Рішення № 141369311 у справі № 463/4092/26 від 09.11.2026

Справа №463/4092/26

Провадження №2/463/1867/26

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м.Львів

Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Яворського С.Й.,

з участю секретаря судового засідання - Коцан С.Р.,

представника позивача - Жовтої А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,

в с т а н о в и в :

позивач в інтересах якої діє адвокат Зачепіло З.Я. звернулася в суд з позовом до відповідача про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів на утримання повнолітнього дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка продовжує навчання у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму до досягнення 23 -х років за умови, що вона буде продовжувати навчання.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Залізничним районного суду м.Львова від 31.07.2014 року. У шлюбі у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 06.09.2016 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позбавлений батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 . Позивач зазначає, що після розірвання шлюбу із відповідачем уклала новий шлюб, внаслідок чого змінила прізвище з " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_5 ". Водночас звертає увагу суду на те, що дочка проживає разом із нею за адресою АДРЕСА_1 . Зазначає, що донька навчається у Відокремленому структурному підрозділі "Навчально-науковий інститут підприємництва та перспективних технологій Національного університету "Львівська політехніка" та є студенткою другого курсу денної форми навчання, передбачуваний термін закінчення навчання 30 червеня 2029 року. Відповідно навчання у навчальному закладі пов`язано із збільшенням матеріальних витрат, які позивач самостійно не в змозі забезпечити в повному обсязі, оскільки коштів, які вона заробляє не вистачає на покриття потреб сім`ї. Позивач зазначає, що відповідач має змогу утримувати доньку, оскільки є працездатним, на даний час являється військовослужбовцем та має стабільний дохід. У зв`язку з наведеним, просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

Позовна заява поступила до суду 29.04.2026 року та протоколом автоматичного розподілу справи між суддями для розгляду такої визначено суддю Яворського С.Й.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 25.05.2026 року, прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.

Оскільки справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до вимог частини третьої статті 279 ЦПК України суд не проводив підготовчого засідання.

Перед тим як закінчити з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд надав можливість кожній із сторін висловити свою позицію та надати наявні у неї докази.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, яку останній повторив в п.22 справи «Осіпов проти України» (заява №795/09, рішення від 08.10.2020 року), стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (див. рішення у справі «Варданян та Нанушян проти Вірменії» (Vardanyan and Nanushyan v. Armenia), заява №8001/07, пункт 86, від 27.10.2016 року, та наведені у ньому посилання). Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого судового розгляду», гарантованого статтею 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента.

Суд забезпечив сторонам можливість ефективно представляти свою справу в суді. Розгляд справи проводився у відкритому судовому засіданні. Сторони повідомлялись про дату, місце та час розгляду справи.

Відтак, суд у відповідності до вимог частини п`ятої статті 12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Про існування будь яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, при тому що в силу частин другої, третьої та четвертої статті 83 ЦПК України вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.

Суд у відповідності до вимог частини сьомої статті 81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (частина третя статті 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Судові засідання призначені на 22.06.2026 року, 09.09.2026 року, 12.10.2026 року були відкладені у зв`язку із численними клопотаннями сторони позивача.

Представник позивача - адвокат Жовта А.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві, просить про задоволення таких, проти винесення судом заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, поштове відправлення повернуте з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзив на позов або клопотання про відкладення розгляду справи не подав.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Третя особа в судове засідання не з`явилася, належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду прави, про причини неявки суд не повідомила.

Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що представник позивача не заперечила проти ухвалення заочного рішення у справі, у відповідності до вимог ст.ст.223, 280, 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи, розглянути справу у відсутності відповідача та третьої особи, ухваливши заочне рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст.264 ЦПК України, суд приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано за рішенням суду Залізничного районного суду м.Львова від 31.07.2014 року (справа №462/1862/14-ц).

У шлюбі у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком якої у свідоцтві про народження зазначений відповідач. Вказані вище обставини підтверджуються свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 12.04.2008 року.

Рішенням Залізничного районного суду м.Львова (справа №462/3057/16-ц) від 06 вересня 2016 року ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_3 .

Згідно наявного у матеріалах прави свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_2 від 08.06.2021 року, позивачка повторно уклада шлюб, внаслідок чого змінила прізвище із " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_5 ".

Спільна донька сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 досягла повноліття та проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується висновком органу опіки та піклування Сихівської районної адміністрації.

Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки №472 від 27 жовтня 2026 року, вбачається, що ОСОБА_3 є студенткою другого курсу денної форми навчання Інституту ІНЕМ Національного університету "Львівська політехніка", термін навчання по 30 червня 2029 року.

Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно положень ст.51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у сімейному Кодексі України.

Разом з тим, відповідно до ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Як регламентовано ч.2, ч.3 ст.166 Сімейного кодексу України - особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов?язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов?язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Обов`язок утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому обов`язком особистим, індивідуальним. Батьки мають всебічно сприяти розвитку дитини, яка хоча й досягла повноліття, однак продовжує навчання з метою здобуття спеціальності, що забезпечить їй можливість у подальшому працевлаштуватися та мати власний незалежний від батьків дохід. Забезпечення умов для такого розвитку та навчання пов`язане з належним наданням матеріальної допомоги, що має бути достатньою та не ставити повнолітнього у становище вибору між можливістю подальшої освіти і здобуття спеціальності та між необхідністю працевлаштування для власного матеріального забезпечення.

У § 54 рішення ЄСПЛ від 07.12.2006 року №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№2) від 27.11.1992 року, Серія A, №250, ст.35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Згідно зі ст.200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Лише та обставина, що на батьків покладено обов`язок утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, сама по собі не може бути підставою для задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст.182 Сімейного кодексу України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров?я та матеріальне становище дитини: стан здоров?я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

За правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13 квітня 2021 року у справі №308/4214/18, від 08 травня 2023 року у справі №756/9882/19, стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Таким чином, у зазначеній нормі права законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років із можливістю батьків надавати таку матеріальну допомогу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі №748/2340/17 зроблено висновок щодо застосування статті 199 СК України, який полягає в тому, що «обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину)».

Отже, для вирішення питання щодо стягнення аліментів, суд має з`ясувати три складові: чи повнолітня дитина продовжує навчання, чи потребує вона матеріальної допомоги та чи може надавати таку матеріальну допомогу один з батьків, який не приймає участі в утриманні дитини.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, місто Венеція, 25-26 березня 2011 року).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що відповідач є особою працездатного віку. Відомості про матеріальне становище відповідача, позивачем не подані, так само і відповідачем не спростована неможливість сплачувати аліменти чи перебування на його утриманні інших осіб. Наведені обставини свідчать про те, що відповідач не заперечуючи позовні вимоги, підтвердив можливість надавати матеріальну допомогу у вигляді сплати аліментів, у зв`язку з навчанням його повнолітньої доньки.

З врахуванням однакового обов`язку обох батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які потребують допомоги у зв`язку з навчанням, виходячи із характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами, та враховуючи вищенаведені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність в даному випадку передбачених законом підстав для задоволення позову і вважає достатнім для покриття пов`язаних із навчанням витрат повнолітньої доньки, стягувати із відповідача на користь позивачки аліменти на утримання повнолітнього дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка продовжує навчання у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, починаючи з 29 квітня 2026 року та до досягнення нею двадцяти трьох років або припинення навчання - 30.06.2029 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць.

Позивач від сплати судового збору звільнена на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи те, що судом задоволено позовні вимоги, а тому, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1 331,20 гривень.

Керуючись ст.ст.10, 12, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка продовжує навчання у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, починаючи з 29 квітня 2026 року та до досягнення нею двадцяти трьох років або припинення навчання - 30.06.2029 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 гривень.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка продовжує навчання, у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_4 , фактична адреса прроживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .

Повний текст судового рішення складено - 09 листопада 2026 року.

Суддя Яворський С.Й.