Ухвала № 141369858 у справі № 405/6606/26 від 06.11.2026

Справа № 405/6606/26

2-н/405/1689/26

УХВАЛА

"06" листопада 2026 р. суддя Подільського районного суду міста Кропивницького Волоткевич А.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 в порядку наказного провадження звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 долі всіх доходів боржника, щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з дня звернення з цією заявою і до досягнення дитиною повноліття.

Розглянувши в порядку наказного провадження подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї матеріали, приходжу до висновку про відмову заявнику у видачі судового наказу, враховуючи таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Наказне провадження - це спрощена форма захисту прав і інтересів заявника, чиї вимоги до боржника засновані на беззаперечних документах. Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках, визначених ч.1 ст.161 ЦПК України, за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Відповідно до ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, та, крім того, приписами ст.163 ЦПК України встановлений перелік вимог, яким за формою та змістом має відповідати заява про видачу судового наказу.

Відтак, відповідно до п.2 ч.2 ст.163 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Проте, заявником, всупереч даної норми, не зазначено відомості про наявність електронного кабінету у стягувача та боржника.

Також, згідно з п.4 ч.3 ст.163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до ч.2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

В той же час, до заяви надано незавірені копії документів. Таким чином, додані ксерокопії документів не є письмовим доказом в розумінні ст. 95 ЦПК України.

Додержання процесуальної форми і змісту заяви є однією з обов`язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.165 УПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог ст.163 цього Кодексу, яка (ст.163 ЦПК України) визначає форму і зміст заяви про видачу судового наказу.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що у видачі судового наказу заявнику слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 160, 161,165, 166, 258, 260, 353 Цивільного процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 долі всіх доходів боржника, щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з дня звернення з цією заявою і до досягнення дитиною повноліття, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.

Роз`яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Подільського районного суду

міста Кропивницького А. В. Волоткевич