Рішення № 141369434 у справі № 381/4974/26 від 10.11.2026

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/3705/26

381/4974/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області:

під головуванням судді Соловей Г.В.,

з участю секретаря судових засідань Гапонюк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

05.08.2026 року через систему «Електронний суд» звернулася адвокат Дячук Н.В., з позовом в інтересах позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно. В своєму позові зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , про що 22.02.2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві складено відповідний актовий запис № 300 та видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої увійшов зокрема житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

2 серпня 2000 року ОСОБА_3 складено заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради, зареєстрований в реєстрі за № 71, яким спадкодавець все належне їй майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті та на що вона за законом матиме право, заповіла в рівних частка позивачці ОСОБА_1 (доньці) та відповідачці ОСОБА_4 (онуці).

У визначений законом шестимісячний термін позивач ОСОБА_1 звернулась з заявою про прийняття спадщини після смерті матері до державного нотаріуса Десятої Київської державної нотаріальної контори Шульги Світлани Вікторівни, тому в силу ст. 1268 ЦК України вона є такою, що прийняла спадщину. В свою чергу відповідач ОСОБА_2 відмовилась від своєї частки у спадщині на користь позивача.

17 серпня 2015 року державний нотаріус Десятої Київської державної нотаріальної контори Шульга Світлана Вікторівна видала на ім`я позивача Свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0045 га в с. Дмитрівка, на земельну ділянку площею 0,1185 га, на 1/4 частину квартири у м. Києві та на інше майно, що належало померлій.

Разом з тим, 17 серпня 2015 року державний нотаріус Десятої Київської державної нотаріальної контори Шульга Світлана Вікторівна винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме відмовила позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Свою відмову нотаріус обґрунтувала тим, що згідно довідки Фастівського БТІ від 07.08.2014 року № 608 право власності на житловий будинок ОСОБА_3 на своє ім`я не зареєструвала.

ОСОБА_1 позбавлена можливості надати нотаріусу необхідні правовстановлюючі документи через те, що ОСОБА_3 не зареєструвала в органах БТІ своє право власності на житловий будинок, набуте на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим державним нотаріусом Фастівської районної державної нотаріальної контори Левченко Г.І. від 14.07.1987 року (р. 2-1242).

17 серпня 2026 року ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

17 серпня 2026 року ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області витребувано у приватного нотаріуса Десятої Київської державної нотаріальної контори копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

14 вересня 2026 року на запит суду від державного нотаріуса Десятої київської державної нотаріальної контори надійшла спадкова справа № 466/2014 після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання представник позивача надала клопотання де зазначила про слухання справи у відсутність позивача та її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з підстав зазначених в позові. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про час слухання справи повідомлена вчасно та належним чином, клопотань, заяв не надходило.

У встановлений строк відзиву на позовну заяву до суду не надійшло, а тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 15,16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

При розгляді справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_2 від 22 лютого 2014 року, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського РУЮ у м. Києві, актовий запис № 300. Після її смерті відкрилася спадщина до складу якої увійшов в тому числі житловий будинок АДРЕСА_1 .

Спадкодавець залишила заповіт, посвідчений Степанюк Т.В. секретарем Дмитрівської сільської ради від другого липня 2000 року. Зареєстрований в реєстрі за № 71, яким заповідала все належне їй майно дочці ОСОБА_1 та онуці ОСОБА_5 .

Спадкування є перехід прав та обов"язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.1,2 ст.1220 ЦК України).

Згідно ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Стаття 1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса Десятої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 .

Також, з заявою до державного нотаріуса Десятої київської державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_5 , відповідач по справі (змінила прізвище на ОСОБА_6 ) про відмову від спадкового майна за заповітом на користь ОСОБА_1 , позивача по справі.

ОСОБА_7 , державним нотаріусом Десятої київської державної нотаріальної контори позивачу 17.08.2015 року було видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно, яке належало ОСОБА_3 , а саме: частки квартири АДРЕСА_2 , земельну ділянку, загальної площею 0,0045 га, що розташована за адресою: Київська область, Фастівський район, с. Дмитрівка, кадастровий номер: [номер приховано]:01:002:0056; земельної ділянки площею 0,1185 га, що розташована в с. Дмитрівка, Фастівського району, Київської області, кадастровий номер: [номер приховано]:01:002:0055; земельну ділянку, загальної площею 0,1315 га, що розташована за адресою: Київська область, Фастівський район, с. Дмитрівка, кадастровий номер: [номер приховано]:01:002:0053. Однак, постановою про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.08.2026 року державним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 за відсутності правовстановлюючих документів на вказане майно.

Виходячі з умов Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та ст.49 ЗУ "Про нотаріат" відмова нотаріуса є обгрунтованою.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов"язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" передбачив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду, що було зроблено позивачем.

Перевіряючи доводи позивача, судом встановлено, що згідно Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане державним нотаріусом Фастівської районної державної нотаріальної контори Левченко Г.І. від 14.07.1987 року (р. 2-1242), ОСОБА_3 отримала у спадщину житловий будинок, що знаходиться в селі Дмитрівка, який належав ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та належав їй згідно довідки виданої Дмитрівською сільською радою народних депутатів 01 липня 1987 року за № 74 та зареєстрованого в по господарській книзі № 349.

Разом з тим, право власності на вказаний житловий будинок в органах БТІ не зареєструвала.

Згідно Довідки КП Фастівської міської ради «Фастівське БТІ» станом на 01.01.2013 року за адресою: АДРЕСА_3 по праву приватної власності не зареєстрований.

Первинна інвентаризація будинку була проведена 08.04.1987 року на ім`я ОСОБА_8 .

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК).

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За нормами ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно заповіту, посвідченого секретарем Дмитрівської сільської ради від 02 серпня 2000 року. Зареєстрований в реєстрі за № 71, передбачено, що спадкодавець заповідала все належне їй в селі Дмитрівка Фастівського району Київської області у рівних частках дочці ОСОБА_1 і онуці ОСОБА_5 , які є сторонами по справі.

З матеріалів спадкової справи № 466/2014 заведеної державним нотаріусом Десятої київської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що з заявою про прийняття спадщини 03.07.2014 року звернулася ОСОБА_1 , позивач по справі.

Також, Відповідач ОСОБА_4 звернулася з заявою про відмову від спадкового майна, заповіданого ОСОБА_3 на його на користь ОСОБА_1 , позивача по справі.

Відповідно до п.1 ст.1274 ЦК України, спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом.

За таких обставин, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 4,11,12,13,76-81,89,141,263,265,268 ЦПК України, на підставі ст.15,16, 220-1222, 1233,1251,1268-1270,1274 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідент.номер: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідент.номер: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідент.номер: НОМЕР_3 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення проголошено 10.11.2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя Г.В.Соловей