Рішення № 141370131 у справі № 580/10957/26 від 09.11.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року справа № 580/10957/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тихонов І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

13 жовтня 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо нездійснення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) розрахунку розміру пенсії із застосуванням статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, а також щодо незарахування до страхового та пільгового стажу на підземних роботах за Списком № 1 в повному обсязі періодів роботи з 09.08.2004 по 26.05.2014 та з 25.01.2016 по 31.12.2021;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи з 09.08.2004 по 26.05.2014 та з 25.01.2016 по 31.12.2021 до страхового та пільгового стажу на підземних роботах за списком № 1, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.07.2026 відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23.05.2026 досяг 50-річного віку та 15.05.2026 звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Пенсію йому призначено з 24.05.2026 відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV. Первісно розмір пенсії становив 25 950 грн, однак у подальшому його було зменшено до 16 711,47 грн.

Листом від 24.06.2026 №2300-0502-8/48799 відповідач повідомив позивача, що у зв`язку з переглядом пенсійної справи та приведенням її у відповідність до норм чинного законодавства за період з 24.05.2026 по 30.06.2026 виникла переплата пенсії у сумі 11 622,66 грн.

03.08.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії.

Листом від 31.08.2026 №18097-18017/M-02/8-2300/26 відповідач повідомив, що при первісному призначенні пенсії до пільгового стажу за Списком №1 було зараховано 15 років 1 місяць роботи, однак після повторного опрацювання відомостей реєстру застрахованих осіб пільговий стаж визначено в розмірі 13 років 8 місяців.

При цьому відповідач зазначив, що період роботи з 14.09.2020 по 31.12.2021 у ВП «Шахта Привільнянська» не враховано через відсутність відомостей про сплату страхових внесків.

Позивач вважає такі дії та бездіяльність протиправними, оскільки його трудова діяльність на підземних роботах підтверджується трудовою книжкою та відомостями персоніфікованого обліку, а невиконання роботодавцем обов`язку зі сплати страхових внесків не може позбавляти його права на належне пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 16.10.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

02 листопада 2026 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що під час призначення позивачу пенсії до пільгового стажу за Списком № 1 було зараховано періоди роботи у відокремлених підрозділах «Шахта імені Г.Г. Капустіна», «Шахта Привільнянська», «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» АТ «Лисичанськвугілля» відповідно до відомостей реєстру застрахованих осіб. За результатами такого обчислення страховий стаж позивача становив 44 роки, з яких 15 років 1 місяць - стаж роботи за Списком № 1 (підземні роботи). Зазначив, що за період роботи позивача у відокремленому підрозділі «Шахта Привільнянська» з 14.09.2020 по 31.12.2021 відсутні відомості про сплату страхових внесків, у зв`язку з чим цей період не було зараховано до пільгового стажу. Після відповідного перегляду пенсійної справи страховий стаж позивача становив 42 роки, у тому числі 13 років 8 місяців - стаж роботи за Списком № 1.

З огляду на те, що тривалість пільгового стажу позивача після проведеного перерахунку становила менше ніж 15 років, відповідач вважав відсутніми правові підстави для застосування положень статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та обчислення пенсії у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За наведених обставин відповідач заперечував проти задоволення позову, вважаючи свої дії щодо перегляду пенсійної справи та відмови у перерахунку пенсії такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с8-9), є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Золотоніської міської ради від 30.11.2023 № 7127-5003053725 (а.с.16).

Листом від 24.06.2026 № 2300-0502-8/48799 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомив позивача про те, що за результатами перегляду пенсійної справи та приведення її у відповідність до вимог чинного законодавства за період з 24.05.2026 по 30.06.2026 утворилася переплата пенсії в розмірі 11 622,66 грн, яку позивачу запропоновано повернути (а.с.13).

Не погоджуючись із зазначеним перерахунком та зменшенням розміру пенсії, 03.08.2026 ОСОБА_1 через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернувся до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку пенсії відповідно до статті 8 Закону № 345-VI з урахуванням наявного у нього стажу роботи на підземних роботах за Списком № 1.

За результатами розгляду зазначеного звернення листом від 31.08.2026 № 18097-18017/M-02/8-2300/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомив що 15.05.2026 ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення пенсії, за результатами розгляду якої, за принципом екстериторіальності, було прийнято рішення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) з 24.05.2026.

У вказаному листі Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зазначив, що під час призначення пенсії до пільгового стажу за Списком № 1 зараховано періоди роботи позивача у відокремлених підрозділах «Шахта імені Г.Г. Капустіна», «Шахта Привільнянська», «Шахта імені Д.Ф. Мельникова» Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» відповідно до відомостей, наявних у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. При цьому, за інформацією відповідача, страховий стаж позивача становив 44 роки, з яких 15 років 1 місяць - стаж роботи за Списком № 1 (підземні роботи).

Період роботи позивача у відокремленому підрозділі «Шахта Привільнянська» з 14.09.2020 по 31.12.2021 у реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості про сплату страхових внесків, у зв`язку з чим підстави для зарахування зазначеного періоду до пільгового стажу за Списком № 1 відсутні. За результатами перегляду пенсійної справи та виключення зазначеного періоду роботи з пільгового стажу страховий стаж позивача, за розрахунком відповідача, становив 42 роки, у тому числі 13 років 8 місяців стажу роботи за Списком № 1 (підземні роботи).

З огляду на наведене відповідач дійшов висновку про відсутність законодавчих підстав для обчислення пенсії позивача відповідно до статті 8 Закону № 345-VI у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV, з якої обчислюється пенсія (а.с.14-15).

Позивач, не погоджуючись із зазначеними діями відповідача, вважає їх необґрунтованими та протиправними, оскільки, на його переконання, відповідач безпідставно не врахував відповідний період роботи до пільгового стажу, що призвело до зменшення розміру призначеної йому пенсії та виникнення суми переплати, яку відповідач вимагає повернути.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, зокрема на забезпечення у старості.

Правові відносини у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Спір у цій справі стосується застосування до позивача спеціальної пенсійної гарантії, передбаченої статтею 8 Закону України від 02.09.2008 №345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі - Закон №345-VI). Відповідно до статті 8 Закону №345-VI мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Отже, застосування статті 8 Закону №345-VI пов`язане з наявністю у чоловіка не менш як 15 років роботи на підземних роботах за Списком №1.

Суд наголошує, що право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону №1058-IV та право на застосування спеціальної гарантії статті 8 Закону №345-VI мають різні умови виникнення. Тому сам факт призначення позивачу пенсії за Списком №1 не означає автоматичного застосування статті 8 Закону №345-VI. Водночас Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зобов`язаний належно встановити тривалість підземного стажу та врахувати всі документи, які його підтверджують.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічне положення закріплено пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Цим пунктом передбачено спеціальний порядок підтвердження пільгового стажу за даними реєстру застрахованих осіб у випадках, коли підприємства або їх правонаступники розміщуються на територіях, визначених пунктом 18 цього Порядку, зокрема на тимчасово окупованих територіях.

Отже, у випадках, прямо передбачених пунктом 20 Порядку №637, відомості реєстру застрахованих осіб можуть використовуватися для підтвердження спеціального стажу без необхідності отримання уточнюючої довідки від підприємства, доступ до документів якого об`єктивно ускладнений або неможливий.

Разом із тим зарахування роботи до пільгового стажу за Списком №1 після 21.08.1992 здійснюється з урахуванням вимог щодо атестації робочих місць за умовами праці, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 та Порядком застосування Списків №1 і №2, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383.

За пунктами 3 та 4.2 Порядку №383 при визначенні права на пенсію на пільгових умовах застосовуються Списки, чинні на період роботи особи, а результати атестації робочих місць використовуються протягом п`яти років після їх затвердження за умови, що протягом цього часу на підприємстві не відбулися докорінні зміни умов і характеру праці.

Отже, для зарахування періоду до пільгового стажу необхідно встановити не лише найменування професії, а й відповідність виконуваної роботи умовам Списку №1, зайнятість повний робочий день та, у передбачених законом випадках, підтвердження результатами атестації.

Як убачається із записів трудової книжки від 20.12.1994 № 2607043, ОСОБА_2 16.06.2004 прийнятий учнем гірничоробочого з повним робочим днем під землею до відокремленого підрозділу «Шахта імені Г.Г. Капустіна» АТ «Лисичанськвугілля». 09.08.2004 йому присвоєно третій розряд гірничоробочого з повним робочим днем під землею (а.с.27).

У подальшому, 16.06.2005, позивача переведено учнем прохідника підземного з повним робочим днем під землею, а 27.07.2005 йому присвоєно третій розряд прохідника підземного з повним робочим днем під землею (а.с.28).

31.03.2008 позивача звільнено у порядку переведення до відокремленого підрозділу «Шахта Привільнянська» АТ «Лисичанськвугілля», де наступного дня, 01.04.2008, його прийнято на посаду прохідника підземного п`ятого розряду з повним робочим днем під землею (а.с29-30).

26.05.2014 позивача звільнено із зазначеного підприємства за власним бажанням (а.с.31).

Таким чином, трудова книжка містить відомості про роботу позивача у спірний період на підземних посадах, із повним робочим днем під землею, а також відповідні записи про право на пільгове пенсійне забезпечення.

Суд враховує, що зазначені записи внесені до трудової книжки уповноваженими особами на підставі відповідних наказів.

Відповідач не надав доказів їх недостовірності, виправлення або скасування наказів, на підставі яких вони внесені.

При цьому суд не включає до спірного періоду час роботи учнем підземного гірника та учнем підземного прохідника до дат переведення на відповідні робітничі посади, оскільки сам факт навчання за професією не є безумовним доказом виконання робіт, які дають право на пільгову пенсію. Такі періоди можуть бути враховані лише за наявності доказів фактичного виконання роботи на відповідному робочому місці та відповідності її умовам Списку №1.

Отже, з огляду на викладене, питання про зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 09.08.2004 по 26.05.2014 підлягає вирішенню з урахуванням наведених критеріїв та окремої оцінки кожного періоду роботи і навчання.

Щодо періоду роботи з 25.01.2016 по 31.12.2021, як убачається із записів трудової книжки від 25.01.2016 серії НОМЕР_2 , 25.01.2016 ОСОБА_2 повторно прийнятий на роботу до відокремленого підрозділу «Шахта Привільнянська» АТ «Лисичанськвугілля» на посаду прохідника підземного п`ятого розряду з повним робочим днем під землею. 06.10.2016 позивача переведено на посаду гірника підземного третього розряду з повним робочим днем під землею, а 08.10.2018 - на посаду прохідника підземного п`ятого розряду з повним робочим днем під землею (а.с.33-35).

Трудова книжка підтверджує роботу позивача на підземних посадах щонайменше до 08.10.2018. Водночас щодо періоду після цієї дати судом досліджено відомості ОК-5, які містять інформацію про нарахування позивачу заробітної плати ВП «Шахта Привільнянська» у 2019- 2021 роках.

Суд зазначає, що самі по собі відомості про нарахування заробітної плати не підтверджують характеру виконуваної роботи та не є достатньою підставою для автоматичного зарахування відповідного періоду до пільгового стажу за Списком №1.

Разом із тим ці відомості не можуть бути залишені поза увагою при оцінці трудової діяльності позивача, особливо з огляду на те, що трудова книжка містить послідовні записи про його роботу на підземних посадах у цьому ж структурному підрозділі, а відомостей про звільнення після 08.10.2018 у наданому суду фрагменті трудової книжки немає.

Вирішальне значення у цьому питанні має також позиція самого відповідача, викладена у листі від 31.08.2026.

Так, відповідач зазначив, що при первісному призначенні пенсії позивачу було враховано 15 років 1 місяць пільгового стажу за Списком №1, а після повторного опрацювання відомостей реєстру цей стаж було визначено в розмірі 13 років 8 місяців.

Причиною виключення періоду з 14.09.2020 по 31.12.2021 відповідач назвав відсутність інформації про сплату страхових внесків. Отже, сам відповідач підтвердив факт первісного врахування 15 років 1 місяця пільгового стажу та подальшого зменшення цього показника. При цьому з наведених відповідачем пояснень убачається, що виключення спірного періоду пов`язане не з установленою зміною професії позивача, характеру чи умов його праці, а саме з відсутністю інформації про сплату страхових внесків.

Суд вважає, що така обставина потребувала від відповідача належного з`ясування причин відсутності відомостей про сплату внесків, перевірки даних про нарахування заробітної плати, відомостей спеціального стажу та первинних документів, на підставі яких було здійснено первісне обчислення пенсії.

Саме по собі виключення раніше врахованого періоду без з`ясування причин зміни облікових даних та без належного спростування факту виконання позивачем підземної роботи не відповідає вимогам обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень.

Щодо несплати страхових внесків роботодавцем, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 16 Закону №1058-IV застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків та вимагати від страхувальника сплати внесків. Згідно з пунктом 6 частини другої статті 17 Закону №1058-IV страхувальник зобов`язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати страхові внески в установлені строки та в повному обсязі.

Отже, обов`язок зі сплати страхових внесків покладений законом на роботодавця, а не на працівника.

Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі №560/4616/20 зазначив, що ненарахування та несплата страхувальником страхових внесків за працівника не можуть автоматично покладати негативні наслідки такого порушення на застраховану особу.

Суд погоджується з тим, що працівник не повинен позбавлятися права на пенсійне забезпечення виключно через неналежне виконання роботодавцем обов`язків зі сплати страхових внесків.

Водночас суд розмежовує зарахування періоду до страхового стажу та підтвердження спеціального характеру роботи за Списком №1.

Несплата страхових внесків сама по собі не доводить і не спростовує того, що працівник виконував роботу на підземних роботах повний робочий день.

Тому питання зарахування спірного періоду до страхового стажу та питання його зарахування до пільгового стажу мають вирішуватися з урахуванням різних юридичних критеріїв.

Крім того, суд враховує Закон України від 09.04.2026 №4851-IX «Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо підтвердження страхового стажу», який набрав чинності 02.08.2026.

Зазначеним Законом пункт 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV доповнено підпунктом 6, відповідно до якого до страхового стажу зараховуються періоди роботи, за які не сплачено страхові внески, за наявності у страхувальника заборгованості зі сплати страхових внесків та за умови наявності поданої ним за такі періоди звітності, що підтверджує нарахування внесків у сумі не меншій за мінімальний страховий внесок.

Отже, на момент розгляду заяви позивача від 03.08.2026 зазначена норма вже набрала чинності.

За таких обставин відповідач під час розгляду заяви позивача мав перевірити наявність усіх передбачених законом умов для зарахування періоду роботи з 14.09.2020 по 31.12.2021 до страхового стажу.

Зокрема, необхідно було з`ясувати наявність заборгованості страхувальника, факт подання звітності за відповідні періоди та відображення у такій звітності нарахування страхових внесків у сумі не меншій за мінімальний страховий внесок.

Саме по собі посилання на відсутність відомостей про фактичну сплату страхових внесків не свідчить про проведення відповідачем належної перевірки умов, установлених підпунктом 6 пункту 3-1 розділу XV Закону №1058-IV.

Водночас зазначена норма не звільняє позивача від необхідності підтвердження характеру роботи для зарахування відповідного періоду до пільгового стажу за Списком №1.

Щодо правомірності перегляду пенсійної справи, суд зазначає наступне.

Як убачається з листа відповідача від 31.08.2026, при первісному призначенні пенсії позивачу було враховано 15 років 1 місяць пільгового стажу за Списком №1, а після повторного опрацювання відомостей реєстру зазначений показник зменшено до 13 років 8 місяців.

Таким чином, відповідач фактично змінив раніше проведений розрахунок пенсійного стажу, що вплинуло на розмір пенсії позивача.

Сам по собі факт проведення повторної перевірки пенсійної справи не є протиправним, оскільки орган Пенсійного фонду має повноваження перевіряти достовірність документів та правильність обчислення пенсії.

Разом з тим реалізація таких повноважень має здійснюватися з дотриманням вимог частини другої статті 2 КАС України, зокрема обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача.

У цій справі відповідач послався на відсутність відомостей про сплату страхових внесків, однак із наданих пояснень не вбачається, що ним належним чином досліджено всі документи, які підтверджують характер роботи позивача, нарахування заробітної плати, дані спеціального стажу та результати атестації робочих місць.

Крім того, відповідач не надав належного пояснення щодо того, які саме періоди були виключені під час повторного обчислення та яким чином це вплинуло на зміну загального показника пільгового стажу з 15 років 1 місяця до 13 років 8 місяців.

Отже, надані відповідачем пояснення не дають змоги встановити повну фактичну та правову основу зміни первісного розрахунку.

Суд зазначає, що первісне врахування 15 років 1 місяця пільгового стажу саме по собі не створює безумовного права позивача на збереження помилково визначеного показника.

Водночас відповідач зобов`язаний довести обґрунтованість зміни раніше проведеного розрахунку та надати належну оцінку документам, на підставі яких такий розрахунок було здійснено.

За таких обставин суд доходить висновку про протиправність дій відповідача в частині виключення періоду роботи з 14.09.2020 по 31.12.2021 виключно з підстав відсутності відомостей про сплату страхових внесків без належної перевірки інших передбачених законом умов та документів, які підтверджують характер роботи позивача.

Щодо правомірності перегляду пенсійної справи суду зазначає наступне.

Так, із листа від 31.08.2026 вбачається, що при первісному призначенні пенсії відповідач уже врахував 15 років 1 місяць пільгового стажу. При цьому у подальшому цей показник було зменшено до 13 років 8 місяців.

Однак відповідач не надав належного обґрунтування причин зміни первісного розрахунку, не спростував відповідних записів трудової книжки та не довів, що виключений період не відповідає умовам роботи за Списком №1 саме за характером та умовами праці.

Суд звертає увагу, що за наявності у відповідача відомостей персоніфікованого обліку, даних про спеціальний стаж та первісного розрахунку пенсії він повинен був надати належну оцінку цим документам, а не обмежуватися посиланням на несплату внесків. Водночас суд не може підміняти орган Пенсійного фонду у здійсненні первинного обчислення пенсії, визначенні конкретних облікових показників та розміру виплати, якщо для цього необхідне опрацювання пенсійної справи, перевірка даних реєстрів і проведення відповідних розрахунків.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що відповідач допустив порушення вимог законодавства під час перегляду пенсійної справи позивача та визначення його пільгового стажу, оскільки не забезпечив належного дослідження всіх документів і не навів достатнього обґрунтування виключення раніше врахованого періоду роботи.

Крім того, як зазначалося вище, застосування статті 8 Закону №345-VI потребує наявності у чоловіка не менш як 15 років роботи на підземних роботах за Списком №1. Відповідач у листі від 31.08.2026 підтвердив, що при первісному призначенні пенсії позивачу було враховано 15 років 1 місяць пільгового стажу. У подальшому відповідач зменшив цей показник до 13 років 8 місяців, обґрунтувавши виключення періоду роботи відсутністю відомостей про сплату страхових внесків.

Таким чином, спір виник не через первісну відмову у встановленні позивачу 15-річного стажу, а внаслідок подальшого перегляду відповідачем власного розрахунку та виключення раніше врахованого періоду.

Суд вважає, що за таких обставин відповідач мав довести не лише факт відсутності сплати внесків, а й правові та фактичні підстави для неврахування відповідного періоду до пільгового стажу. Саме лише посилання на несплату внесків не є достатнім для спростування раніше врахованого пільгового стажу, особливо за наявності відомостей про роботу позивача у тому самому шахтарському підприємстві та записів трудової книжки про підземні професії. Разом із тим остаточний висновок про наявність 15 років пільгового стажу має ґрунтуватися на фактичному розрахунку всіх періодів, які відповідачем уже враховані, та тих, що підлягають додатковому зарахуванню.

Тому належним способом захисту в цій частині є зобов`язання відповідача повторно обчислити пільговий стаж позивача, врахувавши висновки суду щодо правової оцінки спірних періодів, не допускаючи подвійного зарахування вже врахованого стажу, та вирішити питання про застосування статті 8 Закону №345-VI за умови встановлення необхідних 15 років підземної роботи.

Також, судом досліджено лист Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 24.06.2026 №2300-0502-8/48799, яким позивача повідомлено про виникнення переплати пенсії у розмірі 11 622,66 грн за період з 24.05.2026 по 30.06.2026 у зв`язку з переглядом пенсійної справи та приведенням її у відповідність до норм чинного законодавства. Зазначений документ підтверджує, що відповідач переглянув пенсійну справу позивача та змінив результати попереднього обчислення пенсії. При цьому сума переплати визначена за період до 30.06.2026, що узгоджується з доводами позивача про застосування зміненого розміру пенсії з 01.07.2026.

Суд зазначає, що предметом спору є не лише розгляд заяви позивача від 03.08.2026, а й правомірність попереднього перегляду відповідачем пенсійної справи та зменшення раніше призначеного розміру пенсії. За таких обставин положення частини четвертої статті 45 Закону №1058-IV щодо дати перерахунку за заявою пенсіонера не можуть бути самостійною підставою для перенесення відновлення порушеного права на 01.08.2026, якщо встановлено, що зменшення пенсії відбулося раніше внаслідок перегляду пенсійної справи самим відповідачем. Відтак, зменшений розмір пенсії фактично застосовано з 01.07.2026, відновлення порушеного права має здійснюватися саме з цієї дати.

Суд вважає, що ефективним способом захисту права позивача є зобов`язання відповідача після належного визначення пільгового стажу провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 8 Закону №345-VI з 01.07.2026, якщо за результатами такого визначення буде встановлено наявність необхідних 15 років підземного стажу, з урахуванням раніше виплачених сум.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідач під час перегляду пенсійної справи позивача не забезпечив належного дослідження всіх документів, які підтверджують його трудову діяльність на підземних роботах, а також не навів достатнього обґрунтування виключення раніше врахованого періоду пільгового стажу.

З огляду на це належним способом захисту є зобов`язання відповідача повторно опрацювати пенсійну справу позивача, врахувати правову оцінку суду щодо спірних періодів, встановити фактичну тривалість пільгового стажу та вирішити питання про застосування гарантій статті 8 Закону №345-VI. Такий спосіб захисту відповідає положенням статті 245 КАС України, оскільки забезпечує поновлення порушеного права та водночас не підміняє дискреційні й розрахункові повноваження органу Пенсійного фонду. Відтак позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання розподілу судового збору у справі судом не вирішується. Керуючись статтями 2, 6, 9, 72- 77, 90, 139, 241- 246, 255, 257- 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо неврахування при повторному обчисленні пільгового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 14.09.2020 по 31.12.2021 виключно з підстав відсутності відомостей про сплату страхових внесків без належного з`ясування обставин щодо характеру та умов виконуваної роботи, наявності заборгованості страхувальника та поданої ним звітності.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ: 21366538) повторно розглянути питання щодо обчислення пільгового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за Списком №1 за періоди роботи з 09.08.2004 по 26.05.2014 та з 25.01.2016 по 31.12.2021 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, записів трудової книжки, відомостей реєстру застрахованих осіб, даних спеціального стажу та документів щодо атестації робочих місць за умовами праці, а також без повторного зарахування вже врахованих періодів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ: 21366538) після визначення загальної тривалості пільгового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) вирішити питання щодо застосування до нього положень статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та, у разі встановлення необхідних 15 років підземного стажу за Списком №1, провести перерахунок і виплату пенсії у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.07.2026, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати розподілити відповідно до статті 139 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі розгляду справи в письмовому провадженні - з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ілля ТИХОНОВ