Рішення № 141369837 у справі № 405/4340/26 від 06.11.2026

Справа № 405/4340/26

2/405/1906/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2026 Подільський районний суд міста Кропивницького в складі:

головуючого судді - Волоткевича А.В.,

секретар судового засідання - Бобко В.В.,

розглянувши в м. Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 010/51016/82/610297 від 25.07.2019 у розмірі 31 612,02 грн, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позову зазначив, що у зв`язку із невиконанням відповідачем умов договору в частині повернення кредитних коштів з відповідача підлягає стягненню відповідна заборгованість.

Ухвалою судді від 29.06.2025 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та постановлено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивач про розгляд справи повідомлений, в позовній заяві просив провести розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач про розгляд даної справи судом повідомлений належним чином в розумінні положень ст. 128 ЦПК України, про що свідчить повернутий конверт на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідачем до суду відзив на позовну заяву не подано.

Згідно з ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних правовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач зазначає, що, відповідно до умов кредитного договору № 010/51016/82/610297 від 25.07.2019 (далі - Договір) Акціонерне товариство «Райффайзен банк» надало відповідачу кредит в розмірі 10 000,00 грн на умовах, визначених в Договорі з додатками.

На підтвердження видачі відповідачу кредитних коштів, позивачем надано виписку № 22[телефон приховано] від 17.03.2020.

20.09.2019 між АТ «Райффайзен банк» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено договір факторингу № 114/2-19-F, за умовами якого АТ «Райффайзен банк» передало (відступило) ТОВ «Вердикт капітал» право вимоги відносно боржників АТ «Райффайзен банк».

20.09.2019 АТ «Райффайзен банк» передало (відступило) ТОВ «Вердикт капітал», а ТОВ «Вердикт капітал» набуло право вимоги відносно боржника - відповідача за Договором, що підтверджується витягом з реєстру боржників.

28.12.2022 між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір факторингу № 28-12/2022, за умовами якого ТОВ «Вердикт капітал» передало (відступило) ТОВ «Коллект центр» право вимоги відносно боржників ТОВ «Вердикт капітал».

28.12.2022 ТОВ «Вердикт капітал» передало (відступило) ТОВ «Коллект центр», а ТОВ «Коллект центр» набуло право вимоги відносно боржника - відповідача за Договором, що підтверджується витягом з реєстру боржників.

За твердженням позивача, відповідач не виконав свої договірні зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого в нього виникла заборгованість за Договором в розмірі 31 612,02 грн, з яких: 11 987,02 грн заборгованості за тілом кредиту, 16 330,38 грн заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 3 294,62 грн заборгованості за нарахованими процентами з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості, на підтвердження чого позивач надає розрахунок суми заборгованості.

Розглядаючи спір по суті суд враховує таке.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі N 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі N 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року N 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті205,207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен банк» укладено Договір в письмовій формі.

В той же час позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що відповідач отримав кредитні кошти, і в подальшому порушив обов`язок із їх повернення, тобто не виконував, або неналежним чином виконував умови Договорів.

Суд критично оцінює надану виписку № 22[телефон приховано] від 17.03.2020 як доказ перерахування АТ «Райффайзен банк» відповідачу кредитних коштів, оскільки зі змісту вказаної виписки по рахунку неможливо встановити перерахування кредитних коштів відповідачу в сумі 10 000,00 грн. Суд зауважує, що у вказаній виписці по рахунку відображено лише перерахування коштів в сумі 314,41 грн.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі N 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 129/1033/13-ц, провадження N 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі N 904/2104/19, провадження N 12-57гс21).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Однак, матеріали даної справи не містять первинних документів, оформлених відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", які підтверджують наявність заборгованості відповідача за Договорами.

Судом також враховується, що позивачем не надано інших будь-яких документів (довідок юридичних осіб, які здійснюють свою діяльність в сфері фінансових послуг, довідок банків про рух коштів на рахунку відповідача, виписок з рахунків відповідача тощо) які б підтверджували отримання відповідачем кредитних коштів від первинного кредитора.

При цьому, надані позивачем виписка по рахунку та розрахунок заборгованості не є належними доказами наявності заборгованості та її розмірів.

З урахуванням того, що на підтвердження позовних вимог, позивач не надав належних доказів, які підтверджують надання відповідачу кредитних коштів у розмірі, який був передбачений наявним у матеріалах справи Договорами, наявність заборгованості за тілом кредиту та процентами, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів наявність у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у наданих позивачем розрахунках за кредитним договором.

Оскільки позивачем не доведено належними доказами існування у відповідача заборгованості перед первісними кредиторами, суд критично оцінює доводи позивача, що така заборгованість була у подальшому відступлена новим кредиторам.

За таких обставин, розмір заборгованості відповідача, який був переданий від первісного кредитора до позивача також не доведений, а відтак розрахунок такої заборгованості, який здійснений позивачем, відхиляється судом, як необґрунтований.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки суд дійшов до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ІКЮО 44276926, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, м. Київ, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Подільського районного

суду міста Кропивницького Андрій Вікторович Волоткевич