Рішення № 141370268 у справі № 580/8714/26 від 10.11.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року справа № 580/8714/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді: Янківської В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

11 серпня 2026 року ОСОБА_1 подав позов до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

1) визнати протиправною та скасувати відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами, викладену у листі від 06.07.2026 № 2543/ВихЗВГ/202;

2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (в особі командира) прийняти владне управлінське рішення - невідкладно видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої та абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та виключити його зі списків особового складу військової частини і з усіх видів забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 16.03.2026 ним подано рапорт на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 з проханням звільнити його з військової служби за сімейними обставинами, а саме у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є особою з інвалідністю І групи та потребує постійного стороннього догляду. Мати позивача є особою похилого віку, має хронічні захворювання опорно-рухового апарату, що унеможливлює належний фізичний догляд за особою з інвалідністю 1 групи. Сестра позивача тривалий час проживає за кордоном (Італія) на підставі документів про довгострокове/постійне проживання, що обєктивно унеможливлює її щоденну фізичну присутність в Україні та виконання функцій постійного догляду. Листом від 07.04.2026 № 2543/4622 Відповідач відмовив, пославшись на те, що довідка МСЕК містить формулювання про потребу в «допомозі», а не в «догляді», та вимагав надати висновок ЛКК за формою 080-4/о, а також на Акт РТЦК щодо наявності сестри. Після усунення цього недоліку (отримання висновку ЛКК № 65 від 14.04.2026 та повторного звернення, зареєстрованого вх. № 10185 від 29.06.2026), листом від 06.07.2026 № 2543/ВихЗВГ/202 командир військової частини НОМЕР_1 полковник ОСОБА_3 повторно відмовив у звільненні (додаток 6). У цьому листі відповідач визнав медичну підставу усунутою, однак відмовив з мотивів нібито не підтвердження відсутності інших членів сім`ї, послався на Акт РТЦК від 26.03.2026 про наявність сестри, відхилив докази проживання сестри в Італії як «неналежні» та додатково повідомив про порушення щодо Позивача питання самовільного залишення частини. Позивач зазначає, що Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 26.03.2026, на якому ґрунтується відмова, складено формально: у відмітці про ознайомлення Позивач зафіксував, що під час «перевірки» 31.03.2026 о 20:00 доступ до житла комісії не надавався, тобто фактичного обстеження умов проживання родини не проводилося.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити повністю. Зокрема зазначив, що на виконання пункту 4 Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 06 серпня 2024 року № 531, Відповідач листом від 07.04.2026 №2543/4622 та листом від 06.07.2026 №2543/ ВихЗВГ/202 повідомляв Позивача, що його рапорт про звільнення з військової служби від 16 березня 2026 року (вхідний номер Відповідача №1019 від 16.03.2026) та рапорт про доручення нововиявлених медичних документів та перегляд рішення щодо звільнення з військової служби за сімейними обставинами від 17 квітня 2026 року (вхідний номер Відповідача № 10185 від 29.06.2026) не можуть бути погоджені оскільки потребують доопрацювання, а саме Позивачу необхідно додати до рапорту конкретний перелік належно оформлених документів для прийняття рішення щодо рапорту по суті. Тобто Відповідач не відмовляв Позивачу у реалізації його права на звільнення з військової служби, а лише повідомив його про необхідність доопрацювати свій рапорт та додати до нього належним чином оформлені документи, що підтверджують обставини рапорту (підстави для звільнення). З невідомих причин замість того щоб доопрацювати рапорт, додати до нього належні документи та подати їх відповідачу на розгляд, позивач вирішив звернутись до суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), водій 3 зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного взводу 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

16.03.2026 позивач подав командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт (вх. № 1019 від 16.03.2026) про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої та абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком, який є особою з інвалідністю I групи.

Листом відповідача від 07.04.2026 № 2543/4622, позивача повідомлено про те, що рапорт на звільнення з військової служби відповідно до підпункт «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не підлягає задоволенню у зв`язку з відсутністю правових підстав. Зокрема зазначено, що довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ЛАБ №124 461, долучена до рапорту на звільнення у графі: Висновок про умови та характер праці визначає що пенсіонер потребує постійної сторонньої допомоги, часткова залежність від сторонніх осіб, що на момент видачі зазначеної довідки, відповідно до Постанови КМУ від 03.12.2009 №1317 розділу «Обов`язки і права комісій» не тотожно навіть поняттю сторонній догляд адже пункт 11 підпункту 1 зазначеної постанови визначає три можливі потреби які мали право визначати МСЕК при огляді громадян: - потребу в сторонньому нагляді; -потребу в сторонньому догляді; - потребу в сторонній допомозі. Станом на дату подачі рапорту на звільнення для підтвердження саме «постійного догляду потрібен додатковий документ: висновок ЛКК закладу охорони здоров`я за формою 080-4/0. або чіткий запис у витязі з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування, медико-соціальної експертної комісії де прямо зазначено про потребу в постійному догляді, як це передбачено Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170. Крім того, в листі зазначено, що командир військової частини НОМЕР_1 надіслав запит до ІНФОРМАЦІЯ_4 на проведення перевірки сімейного стану ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Повідомляємо що Актом необхідність здійснення постійного догляду не підтверджено.

17.04.2026 позивачем на адресу військової частини направлено рапорт про долучення нововиявлених медичних документів та перегляд рішення щодо звільнення з військової служби за сімейними обставинами, в якому просив:

1) долучити до матеріалів первинного рапорту (вх. №1019 від 16.03.2026) оригінал висновку ЛКК за формою 080-4/о №65 від 14.04.2026);

2) переглянути попереднє рішення про відмову з урахуванням нововиявлених медичних документів та долучених раніше доказів проживання сестри за кордоном:

3) задовольнити рапорт та клопотати перед вищим командуванням про звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами.

Листом відповідача від 06.07.2026 № № 2543/ВихЗВГ/202, позивача повідомлено про те, що Військова частина НОМЕР_1 прийняла до уваги та додала до рапорту надісланий висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я за формою визначеною законодавством України (форма 080-4/о) як один з необхідних документів, що підтверджують підстави для звільнення. Також в даному листі відповідач зазначив, що позивачем не усунуто інший істотний недолік свого рапорту, а саме не додано до рапорту документів, що підтверджують відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків) та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відсутності в особи, яка потребує догляду інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків). Натомість Актом перевірки сімейного стану військовослужбовця від 26 березня 2026 року (копія додається), який надійшов на адресу військової частини НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_5 встановлено, що: «В ході перевірки виявлено: у ОСОБА_2 мається дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка не є недієздатною. Установлено: необхідність постійного догляду не підтверджено.». Наведена Вами інформація щодо того, що Ваша сестра постійно проживає на території Італійської Республіки не підтверджуються належними та допустимими доказами. Прикладена Вами копія посвідки на проживання в Італії є документом який надає право іноземцям легально перебувати в Італії понад 90 днів та користуватися адміністративними, медичними й соціальними послугами. При цьому цей документ не визначає факту постійного перебування особи на території Італії. Рекомендовано повторно звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_5 та надати ТЦК документи щодо відсутності в особи, яка потребує догляду інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків), або неможливості ними надавати постійний догляд з об`єктивних причин. В свою чергу ІНФОРМАЦІЯ_1 має провести повторний огляд сімейного стану військовослужбовця та надати свій однозначний висновок щодо підтвердження необхідності здійснення постійного догляду.

Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України, які відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який на час розгляду цієї справи неодноразово продовжувався та триває. Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено та проведено загальну мобілізацію.

Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, під час дії воєнного стану звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті.

Абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ до таких сімейних обставин віднесено необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, визначено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

Відповідно до підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі Інструкція № 170), при поданні до звільнення з підстави, передбаченої абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, подаються: документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки; один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків), а також акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд; документи, що підтверджують інвалідність особи, яка потребує догляду, та висновок про потребу в постійному догляді.

Відповідно до абзацу шостого Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413, до таких обставин віднесено необхідність постійного стороннього догляду за батьками, що підтверджується відповідним медичним висновком.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Частинами першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні.

Пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що в разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, якщо для прийняття рішення на користь позивача виконано всі умови, визначені законом, і таке рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.

Предметом спору у цій справі є правомірність відмови військової НОМЕР_3 у звільненні позивача з військової служби у запас на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

Аналізуючи зміст зазначеної норми, суд зазначає, що звільнення за цією підставою можливе за наявності сукупності таких умов:

один із батьків військовослужбовця є особою з інвалідністю I чи II групи;

наявна одна з двох альтернативних обставин: або відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, або наявність таких членів сім`ї, які самі потребують постійного догляду за відповідним медичним висновком.

Судом встановлено та сторонами у справі не оспорюється, що мати батько позивача ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи та потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується довідкою до акта МСЕК серія 12 ААБ №124461 та висновком ЛКК № 65 від 14.04.2026. Перша умова звільнення є встановленою.

Спірним питанням у справі є наявність чи відсутність інших членів сім`ї першого ступеня споріднення матері позивача.

Суд зазначає, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

При цьому, «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону про військову службу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові Верховного Суду від 29.04.2026 у справі №520/14746/25.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З Акту перевірки сімейного стану військовослужбовця від 26.03.2026 вбачається, що ОСОБА_2 мається дочка ОСОБА_4 . У зв`язку з наведеним, комісія прийшла до висновку, що необхідність здійснення постійного догляду не підтверджено.

Перелік осіб які відносяться до членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення зокрема визначений у підпункті 14.1.263 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 ПК України членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу ІV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої особи.

Членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

Враховуючи вищенаведене дочка ОСОБА_2 ОСОБА_4 є членом сім`ї першого ступеня споріднення у розумінні наведених положень законодавства.

Суд зазначає, що положення абзацу тринадцятого підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII не передбачають автоматичного виникнення права на звільнення виключно з підстави наявності інвалідності у одного з батьків. Навпаки, обов`язковою умовою застосування цієї норми є доведення відсутності інших членів сім`ї першого або другого ступеня споріднення такої особи або обставин, які унеможливлюють здійснення ними догляду.

Суд критично оцінює доводи позивача про те, що його сестра постійно проживає та працює в Італійській Республіці з 2018 року, що підтверджено Carta d?Identita № AX6527350, Permesso di Soggiorno (SOGGIORNANTE LUNGO PERIODO UE) - тобто дозволом на проживання для довгострокових резидентів ЄС, який видається лише за умови безперервного законного проживання в державі-члені протягом щонайменше п`яти років, - а також закордонним паспортом громадянки України № НОМЕР_4 із багаторічними відмітками про перетин кордону (штампи аеропорту Рим-Ф`юмічіно за 2019- 2024 роки) та надала письмову заяву від 20.05.2026 (складену в м. Рим), у якій, будучи обізнаною про кримінальну відповідальність за подання завідомо неправдивих відомостей, підтвердила, що постійно проживає, офіційно зареєстрована та працює в Італії протягом багатьох років, центр її життєвих інтересів зосереджено в Італії, і вона повністю та об?єктивно позбавлена будь-якої технічної, фізичної та матеріальної можливості повернутися в Україну для здійснення постійного догляду за батьком, та зазначає таке.

Законодавець пов`язує право на звільнення військовослужбовця з військової служби лише з відсутністю інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення або з наявністю у них обставин, які підтверджують неможливість здійснення догляду, а саме потребою таких осіб у постійному догляді, що має бути підтверджено відповідним висновком медико-соціальної експертної комісії, лікарсько-консультативної комісії чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Крім того, суд погоджується з доводами відповідача про те, що копія посвідки на проживання в Італії є документом який надає право іноземцям легально перебувати в Італії понад 90 днів та користуватися адміністративними, медичними й соціальними послугами. При цьому цей документ не визначає факту постійного перебування особи на території Італії. А це значить, що сестра позивача як громадянка України може знаходитись в Україні та здійснювати постійний догляд за своїм батьком.

Також суд зазначає, що додані до матеріалів справи Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 38/26/2690/В від 15.09.2026 (номер рішення 38/26/2690/Р) щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яким встановлено II групу інвалідності безстроково та визначено потребу в постійному сторонньому догляді та Висновок лікарсько-консультативної комісії КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради за формою первинної облікової документації № 080-4/о № 84 від 16.09.2026 щодо ОСОБА_6 про визначення потреби особи в постійному сторонньому догляді судом до уваги не береться, оскільки такі документи не досліджувались відповідачем під час прийняття спірного рішення у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що відповідач, відмовляючи позивачу у звільненні з військової служби діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, системно проаналізувавши приписи законодавства України та надавши оцінку наявним у справі доказам та основним доводам сторін, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА