Ухвала № 141370495 у справі № 620/2192/26 від 09.11.2026

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

О К Р Е М А У Х В А Л А

09 листопада 2026 року Чернігів Справа № 620/2192/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бородавкіної С.В., розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 620/2192/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій просить постановити ухвалу про визнання протиправними дій відповідача на виконання судового рішення у справі №620/2192/26.

Заява мотивована тим, що на виконання рішення суду відповідачем здійснено перерахунок пенсії та її розмір становить 43771,71 грн, однак по факту виплачується пенсія у зменшеному розмірі, а саме в сумі 30552,14 грн.

Ухвалою суду від 23.09.2026 заяву призначено до розгляду в порядку письмового провадження, встановлено відповідачу строк для надання пояснень.

В установлений судом строк від відповідача надійшли пояснення, у яких зазначено, що на виконання рішення суду Головним управлінням проведено позивачу з 01.01.2026 перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів, передбачених Постановою № 1778. З 01.01.2026 підсумок пенсії позивача становить - 43771,71 грн, а з 01.05.2026 - 47015,46 грн, з урахуванням максимального розміру - 43771,71 грн. З 01.03.2026 позивачу проведено перерахунок пенсії відповідно до Постанови №236. Розмір нарахованої заборгованості на виконання рішення суду за період з 01.01.2026 по 31.08.2026 складає 105756,56 грн. Додатково зазначено, що на виконання рішення суду у справі №620/2192/26 нараховано поточну заборгованість за період з 01.09.2026 по 30.09.2026 у розмірі 13219,57 грн На дату набрання рішенням суду законної сили порядок виплати перерахованих за рішенням суду пенсій був відсутній. В подальшому, 19.08.2026 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)». Відповідно виплата пенсії на виконання рішення суду буде проводитись в межах бюджетних призначень на 2026 рік у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Дослідивши матеріали справи, заяви, судом встановлено таке.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 по справі №620/2192/26, залишеним постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2026 без змін, позов задоволено та:

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 з обмеженням максимальним розміром та понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану»;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 01.01.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №1778 від 30.12.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з урахуванням виплачених сум (а.с. 29-32, 66-72).

На виконання рішення суду відповідач здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 , яка становить за підсумком 47015,46 грн, однак розмір поточної пенсії до виплати становить 30 552,14 грн (а.с.86, 87). Як зазначає відповідач виплата пенсії здійснюється з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 №1046 в межах бюджетних призначень на 2026 рік.

Вважаючи такий порядок виконання рішення суду протиправним, позивач звернуся до суду з відповідною заявою.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає таке.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Зазначене положення Конституції України кореспондується з норами статтями 14, 370 КАС України, відповідно до яких судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі №760/3142/17, від 29 квітня 2022 року у справі №120/2914/19-а).

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно із частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Частинами першою, четвертою шостою статті 249 КАС України передбачено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.

Наведені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення у справі.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 року, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.

Таким чином, своєчасне виконання рішення суду гарантує захист прав та свобод особи і є одним із показників утвердження принципу верховенства права у державі.

Крім того, при розгляді заяви суд ураховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 02.07.2026 у справі № 990/282/24, та Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 15.09.2026 по справі №580/490/26, якими підтверджено самостійне процесуальне значення інституту судового контролю та його спрямованість на забезпечення виконання вже ухваленого судового рішення.

У зазначених постановах зазначено, що встановлений Кодексом адміністративного судочинства України механізм судового контролю має стадійний характер та передбачає послідовну перевірку виконання судового рішення і застосування відповідних процесуальних заходів у разі його невиконання або неналежного виконання. Така законодавча конструкція свідчить про те, що питання, які виникають безпосередньо у зв`язку з виконанням судового рішення, мають вирішуватися у межах спеціальної процедури судового контролю, а не шляхом повторного розгляду вже вирішеного спору в позовному провадженні.

Отже, якщо особа пов`язує порушення своїх прав саме з тим, що суб`єкт владних повноважень неналежно виконав покладений на нього судовим рішенням обов`язок, належним способом судового захисту є використання передбачених статтями 382, 382-1- 382-3, 383 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення виконання цього рішення.

Інше тлумачення призвело б до ситуації, за якої кожна незгода особи зі способом виконання судового рішення могла б бути підставою для порушення нового адміністративного провадження, що фактично нівелювало б спеціальний інститут судового контролю та створювало можливість повторного судового розгляду правовідносин, щодо яких уже ухвалено остаточне судове рішення.

При цьому сама по собі обставина, що неналежне виконання судового рішення проявилося у прийнятті відповідачем нового індивідуального акта, здійсненні нового розрахунку або застосуванні нормативного акта, не є достатньою для висновку про виникнення нового адміністративного спору. Вирішальним є встановлення того, чи виникли внаслідок таких дій нові самостійні правовідносини щодо іншого предмета, який не був охоплений первісним судовим рішенням, чи відповідні дії є лише способом реалізації обов`язку, вже встановленого цим рішенням. У другому випадку спір стосується виконання судового рішення та підлягає вирішенню в порядку судового контролю.

Визначальним у розмежуванні нового адміністративного спору та спору щодо належного виконання судового рішення є не сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень нового рішення чи вчинення ним нових дій, а їх зміст, мета та безпосередній зв`язок із виконанням судового рішення. Якщо такі рішення чи дії є способом реалізації вже встановленого судом обов`язку, питання про їх правомірність підлягає вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.

Так, судом встановлено, що на виконання рішення суду відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача, однак виплата пенсії здійснюється у меншому розмірі з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 №1046 в межах бюджетних призначень на 2026 рік.

Тобто позивач не отримує щомісячно присуджений судом розмір пенсії.

Пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом (стаття 1 Закону №1058-IV).

Відповідно до статті 5 Закону №1058-IV саме цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Пенсія є єдиним майновим активом пенсіонера незалежно від того, який юридичний факт - рішення пенсійного органу чи судове рішення став підставою для її призначення (перерахунку).

В силу прямої норми статті 47 Закону №1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

При цьому Закон №1058-IV не містить жодної норми, яка б передбачала виплату пенсії частково, пропорційно або у порядку черговості чи з відстроченням платежу. Отже, жодним підзаконним актом, у тому числі постановою Кабінету Міністрів України, змінювати відповідні умови та норми неможливо.

Хоча Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» №4695-ІХ (далі - Закон №4695-ІХ) і передбачено, що починаючи з 01 січня 2026 року видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (пункт 14 розділу «Прикінцеві положення»), проте необхідно зауважити, що прийнята Кабінетом Міністрів України Постанова №821 рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі №320/51895/25, яке набрало законної сили 08 червня 2026 року, визнана протиправною та нечинною.

За змістом висновків суду у названій справі Постанова №821 формально і називається актом про здійснення видатків, але затверджений нею Порядок прямо встановлює: переліки одержувачів виплат; обмеження (пропорційність) виплат відповідно до виділених асигнувань; перенесення невиплачених сум на наступний бюджетний період тощо. Наведені приписи по суті встановлюють додаткові умови та часові параметри для отримання соціальної виплати у належному розмірі особами, порушені права яких були захищені у судовому порядку, що зміщує баланс від обов`язкового виконання у бік виконання за бюджетною можливістю. Такий підхід суперечить конституційній нормі, за якою порядок виконання судового рішення визначається законом і не може бути змінений підзаконним актом. Доручення Кабінету Міністрів України забезпечити визначення порядку виконання пункту 25 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 19 листопада 2024 року №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» не свідчить про наділення його повноваженнями на визначення порядку виконання судових рішень, в яких боржниками є органи Пенсійного фонду України. Так означеним пунктом установлено, що з бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік видатки на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати. Отже, цією нормою передбачено лише необхідність виокремлення в бюджеті Пенсійного фонду України видатків на виконання судових рішень, однак при цьому Уряд не був уповноважений підзаконним актом створювати новий режим реалізації права особи на отримання належних пенсійних виплат за судовим рішенням, оскільки це впливає на обсяг і реальність права, яке визначається законами та гарантується Конституцією.

Отже посилання відповідача на пункт 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону №4695-ІХ не приймаються як аргумент щодо невиплати позивачу пенсії щомісячно у присудженому судом розмірі.

Судом також враховано, що прийнята 19 серпня 2026 року Урядом Постанова №1046 (набрала чинності 28 серпня 2026 року) внесла зміни до Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2025 року №157, обумовивши, що фінансування видатків на виплату перерахованих за рішенням суду пенсій та ретроспективних судових рішень (погашення заборгованості) тепер здійснюється у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку відповідно до підпунктів 12, 13 пункту 4 цього Порядку.

Суд зауважує, що встановлення підзаконним нормативно-правовим актом Кабінету Міністрів України механізму, який фактично створює нову модель погашення заборгованості за судовими рішеннями у сфері пенсійних виплат через черговість чи обмеження асигнувань, якщо такий механізм призводить до відтермінування або частковості виконання остаточних судових рішень та порушує принципи верховенства права й обов`язковості судового рішення.

При вирішенні цієї заяви суд також узяв до уваги такі концептуальні висновки Конституційного Суд України: виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року№11-рп/2012).

В абзаці восьмому підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 наголошено на тому, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. При цьому добровільне виконання боржником судового рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є законодавчо встановленим обов`язком такого боржника.

Враховуючи, що у матеріалах адміністративної справи відсутні докази виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області у повному обсязі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 по справі №620/2192/26 в частині виплати поточної пенсії в повному розмірі, суд вважає за необхідне постановити окрему ухвалу, для вжиття відповідачем заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли невиконанню рішення суду.

Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Суд зауважує, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду, що ухвалене у даній справі є обов`язковим до виконання на всій території України та не вичерпує свою дію, а тому здійснення перерахунку та виплати пенсії у меншому розмірі, свідчить про не виконання рішення суду.

Висновки суду у справі щодо виплати пенсії є обов`язковими для відповідача не лише в межах цієї справи, але і під час виникнення/існування інших правовідносин, які пов`язані з пенсійним забезпеченням позивача, включаючи подальші перерахунки пенсії.

Відповідно до статті 383 частини 6 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

За змістом статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

З огляду на викладене з метою належного захисту прав позивача у сфері пенсійного забезпечення від протиправних дій уповноваженого на виплату пенсії органу ГУ ПФУ в Чернігівській області та унеможливлення подальшого порушення прав пенсіонера на отримання пенсії у встановленому рішенням суду розмірі, суд вважає за можливе подану ОСОБА_1 заяву задовольнити.

Керуючись статтею 249 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Постановити окрему ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у здійсненні поточної виплати пенсії ОСОБА_1 із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 №1046.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вжити заходи щодо усунення порушень статті 129-1 Конституції України шляхом перерахунку та виплати ОСОБА_1 поточної пенсії з 01.01.2026 без застосування постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 №1046.

Копію окремої ухвали направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005) для вжиття заходів щодо усунення порушення, встановленого судом.

Про виконання окремої ухвали повідомити суд не пізніше одного місяця після її надходження.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст ухвали суду складений 09.11.2026.

Суддя С.В. Бородавкіна