Рішення № 141370352 у справі № 580/9657/26 від 10.11.2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року справа № 580/9657/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відображення у довідці від 13.07.2026 № ФР 53193, про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2026 надбавки за особливості проходження служби у розмірі 0,0% та премії у розмірі 10%;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 перерахувати та виготовити нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2026 відповідно до вимог Постанови КМУ № 704 та Рішення Міністра оборони України № 38/уд від 06.01.2026, зазначивши в ній надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% та премію у розмірі 390%, і направити її до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області для проведення перерахунку пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 у справі № 580/2292/26 відповідач виготовив довідку від 13.07.2026 № ФР 53193, проте при її формуванні відповідач вчинив протиправні дії, безпідставно занизивши відсоткові ставки додаткових видів грошового забезпечення, а саме: надбавку за особливості проходження служби зазначено у розмірі 0,0% (замість належних 65%); премію визначено у розмірі 10% (замість належних 390%).

Позивач вказав, що відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, та чинного на момент виникнення спірних правовідносин Рішення Міністра оборони України № 38/уд від 06.01.2026, з 1 січня 2026 року встановлено такі обов`язкові мінімальні граничні розміри виплат: надбавка за особливості проходження служби (п. 1 Рішення № 38/уд) - встановлена в мінімальному розмірі 65% від суми посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років; щомісячна премія (Додаток 1 до Рішення № 38/уд) - для військовослужбовців за 43 тарифним розрядом (який займав позивач у званні підполковника) чітко визначена у розмірі 390% посадового окладу.

Ухвалою від 11 вересня 2026 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

21.09.2026 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, у якому представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити повністю та зазначив, що зазначення позивачем лише певного відсотка із таблиці, що є додатком до рішення Міністра оборони України, без установлення його відповідності конкретній посаді та без установлення середнього фактично виплаченого розміру за такою посадою не є достатнім доказом неправильності складеної відповідачем довідки та не створює підстав для автоматичного зазначення у ній запропонованого позивачем показника. При цьому рішення Міністра оборони України щодо організації виплати грошового забезпечення військовослужбовцям регулюють грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу, тоді як механізм визначення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення саме для перерахунку пенсії врегульовано спеціальною нормою пункту 5 Порядку № 45. Тому такі рішення Міністра оборони можуть бути враховані під час встановлення фактичного рівня відповідних виплат, однак не підміняють передбаченої пунктом 5 Порядку № 45 процедури визначення середнього фактично виплаченого розміру за відповідною посадою.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.

Суд встановив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області і отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992.

На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року у справі № 580/2292/26 відповідач видав довідку від 13.07.2026 № ФР53193 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача станом на 01.01.2026, визначивши його розмір шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017. У довідці від 13.07.2026 № ФР53193 відповідач визначив надбавку за особливості проходження служби у розмірі 0%, премію - у розмірі 10% посадового окладу.

Дії відповідача щодо відображення у довідці від 13.07.2026 № ФР53193 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026 надбавки за особливості проходження служби у розмірі 0,0% та премії у розмірі 10% позивач вважає протиправними, а тому звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У статті 4 КАС України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 5 КАС України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи. Законодавство не вимагає матеріально-правового обґрунтування вимог, однак обґрунтування позову не правовими фактами може негативно вплинути на наслідки вирішення вимоги по суті.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) є предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Зміст позовних вимог - це вимоги позивача (предмет позову). Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.

Іншими словами зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.

Така позиція суду відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 22 лютого 2024 року у справі № 990/150/23.

Повертаючись до обставин справи, що розглядається, суд зауважує, що фактичними підставами позову позивач вказує те, що відповідач безпідставно занизив надбавку за особливості проходження служби, яку зазначив у розмірі 0,0% (замість належних 65%) та визначив премію у розмірі 10% (замість належних 390%). В обґрунтування правових підстав позову позивач зазначив, що рішення Міністра оборони України № 38/уд від 06.01.2026 встановлює надбавку за особливості проходження служби в мінімальному розмірі 65% від суми посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років. Щомісячна премія для військовослужбовців за 43 тарифним розрядом (який займав позивач у званні підполковника) чітко визначена у розмірі 390% посадового окладу.

Під час надання оцінки зазначеним підставам суд зазначає таке.

04.01.2026 з метою виконання завдань Президента України та Кабінету Міністрів України, направлених на забезпечення належного соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, організації виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» і забезпечення виконання поставлених перед Міністерством оборони України завдань щодо своєчасної виплати військовослужбовцям і працівникам належних видів грошового забезпечення та заробітної плати та нагородження особового складу, керуючись вимогами пункту 17 розділу І Порядку № 260 Міністр оборони України видав Окреме доручення № 38/уд, яким відповідним керівникам, зокрема Збройних Сил України, доручено в 2026 році встановити, зокрема, іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців Сил спеціальних операцій Збройних Сил України): надбавку за особливості проходження служби в мінімальному розмірі - 65 % посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років; щомісячну премію.

З урахуванням наведеного суд вважає, що вищезазначене рішення Міністра оборони України у формі окремого доручення, адресоване керівникам військових формувань, які входять до складу Збройних Сил України, системи Міністерства оборони України, є розпорядчими актами, метою яких є належна та своєчасна виплата у 2026 році грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, категорії яких чітко визначено в додатках до цього документу Міністра оборони України та не є рішенням Кабінету Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення або про введення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій, із прийняттям якого пов`язаний обов`язок відповідача оформити нову довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

Натомість зазначене рішення є відомчим, внутрішнім документом, який носить тимчасовий характер, не містить нормативно-правових приписів та не породжує будь-яких правових підстав для проведення перерахунку пенсій.

До того ж, у постанові від 13 травня 2020 року у справі № 592/5164/16-а Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що накази Міністра оборони України, якими встановлювався розмір премії для військовослужбовців, є відомчими, внутрішніми документами, які носять тимчасовий характер, не містять нормативно-правових приписів та не породжують будь-яких правових підстав для проведення перерахунку пенсії. Встановлені зазначеними наказами премії не можуть розповсюджуватися на колишніх військовослужбовців. Відтак встановлення премії, передбаченої наказами Міністра оборони України, не є підставою для перерахунку пенсій військовослужбовців відповідно до Закону № 2262-XII.

Суд звертає увагу, що механізм проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначений Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок № 45), згідно із пунктом 1 якого пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Внаслідок визнання нечинними змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, з 05 березня 2019 року діє редакція пункту 5 Порядку № 45, що була чинною до внесення таких змін.

Так, пунктом 5 Порядку № 45 у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 01 лютого 2018 року № 103, передбачено, що для перерахунку пенсій грошове забезпечення враховується у розмірі, встановленому за відповідною посадою (посадами), в межах визначеної законодавством максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з урахуванням таких його видів:

посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України або керівником державного органу у межах його повноважень на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та військовим (спеціальним) званням;

надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, почесне звання «заслужений» чи «народний», службу в умовах режимних обмежень, спортивні звання, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук та вчене звання - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі;

щомісячні надбавки, доплати та підвищення, конкретні розміри яких за відповідними посадами (категоріями) установлені Кабінетом Міністрів України - у зазначених розмірах на момент виникнення права на перерахунок;

інші щомісячні надбавки, доплати (крім доплати, розмір якої визначається як різниця між розміром грошового забезпечення до і після запровадження нових умов його виплати), підвищення та щомісячна премія - у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію.

Додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), крім зазначених у абзаці шостому цього пункту, для перерахунку пенсії не враховуються.

Аналіз приписів пункту 5 Порядку № 45 дає підстави для висновку, що для перерахунку пенсії щомісячні надбавки, доплати та премія враховуються у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію.

Відтак суд вважає, що у відповідача відсутній обов`язок зазначення у довідці для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01.02.2026 додаткових складових грошового забезпечення у розмірах, які визначені у дорученні Міністра оборони України № 38/уд від 04.01.2026.

Суд врахував, що позивач не зазначив у позові жодних інших положень нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 та які, на його думку, порушив відповідач.

З урахуванням зазначеного суд вважає необґрунтованими правові підставу позову.

Суд звертає увагу, що в силу положень статей 4, 5, 160 Кодексу адміністративного судочинства України не вправі за позивача визначати підставу для задоволення його позову.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Підсумовуючи викладене суд доходить висновку, що необґрунтованість правових підстав, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги у спірних правовідносинах, є підставою для відмови у їх задоволенні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову потрібно відмовити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 5 статті 139 вказаного Кодексу у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача, звільненого від сплати судових витрат не підлягають задоволенню, а відповідач не надав доказів судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 );

2) відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 10.11.2026.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК