Рішення № 141369766 у справі № 592/14859/26 від 10.11.2026

Справа №592/14859/26

Провадження №2/592/4241/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі: головуючого судді Катрич О.М., за участю секретаря судового засідання Дядечко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ковпаківського районного суду м. Суми, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом представника позивача Усенка Михайла Ігоровича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом, та вимоги мотивує тим, що 09.07.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит №100744961, згідно з умовами якого відповідач отримав 10000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (додаток №1 до кредитного договору №100744961 від 09.07.2024) відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений кредитним договором. Кредитодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в сумі визначений кредитним договором. 26.11.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №114-МЛ/Т. Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором №100744961 від 09.07.2024, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем. Сума заборгованості відповідача становить 61257 грн., відповідно до виписки з особового рахунку, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 10000 грн.; прострочена заборгованість за відсотками - 45682 грн., прострочена заборгованість за комісіями за надання кредиту - 575 грн., заборгованість по неустойці та/або процентами за порушення грошового зобов`язання - 5000 грн. У зв`язку з чим, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на їхню користь заборгованість за кредитним договором №100744961 від 09.07.2024 в сумі 61257 грн. та 2662,40 грн. судового збору та 8000 грн. витрат на правову допомогу.

Представник позивача ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» в позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за відсутністю представника позивача (а.с.4).

Відповідач ОСОБА_1 надав суду відзив на позов в якому позовні вимоги визнав частково. Просив стягнути з нього на користь ТОВ ФК «Кредит Капітал» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10000 грн. та проценти за строк правомірного користування кредитом у розмірі 1050 грн. В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення процентів, комісії та неустойки (процентів за порушення грошового зобов`язання) - відмовити повністю. Даний відзив вважати офіційним Клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги Позивача. Зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката АО «АПОЛОГЕТ», що підлягають стягненню з Відповідача до 500 грн., у зв`язку з їх неспівмірністю, реальністю та очевидною малозначністю справи. У відзиві зазначив, що позивач наполягає на стягненні 61257 грн., виходячи з того, що загальний строк договору становить 345 днів. Заперечуючи проти такого розрахунку, Відповідач просить суд застосувати дворівневий підхід до оцінки умов договору та нарахувань: ОСНОВНА ПОЗИЦІЯ: Обмеження права нарахування договірних відсотків строком фактичного правомірного користування (15 днів) Технічно Кредитний договір містить загальний строк 345 днів, проте його внутрішня структура чітко поділена на «Перший розрахунковий період» тривалістю 15 днів та «Поточний період». Ознайомившись із графіком платежів, Відповідач узгодив повернення коштів саме на 15-й день. Намір користуватися мікрокредитом протягом майже року (345 днів) під деструктивні щоденні відсотки у Відповідача був відсутній, що підтверджує фінансовий паспорт кредиту та банерні умови сайту ТОВ «Мілоан» (введення споживача в оману в розумінні ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»). Крім того, умови договору, які дозволяють за 345 днів збільшити борг споживача у понад 6 разів, є диспропорційними та несправедливими в розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». З наданого до договору графіка платежів вбачається, що первісно передбачена загальна сума процентів становить 37548 грн, а комісія - 575 грн. Таким чином, загальні витрати за графіком становлять: 37548 грн + 575 грн = 38123 грн. Загальна вартість кредиту за таким графіком становить: 10 000 грн + 38123 грн = 48123 грн. Водночас у позовній заяві позивач просить стягнути 45682 грн процентів. Таким чином, різниця між процентами, передбаченими наданим графіком, та процентами, заявленими у позові, становить: 45682 грн - 37548 грн = 8134 грн. Отже, позивач заявляє до стягнення на 8134 грн процентів більше, ніж передбачено наданим до договору графіком. Крім того, окремо заявлено 5000 грн «неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов`язання». Таким чином, уже за документами самого позивача виникає розбіжність між передбаченим графіком розміром платежів та сумою, заявленою до стягнення. Відповідно до графіка платежів за перший період: 10.07.2024 - 24.07.2024, тобто 15 днів, передбачено нарахування 1 050,00 грн процентів. Розрахунок: 1 050,00 грн / 15 днів = 70,00 грн на день. 70,00 / 10 000,00 ? 100 % = 0,70 % на день. Таким чином, фактично передбачене графіком нарахування становило 0,70 % на день, що не перевищувало максимальну межу 1,5 %, яка діяла на дату укладення договору. Отже, саме цей період не є предметом заперечення в частині перевищення максимальної денної ставки. За наступним періодом до 19.08.2024 За графіком у наступному періоді передбачалося нарахування 140,00 грн на день. 140,00 / 10 000,00 ? 100 % = 1,40 % на день. Таким чином, ця ставка не перевищувала встановлену на відповідний період максимальну межу 1,5 % на день. За 15 днів: 140,00 ? 15 = 2 100,00 грн. Максимально при ставці 1,5 %: 10 000,00 ? 1,5 % = 150,00 грн на день. 150,00 ? 15 = 2 250,00 грн. Отже, нарахування 2 100,00 грн не перевищує зазначену законодавчу межу. Щодо нарахувань після закінчення перехідного періоду починаючи з 20.08.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки становить 1 %. При сумі основного боргу 10 000,00 грн це відповідає: 10 000,00 ? 1 % = 100,00 грн на день. Тому при визначенні розміру процентів за період після 20.08.2024 року має бути перевірено, чи не виходить розрахунок позивача за межі законодавчого обмеження. У графіку платежів наявні щоденні процентні нарахування, які в окремі періоди перевищують 100,00 грн на день. Наприклад, нарахування 137,20 грн на день відповідає: 137,20 / 10 000,00 ? 100 % = 1,372 % на день. Це перевищує межу 1 % на: 1,372 % - 1 % = 0,372 процентного пункту. Контрольний розрахунок за період до 19.08.2024 року за графіком фактично передбачено: 1 050,00 грн + 2 100,00 грн + 1 509,20 грн = 4 659,20 грн. Починаючи з 20.08.2024 року, при застосуванні контрольної межі 1 % та за умови, що базою нарахування є 10 000,00 грн, максимальний розмір становить: 10 000,00 ? 1 % = 100,00 грн на день. За період 20.08.2024 - 19.06.2025, тобто за 304 календарні дні: 304 ? 100,00 = 30 400,00 грн. Таким чином, контрольний розрахунок становить: 4 659,20 + 30 400,00 = 35 059,20 грн. При цьому цей розрахунок наведений саме як контрольний розрахунок максимально допустимого нарахування за умови застосування 1 % до основної суми 10 000,00 грн після завершення перехідного періоду. Остаточний розрахунок повинен бути проведений судом на підставі повної виписки по особовому рахунку та детального щоденного розрахунку позивача із зазначенням фактичного залишку основного боргу за кожну дату. Оскільки договір укладено 09.07.2024 року під час дії воєнного стану, нарахування будь-якої неустойки (штрафу, пені) заборонено законом. Вимога про стягнення 5 000 грн неустойки підлягає повній відмові. Крім того, безпідставною є нарахування комісії у розмірі 575,00 грн. Заявлені витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн не відповідають засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги, реальності таких витрат. Відповідач вважає, що обґрунтований загальний розмір понесених Позивачем витрат на правову допомогу складає - 500,00.

Ознайомившись та дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №100744961 від 09.07.2024 відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 10000 грн. (п.1.2), строком на 345 днів з 09.07.2024 (п.1.3); термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом 19.06.2025 (п.1.4); денна процентна ставка складає 1,11% (п.1.5); комісія за надання кредиту 575 грн., яка нараховується за ставкою 5,75 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.1.5.1); проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 255,50 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом (п.1.5.2); проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 511 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів (п.1.5.3). Особливості нарахування процентів визначені в п.2.2.3 цього договору (а.с. 13-15).

Договір №100744961 відповідачем ОСОБА_1 підписано електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) 441202.

Згідно п.2.1 договору, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Відповідно до платіжного доручення №92562763 від 09.07.2024, ТОВ «Мілоан» було успішно переховано кошти на платіжну картку ОСОБА_1 на рахунок НОМЕР_2 на суму 10000 грн. згідно договору №100744961 (а.с.18).

Із наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що відповідачем здійснено відповідний алгоритм дій, спрямованих на укладення договору про споживчий кредит №100744961 від 09.07.2024.

Відповідно до частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі

Згідно частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно частини 12 та 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити борг, а також відсотки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог статей 525-526, 530, 1050 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, тому позичальник зобов`язаний своєчасно вносити плату за користування грошима.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 1077 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

26.11.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги № 114-МЛ/Т, відповідно до якого останній набув право грошової вимоги до боржників ТОВ «Мілоан», в тому числі і до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №100744961 від 09.07.2024 (а.с.20 зворот - 23, 26).

Згідно виписки з особового рахунку та розрахунку заборгованості за кредитним договором №100744961 від 09.07.2024, боржником якого є ОСОБА_1 сума заборгованості становить 61257 грн., з яких: 10000 грн - прострочене тіло, 45682 грн. - прострочені відсотки, 575 грн. - заборгованість за комісіями, 5000 грн. - заборгованість по неустойці та/або процентами (а.с.19).

Що стосується стягнення комісії за надання кредиту у сумі 575 грн., суд дійшов наступного висновку.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим згідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

У постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про те, що «якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до умов кредитного договору у справі, комісія за надання кредиту є одноразовою винагородою, розмір якої визначено пунктом 1.5.1 договору.

Укладаючи кредитний договір, відповідно до пункту 1.5.1 сторони погодили сплату комісії за надання кредиту в розмірі 575 грн., яка нараховується одноразово в момент видачі кредиту за ставкою 5,75 % від суми кредиту.

Разом із тим аналіз змісту кредитного договору свідчить, що ним не визначено конкретного переліку додаткових чи супутніх послуг кредитодавця, за які встановлено відповідну плату. Позивачем також не надано доказів фактичного надання таких послуг та їх погодження зі споживачем при укладенні договору.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Позивачем порушено питання про стягнення з відповідача простроченої заборгованості за комісією в сумі 575 грн., проте Договір про споживчий кредит №100744961 від 09.07.2024 у частині встановлення комісії за надання кредиту є нікчемним.

Суд, керуючись частиною п`ятою статті 216 ЦК України, вважає за необхідне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину. За таких обставин умова кредитного договору про сплату комісії за надання кредиту не може бути підставою для її стягнення з відповідача.

А тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні цієї вимоги.

Щодо вирішення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання - 5000 грн.

Згідно із пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває на цей час.

Приймаючи до уваги те, що кредитний договір укладено в період дії в Україні воєнного стану, а отже і заборгованість за неустойкою (штраф, пеня) в сумі 5000 грн. нарахована відповідачу у період дії в Україні воєнного стану, у зв`язку з чим позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5000 грн. - заборгованості по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання до задоволення не підлягає.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками суд зазначає наступне

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

Згідно п. 1.5.2 договору, проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 255,50 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Згідно п.2.3 договору, пролонгація та право позичальника продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту за цим договором не передбачені, якщо інше не буде встановлено додатковою домовленістю сторін

Як зазначалось вище, у договорі сторони обумовили розмір процентів за користування кредитом, строк позики (строк договору) у 345 днів до 19.06.2025 року. Умови пролонгації договору самим змістом договору не передбачені.

Таким чином, строк дії договору закінчився 19.06.2025 року.

Пунктом 5 Розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, крім іншого, доповнено:

статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною п`ятою, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %;

Розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 17, яким передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів із дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Частиною 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Вбачається, що умови кредитного договору від 09.07.2024 року передбачають процентну ставку у розмірі 1,11 %, що суперечить вимогам закону.

Згідно зі статтею 204, частиною 2 статті 215 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Таким чином, положення пунктів п. 1.5.2, 1.5.3 кредитного договору, в частині розміру процентів за користування кредитними коштами, що перевищує встановлений частиною п`ятою статті 8 Законом України «Про споживче кредитування» розмір в 1 %, є нікчемними відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин підлягає перерахуванню розмір нарахованих позивачем процентів за користування відповідачем кредитними коштами з урахуванням зазначених приписів, виходячи з максимального розміру денної процентної ставки - 1 %.

Враховуючи викладене, проценти за вказаним кредитним договором мають бути нараховані наступним чином і їх розмір за період із 09.07.2024 по 19.06.2025 становить 34500 грн. (10000 грн. х 1 % х 345 днів).

Враховуючи вищевикладене, оскільки ОСОБА_1 , скориставшись кредитними коштами, не виконав належним чином умови договору, у зв`язку з чим заборгованість останнього за договором про споживчий кредит №100744961 від 09.07.2024 становить 44500 грн., з яких сума кредиту 10000 грн., сума заборгованості за відсотками 34500 грн.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 1934,09 грн. (44500 грн. х 2662,40 грн. / 61257 грн.).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Відповідно до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 укладеного між ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет» (а.с.28); Акту № Д/31992 наданих послуг від 10.08.2026 та Детального опису наданих послуг до Акту № Д/31992 від 10.08.2026 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №100744961 від 09.07.2024 становлять 8000 грн. (а.с. 28, 28 зворот)

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи критерій розумності розміру, виходячи з конкретних обставин справи віднесення справи до категорії малозначних, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), розгляд справи без участі сторін на підставі заяви представника позивача та значення справи для сторін, виходячи з принципів пропорційності, співмірності, розумності, суд дійшов висновку не присуджувати позивачу на користь якого ухвалено судове рішення, всі витрати на професійну правничу допомогу, що заявлені до стягнення.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу з у рахуванням пропорційності до розміру позовних вимог, у сумі 3000 грн., який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.

Керуючись ст. ст. 526, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 76-83, 141, 264, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги представника позивача Усенка Михайла Ігоровича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» суму заборгованості за кредитним договором №100744961 від 09.07.2024 в розмірі 44500 грн. 00 коп., а також судовий збір у сумі 1934 грн. 09 коп. та 3000 грн витрат на правову допомогу.

В іншій частині позовних вимог - відмовити за необґрунтованістю.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал», м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ольга КАТРИЧ