Рішення № 141370384 у справі № 580/9175/26 від 10.11.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року справа № 580/9175/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльністі та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у формі ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень внаслідок перебування та звільнення з полону у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану" від 11 лютого 2025 року № 153.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень внаслідок перебування та звільнення з полону у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану" від 11 лютого 2025 року № 153.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 01.02.2021 був прийнятий на військову службу на підставі контракту до складу Збройних Сил України. У період з 24.02.2022 по 12.04.2022, ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України. Також, ОСОБА_1 перебував у полоні з 13.04.2022 по 19.04.2025 в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України». Військова частина НОМЕР_1 відмовила у здійсненні нарахування та виплати одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 11 лютого 2025 р. № 153. Підставою для відмови стало те, що матрос ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу до прийняття Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 26.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив, у якому зазначив, що для виплати військовослужбовцю одноразової грошової винагороди внаслідок перебування та звільнення з полону у розмірі 1 млн. гривень, передбаченою Постановою № 153, є прийняття або призов громадянина на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64. Також відповідач зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 у задоволенні клопотання представника ВЧ НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 01.02.2021 був прийнятий на військову службу на підставі контракту до складу Збройних Сил України.

У період з 24.02.2022 по 12.04.2022, ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 07.06.2025 №4487.

Відповідно до довідки виданої Службою Безпеки України від 30.04.2025 року за №34Г-827д, вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , матрос, в період з 13.04.2022 по 19.04.2025 перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України».

Представником в інтересах Позивача було подано до Військової частини НОМЕР_2 заяву від 10.03.2026, з проханням виготовити та надати довідку про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин визначеної форми щодо ОСОБА_1 ; виготовити та надати довідку про неотримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі один мільйон гривень або розмірі пропорційному часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від одного мільйону гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) за формою згідно з Додатком 2 до Окремого доручення МОУ від № 5601/уд від 26.09.2025; надати інформацію чи вчинялись військовою частиною НОМЕР_1 заходи для реалізації права ОСОБА_1 нарахування та виплату одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 11 лютого 2025 року № 153.

Також, в інтересах позивача було подано до Військової частини НОМЕР_2 від 02.06.2026 запит з проханням надати інформацію, чи був виданий наказ командира військовою частини про нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 11 лютого 2025 р. № 153; нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153; надати копію контракту про проходження військової служби; надати обґрунтовану відповідь, у разі відсутності для цього підстав.

Відповідно до відповіді Військової частини НОМЕР_1 від 04.06.2026: «… матрос ОСОБА_1 добровільно підписав контракт про проходження військової служби 01.02.2021, тобто до введення воєнного стану, та з того часу безперервно перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 до моменту його звільнення з військової служби 26.08.2025. За період 01.02.2021 до 26.08.2025 він не виключався зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та відповідно повторно не приймався (не призивався) на військову службу. 3 Ураховуючи, що матрос ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу до прийняття Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64, відсутні підстави для застосування відносно нього положень абзаців 2 та 6 пункту 4 постанови КМУ від 11.02.2025 № 153, нарахування та виплати йому одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень.».

Після отримання відповіді представник позивача на адресу Військової частини НОМЕР_1 повторно подав заяву від 02.07.2026 про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 11 лютого 2025 р. № 153.

Військова частина НОМЕР_1 повторно відмовила у здійсненні нарахування та виплати одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 11 лютого 2025 р. № 153.

Позивач вважає дії військової частини НОМЕР_1 про відмову у виплаті вказаної додаткової грошової винагороди протиправною та такою, що суперечать чинним нормам законодавства, а саме постанові КМУ від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану», тому позивач вимушений звернутися до суду із даним позовом.

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 17 Конституції України встановлює, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (див. рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20.03.2002 №5-рп/2002).

Як указав Конституційний Суд України у рішенні від 20.03.2002 №5-рп/2002 необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначене Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

За змістом частини 1 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно частини 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Приписи частини 4 статті 9 Закону №2011-XII унормовують, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №153, пункт 4 якої визначає, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. грн;

Також цей пункт передбачає, що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених); військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі; військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

За змістом частини 1 статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Постанова №153 набрала чинності 13.02.2025 з дня її офіційного опублікування в газеті «Урядовий кур`єр».

Аналізуючи положення пункту 4 Постанови № 153 (в редакціях як на час її прийняття, так і з урахуванням подальших змін), суд зазначає, що для виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої вказаними нормами, мають бути дотримані такі умови:

- громадянин України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, мав бути прийнятий (в тому числі за контрактом) або призваний на військову службу у віці до 25 років під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64;

- така особа проходить військову службу та брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора;

- вказана особа не входить до кола військовослужбовців, які визначені абзацом 5 пункту 4 Постанови № 153, яким винагорода не виплачується.

При цьому, розмір вказаної грошової винагороди залежить від строку безпосередньої участі вищевказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій та інших обставин, а саме:

- якщо такий строк за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153, то одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах виплачується у розмірі 1 млн. грн;

- якщо такий строк за сукупністю становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153 у зв`язку із наявністю у вказаних військовослужбовців захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі, тобто у розмірі 1 млн. грн.;

- якщо такий строк за сукупністю становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153 та за відсутності наведених вище обставин щодо захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. грн. за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2021 ОСОБА_1 у віці 18 років уклав із ВЧ НОМЕР_1 контракт про проходження військової служби строком на 3 роки, що не заперечується сторонами.

У період з 24.02.2022 по 12.04.2022, ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 07.06.2025 №4487.

Відповідно до довідки виданої Службою Безпеки України від 30.04.2025 року за №34Г-827д, вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , матрос, в період з 13.04.2022 по 19.04.2025 перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України».

Позивач ОСОБА_1 наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 26.08.2025 №249 звільнений з військової служби у зв`язку з звільненням з полону та виключений із списків особового складу частини.

Таким чином, позивач, який проходив військову службу за контрактом у ВЧ НОМЕР_1 на час введення військового стану перебував у віці до 25 років, та у період з 24.02.2022 по 12.04.2022 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, а з 13.04.2022 по 19.04.2025 перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України», набув право на виплату винагороди, що передбачена Постановою №153.

Варто зазначити, що приписи Постанови №153 чітко передбачають право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн. військовослужбовцям, зазначеним в абзаці 2 пункту 4, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон).

Військова служба в умовах воєнного стану безумовно відрізняється від проходження служби у мирний час за своїм змістом, рівнем ризику, характером виконуваних завдань та правовими наслідками.

Водночас, визначальним для застосування пункту 4 Постанови №153 у спірних правовідносинах є не формальна дата укладення контракту, а фактичне проходження військової служби особою у віці до 25 років під час воєнного стану та участь у бойових діях в районі ведення воєнних (бойових) дій, що узгоджується із метою запровадження одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою №153, - компенсація внеску молодих військовослужбовців, які у віці до 25 років проходили службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях.

Таким чином, суд висновує, що оскільки позивач, перебуваючи на військовій службі до досягнення ним 25-річного віку, брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій та потрапив у полон, він відповідає умовам пункту 4 Постанови №153, який передбачає виплату винагороди в повному обсязі.

У той же час, виплата грошової винагороди, передбаченої Постановою №153 лише особам, які прийняті на військову службу під час воєнного стану буде дискримінаційним відносно осіб, які також брали безпосередню участь у бойових діях та перебували в полоні, проте прийнятих на військову службу до оголошення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією РФ проти України.

Суд враховує, що позивач, уклавши контракт до повномасштабного вторгнення, фактично проходив військову службу і після 24.02.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, а тому застосування судом першої інстанції формальних вимог Постанови №153 в даному випадку створює правову прогалину та ігнорує реалії воєнного часу.

Отже, слід констатувати, що відмова військової частини у виплаті одноразової грошової винагороди позивачу у розмірі 1 000 000 грн. з тих підстав, що позивач прийнятий на військову службу по контракту 01.02.2021 (до введення воєнного стану) є протиправною.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2026 (справа №400/6263/26).

За правилами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Разом з тим, судом не вбачається, що відповідачем досліджено та надано оцінку відповідності позивача кожній з необхідних умов, визначених Постановою № 153, окрім прийнятий на військову службу до прийняття Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64.

Отже, вимога позивача щодо зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень внаслідок перебування та звільнення з полону у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану" від 11 лютого 2025 року № 153, на переконання суду, є передчасною.

Тому суд приходить до висновку, що у даній справі порушені права позивача слід відновити шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути заяву представника позивача щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Керуючись ст.ст.2-14, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у формі ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень внаслідок перебування та звільнення з полону у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану" від 11 лютого 2025 року № 153.

Зобов`язати НОМЕР_1 (адреса вул. Аляуди, 3, м.Миколаїв, 54003 ЄДРПОУ 26614165) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса Черкаська область, Черкаський район, село Юрчиха РНОКПП НОМЕР_3 ) від 09.03.2026 (вих№ОМ/907232/00) про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року, з урахуванням висновків суду у даній справі.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати..

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ