Рішення № 141370134 у справі № 686/33568/25 від 09.11.2026

Справа № 686/33568/25

Провадження № 2/686/2339/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої - судді Порозової І.Ю.,

за участю секретаря Кшановської Є.З.,

представника відповідача адвоката Величко В.І.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2025 року ТОВ «ФК Єврокредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що 22.04.2021 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено Заяву-договір №TDB.2021.002.11148 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, який складається з публічної частини договору, яким є Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com (далі - Договір), та індивідуальної частини, якою є вказана Заява - Договір.

У подальшому банк свої зобов`язання перед позичальником за Кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши йому Кредит у розмірі та на умовах, погоджених у Кредитному договорі.

Однак, свої зобов`язання за Кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків та комісії (за наявності) за користування Кредитом відповідач виконав не в повному обсязі, допустивши прострочення здійснення платежів.

У ОСОБА_1 перед позивачем сформувалась заборгованість в розмірі 33569,68 грн., що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) - 9910,22 грн.; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) - 23659,46 грн.

03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «Мегабанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

Таким чином, Новий кредитор «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» набув право вимоги до Боржників за Основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача - боржника за Кредитним договором №TDB.2021.002.11148 від 09.07.2024 року.

Пунктом 2 Договору № GL1N426240 передбачено, що після набуття Новим кредитором Прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Користуючись даним правом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» 27.12.2024 року уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги.

Всі нарахування, що відбувались до дати отримання «Фінансова компанія «Мустанг фінанс», а в подальшому - ТОВ «ФК Єврокредит», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «Мегабанк» станом на день відступлення права вимоги - 03.09.2024 року. У свою чергу, ні «Фінансова компанія «Мустанг фінанс», ні ТОВ «ФК Єврокредит» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови Кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало.

У зв`язку з викладеним, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором №TDB.2021.002.11148 від 22.04.2021 року у розмірі 33569,68 грн., що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) - 9910,22 грн.; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) - 23659,46 грн.; та судові витрати.

Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду від 02.12.2025 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Величко В.І. в судовому засіданні позов визнав частково. Зокрема, не заперечує отримання позики у розмірі 9910,22 грн. та заборгованість по ній. Однак вважає безпідставним стягнення процентів понад строк кредитування 12 місяців.

Заслухавши думку учасника процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що 22.04.2021 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-договір №TDB.2021.002.11148 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, який складається з публічної частини договору, яким є Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com (далі - Договір), та індивідуальної частини, якою є вказана Заява - Договір.

Відповідно до Заяви-Договору (індивідуальна частина) №TDB.2021.002.11148 від 22.04.2021, сума максимального кредиту кредитної лінії 200000 грн., процентна ставка (фіксована) - 56 % річних, строк кредиту 12 місяців.

Орієнтовна загальна вартість кредиту - 273293 грн.

Згідно п. 6 Заяви-Договору (індивідуальна частина) №TDB.2021.002.11148 від 22.04.2021, договір набирає чинності з моменту підписання Заяви-Договору та діє протягом 3 років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Кількість пролонгації договору є необмеженою.

На підтвердження факту отримання та користування кредитними коштами у розмірі 9910, 22 грн. ОСОБА_1 до матеріалів позовної заяви долучено виписку по особовому рахунку відповідача.

03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «Мегабанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

Таким чином, Новий кредитор «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» набув право вимоги до Боржників за Основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача - боржника за Кредитним договором №19-022-000-2-21-Г від 12.02.2021 року.

Пунктом 2 Договору № GL1N426240 передбачено, що після набуття Новим кредитором Прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Користуючись даним правом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» 27.12.2024 року уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованість ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором №TDB.2021.002.11148 від 22.04.2021 року у розмірі 33569,68 грн., що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) - 9910,22 грн.; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) - 23659,46 грн.

Встановлені судом обставини підтверджується: Заявою-Договором (індивідуальна частина) №TDB.2021.002.11148 від 22.04.2021 з додатками; паспортом споживчого кредиту; довідкою-розрахунком заборгованості; випискою за рахунком; копією паспорта ОСОБА_1 ; Договором № GL1N426240 про відступлення прав вимоги; Договором № 1/12 про відступлення прав вимоги.

Відповідно до частин першої-другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами першою та другою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Аналіз указаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до частин першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, зробила такі висновки:

-припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91 постанови);

-вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає (пункт 92 постанови);

-якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України (пункт 100 постанови);

-у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 103 постанови);

- в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає (пункт 108 постанови);

- можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128 постанови).

У даній справі проценти нараховано поза строком кредитування і кваліфіковано позивачем, як проценти за "користування кредитом", а не як міру відповідальності на підставі ст. 625 ЦК України про що свідчить наданий розрахунок, що унеможливлює тлумачення нарахованих позивачем процентів за "користування кредитом" поза межами строку кредитування як міри відповідальності на підставі ст. 625 ЦК України та, як наслідок, унеможливлює задоволення вимог Банку про стягнення процентів, нарахованих поза межами строку кредитування, тобто після спливу 12 місяців.

Тобто судом розмежовуються поняття «строк кредитування» і «строк дії договору». Під строком кредитування розуміється період, на який банк або МФО надали гроші і протягом якого позичальник зобов`язаний їх повернути за графіком. Строк дії договору це період, протягом якого договір залишається чинним, а сторони мають виконувати свої обов`язки (зокрема, сплачувати борги, штрафи тощо).

Долучені до позовної заяви докази підтверджують надання коштів відповідачу, отримання і використання таких коштів останнім, нарахування відсотків за період строку кредитування, вказані кошти позичальником не повернуті, тобто відповідачем належним чином не виконано договірні зобов`язання, тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі в розмірі 14075,99грн., що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) - 9910,22 грн.; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) - 4165,77 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1015,73 грн.(2422,40х14075,99/33569,68).

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

Судом установлено, що 01.07.2025 між Адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» було укладено договір про надання правничої допомоги № 1/07.

У Додатку № 2 «Вартість послуг (прейскурант)» до вказаного договору наведено перелік послуг АО «Альянс ДЛС» та вартість кожної з них.

Однак, доказів того, що Адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС» надавалися послуги саме в даній справі, матеріали справи не містять, до позовної заяви представником позивача долучено незаповнений примірник Додатку № 3 «Акт приймання передачі послуг з правничої допомоги».

Враховуючи, що позовна заява підписана адвокатом Журавльовим С.Г. та передбачена вартість складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості з боржника-10000,00грн., суд дійшов до висновку, що з відповідача слід стягнути витрати саме за подання позову.

З урахуванням пропорційності, сума витрат на правничу допомогу становить 4193,07грн.(14075,99х10000/33569,68).

Однак, зважаючи на співмірність заявлених витрат, з врахуванням клопотання представника відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 525,526, 612, 625, 634, 1048,1049,1050 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТзОВ «ФК Єврокредит» (49001, Дніпропетровська область м.Дніпро пров.Ушинського,1 оф.105 ІКЮО 40932411) заборгованість за Кредитним договором №TDB.2021.0022.11148 від 22.04.2021 року у розмірі 14075,99грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9910,22грн., заборгованості за відсотками в розмірі 4165,77 грн.; 1015,73 грн.судового збору та 2000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: