та нероз`ясненні йому прав, то суд зазначає наступне.
Так, позивач був присутній при складенні протоколу, що ним не заперечується в позовній заяві, та йому було під підпис роз`яснено зміст ст.63 Конституції України та права та обов`язки, визначені ст.268 КУпАП, а також повідомлено те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 15 год. 30 хв. 03.08.2026 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , каб.21. Позивач власноручно підписав протокол та написав, що повістки не отримував.
Даний факт свідчить про те, що позивач був ознайомлений з своїми правами та був належним чином повідомлений про розгляд справи 03.08.2026 року о 15 год. 30 хв.
Твердження позивача про те, що він юридично необізнаний, був у стані стресу при підписанні документів, суд зазначає, що саме по собі посилання особи на її необізнаність щодо змісту документа, нерозуміння юридичних наслідків його підписання або відсутність спеціальних юридичних знань не може бути безумовною підставою для звільнення такої особи від правових наслідків вчиненої нею дії. Підписання документа є зовнішнім вираженням волевиявлення особи, підтверджує її згоду з його змістом та засвідчує прийняття відповідних прав та обов`язків. Особа, яка добровільно підписала документ, не може обґрунтовувати відсутність юридичних наслідків виключно власною необізнаністю, якщо нею не доведено обставин, які свідчать про наявність передбачених законом підстав для оспорювання такого документа. Інше тлумачення фактично дозволяло б особі уникати правових наслідків власних дій лише шляхом посилання на те, що вона не ознайомилася з документом або не усвідомлювала значення його положень.
Посилання позивача на те, що у нього не було необхідності уточнювати військово-облікові дані, оскільки відповідні відомості ним було внесено через електронний кабінет, а також з огляду на наявність III групи інвалідності, суд вважає необґрунтованими.
Сам факт наявності у позивача інвалідності не звільняє його від виконання обов`язків, пов`язаних із військовим обліком, у тому числі від обов`язку прибувати за викликом територіального центру комплектування та соціальної підтримки. При цьому матеріалами справи підтверджується, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відстрочка була надана відповідачу лише з 09.11.2024 року та строк дії такої завершився 31.03.2026 року, тобто на момент виклику до ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач відстрочки не мав.
Так саме по собі уточнення позивачем окремих військово-облікових даних в електронному вигляді не свідчить про відсутність у відповідача правових підстав для його виклику та не звільняє позивача від обов`язку прибути за належним чином направленою повісткою. Відповідно до законодавства про військовий обов`язок і військову службу громадяни, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані виконувати правила військового обліку та прибувати за викликом територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Доводи позивача про те, що в повістці не конкретизовано, які саме дані підлягали уточненню, також не спростовують встановленого факту його неявки за викликом. Зміст повістки визначає обов`язок особи прибути до ТЦК та СП для уточнення військово-облікових даних, а не передбачає необхідності попереднього встановлення особою переліку таких даних.
При цьому, суд враховує, що 23.07.2026 року позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 , де в його присутності складено протокол про адміністративне правопорушення №478 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Позивачу було відомо про обставини, які ставляться йому у вину, а також про дату, час і місце розгляду справи. Водночас будь-яких належних доказів поважності причин неявки за викликом 03.08.2026 року позивачем суду не надано.
Таким чином, судом встановлено, що позивач перебуває на військовому обліку, був належним чином оповіщений про необхідність прибуття до ТЦК та СП 24.06.2026 року, однак за викликом не прибув та про причини неявки не повідомив. Доказів, які б свідчили про поважність причин неявки або про відсутність у позивача відповідного обов`язку, суду не надано.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а оскаржувана постанова №R651678 від 03.08.2026 року винесена уповноваженою посадовою особою з дотриманням вимог законодавства.
Підстав для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП судом не встановлено.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Враховуючи наведене, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Щодо судових витрат у справі, то враховуючи рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 09.09.2026 року №10-р(ІІ)/2026 року, який у мотивувальній частині свого рішення вказав, що «У справі Заявника розумний сумнів у відповідності застосованої правової позиції Великої Палати Верховного Суду Конституції України був наявний prima facie з огляду на таке. Велика Палата Верховного Суду, визначивши обов`язок сплати і розмір ставки судового збору у справах про оскарження постанов про адміністративні правопорушення, вийшла за межі своїх повноважень, оскільки на момент розгляду колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справи Заявника Конституційний Суд України вже вказав, що „саме в законі має бути встановлений порядок визначення ставки судового збору [абзац перший підпункту 5.3 пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 20 січня 2025 року № 2-р(II)/2025]. Ця юридична позиція Конституційного Суду України підлягала застосуванню».
Таким чином, в даній категорії справ судовий збір взагалі не передбачений за подання позову. Позиція Великої Палати Верховного Суду, що її сформульовано у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17, втратила свою юридичну силу, а тому при розгляді даної категорії справ не можна стягувати судові витрати взагалі та усі витрати компенсуються за рахунок держави без визначення конкретної суми таких витрат.
Керуючись ст.9, 73-77, 90, 139, 229, 241-246, 268, 271, 272, 286 КАС України, суд
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_7 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Суддя (підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя: С.Ю. Колодяжний