Рішення № 141370238 у справі № 742/2419/26 від 10.11.2026

Провадження № 2/742/1989/26

Єдиний унікальний № 742/2419/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Давидчука Д.П., за участю секретаря судового засідання Лісафіної А.С., розглянувши у порядку спрощеного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» Сахарова О.І. звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (первісним кредитором) та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 293741935 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV7QS64. Відповідно до умов вказаного договору первісний кредитор надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 8 000,00 грн, суму яких у подальшому було збільшено (добір) до 11 900,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності.

На виконання умов Кредитного договору № 293741935 первісний кредитор 18.02.2023 перерахував відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 11 900,00 грн на його банківську картку.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, станом на дату подання позову утворилася заборгованість у загальному розмірі 61 254,28 грн, яка складається з: 11 900,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 49 354,28 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Право вимоги за зазначеним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі послідовного укладення договорів факторингу: - 28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01.

Згідно з Витягом з Реєстру прав вимоги № 226 від 25.04.2023 право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 293741935 перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» у розмірі 31 820,82 грн;

30.10.2023 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 30/1023-01.

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 право вимоги до ОСОБА_1 відступлено на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» у розмірі 61 254,28 грн;

11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е.

Згідно з Витягом з Реєстру Боржників № б/н від 14.07.2025 та Актом прийому-передачі від 14.07.2025 право вимоги до ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС» у розмірі 61 254,28 грн.

Позивач, як новий кредитор, просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 293741935 від 18.02.2023 у розмірі 61 254,28 грн, а також судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

ІІ. Процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07.05.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження.

Представник позивача у позовній заяві зазначила про розгляд справи за її відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2)відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відтак, з огляду на вказані приписи ЦПК, а також приймаючи до уваги позицію позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення суду, судом прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи.

Згідно ч.1ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Відтак, суд 02.11.2026 перейшов до стадії ухвалення рішення.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом та норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

18.02.2023 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 293741935 в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV7QS64.

У даній справі позивач надав докази перерахування коштів на номер картки, який відповідач зазначив у кредитному договорі.

На виконання умов Кредитного договору № 293741935 від 18.02.2023 первісний кредитор ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перерахував відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в загальній сумі 11 900,00 грн на належну йому платіжну картку № 5375-41XX-XXXX-5875, що підтверджується копіями платіжних доручень № fa89670a-9b5e-4c75-a6fc-c317a00e2277 від 18.02.2023 на суму 8 000,00 грн та № 94fad495-d5a8-4627-98ba-11ea272642c6 від 18.02.2023 на суму 3 900,00 грн, а також відповідною довідкою ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (Клієнт) та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (Фактор) було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

У Витягу з Реєстру прав вимоги № 226 від 25.04.2023 до Договору факторингу № 28/1118-01 зазначено під номером 375 боржника ОСОБА_1 , Кредитний договір № 293741935 від 18.02.2023 з загальною сумою відступленої грошової вимоги 31 820,82 грн (тіло кредиту 11 900,00 грн, проценти 19 920,82 грн).

31.12.2023 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» підписано Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2023 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 226 від 25.04.2023 за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та Протокол узгодження від 25.04.2023.

30.10.2023 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 30/1023-01. Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 на суму 61 254,28 грн (тіло кредиту 11 900,00 грн, проценти 49 354,28 грн).

11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» (позивачем) було укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е за Реєстром Боржників № б/н від 14.07.2025 та Актом прийому-передачі від 14.07.2025 на суму 61 254,28 грн

V. Норми права, які підлягають застосуванню.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ч.2 ст.43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.79, 80 ЦПК України).

Згідно з приписами ст.12, ч.1, 5-7 ст.81, ч.1-3 ст.89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (ст.526, 527, 530 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України передбачена заборона односторонньої відмови від зобов`язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 1078 Цивільного кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яка виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

VI. Оцінка та висновки суду.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, право вимоги за яким перейшло до фактора на підставі відповідного договору відступлення права вимоги (факторингу).

При цьому підставою для зміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав у матеріальних правовідносинах. У даному випадку йдеться про набуття фактором статусу кредитора внаслідок переходу до нього права вимоги за кредитним договором, що зумовлює наявність правових підстав для його процесуального правонаступництва.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2021 у справі №911/3185/20).

Як встановлено судом, 18.02.2023 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 293741935 в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV7QS64.

28.11.2018 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (Фактор) та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (Клієнт) укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

У реєстрі прав вимоги № 226 від 25.04.2023 зазначено боржника ОСОБА_1 , Кредитний договір № 293741935 від 18.02.2023 з загальною сумою відступленої грошової вимоги 31 820,82 грн.

31.12.2023 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» підписано Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2023 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 226 від 25.04.2023 за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та Протокол узгодження.

Суд звертає увагу, що підписаний 31.12.2023 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» акт звірки взаємних розрахунків зі сплати суми фінансування за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 не є доказом оплати, оскільки він не є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує факт господарської операції, а лише фіксує стан розрахунків між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18 зазначено, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38).

Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №761/33403/17).

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (п.132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21).

З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

Звертаючись з цим позовом та обґрунтовуючи заявлені вимоги, ТОВ «ФК «ЕЙС» указувало на те, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ «ФК «ЕЙС», на підставі договорів факторингу, які були укладені 28.11.2018, 30.10.2023 та 11.07.2025.

Проте, суд вважає, що позивач не набув прав кредитора по відношенню до відповідача за Кредитним договором № 293741935 від 18.02.2023.

Так, на час укладення 28.11.2018 Договору факторингу № 28/1118-01 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» предмет правочину: право майбутньої вимоги мало бути визначене, проте жодної визначеної вимоги у ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» щодо ОСОБА_1 на момент укладення вказаного договору факторингу не існувало та сторони не могли передбачити, що 18.02.2023 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» буде укладено Кредитний договір № 293741935 саме з відповідачем.

На час укладення Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» не індивідуалізовано належним чином предмет правочину, а інформація щодо ОСОБА_1 як боржника зазначена у Реєстрі прав вимоги № 226 від 25.04.2023, тобто через декілька років після укладення договору факторингу.

Крім того, на час укладення такого договору сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, оскільки предмет не індивідуалізовано належним чином.

Також із наданого Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та додатковими угодами до нього передбачено умови та строки фінансування та порядок розрахунків за відступлення (передачу) прав вимоги.

Проте, доказів оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 стороною позивача не надано.

Підписаний 31.12.2023 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2023 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 226 від 25.04.2023 за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 не є належним доказом здійснення господарської операції або факту перерахування коштів, оскільки він є інформаційним документом для звірки даних бухгалтерського обліку, а не первинним документом.

У постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі №910/1389/18 зазначено, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Оскільки ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право вимоги відносно ОСОБА_1 як боржника у зобов`язанні не набуло, таке право не могло бути передане цим товариством спочатку ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а згодом - ТОВ «ФК «ЕЙС».

Підставою зміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.

Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).

Суд констатує, що чинним законодавством не заборонено відступлення майбутніх вимог, однак наведене стосується майбутніх вимог лише за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.

Таким чином, позивач не довів належними та допустимими доказами перехід права вимоги за договорами факторингу, у зв`язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

Такий висновок повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною Чернігівським апеляційним судом у постанові від 22 жовтня 2026 року у справі № 742/2315/26.

Так, у зазначеній постанові апеляційний суд, застосовуючи положення частини першої статті 1077 ЦК України та враховуючи правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02.11.2021 у справі № 905/306/17, виходив із необхідності підтвердження фактичного виконання договорів факторингу, зокрема в частині здійснення оплати за відступлене право грошової вимоги. Суд наголосив, що належними доказами набуття права вимоги є не лише договори про відступлення права вимоги та відповідні реєстри, а й докази оплати за такими договорами. При цьому суд звернув увагу на те, що обов`язок доведення факту переходу права грошової вимоги на кожному етапі її відступлення покладається саме на особу, яка заявляє про наявність у неї статусу нового кредитора. Відсутність доказів оплати за відповідним договором факторингу свідчить про недоведеність набуття такою особою права грошової вимоги.

VІІ. Розподіл судових витрат.

Позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір в сумі 2622,40 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у справі, що розглядається, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, судові витрати в сумі 2622,40 грн. та понесені витрати на правову допомогу підлягають стягненню з позивача.

Керуючись ст.ст.525-527, 530, 610, 611, 629, 1048- 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 95, 128, 141, 223, 247, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Копію заочного рішення направити відповідачу в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду.

Відповідач має право подати заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідач має право оскаржити заочне рішення до суду апеляційної інстанції лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Через неявку всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України), а датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України).

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 09.11.2026

Суддя Дмитро ДАВИДЧУК