Рішення № 141370149 у справі № 580/10869/26 від 10.11.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року справа № 580/10869/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі головуючого - судді Тихонова І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов представника позивача ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не застосування до ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2023 - 2025 роки, та не зарахування до страхового стажу періоду роботи в реанімаційному відділенні лікувального закладу з 08.04.1999 року до 31.12.2003 року в подвійному розмірі;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі період роботи у відділенні анестезіології на посаді медсестри анестезиста Луганської обласної клінічної лікарні з 08.04.1999 року до 31.12.2003 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 22 липня 2026 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, за календарні роки, що передують призначенню пенсії за віком, за 2023-2025 роки, та із врахуванням страхового стажу в подвійному розмірі за період роботи з 08.04.1999 року до 31.12.2003 року.

Крім того, представник позивача просив витребувати від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області копію заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, на підставі якої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області було прийнято рішення про призначення пенсії за віком, та копії усіх документів, наданих ОСОБА_1 разом з заявою.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22.07.2026 року вона звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З цієї дати позивачці була призначена пенсія за віком з урахуванням трудового стажу 36 років 3 місяці із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки 9118,81 грн. * 1,0575 (коефіцієнт збільшення згідно постанови КМУ № 209) * 1,061 (коефіцієнт збільшення згідно постанови КМУ № 236). Вважаючи, що трудовий стаж та показник середньої заробітної плати (доходу) розраховані відповідачем не вірно, позивачка 31.08.2026 року звернулась до відповідача із заявою, в якій просила перерахувати розмір пенсії відповідно до закону. Відповідач надав позивачці відповідь, в якій зазначив, що пенсію обчислено згідно із законодавством, а підстав для зміни її розміру немає.

Ухвалою від 15.10.2026 позовну заяву суд прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив розгляд справи здійснювати на виконання Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Також задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву та витребуваних ухвалою суду від 15.10.2026 року доказів не надав, причини їх неподання суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Судом встановлено, що позивачу 09.06.2021 призначено пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» ( Закон №1788-ХІІ).

22.07.2026 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058-ІV). З цієї дати позивачці була призначена пенсія за віком з урахуванням трудового стажу 36 років 3 місяці із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки 9118,81 грн. * 1,0575 (коефіцієнт збільшення згідно постанови КМУ № 209) * 1,061 (коефіцієнт збільшення згідно постанови КМУ № 236).

Вважаючи, що трудовий стаж та показник середньої заробітної плати (доходу) розраховані відповідачем не вірно, позивачка 31.08.2026 року звернулась до відповідача із заявою, в якій просила перерахувати розмір пенсії відповідно до закону.

Листом від 28.09.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області відмовило у перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2023-2025 роки.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 (далі Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Такого виду пенсій, як пенсія за вислугу років, зазначена стаття не передбачає.

Статтею 51 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Відповідно до статті 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років незалежно від віку мають, зокрема, робітники локомотивних бригад та окремі категорії осіб, перелічених у цій статті.

Умови та порядок призначення пенсії за вислугу років визначалися Законом № 1788-ХІІ. Пункт 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV лише визначає, що розмір такої пенсії обчислюється відповідно до статей 27 та 28 цього Закону, проте підстави та порядок призначення залишаються врегульованими Законом № 1788-ХІІ.

Відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, а при переведенні за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Однак суд звертає увагу, що частина третя статті 45 Закону № 1058-IV регламентує порядок переведення з одного виду пенсії на інший, призначеної саме за цим Законом (відповідно до статті 9 пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв`язку з втратою годувальника). Пенсія за вислугу років, призначена на підставі Закону № 1788-ХІІ, не є жодним із видів пенсій, передбачених статтею 9 Закону № 1058-IV.

Суд висновує, що у випадку позивача мало місце не переведення з одного виду пенсії на інший в межах Закону № 1058-IV, а призначення нового виду пенсії пенсії за віком вперше в порядку цього Закону. Отже, положення частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV до спірних правовідносин не застосовується.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс Ч (Ск : К), де Зс середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Абзацом 7 частини 2 статті 40 Закону № 1058-IV передбачено, що у разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, яка враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, з наступним перерахунком після отримання відповідних даних.

Оскільки позивач звернувся за призначенням пенсії за віком 22.07.2026, три календарні роки, що передують 2026 року звернення, це 2023, 2024 та 2025 роки.

Натомість відповідач при обчисленні пенсії за віком застосував показник середньої заробітної плати за 2018-2020 роки (9118,81 грн, збільшений на коефіцієнт 1,0575), що є показником, який використовувався при призначенні пенсії за вислугу років. Такі дії відповідача не відповідають вимогам частини 2 статті 40 Закону № 1058-IV та порушують право позивача на отримання пенсії у повному обсязі.

Зазначена правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17 (провадження № 11-731апп18) та від 31 жовтня 2018 року у справі № 577/2576/17, відповідно до яких при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону № 1788-ХІІ, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з частиною 3 статті 45 Закону № 1058-IV.

Аналогічний висновок підтверджується постановами Верховного Суду від 20.02.2025 у справі № 380/4842/24, від 31.01.2025 у справі № 200/1478/24 та від 25.03.2025 у справі № 380/3740/24, в яких Верховний Суд зазначив, що у разі призначення особі пенсії за віком згідно з положеннями Закону № 1058-IV після того, як вона вже отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, такий перехід не може вважатися "переведенням на інший вид пенсії" в розумінні частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV це є "призначенням нового виду пенсії". У зв`язку з цим для визначення розміру пенсії за віком слід застосовувати показник середньої заробітної плати (доходу), з якого сплачувалися страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, як це прямо передбачено частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо обчислення пенсії за віком ОСОБА_1 з 22.07.2026 із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки, замість показника за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, є протиправними, а позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи на посаді медсестри-анестезиста у відділенні анестезіології Луганської обласної клінічної лікарні з 08.04.1999 року по 31.12.2003 року, суд зазначає таке.

09.06.2021 року позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

22.07.2026 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З цієї дати позивачу була призначена пенсія за віком з урахуванням трудового стажу 36 років 3 місяці.

Вважаючи, що трудовий стаж та показник середньої заробітної плати (доходу) розраховані відповідачем не вірно, позивач 31.08.2026 року звернулась до відповідача із заявою, в якій просила перерахувати розмір пенсії відповідно до закону.

28.09.2026 року відповідач надав позивачу відповідь, в якій зазначив, що пенсію обчислено згідно із законодавством, а підстав для зміни її розміру немає.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Принципи, загальнообов`язкового засади і механізми функціонування системи державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-ІV).

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За приписами частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності необхідного страхового стажу.

Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, трудовою книжкою серії НОМЕР_1 підтверджується, що позивач з 08.04.1999 до 31.12.2003 виконувала роботу за посадою медсестра-анестезиста відділення анестезіології Луганської обласної клінічної лікарні, на якій працювала до 21.05.2015 року.

Стаття 60 Закону №1788-XII встановлює пільги по обчисленню стажу (зарахування стажу роботи у подвійному розмірі) в деяких медичних закладах, а саме: лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я; у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД; в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я; у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я; у психіатричних закладах охорони здоров`я / закладах з надання психіатричної допомоги.

01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно із частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивачки за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій.

Відповідно до ст.60 Закону № 1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

За правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи у інфекційному закладі охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.10.1997 р. №303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» було затверджено Рекомендації щодо структури служби анестезіології та інтенсивної терапії в лікувально-профілактичних закладах України (далі - Рекомендації) та Положення про відділення анестезіології з ліжками та без ліжок для інтенсивної терапії, анестезіологічну групу, відділення інтенсивної терапії лікувально-профілактичних закладів (далі - Положення). Р

екомендаціями (п.1) передбачено організацію анестезіологічних груп в лікувально-профілактичних закладах, де за штатними нормативами повинно бути не більше 3-х лікарів-анестезіологів, разом з відповідною кількістю сестер-анестезисток.

Положенням (п.п.1,4) передбачено створення в лікувально-профілактичних закладах різних підрозділів служби анестезіології, в тому числі відділення анестезіології з ліжками та без ліжок для інтенсивної терапії.

Таким чином, згідно вищевказаного Наказу МОЗ України відділення реанімації, які існували до його введення, перейменовані у відділення (групи) анестезіології та інтенсивної терапії і відділення інтенсивної терапії відповідно до переліку медичних спеціальностей, зареєстрованих Всесвітньою організацією охорони здоров`я із збереженням функціональних повноважень відділень реанімації.

У роз`ясненні Міністерства охорони здоров`я України надісланому у вигляді листа на адресу Пенсійного фонду України від 08.12.2006 року № 10.01.09/2209 зазначено, що відповідно до наказу МОЗ України від 08.10.1997 року № 303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» проведено реорганізацію анестезіологічної служби, у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я повинні створюватися відділення анестезіологічного відділення або відділення анестезіології організовуються у лікувально профілактичних закладах, в яких за штатними нормативами передбачено більше 4 посад лікарів - анестезіологів з відповідною кількістю посад медичних сестер анестезистів.

Відповідно до листа Міністерства охорони здоров`я України від 24.01.2007 року № 10.03.67/135 щодо віднесення окремих структурних підрозділів закладів охорони здоров`я до відділень реанімації зазначено, що до відділень реанімації, робота в яких відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, Міністерством охорони здоров`я листом від 02.12.2006 року № 10.01.09/2209 надано роз`яснення Пенсійному фонду України з цього питання, з яким Пенсійний фонд України погодився.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2129,92 грн. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Тому судовий збір у розмірі 1331,20 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов представника позивача ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не застосування до ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2023 - 2025 роки, та не зарахування до страхового стажу періоду роботи в реанімаційному відділенні лікувального закладу з 08.04.1999 року до 31.12.2003 року в подвійному розмірі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 21366538) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до страхового стажу в подвійному розмірі період роботи у відділенні анестезіології на посаді медсестри анестезиста Луганської обласної клінічної лікарні з 08.04.1999 року до 31.12.2003 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України (вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 21366538) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) перерахунок та виплату пенсії з 22 липня 2026 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, за календарні роки, що передують призначенню пенсії за віком, за 2023-2025 роки, та із врахуванням страхового стажу в подвійному розмірі за період роботи з 08.04.1999 року до 31.12.2003 року

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2129 (дві тисячі сто двадцять дев`ять) грн 92 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Ілля ТИХОНОВ