Рішення № 141370342 у справі № 749/1292/26 від 10.11.2026

Справа № 749/1292/26

Номер провадження 2-о/749/28/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року місто Сновськ

Сновський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді: Кравчук М. В.

за участю секретаря: Павленко В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду в місті Сновськ справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа: Корюківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Корюківському районі Чернігівської області, -

В С Т А Н О В И В:

21.09.2026 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Красногорськ Московської області Російської Федерації.

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Красногорськ Московської області Російської Федерації померла мати заявника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Факт її смерті та проведення кремації підтверджується документами, виданими компетентними органами Російської Федерації, зокрема свідоцтвом про смерть від 21.04.2025 р.

З метою проведення державної реєстрації смерті заявник звернулася до органу ДРАЦС, однак листом відділу «Центр надання адміністративних послуг» Сновської міської ради від 19.08.2026 р. № 11-08/268 їй було відмовлено у зв`язку з ненаданням документа, що відповідає вимогам законодавства України щодо легалізації документів, виданих компетентними органами іноземної держави.

Оскільки смерть настала на території іноземної держави, проведення реєстрації в позасудовому порядку виявилося неможливим. Встановлення даного факту має для заявника юридичне значення, оскільки необхідне для здійснення державної реєстрації смерті органом ДРАЦС на території України, отримання документа українського зразка, подальшого звернення до нотаріуса та оформлення спадкових прав на житловий будинок у АДРЕСА_1 .

Справа передана головуючому судді 21.09.2026 р.

Ухвалою Сновського районного суду Чернігівської області від 22.09.2026 р. прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Проведення судового засідання призначено на 20.10.2026 р.

Ухвалою Сновського районного суду Чернігівської області від 20.10.2026 р. замінено заінтересовану особу - Сновський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Корюківському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на Корюківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Корюківському районі Чернігівської області.

09.11.2026 р. від Корюківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Корюківському районі Чернігівської області надійшла інформація, зареєстрована за вх. № 6204, у якій відділ заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 з огляду на таке. З доданих до заяви матеріалів, факт смерті ОСОБА_2 вже зареєстровано органом державної реєстрації (видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 21.04.2025 МБУ «МФЦ міського округу Красногорськ»). Оскільки згідно з п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України судовий порядок встановлення факту можливий лише у разі неможливості реєстрації такого факту органом ДРАЦС, підстави для задоволення заяви відсутні. Водночас наявний документ про смерть може бути прийнятий на території України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2023 року № 107 та положень Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року (без додаткового посвідчення). З огляду на викладене, відділ просить розглядати справу за відсутності його представника та заперечує проти задоволення позовних вимог.

Заявник та представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.

Як зазначає заявник, вона є дочкою померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Красногорськ Московської області Російської Федерації, підтвердженням чого заявник вважає свідоцтво про смерть, видане 21.04.2025 р. компетентним органом Російської Федерації (актовий запис № 17025950500[телефон приховано]).

Листом від 19.08.2026 р. № 11-08/268 Сновською міською радою Корюківського району Чернігівської області повідомлено заявника про неможливість державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , через ненадання документа, що є підставою для такої реєстрації.

У листі зазначено такі підстави для державної реєстрації смерті: лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о); фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о); лікарське свідоцтво про перинатальну смерть - у випадку смерті дитини в перші дні життя або мертвонародження; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, де трималася особа, - у визначених законом випадках; довідка, видана компетентними органами іноземної держави, - якщо смерть настала за кордоном і документ належним чином легалізований.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України).

Факт смерті особи у певний час, за відмови органів реєстрації актів цивільного стану зареєструвати факт смерті, встановлюється за умови подання заявником документів про відмову органів реєстрації актів цивільного стану у реєстрації факту смерті, яка обумовлюється несвоєчасним зверненням до цих органів або відсутністю документів, які стверджують подію смерті.

При зверненні до суду заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланням на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Доказами, цього можуть бути: медичне свідоцтво, акт органів поліції, акт органів пожежного і водного нагляду та інші докази.

Зазначені висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13 травня 2022 року у справі № 478/1072/21.

За положеннями статті 49 ЦК України актом цивільного стану є, зокрема, смерть фізичної особи, яка підлягає державній реєстрації відповідно до закону та обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено у частині 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закл адом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

За пунктом 8 глави 1 розділу II Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, чинним законодавством передбачено певний порядок визнання документів, виданих органами іноземних держав на підтвердження факту смерті, а саме: їх легалізація в установленому законом порядку, або такий порядок може бути визначений міжнародно-правовим договором.

У статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 р. № 2709-IV визначено, що документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

10 січня 2002 року Верховна Рада України дала згоду на приєднання України до Конвенції 1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів. Конвенція набрала чинності для України 22 грудня 2003 року і застосовується у відносинах з державами, що не висловили заперечень проти приєднання України до Конвенції.

Частинами 1, 2 статті 1 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів передбачено, що вона поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави. Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

В силу статті 2 Конвенції кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.

Статтею 3 наведеної Конвенції визначено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Однак дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

В силу вимог статей 4, 5 Конвенції передбачений статтею 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції. Однак апостиль може бути складений офіційною мовою органу, що його видає. Типові пункти в апостилі можуть бути викладені також другою мовою. Заголовок «Apostille» (Convention de la Haye du 5 octobre 1961)» повинен бути викладений французькою мовою.

Апостиль проставляється на вимогу особи, яка підписала документ, або будь-якого пред`явника документа. Заповнений належним чином апостиль засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичність відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ. Підпис, відбиток печатки або штампа на апостилі не потребують ніякого засвідчення.

Статтею 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах передбачено, що документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.

Верховною Радою 01 грудня 2022 року прийнято Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року».

Наслідком цього є те, що із дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред`явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року.

Водночас, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» від 04 лютого 2023 року № 107 передбачено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Отже, документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав, приймаються на території України без спеціального посвідчення, якщо така практика існувала станом на 24 лютого 2022 року відповідно до міжнародних договорів України, зокрема, Мінської конвенції.

Судом встановлено, що факт смерті матері заявника ОСОБА_2 на території Російської Федерації зафіксовано відповідним державним органом іноземної держави та складено актовий запис № 17025950500[телефон приховано] від 21 квітня 2025 року.

Про смерть ОСОБА_2 компетентним органом Російської Федерації видано відповідне свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 21.04.2025 р.

Зазначене свідоцтво в силу вимог постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» від 04 лютого 2023 року №107 не потребує засвідчення апостилем та подальшої легалізації, та вважається дійсним на території України.

Подібний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 04.08.2026 р. (справа № 635/4475/25).

У зв`язку з цим необхідність у реєстрації факту смерті ОСОБА_2 компетентними органами державної реєстрації актів цивільного стану України та видачі українського свідоцтва про смерть відсутня. Повторна реєстрація смерті особи законодавством України не передбачена.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що вимоги заяви задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 273, 315-319, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа: Корюківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Корюківському районі Чернігівської області відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя М. В. Кравчук